Справа № 308/14360/25
1-кп/308/1166/25
04 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024272300000354 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_5
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024272300000354 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.10.2025 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.10.2025 року кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
Прокурором було подане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.07.2024 за №42024272300000354, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез'явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.
У ході досудового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, 28 червня 2024 року о 16:40 годині не з'явився вчасно, без поважних причин, до місця несення військової служби - дільниці полігону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) та був незаконно відсутній на військовій службі по 02 вересня 2025 року (тобто по час доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та був відсутній без поважних причин на військовій службі, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
Таким чином ОСОБА_3 обвинувачується підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
13.09.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та затримано в порядку ст. 615 КПК України.
Прокурор вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням про виявлення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протокол допиту свідка ОСОБА_6 ; протокол допиту свідка ОСОБА_7 ; протокол затримання особи; повідомленням про підозру.
У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства стосовно ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_8 у справі №308/13391/25 від 15.09.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу - до 09.11.2025 включно.
30.09.2025 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Звертаючись з відповідним клопотанням, прокурор вказує, що обвинувачений не має захворювань, що включені до додатку №13 «Перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я № 1348/5/572 від 15.08.2014 «Про затвердження Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», тобто він є особою, яка не має протипоказань до утримання під вартою
Злочин, який інкримінується ОСОБА_3 є тяжким і передбачає можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Також прокурор у клопотання посилається н положення ч. 8 ст. 176 КПК України, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Крім того, 23.10.2025 року захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 подала клопотання про зміну запобіжного заходу та просить визначити розмір застави.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені слідчим суддею, не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам. Просив відмовити у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні просив визначити розмір застави.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просила задовольнити клопотання про зміну запобіжного заходу та визначити розмір застави, вказала, що ОСОБА_3 бажає продовжити військову службу та хоче самостійно обрати військову частину.
Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, його захисника, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1, 2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно положень ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8. ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у нез'явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 передбачає покарання у виді карається позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з конфіскацією майна, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 вересня 2025 року справа №308/13391/25 (1-кс/308/5482/25) застосовано відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком на 60 (шістдесят) днів, а саме - до 09 листопада 2025 року включно.
При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України а саме, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Так, на даний час судом було встановлено обсяг та порядок дослідження доказів, проте докази ще не досліджувалися, свідки не були допитані.
Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, раніше не судимий.
Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про особу обвинуваченого та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, у відповідності з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України, суд враховує вимоги ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , доводи сторони захисту у клопотанні про зміну запобіжного заходу та з урахуванням даних про особу обвинуваченого в їх сукупності, майновий стан останнього, враховуючи, що ОСОБА_3 тривалий час утримується під вартою, при цьому ухвалою слідчого судді про обрання запобіжного заходу передбачався безальтернативний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та вважає необхідним визначити заставу у розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. Такий розмір застави, на переконання суду, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст.177 КПК України та буде з одного боку утримувати обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
У випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_3 : прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися за межі м.Ужгород, Закарпатської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 60 днів, а саме до 20 грудня 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_3 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- не відлучатися за межі м.Ужгород, Закарпатської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та особами, які мають причетність до даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 20 грудня 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1