30 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 676/3341/20
провадження № 51-2379км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
захисника
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглядаючи в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 ,
установила:
За вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 квітня 2023 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 ,
було визнано невинуватою і виправдано за ч. 2 ст. 276 Кримінального кодексу України (далі - КК) у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат; цивільний позов залишено без розгляду.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувалась у тому, що вона, працюючи в підрозділі Акціонерного товариства «Українська залізниця», будучи черговою по станції Нігин у Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, у ніч на 27 травня 2017 року порушила правила безпеки руху транспорту, унаслідок чого о 05:56 відбулося зіткнення пасажирського потягу з маневровим складом, 15 осіб отримали тілесні ушкодження, а також було завдано збитків на суму 937 111,22 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 20 лютого 2024 року, задовільнивши частково апеляційну скаргу прокурора, скасував виправдувальний вирок і на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 у зв'язку з її смертю. Суд також вирішив питання щодо речових доказів та судових витрат; цивільний позов залишив без розгляду.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Суть доводів зводиться до того, що апеляційний суд, продовживши здійснення кримінального провадження стосовно померлої особи без мети її реабілітації, порушив фундаментальні засади, неправомірно визнав ОСОБА_7 винуватою і скасував виправдувальний вирок. На думку скаржника, під час апеляційного перегляду було порушено ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), статті 20 - 22, 26, 87, 94, 284, 323, 401, 403, 404, 417, 421 КПК, а постановлена ухвала не відповідає вимогам ст. 370 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді, думку сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та викладені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що справа містить виключну правову проблему і задля забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики кримінальне провадження необхідно передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) на підставі ч. 5 ст. 4341 КПК.
У цьому провадженні предметом перевірки за касаційно процедурою є правильність застосування норм процесуального права при здійсненні апеляційного перегляду виправдувального вироку без мети реабілітації померлої особи; чи допустиме розширене тлумачення (не на користь такої особи) положень ст. 417 КПК, згідно з якими суд апеляційної інстанції, встановивши передбачені ст. 284 цього Кодексу обставини, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Як убачається з матеріалів справи, не погодившись із виправдувальним вироком, прокурор оскаржив це рішення в апеляційному порядку; за поданою скаргою 24 травня 2023 року було відкрито апеляційне провадження і призначено розгляд на 27 червня 2023 року. Однак 29 травня 2023 року обвинувачена померла. Попри цей факт Хмельницький апеляційний суд здійснив апеляційний перегляд, дав іншу, ніж місцевий суд, оцінку доказам і, виснувавши про неправильність виправдання ОСОБА_7 з підстави недоведеності її вини, скасував виправдувальний вирок. Водночас, керуючись п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, суд апеляційної інстанції закрив кримінальне провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченої.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП), ревізуючи застосування норм процесуального права у випадку смерті особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, сформулювала два висновки.
У справі № 761/33842/16-к указана палата констатувала, що кримінальне переслідування померлої особи виключно заради формального визнання її винуватою не має практичного сенсу за винятком забезпечення мети її реабілітації, і виснувала: «у випадку смерті засудженого відкрите за його скаргою касаційне провадження підлягає закриттю, крім випадів, якщо воно, з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції, визначених ст. 433 КПК, є необхідним для реабілітації померлого» (постанова від 16 січня 2019 року, провадження № 51-4744кмо18). Двоє з колегії суддів виклали окрему думку, вважаючи, що в такій юридичній ситуації Касаційний кримінальний суд Верховного Суду (далі - ККС) повинен був скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження, як це буквально передбачено у ст. 440 КПК.
Натомість у справі № 710/466/16-к, посилаючись на гарантоване у ст. 24 КПК право кожного оскаржити рішення, яке стосується його прав, свобод та законних інтересів, відсутність у гл. 31 цього Кодексу процедури на випадок смерті виправданого обвинуваченого та винятків щодо меж апеляційного перегляду й змісту рішення суду апеляційної інстанції, ОП зазначила, що цей суд повинен був у загальному порядку розглянути доводи прокурора про незаконність виправдання померлої особи; водночас у постанові зауважено про неприпустимість існування в закритому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальному провадженні нескасованого судового рішення (виправдувального вироку). Сформульовано висновок: «після встановлення під час апеляційного розгляду факту смерті обвинуваченого, щодо якого ухвалено виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції зобов'язаний виконати вимоги статей 370, 404, 419 КПК, забезпечити участь захисника, продовжити апеляційний розгляд, надати мотивовані відповіді на доводи апеляційних скарг і постановити ухвалу, передбачену одним із пунктів 1, 2, 5 або 6 ст. 407 цього Кодексу з урахуванням вимог статей 284, 417 КПК» (постанова від 4 вересня 2023 року, провадження № 51-6068кмо21).
