Справа № 459/3385/25
Провадження № 2/459/1047/2025
06 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Гук Т. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 5209311 від 18.06.2024 у розмірі 29 042,01 гривень та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (надалі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 5209311 (надалі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у сумі 4 000 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Даний Договір був укладений відповідно до чинного законодавства в електронній формі. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору. Відповідач умови Договору належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 29 042,01 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 18 982,01 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 460 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5600грн. 28.10.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України було укладено Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ (надалі - Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ). Згідно вищевказаного Договору відступлення прав вимоги №111-МЛ та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит. Представник вказує, що відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення заборгованості, однак останній у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором. Враховуючи вищенаведене, представник просить позовну заяву задовольнити.
Ухвалою від 01.10.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.
31.10.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи, були повідомлені належним чином.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Від відповідача надійшла заява, у якій він просив розглянути справу за його відсутності. У заяві відповідач зазначив, що з 12 березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується копією військового квитка, долученою до матеріалів справи. У зв'язку з цим відповідач просив суд скасувати нарахування відсотків, комісій та неустойки (штрафних санкцій) за період проходження ним військової служби, а також просив відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 6 листопада 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 31 жовтня 2025, датою ухвалення даного рішення є саме 6 листопада 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.06.2024 відповідач подав ТОВ «Мілоан» Анкету-заяву на отримання кредиту №5209311, в якій зазначено: сума кредиту 4000 грн; строк кредитування - 15 днів, дата повернення кредиту 03.07.2024, сума до повернення 19899,20 грн, складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 460 грн, яка нараховується одноразово за ставкою 11.50% від суми кредиту за договором, проценти за користування кредитом 15439,20 грн, які нараховуються за ставкою None відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 14 на звороті - 15).
18.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5209311 (надалі - Договір), укладений в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язувалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4 000 гривень (п.1.2 Договору), а позичальник, у свою чергу, зобов'язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (а. с. 6-18).
Кредит надавався загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 18.06.2024 (дата надання кредиту). Строк на який надасться окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів ( п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.4 Договору 1.4. повернення кредиту, сплата комicii за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 29.05.2025 (дата остаточного погашення заборгованості).
Комісію за надання кредиту: 460.00 грн., яка нараховується за ставкою 11.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 11.50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісіі за надання кредиту визначений цим пунктом ( п. 1.5.1. Договору)
Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 15439.20 грн.( п.п. 1.5.2., 1.5.3 Договору).
Згідно із п 1.6. Договору тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2,2.2.3 цього Договору.
Відповідно до п 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1.,1.5.2, 1.5.3 Договору відповідно.
Позичальник підтверджує, що до підписання цього Договору про споживчий кредит ознайомився з усіма його умовами та правилами (п. 5.1 Договору).
Даний Договір укладено в електронному вигляді, підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Мілоан» встановлено, що з ОСОБА_1 укладено Договір, клієнт ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): «179273», час відправки ідентифікатора позичальнику 18.06.2024 21:31, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор - НОМЕР_2 (а. с.13 на звороті).
Додатком №1 до Договору про споживчий кредит визначено Графік платежів за вказаним договором, відповідно до якого заборгованість мала бути сплачена 29.05.2025 в розмірі 19 899,20 грн. з яких: 4000 грн - сума кредиту; 15 439,20 грн - проценти за користування кредитом, 460- комісія за надання кредиту (а. с. 11 на звороті -12).
Того ж дня, 18.06.2024 на виконання умов Договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у сумі 4000 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 вказану ОСОБА_1 при укладенні Договору, що стверджується платіжним дорученням ТОВ ФК «Контрактовий дім» №134211010 від 18.06.2024, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 5209311» ( а. с. 15 на звороті).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення, складеними ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за період з 18.06.2024 року по 28.10.2025 року включно по Договору становить 17 005,12 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4000 грн, прострочена заборгованість за комісією - 460 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 6945,12 грн, неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов'язання - 5600грн ( а.с. 16-17 ).
Згідно з п. 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення права вимоги за цим договором Кредитодавцеь отримує від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим договором, такий платіж відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України Позичальнику не повертаються, а зараховуються в рахунок виконання зобов'язань Позичальника за цим договором.
