Справа № 446/1411/25
(заочне)
06.11.2025 м.Кам'янка-Бузька
Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Котормус Т. І.
секретар судового засідання Карпа Г.М.
справа №446/1411/25;
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач ОСОБА_2 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка-Бузька за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
24.06.2025 ОСОБА_1 подала до Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за розпискою.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона 22.06.2022 надала у борг відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 800 доларів США, про отримання яких відповідач власноруч написав розписку. Вказує, що відповідач незважаючи на встановлений та погоджений порядок і умови повернення грошових коштів уникає виконання зобов'язання. У зв'язку із чим вона змушена звернутись до суду та просить стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості за розпискою від 22.06.2022 у сумі 800 доларів США та 3% річних за період з 22.09.2022 по 18.06.2025 в розмірі 65,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 18.06.2025 разом становить 35950,70 грн.
Ухвалою суду від 01.07.2025 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, однак подала заяву в якій просила проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила такі задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв'язку, в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомляв, відзиву на позовну заяву не подавав.
06.11.2025 постановлено ухвалу суду про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Водночас у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 22.06.2022 між сторонами було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 800 доларів США терміном на три місяці, тобто термін повернення боргу закінчився 22.09.2022.
На підтвердження отримання вищевказаної суми ОСОБА_2 власноручно написав розписку від 22.06.2022 та підписав її. Оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи. (а.с.18)
Як стверджує позивачка, добровільно заборгованість за договором позики відповідач не повертає, всі пропозиції позивачки погашати заборгованість відповідач ігнорує, а тому вона змушена звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості.
На переконання позивачки, так як предметом договору позики від 22.06.2022 є грошові кошти, визначені у доларах США, то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, а втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. При таких обставинах, враховуючи те, що відповідач не виконав покладені на нього грошові зобов'язання щодо повернення суми позики, останній несе відповідальність за невиконання грошового зобов'язання у вигляді обов'язку на вимогу позивачки сплатити суму боргу в доларах або гриванях із врахуванням курсу НБУ станом на 18.06.2025, а також 3% річних від простроченої суми за період з 22.09.2022 по 18.06.2025, тобто за кожен день прострочення, після закінчення дати договору.
Отже заборгованість за договором позики від 22.06.2022 становить: 800 доларів США та 3% річних від основної суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за період за період з 22.09.2022 по 18.06.2025 в розмірі 65,75 доларів США.
Встановлено, що станом на 18.06.2025 курс гривні до долару США складає 41,5255 грн. Відтак, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 865,75 доларів, що становить 35950,70 грн.
Суд встановив, що між сторонами виник спір щодо договірного зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, який регулюється загальними положеннями про зобов'язання Глави 47 Книги п'ятої Зобов'язальне право та відповідними нормами параграфу 1 Позика Глави 71 ЦК України.
Вирішуючи спір, суд виходить з таких мотивів та положень закону відповідно до встановлених спірних правовідносин.
Так, відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками ст.1046 ЦК України
Частина 2 ст. 1047 ЦК України передбачає, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Досліджуючи надану позивачем розписку, суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 отримав кошти в сумі 800 доларів США в ОСОБА_1 , які зобов'язався повернути до трьох місяців, тобто до 22.09.2022.
Позивачем надано оригінал розписки, яка міститься в матеріалах справи. Відтак, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, як кредитора, свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Так, ст. 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, з урахуванням встановлених конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір позики від 22.06.2022 на суму 800 доларів США, що підтверджено розпискою, яка в свою чергу, як документ, підтверджує укладення самого договору, його умови та засвідчує отримання вказаної грошової суми. При цьому, розписки містять зобов'язання про повернення боргу позичальником.
Відтак, враховуючи те, що відповідач не виконав зобов'язання з повернення грошових коштів за договором позики, а тому вимога позивача є підставною і позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу підлягає до задоволення.
Щодо вирішення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 65,75 доларів США, що становить 2730,30 грн за розпискою від 22.06.2022 на підставі ст. 625 ЦК України, то суд виходить з наступного.
За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманих ним грошових коштів належних до сплати кредиторові.
При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні. Три проценти річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.
Суд враховує, що грошове зобов'язання, яке виникло у відповідача на підставі розписки від 22.06.2022 залишається невиконаним за період з 22.09.2022 по 18.06.2025. Відтак, за вказаний період позивач має право на стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, тому така становить 65,75 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 18.06.2025 становить 2730,30 грн.
За таких обставин, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 65,75 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 18.06.2025 становить 2730,30 грн.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 865,75 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 18.06.2025 становить 35950,70 грн.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Повний текст рішення складено 06.11.2025.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя Т.І. Котормус