Колегія суддів переконана, що окреслений юридичний підхід не узгоджується з доктриною кримінального процесу. У цій справі до початку касаційного розгляду було отримано висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Як наголосив науковець - доцент ОСОБА_8 , у разі смерті виправданої особи повноцінний апеляційний перегляд є неможливим в аспекті права на справедливий суд; статті 404, 407, 419 КПК регулюють тільки відносини, в яких відсутня правоприпиняюча обставина, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу; скасування виправдувального вироку стосовно померлого є несумісним зі ст. 19 Конституції України. На думку ОСОБА_8 , положення п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК унеможливлюють продовження будь-яких процесуальних правовідносин, окрім як з метою реабілітації померлого (яка вже відбулася шляхом ухвалення виправдувального вироку); здійснення апеляційного перегляду з викладенням висновків по суті вимог апеляційної скарги й постановлення будь-якого іншого рішення, ніж закриття кримінального провадження на підставі вказаної норми, не є юридично коректним; уважає, що таке рішення має бути ухвалено одразу після встановлення факту смерті виправданої особи. За позицією професора ОСОБА_9 , окрім рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284, п. 5 ч. 1 ст. 407, ст. 417 КПК із залишенням у силі виправдувального вироку правомірним також є закриття апеляційного провадження.
Професор ОСОБА_10 у науковому висновку, наданому в межах касаційного провадження № 51-6068кмо21, зазначав, що здійснення апеляційного розгляду стосовно померлого виправданого з наданням відповідей на доводи апеляційної скарги про необґрунтованість виправдувального вироку буде порушенням права на справедливий судовий розгляд, і теж уважав, що в цій юридичній ситуації є доречним закриття апеляційного провадження.
Схоже бачення поділяли й троє суддів зі складу ОП, які виклали окрему думку до постанови від 4 вересня 2023 року. Суть їх позиції полягає в тому, що смерть обвинуваченого, стосовно якого постановлено виправдувальний вирок, перешкоджає продовженню кримінального провадження, оскільки питання реабілітації вирішено; аналіз положень статей 284, 417 КПК свідчить про неможливість скасування виправдувального вироку на підставі цих приписів; продовження кримінального переслідування померлої особи становитиме порушення презумпції невинуватості; у такий юридичній ситуації правильним є рішення про закриття апеляційного провадження.
Погоджуючись із наведеними міркуваннями, колегія суддів уважає, що з огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК про можливість здійснення кримінального провадження щодо померлої особи виключно з метою реабілітації, особливості апеляційного перегляду виправдувальних вироків, а також на заборону скасування такого рішення за точним змістом ст. 417 цього Кодексу, належною правовою процедурою в конкретній ситуації є закриття апеляційного провадження шляхом застосування аналогії процесу - подібно до того, як діє апеляційний суд у разі анулювання апеляційного приводу (ст. 403 КПК). Зазначений підхід застосувала й ОП у справі № 761/33842/16-к, вказавши на неприпустимість здійснення касаційного провадження щодо померлого, крім як із метою його реабілітації, та виснувавши про доцільність закриття касаційного провадження.
Слід акцентувати, що за протилежного тлумачення процесуальних норм виникає парадокс: держава відмовляється переслідувати померлу особу, визнану винуватою судом першої інстанції (незалежно від мотивів оскарження обвинувального вироку), однак продовжує переслідувати померлу особу, котру місцевий суд визнав невинуватою.
