Справа № 452/2558/25
Провадження № 2/452/1208/2025
"27" жовтня 2025 р. м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.
при секретарі Кафтан О.Ю.,
із участю: представника позивача адвоката Бобак О.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про поділ майна подружжя, -
Представник-адвокат Бобак О.Б. в інтересах ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом та посилається на те, що у період з 16 серпня 2008 року до 13 грудня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13.12.2023 року було розірвано. Від спільного подружнього життя у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем і відповідач сплачує аліменти на його утримання. За час спільного подружнього життя подружжям було набуто житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 129,5кв.м., житловою 70,6кв.м., яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності від 15.12.2017р. зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 . Дану житлову квартиру було придбано у забудовника будинку виробничого кооперативу «МИР» та в грудні 2014 року за неї повністю внесені кошти. Оскільки зазначена квартира була набута сторонами за час спільного подружнього життя, то відповідно частка позивача в цьому майні становить . Враховуючи викладене, просить суд визнати за позивачем право власності на частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 129,5кв.м., житловою 70,6кв.м. в порядку поділу спільного майна подружжя із ОСОБА_2 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Бобак О.Б. в інтересах своєї довірительки позов підтримала та просила такий задовольнити з підстав, викладених у зверненні до суду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку; із відзивом на позов не звертався, а тому суд ухвалив розглядати справу в його відсутності на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, проти чого не заперечила сторона позивача.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами в їх сукупності, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, суд уважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав:
Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом установлено, що сторони у справі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 16 серпня 2008 року до 13 грудня 2023 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 13 грудня 2023 року - розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 ».
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в сторін народився син ОСОБА_4 .
За час спільного подружнього життя подружжям було набуто житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Із даних технічного паспорта на житловий будинок, виготовленого Самбірським МБТІ 04.08.2017р. відомо, що зазначена квартира розташована на п'ятому поверсі та складається з чотирьох кімнат житловою площею 70,6кв.м., загальною площею 129,5кв.м.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме про реєстрацію права власності від 15.12.2017р., житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2 ; дата державної реєстрації - 16.07.2015 року.
Із довідки, виданої виробничим кооперативом «МИР» м. Самбір від 12.12.2014 року відомо про те, що ОСОБА_2 надавав інвестиції у будівництво житлового будинку, який будувався за адресою: АДРЕСА_2 та вніс в побудову квартири інвестиції в сумі 312000 гривень. Вказане підтверджує, що зазначену квартиру було придбано у забудовника будинку.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.07.2025р., квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 129,5кв.м., житловою 70,6кв.м. і надалі зареєстрована за ОСОБА_2 розмір частки 1, арешт чи заборона на відчуження відсутні.
У відповідності до вимог ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 Цивільного кодексу України(далі ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. №11).
Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Тому суд констатує, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України, де закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2018 року в справі №235/9895/15-ц, від 5 квітня 2018 року в справі №404/1515/16-ц.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі №456/3506/16-ц від 17 червня 2021 року норми Сімейного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, яка може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду в справі №372/504/17-ц від 21 листопада 2018 року.
У постанові від 1 квітня 2020 року в справі №462/518/18 Верховний Суд вказав на те, що факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім'я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім'я якої зареєстроване.
Аналіз зазначених вимог закону свідчить про те, що нерухоме майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, хто з них є титульним його володільцем, якщо не буде встановлено інших обставин, а отже, у випадку, якщо вони не домовилися про порядок його поділу в натурі, спір може бути вирішений судом, зокрема, шляхом визначення їх ідеальних часток у ньому.
Оскільки житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була набута сторонами за час спільного подружнього життя, то відповідно частка позивача в цьому майні становить .
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку, докази на спростування презумпції спільності майна, набутого подружжям у шлюбі, відсутні. Таким чином, враховуючи вказані обставини і також те, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку про підставність та обґрунтованість заявлених вимог, а тому позов є таким, що підлягає задоволенню.
Судові витрати судовий збір підлягає присудженню до стягнення на користь позивача з відповідача в порядку передбаченому 141 ЦПК.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , - право власності на частину житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 129,5кв.м., житловою 70,6кв.м., - у порядку поділу спільного майна подружжя із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 понесені документально підтверджені судові витрати судовий збір у розмірі 2266(дві тисячі двісті шістдесят шість) гривень 25коп.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 31 жовтня 2025 року повного судового рішення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у порядок і строк, передбачений ст. 284 ЦПК України.
Суддя