Провадження № 2/331/3725/2025
Справа № 295/13534/25
07 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Олек районного суду міста Запоріжжя Скользнєва Н.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької міської області про визнання права власності на нерухоме майно,
26 вересня 2025 р. ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовною заявою до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької міської області, за результатами розгляду якої, позивач просить: визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
При вирішенні питання про відкриття провадження в цивільній справі встановлена невідповідність форми і змісту позову вимогам ст.ст. 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України, в яких передбачено вимоги до позовної заяви та зазначено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Заява подана та підписана представником позивача за довіреністю Гетало Н.О., що суперечить нормам діючого законодавства.
Відповідно до положень ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положеннями ст. 15 ЦПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника..
Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Документами, що підтверджують повноваження адвоката як представника є довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (ч.4 ст.62 ЦПК України).
Згідно з ст.131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Розділом ХV Перехідних Положень Конституції України, а саме: п.п.11 п.16-1 визначено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" Закон № 1401-VIII, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Таким чином, норма Закону №1401-VIII відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-2 Конституції України щодо представництва виключно адвокатами в судах першої інстанції - почала діяти з 01 січня 2019 року.
Згідно ч.6 ст.19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що представник за довіреністю не є особою, яка може здійснювати представництво інтересів сторони у даній справі, оскільки має місце розгляд позовної заяви про визнання права власності на нерухоме майно та не відноситься до категорії малозначних справ.
Зазначені положення не суперечать конституційній нормі щодо права особи на отримання професійної правничої допомоги. Законодавче закріплення доручення саме адвокатам представництва інтересів особи у справах, які не відносяться до категорії малозначних, внаслідок складності та істотності правових наслідків, покликане забезпечити дотримання прав та інтересів особи, їх належний захист та виконання завдань цивільного судочинства.
Подана позовна заява підписана представником заявника Гетало Н.О., як фізичною особою без статусу адвоката із підтвердженням її повноважень, виключно копією довіреності. До матеріалів позовної заяви Гетало Н.О. не долучено доказів в підтвердження її статусу як адвоката, що визначає наявність сумнівів в поданні нею позовної заяви від імені Гетало В.Ф., як належним представником.
Згідно п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
На підставі викладеного, суд вбачає законні підстави для повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Із зазначеного слідує, що повернення позовної заяви у відповідності до ст. 185 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не позбавляє права позивача (заявника) на повторне звернення до суду із позовом після усунення обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ч.4 ст. 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника за довіреністю - ОСОБА_2 до Бердянської міської військової адміністрації Бердянського району Запорізької міської області про визнання права власності на нерухоме майно, вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити заявникові, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Повний текст ухвали складено 07 листопада 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя: Н.Г.Скользнєва