До того ж застосування висновку ОП у справі № 710/466/16-к шляхом ревізування апеляційним судом рішення про невинуватість померлої особи неминуче призведе до порушення приписів ч. 4 ст. 410, ч. 4 ст. 405, п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК, які встановлюють додаткові процесуальні гарантії для обвинувачених, погіршення становища яких домагається протилежна сторона.
Щодо рішення за результатами апеляційного перегляду, то впостанові ОП від 4 вересня 2023 року немає відповіді, яким чином повноваження апеляційного суду за ч. 1 ст. 407 КПК - залишити вирок без змін (п. 1), змінити вирок (п. 2), скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції (п. 6) - корелюються із зазначеним у висновку палати обов'язком суду закрити кримінальне провадження щодо померлого на підставі статей 284, 417 цього Кодексу. Також є сумнівною тезав мотивувальній частині постанови про неприпустимість існування в закритому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальному провадженні нескасованого виправдувального вироку.
Крім того, необхідно відмітити, що в судовій справі № 710/466/16-к, яка була предметом ревізії ОП, апеляційний суд 28 жовтня 2021 року скасував виправдувальний вирок від 25 листопада 2019 року і закрив кримінальне провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого. Постановлену ухвалу суд касаційної інстанції 30 серпня 2022 року скасував через істотне порушення ст. 284 КПК, оскільки апеляційний розгляд здійснювався не з метою реабілітації померлого, а за скаргою прокурора, зазначивши також, що скасування виправдувального вироку суперечить ст. 417 КПК. За результатами нового розгляду апеляційний суд 25 жовтня 2022 року закрив кримінальне провадження у зв'язку зі смертю обвинуваченого, не скасувавши виправдувального вироку, що стало приводом для скасування ухвали за рішенням ОП від 4 вересня 2023 року. Після цього 21 грудня 2023 року апеляційний суд закрив апеляційне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, однак за наслідками касаційного перегляду цю ухвало теж було скасовано 31 липня 2024 року. Під час нового (четвертого) розгляду 6 листопада 2024 року суд апеляційної інстанції, урахувавши настанови ОП про необхідність продовження в звичайному порядку апеляційної процедури в справі померлого, перевірив доводи сторони обвинувачення й визнав їх безпідставними, однак у підсумку своє рішення про залишення вироку без змін обґрунтував тим, що виправдувальний вирок згідно зі ст. 417 КПК не може бути скасований у зв'язку зі смертю особи, яку виправдали. Прокурор просив переглянути й цю ухвалу, проте суд касаційної інстанції 24 лютого 2025 року повернув касаційну скаргу у зв'язку з неусуненням недоліків її змісту.
Тож судові рішення навіть в одній справі № 710/466/16-к ілюструють різний юридичного підхід до тлумачення ст. 417 КПК.
Колізії у правозастосуванні виникають і в інших справах, адже раніше суд касаційної інстанції дотримувався інакшої позиції, вбачаючи правомірним закриття кримінального провадження без скасування виправдувального вироку (ухвали від 3 березня 2020 року в справі № 264/6533/17, від 9 березня 2021 року в справі № 761/33490/14-к, від 8 листопада 2021 року в справі № 761/36227/17,постанови від 13 листопада 2018 року в справі №521/6766/15-к, від 1 березня 2023 року в справі № 759/11932/18) та неприпустимість протилежного рішення щодо померлої особи, виправданої судом першої інстанції (постанова від 30 серпня 2022 року в справі № 710/466/16-к, ухвали від 4 жовтня 2018 року в справі № 449/1267/13-к, від 27 лютого 2020 року в справі № 179/2482/18, від 3 березня 2020 року в справі № 264/6533/17, від 16 лютого 2021 року в справі № 761/3820/18, від 5 березня 2021 року в справі № 761/32183/17, від 9 березня 2021 року в справі № 761/33490/14-к, від 22 березня 2021 року в справі № 461/9197/14, від 8 листопада 2021 року в справі № 761/36227/17, від 9 грудня 2021 року в справі № 554/1848/19 ).