Згідно з Договором відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024 ( надалі - Договір відступлення прав вимоги) ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали даний договір, за умовами якого кредитор «ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредитору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників укладеними між кредитором та боржниками ( портфель заборгованості). Внаслідок такої передачі (відступлення) позивач набув право грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами (а. с. 19 на звороті - 24).
Відповідно до п. 6.2.3 Договору про відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1 цього Договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2) відповідно до п. 8.3.2 Договору.
Із платіжної інструкції №4239 від 29.07.2024 встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило плату у сумі 1 205 134,90 грн за відступлення права вимоги за договором про відступлення прав вимоги №110-МЛ/Т від 29.07.2024 ТОВ «Мілоан» (а. с. 29 на звороті).
Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 29.07.2024 до Договору про відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» передав, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняв Реєстр боржників кількістю 1865, після чого з урахуванням умов даного договору до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшли права вимоги до боржників і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» став кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 28 на звороті).
Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17 005,12 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4000 грн, прострочена заборгованість за комісією - 460 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 6945,12 грн, неустойка та/або проценти за порушення грошового зобов'язання - 5600грн (а. с. 30).
У матеріалах справи наявна виписка з особового рахунку за Договором та розрахунок заборгованості складені позивачем, згідно якими станом на 19.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 29 042,01 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 18 982,01 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 460 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5600грн (а. с 14, 17 на звороті -19).
28.10.2024 за вих. № 23973492/196 від 10.09.2025 на адресу ОСОБА_1 направлено претензію з вимогою погасити заборгованість у сумі 29042,01 грн (а. с. 30 на звороті).
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, боргу не погасив, позивач просить стягнути з нього наявну заборгованість в примусовому поряду у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Судом встановлено, що 18.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5209311, відповідно до умов якого позикодавець зобов'язався на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти у сумі 4000 грн. строком на 345 днів, а позичальник - повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Даний Договір про споживчий кредит укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі та був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «179273», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». . Одноразовий ідентифікатор направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті, що підтверджується інформацією щодо порядку (процедури), хронологією дій щодо укладення електронного договору.
Відтак, підписавши вищевказаний Договір про споживчий кредит електронним підписом відповідач добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту чи особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання договорів. Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна, Договір з ним не був би укладений.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Із матеріалів справи вбачається, що 18.06.2024 на виконання умов Договору ТОВ «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти у сумі 4000 грн. шляхом їх перерахування на платіжну картку НОМЕР_1 вказану ОСОБА_1 при укладенні Договору, що стверджується платіжним дорученням ТОВ ФК «Контрактовий дім» №134211010 від 18.06.2024, де у графі призначення платежу зазначено "Кошти згідно договору 5209311».
Наведені вище обставини свідчать про факт отримання відповідачем кредитних коштів, схвалення ним, як умов Договору про споживчий кредит так і визнання своїх фінансових зобов'язань перед позивачем.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за Договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед за основною сумою боргу у розмірі 29 042,01 грн, а саме: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 18 982,01 грн, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - 460 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5600грн
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, кредит не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4000 гривень слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.п 1.5.2, 1.5.3 Договору передбачено, що роценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 511.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 15439.20 грн.
При цьому, як вбачається з Договору, сторони погодили, що кредит надається строком на 345 днів з 18.06.2024 до 29.05.2025 тобто, кредитор мав право нараховувати відсотки за договором 345 днів, починаючи з дня укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувались за період з 18.06.2024 до 29.05.2025, тобто у межах строку, передбаченого Договором споживчого кредиту у розмірі 18 982,01 грн.
Відповідач не погоджуючись із розрахунком заборгованості щодо нарахування відсотків за користування кредитом вважає, що має право на звільнення від сплати процентів за користування кредитом, оскільки на момент укладення Договору та в період нарахування процентів він перебував на військовій службі в Збройних Силах України і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд вважає такі твердження відповідача обґрунтованими, виходячи з наступного.
Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов'язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).
Національний Банк України у своєму листі №18-112/48620 від 02 вересня 2014 року надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Як вбачається з наданих відповідачем копії військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 призваний на військову службу 12.03.2022 у військову частину НОМЕР_4 , а з 20.11.2023 по даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_5 (а. с. 53-55).
Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який перебуває на військовій службі в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом та неустойки, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов'язані їх списати.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.
У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 Верховний Суд зазначив, що за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).».
Суд звертає увагу, що відповідач набув право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з моменту його призову на службу під час мобілізації, тобто з моменту укладення Договору ( 18.06.2024). Більш того, в Анкеті - заяві на кредит від 18.06.2024 зазначено, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 , що додатково підтверджує його статус та право на відповідні пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців, які проходять військову службу під час дії воєнного стану.
Таким чином, відсотки за користування кредитом не підлягають стягненню з відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині, слід відмовити.
Також позивач просить стягнути з відповідача комісію у розмірі 460 гривень за надання кредиту.
Так, відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту становить 460 грн, яка нараховується за ставкою 11.50% від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов Договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 460 грн., встановлена в п. 1.5.1 Договору є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення Договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 460 грн. суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК» «Кредит - Капітал» вищезазначеної заборгованості за комісією за надання кредиту.
Крім цього, позивач просить стягнути неустойку за прострочення виконання взятих зобов'язань в сумі 5600,00 гривень.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення неустойки у розмірі 5600,00 гривень за Договором від 18 червня 2024 року, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 3.2.6 Договору про споживчий кредит товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
29.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, згідно з умовами якого кредитор передав (відступив) новому кредиторові за плату, а новий кредитор прийняв належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості).
Пунктом 6.2.3 Договору відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1 цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Оформлення відступлення права вимоги здійснюється шляхом підписання Акту приймання-передачі Реєстру Боржників (Додаток №2) відповідно до п.8.3.2 Договору.
Позивачем надано докази переходу до нього права вимоги за Договором про споживчий кредит, що підтверджується копією підписаного Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 29.07.2024, витягом із реєстру прав вимоги боржників до Договору відступлення прав вимоги від 28.10.2024, копією платіжної інструкції №4239 від 29.07.2024.
Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги за Договором.
Отже, судом встановлено, що відповідач уклав Договір про споживчий кредит, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на яку набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем Договором факторингу.
Зважаючи на наведене та враховуючи часткове визнання позовних вимог, суд приходить висновку про доведеність факту неналежного виконання ОСОБА_1 умов Договору.
Відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за Договором в розмірі 4 000 гривень, з яких: 4000 грн - заборгованість за кредитом.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Із матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладеного між АБ «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», адвоката Усенко М.І., який діє згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.08.2012 та ордера серія ВС №1381377 від 02.07.2025 уповноважено здійснювати представництво та захист прав і законних інтересів ТОВ «ФК «Кредит-капітал» у справі про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .
Згідно акту № Д/2891 наданих послуг від 19.09.2025 та детального опису до нього, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача, складається з усної консультації, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції з клієнтом та складення позовної заяви для направлення до суду; сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000 грн.
Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з наданою правничою допомогою адвокатом.
Разом із тим, відповідач просив зменшити витрати на правову допомогу, вважаючи заявлені позивачем витрати завищеними та такими, що не відповідають критеріям розумності.
Варто зауважити, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).
Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відтак, враховуючи вищевикладене, перевіривши зміст наведених документів, враховуючи надані відповідачем заперечення, приймаючи до уваги тривалість розгляду справи, складність справи, яка не є складною та є однотипною для адвоката, розглядалася така у спрощеному позовному провадженні, що не потребує значного витрачання часу адвокатом на виконання адвокатських робіт (наданих послуг), обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник позивача не брав, суд вважає, що вимоги про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справи підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2000,00 гривень.
Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Щодо стягнення з відповідачки судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №22689 від 19.09.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 333,65 гривень, виходячи з такого розрахунку: 4000 гривень (розмір задоволених позовних вимог) / 29 042,01 гривень (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40 гривень (сума сплаченого судового збору).
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №5209311 від 18.06.2024 в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судовий збір в сумі 333 (триста тридцять три) гривні 65 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 06.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль- Стоцького, буд. 1 корпус 28).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: Львівська область, Шептицький район, м. Шептицьки
Суддя: М. В. Мельникович