Справа № 453/323/25
№ провадження 4-с/453/1/25
30 жовтня 2025 року м. Сколе
Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Курницької В.Я.,
за участі секретаря судового засідання Трембач М.М.,
без участі учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сколе цивільну справу заскаргою Міністерства оборони України на рішення/дії/бездіяльність головного державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича Василя Федоровича та постанову начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Лідії Володимирівни від 20 лютого 2025 року,-
Заявник - Міністерство оборони України в особі представника за довіреністю - Матяшука Владислава Костянтиновича 28 лютого 2025 рокузвернувся до суду із скаргою, в якій просить:
-поновити строк подання скарги на рішення головного державного виконавця Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича В.Ф. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке викладено у формі повідомлення від 20 січня 2025 року та прийняти цю скаргу до розгляду;
-визнати рішення головного державного виконавця Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича В.Ф. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке викладено у формі повідомлення від 20 січня 2025 року, та постанову начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб»як Л.В. від 20 лютого 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність головного державного виконавця Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевича В.Ф. - неправомірними;
-скасувати повідомлення головного державного виконавця Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича В.Ф. від 20 січня 2025 про повернення виконавчого документу (виконавчий лист, виданий у справі №453/508/23 05 грудня 2024 року) стягувачу;
-скасувати постанову начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Л.В. від 20 лютого 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність головного державного виконавця Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевича В.Ф;
-зобов'язати головного державного виконавця Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича В.Ф. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №453/508/23, а саме: витребувати нерухоме майно - приміщення магазину, загальною площею 412, 4 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України з одночасним припиненням права власності.
В обгрунтування поданої скарги заявник посилається на те, що головним державним виконавцем Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевичем В.Ф. помилково прийнято рішення про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки ним не було повністю реалізовано надані йому Законом повноваження та права, не використано усі можливості (передбачені законом) та заходи для виконання рішення суду у повному обсязі, що фактично свідчить про бездіяльність державного виконавця при виконанні рішення суду по справі №453/508/23 (виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року). Зокрема, заявник наголошує на п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», яким, серед іншого, до заходів примусового виконання рішень віднесено вилучення в боржника і передачу стягувачу предметів, зазначених в рішенні. Посилається заявник і на ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу. Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Таким чином, як зазначає заявник, склавши 20 січня 2025 року повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання головний державний виконавець Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевич В.Ф. допустив порушення ст.ст. 19, 129, 129-1 Конституції України, ст.ст. 1, 10, 12, 60, 74 Закону України «Про виконавче провадження». З таких же причин, на думку заявника, є протиправною та підлягає скасуванню і постанова начальника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Л.В. від 20 лютого 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність головного державного виконавця Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевича В.Ф.
Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Курницької В.Я. від 04 березня 2025 року прийнято вказану вище скаргу до розгляду та відкрито провадження у справі.Розгляд скарги призначено на 20 березня 2025 року. Судове засідання неодноразово відкладалось, востаннє на 30 жовтня 2025 року.
18 березня 2025 року на адресу суду надійшло пояснення по справі начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в яких підписант просить в задоволенні скарги Міністерство оборони України відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції, зокрема, посилається на ст.ст. 1, 18, 26 Закону України «Про виконавче провадження», зазначаючи, що і в заяві стягувача, і в виконавчому документі зазначено необхідність витребування нерухомого майна - приміщення магазину, загальною площею 412, 4 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України з одночасним припиненням права власності, відтак, виконання рішення суду тільки передачею приміщення від боржника стягувачу не буде повним відповідно до виконавчого документу та заяви стягувача щодо забезпечення виконання рішення суду від 10 січня 2025 року. Зазначено в поясненні і про те, що представнику стягувача в телефонному режимі надано пояснення щодо можливості пред'явлення виконавчого документу в частині лише витребування нерухомого майна, однак, станом на 14 березня 2025 року такого пред'явлення виконавчого документа до виконання не було. Посилається начальник Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і на ч. 5 ст. 3, п. 3 ч. 1 ст. 10, п. 5 ч. 1 ст. 19, ст.ст. 26, 27, 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та вказує, що у разі відкриття виконавчого провадження державним виконавцем необхідно буде передати актом передачі приміщення магазину з одночасним припиненням права власності. Однак, законом не передбачено можливість припинення права власності актом передачі державного виконавця та не надано повноваження припинення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. А згідно рішення суду припинення права власності необхідно провести одночасно з витребуванням.
В судове засідання 30 жовтня 2025 року заявник - представник Міністерства оборони України - Ткачук В.М. та головний державний виконавець Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевич В.Ф. не з'явились, хоча про час та місце засідання суду були належним чином повідомлені.
