Провадження № 2/470/401/25
Справа № 470/929/25
06 листопада 2025 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03 жовтня 2025 року позивач звернувся до суду з відповідним позовом до відповідача, у якому зазначив, що 20 лютого 2019 року між АТ "Альфа Банк" та відповідачем було укладено договір про надання кредиту 501113944, на підставі якого було надано кредит у розмірі 20 002,10 грн. на строк 48 місяців, на споживчі потреби, з відсотковою ставкою 21.99%. Зобов'язання по сплаті кредиту відповідач належним чином не виконує, в зв'язку з чим станом на 20 вересня 2021 року виникла заборгованість в сумі 30 555,5 грн.
20 вересня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" укладено договір факторингу, таким чином ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" набуло статусу кредитора за кредитним договором 501113944 від 20 лютого 2019 року, укладений між АТ "Альфа Банк" та відповідачем. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 30 555,5 грн., витрати по сплаті судового збору та на професійну правову допомогу у розмірі 9200 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотав про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного порядку розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позов від нього не надходило, тому суд визнає його неявку неповажною, та вважає можливим згідно ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи убачається, що 20 лютого 2019 року АТ «Альфа-Банк» та відповідач уклали договір про надання кредиту №501113944 відповідно до умов якого АТ "Альфа-Банк" надав позичальнику кредит на споживчі потреби в сумі 20 002,10 грн строком 48 місяців, зі сплатою відсотків - 21.99% річних. Датою повернення кредиту є 20 лютого 2023 року. Відповідач зобов'язався сплачувати кредит до 20 числа кожного місяця, шляхом внесення щомісячного платежу відповідно до Графіку платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який є Додатком № 1 до угоди про надання кредиту №501113944 від 20.02.2019 року ( а.с.5-6).
Користування відповідачем наданими банком коштами підтверджується випискою по рахунку за кредитною карткою ( а.с.16-19).
В порушення умов Кредитного договору відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в результаті чого станом на 20 вересня 2021 року утворилася заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку в загальному розмірі становить 30 555 грн 50 коп. та складається з 15 938 грн 65 коп. - заборгованості за кредитом; 5495 грн 90 коп - заборгованості за відсотками; 9120 грн 95 коп. - комісія за обслуговування кредиту ( а.с. 20).
20 вересня 2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" (фактор) було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" набуло статусу кредитора за кредитним договором №501113944 від 20.02.2019 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами були погоджені умови кредитного договору, зокрема, і в частині сплати нарахованих банком відсотків, про що свідчить підпис відповідача.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частинами 1,2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким,що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З огляду на те, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню нарахована заборгованість за тілом кредиту і відсотками.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією за кредитним договором в розмірі 9120 грн 95 коп суд доходить наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі,пункту 4 частини першої статті1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № № 14-44цс21).
Відповідно умов укладеного відповідачем з АТ "Альфа - Банк" кредитного договору встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 2.40% від суми кредиту, про що зазначено в Акцепті ( а.с.5 ).
Однак розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг щодо обслуговування кредитної заборгованості.
Враховуючи те, що угодою встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд доходить висновку про те, що положення кредитного договору, укладеного між відповідачем та АТ «Альфа - Банк» щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 194/1387/19 (провадження № 14-44цс21) та узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду висловленою у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22)
Оскільки умови договору щодо обов'язку здійснення платежів по комісії є нікчемними, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої комісії у загальному розмірі 9120 грн 95 коп.
Крім цього, з розрахунку заборгованості доданого позивачем убачається, що відповідачем в рахунок погашення комісії по обслуговування кредиту за кредитним договором №501113944 від 20.02.2019 року за період з 20.02.2019 року по 20 лютого 2020 року було сплачено 5760,60 грн (а.с.20). Які відповідно до вимог статті 216 ЦК України щодо застосування наслідків нікчемного правочину мають бути зараховані на погашення іншої заборгованості відповідача за кредитними договорами. З огляду на зазначене, оскільки заборгованість відповідача за кредитним договором №501113944 від 20.02.2019 року за тілом кредиту та відсотками становить 21434 грн 55 коп, то з урахуванням сплачених відповідачем 5760,60 грн, з нього підлягає стягненню на користь позивача 15673 грн 95 коп = (21434,55 - 5760,60), яка є залишком заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.10, 13, 258, 263-265,268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором №501113944 від 20 лютого 2019 року у розмірі 15673 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн 95 коп, яка є заборгованістю за кредитом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1553 грн 26 коп та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» - адреса місцезнаходження юридичної особи - індекс 03035 пл. Солом'янська, буд. № 2, м.Київ, ІКЮО:40340222.
Відповідач: ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя С.Ф. Орлова
Повний текст заочного рішення складено 06 листопада 2025 року.