У справі № 569/12727/13-к ККС, спираючись на висновок ОП, скасував 18 жовтня 2023 року ухвалу про закриття кримінального провадження стосовно померлого (8 вересня 2021 року). Під час нового розгляду 29 січня 2024 року апеляційний суд, пославшись на п. 5 ч. 1 ст. 284, статті 410, 417 КПК (щодо відсутності підстав для реабілітації, неможливості скасування такого вироку та погіршення становища без виклику особи), позицію ОП у провадженні № 51-4744кмо18 (про припинення процесуальної діяльності у справі померлого), засади змагальності, безпосередності, забезпечення права на захист, ст. 6 Конвенції, попередню практику ККС, знову закрив кримінальне провадження. Цю ухвалу 24 жовтня 2024 року було скасовано через невиконання вказівок про перегляд виправдувального вироку щодо померлого в загальному порядку. За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції 15 травня 2025 року, визнавши необґрунтованими апеляційні вимоги прокурора, залишив вирок без змін.
Прикладами залишення в силі рішень суду апеляційної інстанції є справи, в яких доводи прокурора теж було відхилено й визнано законним виправдувальний вирок щодо померлої особи без закриття кримінального провадження (№ 359/7790/20, 415/6909/17, 569/1916/16-к). При цьому справа № 359/7790/20 доводить, що конструкція висновку ОП сприймається неоднозначно, оскільки ККС визнав його нерелевантним ситуації, де оскаржений в апеляційному порядку виправдувальний вирок було ухвалено вже після смерті обвинуваченого на вимогу родичів про його реабілітацію (постанова від 25 квітня 2024 року). Натомість інша колегія суддів в аналогічній ситуації в справі № 569/12727/13-к так не вважала.
У справі № 362/6914/17 ККСскасував ухвалу апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, якою було визнано обґрунтованим виправдання померлої особи, скасовано виправдувальний вирок і закрито кримінальне провадження, - через суперечність між мотивувальною й резолютивною частинами рішення (за наслідками нового розгляду 6 лютого 2025 року апеляційний суд, задовольнивши частково скаргу прокурора, скасував вирок, перекваліфікував дії померлого (11 червня 2023 року) з ч. 2 ст. 15 та ч. 1 ст. 115 на ст. 124 КК і закрив кримінальне провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК). Водночас у справі № 756/5026/19, де виправдувальний вирок було залишено без змін, ККС ухвалив виключити з резолютивної частини ухвали рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, оскільки вона не є реабілітуючою.
Подібні суперечності між мотивувальною та резолютивною частинами ухвал апеляційних судів констатовано і в справах, де виправдувальний вирок не ревізувався, при цьому кримінальне провадження закривалося у зв'язку зі смертю обвинуваченого (наприклад, № 664/2618/20, 654/1990/15-к, 133/1407/19).
Отже, висновок ОП попри приписи п. 5 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК про обов'язок суду закрити кримінальне провадження в разі смерті обвинуваченого, замість цього спонукає апеляційний суд продовжувати здійснювати провадження щодо померлого з іншою метою, ніж передбачена цією нормою, більш того допускає погіршення становища виправданої особи, право якої на справедливий розгляд об'єктивно не може бути додержано, і встановлює перевагу інтересів сторони обвинувачення довести свою позицію над інтересами правосуддя виконати завдання, визначені у ст. 2 КПК.
На думку колегії суддів, такий юридичний підхід не забезпечує сталості та єдності судової практики як основної мети діяльності Верховного Суду.
Водночас унаслідок недостатнього законодавчого регулювання процедури апеляційного перегляду положення ст. 417 КПК не відображують ситуації, у якій одна з передбачених ст. 284 цього Кодексу обставин виникає в справі, де оскаржується виправдувальний вирок. Тому спосіб уникнення наявності двох остаточних судових рішень - виправдувального вироку та ухвали про закриття кримінального провадження - частина науковців та практиків убачає в постановленні ухвали про закриття апеляційного провадження.
Таким чином, у справі стосовно ОСОБА_7 колегія суддів стикнулася з правовою проблемою, яку неможливо розв'язати шляхом відступу від висновку ОП за процедурою ч. 2 ст. 4341 КПК, адже ця проблема, зачіпаючи фундаментальні права та свободи людини, носить виключний характер і її вирішення є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Тому кримінальне провадження підлягає передачі на розгляд Великої Палати.
Керуючись ст. 4341, 4342, 441 КПК, колегія суддів
постановила:
Передати кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11