У відповідності до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка в судове засідання приватного виконавця та боржника не перешкоджає розгляду скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Розглянувши матеріали скарги, дослідивши та надавши належну оцінку доданим до неї та наданим державним виконавцем письмовим доказам, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом при розгляді скарги, представником Міністерства оборони України - начальником Західного територіального юридичного відділу В.Гудимою 10 січня 2025 року надіслану заяву щодо забезпечення виконання рішення суду до Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просили забезпечити виконання постанови Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 453/508/23, а саме: витребувати нерухоме майно - приміщення магазину, загальною прощею 412, 4 м2, розташоване по АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України з одночасним припиненням власності.
Відповідно до Виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року вирішено витребувати нерухоме майно - приміщення магазину, загальною прощею 412, 4 м2, розташоване по АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ) з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України з одночасним припиненням власності.
Головним державним виконавцем Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевичем В.Ф. 20 січня 2025 року надіслано повідомлення Міністерству оборони України про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, обґрунтовуючи виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Стягувачем - Міністерством оборони України - 05 лютого 2025 року скеровано скаргу на ім'я начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на бездіяльність державного виконавця головного державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій заявник просив скасувати вказане вище повідомлення та зобов'язати Сколівський ВДВС ЗМУ МЮ відкрити виконавче провадження за заявою Міністерства оборони України від 10 січня 2025 року та забезпечити виконання рішення суду в повному обсязі.
Постановою начальника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Баб'як Л.В. від 20 лютого 2025 року відмовлено Міністерству оборони України у задоволенні вказаної вище скарги п виконавчому провадженню АСВП 76820127.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
При розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а цивільним - процесуальним кодексом України визначено ознаки обов'язковості судових рішень.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачом є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»(ст.1, ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 7 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Пунктом 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження регламентовано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 24 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Вимоги до виконавчого документу передбачені ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для повернення виконавчого документа стягувачу передбачені ч. 4 ст. 4 зазначеного Закону.
Судом перевірено відповідність Виконавчого листа Сколівського районного суду Львівської області від 05 грудня 2024 року у справі № 453/508/23, а також відсутність підстав, передбачених ч. 4 ст. 4 вказаного Закону, для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з чим суд констатує, про необхідність відкриття виконавчого провадження державним виконавцем за поданою заявою Міністерства оборони від 10 січня 2025 року.
Крім цього, суд зазначає таке.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» (Далі - Закону №1404-VIII) встановлені заходи примусового виконання рішень, зокрема, п. 3, передбачено:
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
Згідно з частинами першою-третьою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 60 Закону № 1404-VIII, під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.
У разі задоволення позову про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові (пункт 116 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).
Таким чином, рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону № 1404-VIII, шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, зазначених у рішенні. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 30 червня 2021 року по справі № 201/12569/16, зокрема, Верховний Суд зазначив, що обов'язком державного та приватного виконавця є вжиття всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення. Якщо державному чи приватному виконавцю незрозуміло рішення, порядок його виконання, то виконавець не позбавлені можливості звернутись до суду з заявою про роз'яснення рішення суду, про встановлення порядку виконання рішення.
Згідно із висновками Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 369/13690/20 та постанові від 28 жовтня 2022 року у справі № 754/4245/18 рішення про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння підлягає примусовому виконанню у порядку, передбаченому статтею 60 Закону України “Про виконавче провадження», шляхом вилучення майна у боржника і передачі стягувачу предметів, вказаних у рішенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З огляду на викладене, та те, що виконавчий документ в частині витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає застосування заходів примусового виконання рішень та підлягає виконанню органами ДВС, зважаючи на заходи примусового виконання рішень, покладені на органи державної виконавчої служби, а також те, що державний виконавець, який керується при здійсненні виконавчих дій лише законом і не наділений повноваженнями роз'яснення порядку виконання рішення суду, повертаючи виконавчий документ стягувачу - Міністерству оборони України без прийняття до виконання - вчинив неправомірно, суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої скарги, оскільки в частині припинення права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не віднесено до повноважень органів державної виконавчої служби (державних виконавців).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 259, 260, 268, 451 ЦПК України, суд,-
Скаргу Міністерства оборони України на рішення/дії/бездіяльність головного державного виконавця Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича Василя Федоровича та постанову начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Лідії Володимирівни від 20 лютого 2025 року - задовольнити частково.
Визнати неправомірними та скасувати рішення головного державного виконавця Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича В.Ф. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке викладено у формі повідомлення від 20 січня 2025 року, та постанову начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Л.В. від 20 лютого 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність головного державного виконавця Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Радевича В.Ф.
Зобов'язати головного державного виконавця Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Радевича В.Ф. усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконання постанови Львівського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №453/508/23 в частині витребування нерухомого майна - приміщення магазину, загальною площею 412, 4 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), з володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України.
Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали суду апеляційної скарги.
Головуючий-суддя В.Я.Курницька