Справа № 473/1092/25
іменем України
"07" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
За участю представника відповідача адвоката Врадій Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
встановив
у травні 2025 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 108 459,61 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Банком та відповідачем 29.05.2014 року був укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 43,2 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов кредитного договору, Банк виконав у повному обсязі. Проте, відповідач, незважаючи на це, порушив його, оскільки, своєчасно не погашав кредит та не сплачував проценти за користування ним, внаслідок чого станом на 11.02.2025 року утворилася заборгованість по кредитному договору у вищевказаному розмірі.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 08.05.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
08 серпня 2025 року від представника відповідача адвоката Врадій Л.М. надійшов відзив на позовну заяву.
22 серпня 2025 року від представника позивача Кіріченко В.М. надійшла відповідь на відзив.
27 серпня 2025 року від представника відповідача адвоката Врадій Л.М. надійшли заперечення (на відповідь на відзив).
10 вересня 2025 року від представника позивача Кіріченко В.М. надійшла заява (пояснення на заперечення).
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача адвокат Врадій Л.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача адвоката Врадій Л.М., дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема судом встановлено, що між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 29.05.2014 року був укладений договір б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі відновлюваної кредитної лінії, який в подальшому було збільшено до 150 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Зміна кредитного ліміту та розмір процентів за користування кредитом змінилися після підписання між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 07.03.2023 року заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідно до виписки за договором №б/н за період 29.5.2014-14.02.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, погашав заборгованість по кредитному договору на протязі всього строку кредитування. Таким чином відповідач знав про всі умови кредитного договору та погоджувався з ними. З виписки за договором №б/н за період 29.05.2014-14.02.2025 вбачається, що відповідачу 03.06.2024 року було повернуто проценти, нараховані за кредитом, як військовослужбовцю в розмірі 52 874,73 грн..
Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустими доказами по справі.
В свою чергу, відповідач не заперечуючи сам факт укладення кредитного договру та користування кредитними коштами на зазначених у договорі умовах, альтернативного розрахунку заборгованості за процентами (контррозрахунку), що б спростував обґрунтованість та розмір нарахованих позивачем процентів не надав.
Згідно положень, передбачених ст. ст. 1048, 1054, 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти в визначеному сторонами розмірі в строк та в порядку, що обумовлені укладеною між ними угодою.
Також, за змістом ст.ст. 546, 548-551 ЦК України сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в Законі або договорі.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) позичальник не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Як вбачається з матеріалів справи, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредиту в зв'язку з чим станом на 11.02.2025 року утворилася заборгованість по кредитному договору, а саме: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 108 459 грн. 61 коп..
Згідно з ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо.
За встановлених обставин, вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов'язані з сплатою судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп..
Відповідно до вимог ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України - у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
За такого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп..
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 29.05.2014 року, що утворилася станом на 11.02.2025 року, а саме:заборгованість за тілом кредиту в розмірі 108 459 грн. 61 коп., судові витрати в розмірі 2 422 грн. 40 коп..
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» код ЕДРПОУ 14360570, юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .
Суддя М.М. Ротар