06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 678/973/24
провадження № 61-12144ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області
від 06 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 26 серпня 2025 року у справі за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру
у Хмельницькій області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Хмельницька обласна військова адміністрація, про повернення земельної ділянки у комунальну власність,
У липні 2024 року керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Хмельницькій області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Хмельницька обласна військова адміністрація, про повернення земельної ділянки у комунальну власність.
Рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня
2025 року відмовлено керівнику Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області в задоволенні позову.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2025 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишено без змін.
26 вересня 2025 року заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури, засобами поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня
2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у цій справі, у якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року і передати справу на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року касаційну скаргу
заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури залишено без руху
та запропоновано заявнику надати суду докази (наприклад, експертний висновок, дані загальнодоступних джерел щодо ринкової вартості земельної ділянки, тощо), які підтверджують ціну позову на день подання позовної заяви.
24 жовтня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури додав витяг від 22 жовтня 2025 року № НВ-9982955542025 із технічної документації
з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 6823081600:03:002:0016.
З витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, кадастровий номер 6823081600:03:002:0016 від 22 жовтня 2025 року
№ НВ-9982955542025, вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 71 486,86 грн.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини
і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини,
яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури
у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи
те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року
у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права
та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом
(пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод),
та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах та справах з ціною позову,
що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти дотриманню розумного строку розгляду справи, а також визначеності
й стабільності у цивільних правовідносинах.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі
№ 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зазначено, що «майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці».
Предметом позову є вимоги про повернення земельної ділянки у комунальну власність, вартість якої становить 71 486,86 грн, тому ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа
не підлягає касаційному оскарженню.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами
«а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Наведені представником заявника обставини, передбачені підпунктом «а» пункту
2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку
про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені представником заявника
у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для заявника, який подає касаційну скаргу підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову,
складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства
й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури оскаржив судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 06 червня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у справі за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Летичівської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії
та кадастру у Хмельницькій області, Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», Хмельницька обласна військова адміністрація,
про повернення земельної ділянки у комунальну власність, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська