Справа № 456/5049/25
Провадження № 2-а/456/107/2025
іменем України
03 листопада 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Бораковського В. М.
секретар судового засідання Яніцька М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
за участю:
представника позивача Мазура В.В.
представника відповідача Мартинова С.М. -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що постановою серії ЕНА 5018217 від 19.06.2025 інспектора Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції Цендровського І. М., було притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 19.06.2025 о 15:35 год. за адресою: вул. Виговського в м.Стрий, керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, а також не пред'явив посвідчення водія для перевірки на законну вимогу поліцейського, чим порушив вимоги п.2.3 в ПДР - порушення правил користування ременями безпеки та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Представник позивача зазначив, що поліцейський без жодних на це правових підстав зупинив автомобіль позивача і бездоказово звинуватив його у тому, що він порушив Правила дорожнього руху. В подальшому поліцейський не встановив фактичні обставини справи, не зібрав необхідні докази про вчинення адміністративного правопорушення і не дослідив їх, не врахував доводів позивача та безпідставно виніс постанову EНА № 5018217 від 19.06.2025 про накладення стосовно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП, яке він не вчиняв. Таким чином, поліцейський Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Цендровський І.М., очевидно проігнорував вимоги та ст. 280 КУпАП, чим посягнув на права і свободи, передбачені Конституцією України.
Згідно п.5 розділу II «Порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів», затвердженого наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Однак, поліцейський Стрийського РУП ГУНП у Львівській області Цендровський І.М. не виконав вимог і наказу МВС України № 1026 від 18.12.2018 року і не надав позивачу доказу про відеофіксацію адміністративного правопорушення.
У зв'язку з наведеним представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову серії EНА № 5018217 від 19.06.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 і справу закрити.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Мазур В.В. позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Мартинов С.М. у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, однак докази на підтвердження заперечення не може представити суду, оскільки строк зберігання відеозапису закінчився. Вважає що на частково наданому відео зафіксовано порушення, позивач посвідчення водія не мав при собі.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи.
26.09.2025 представником відповідача подано до суду клопотання про надання копій матеріалів позовної заяви для ознайомлення.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 19.09.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
З'ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5018217 від 19.06.2025, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 19.06.2025 о 15 год. 35 хв. у м. Стрий по вул. Виговського керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, а також не пред'явив посвідчення водія для перевірки на законну вимогу поліцейського, чим порушив п. 2.3 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.
Досліджений у судовому засіданні ДВД диск, наданий стороною відповідача, містить інформацію з місця події, де не вбачається того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи, зокрема не пристебнутим ременем безпеки, оскільки відеозапис починається з того, що працівник поліції підійшов до автомобіля, який не перебував в русі, а був припаркований на узбіччі дороги.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.
Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до Пленума Верховного Суду України в п. 24 Постанови "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У свою чергу, згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-3, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до ст. 77 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (висновку Великої палати Верховного Суду в постанові від 25.06.2020 року, справа № 520/2261/19: "визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги").
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі - у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами -тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 2.3 "в" Правил дорожнього руху України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Суд погоджується з аргументами представника позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що будь яких доказів на підтвердження обставин, які слугували підставою для винесення поліцейським постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн, матеріали справи не містять.
Так, з аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що така не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, оскільки в ній не зазначено докази, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 121 КУпАП.
Складена стосовно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом його вини у вчинені цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з цією постановою, та підтверджували викладені у постанові обставини, суду не надано, хоча, відповідно до вимог частини 2 ст. 77 КАС України, тягар доказування правомірності вказаної постанови покладено саме на відповідача.
Так, на ДВД диску міститься відеозапис працівників поліції під час патрулювання вулиці, на якому відсутні будь які дані про те, що 19.06.2025 о 15:35 год. ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом не користувався ременем безпеки, чим порушив Правила дорожнього руху та на законних підставах був зупинений працівниками поліції. Оскільки відеозапис починається з того, що працівник поліції підійшов до автомобіля, який не перебував в русі, а був припаркований на узбіччі дороги.
Крім цього суд наголошує, що стороною відповідача не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Отже, наявні у матеріалах справи докази не дають підстави вважати доведеним факт порушення з боку позивача п.2.3 Правил дорожнього руху та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП.
Суд зауважує, що за відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, набувають форми припущення, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд доходить переконання, що ОСОБА_1 неправомірно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 121 КУпАП, тому позов підлягає до задоволення повністю, а провадження по справі закриттю.
Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з належного відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Керуючись ч.5 ст.121 КУпАП, ст.ст. 6, 9, 19, 73-78, 90, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5018217 від 19.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 ст. 121 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 5 ст. 121 КУпАП закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 3 ст. 243 КАС України складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів.
Дата складення повного судового рішення - 07.11.2025.
Головуючий суддя В. М. Бораковський