Справа № 458/1180/25
3-зв/458/8/2025
07.11.2025 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши заяву про самовідвід судді Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана заява про самовідвід судді Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Заяву про самовідвід судді Волинець М.З. мотивовано тим, що 05.11.2025 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа у провадження судді Волинець М.З. передана справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває у статусі присяжного Турківського районного суду Львівської області, згідно Рішення IX сесії VIII скликання Самбірської районної ради № 186 від 06.12.2022 та вирішує справи у складі суду разом із суддею Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З. З огляду на викладене та для забезпечення права ОСОБА_1 на справедливий і публічний розгляд справи безстороннім судом, яке гарантоване Конституцією і законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, з метою виключення сумніву щодо об'єктивного розгляду справи та для забезпечення умов, за яких у будь-кого не виникало б сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду цієї справи.
Перевіривши доводи, викладені в заяві про самовідвід, вважаю, що він є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Так, незважаючи на те, що нормами КУпАП не врегульовані питання, пов'язанні з відводами та самовідводами судді від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення, це не означає, що таке право не поширюється на дану категорію справ, оскільки воно гарантоване загальними засадами судочинства, передбаченими ст. 129 Конституції України, однією з яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Європейський суд з прав людини у справі "Надточій проти України" зазначив, що для вирішення питання про застосування статті 6 Конвенції в частині "кримінального обвинувачення" Суд керувався трьома альтернативними критеріями, закріпленими у його практиці (див. "Енгель та інші проти Нідерландів" (Engel and Others v. the Netherlands), рішення від 8 червня 1976 року, Серія A N 22, ст. 35, п. 82; "Равнсборг проти Швеції" (Ravnsborg v. Sweden), рішення від 23 березня 1994 року, Серія A N 283-B, ст. 28 п. 30; та "Путц проти Австрії" (Putz v. Austria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-I, с. 324, п. 31).
Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в його неупередженості.
Отже, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справа про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за своєю суттю є кримінальною, адміністративне правопорушення фактично має кримінальний характер, згідно практики ЄСПЛ, та повністю підпадає під гарантії статті 6 Конвенції.
Статтею 75 КПК України визначений виключний перелік обставин, що виключає участь судді в кримінальному провадженні.
Пунктом 4 ч.1 вказаної норми права регламентовано, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.1 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до загальних норм, як цивільного, так і кримінального процесуального права до обставин, що виключають участь судді у розгляді судової справи, в тому числі справи про адміністративне правопорушення, відносяться зокрема наявні інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості, а також у випадку порушення встановленого законом порядку визначення судді для розгляду цієї судової справи.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону, яка визначає обов'язки судді.
Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , є присяжним Турківського районного суду Львівської області (згідно Рішення IX сесії VIII скликання Самбірської районної ради № 186 від 06.12.2022) та неодноразово брав участь при розгляді справ у вказаному суді, де здійснює правосуддя і суддя Волинець М.В., приймаючи до уваги норми національного законодавства, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а також обставини, наведені в заяві про самовідвід судді Волинець М.З., вважаю, що в даному конкретному випадку остання обґрунтовано заявила про свій самовідвід.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 245, 294 КУпАП,
Заяву судді Турківського районного суду Львівської області Волинець Марії Зіновіївни про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Волинець Марію Зіновіївну від розгляду справи № 458/1180/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а матеріали судової справи передати в канцелярію Турківського районного суду Львівської області для повторного автоматичного розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Р.І. Ференц