Справа № 308/10826/25
06 листопада 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, кримінальну справу №308/10826/25, кримінальне провадження відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000479 від 09.07.2025 р. про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нижня Яблунка Турківського району Львівської області, який в проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження :
прокурора - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
09.07.2025 близько 08:53 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи з кримінально-протиправною недбалістю, керуючи технічно-справним транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки «RENAULT» моделі «LOGAN» з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_1 », перебуваючи на щебеневому узбіччі по вулиці Е. Егана, 1 в с. Барвінок Ужгородського р-ну, Закарпатської обл., почав виїзд в межі проїзної частини автодороги M-06 сполученням Київ-Чоп зі сторони м. Ужгорода у напрямку м. Мукачево, де проявив неуважність до таких категорій учасників дорожнього руху, як пішоходи, чим порушив вимоги п. 1.7 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N? 1306 (далі - ПДР України), перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вийшла попереду транспортного засобу та рухалась у напрямку нерегульованого перехрестя по вулиці Е. Егана в с. Барвінок справа-наліво відносно руху транспортного засобу, при цьому водій ОСОБА_3 , мав технічну можливість уникнути зіткнення з пішоходом ОСОБА_6 , в результаті чого пішоходу ОСОБА_6 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому латерального виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення кісткових фрагментів.
У такий спосіб ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.
05.09.2025 року від захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 46 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що на стадії судового розгляду справи обвинувачений у справі ОСОБА_3 та потерпіла по справі ОСОБА_6 , примирилися, про що свідчить власноручно підписана заява потерпілої від 13.08.2025 року, відповідно до якої потерпіла не має претензій до ОСОБА_3 та засвідчує факт відшкодування матеріальних та моральних збитків завданих внаслідок ДТП.
З посиланням на викладене захисник просив суд: звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв?язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, а кримінальне провадження щодо нього, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 подане клопотання підтримав, просив суд його задовільнити.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні кримінального правопорушення при обставинах викладених у обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. При цьому зазначив, що вперше вчинив злочин, який відноситься до нетяжких злочинів , раніше не притягався до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, примирився з потерпілою, моральну та матеріальну шкоду заподіяну внаслідок ДТП потерпілій відшкодував повністю. Просив суд задовольнити клопотанням про закриття кримінального провадження та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_6 .
Потерпіла ОСОБА_6 в призначене судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просила суд здійснювати розгляд справи без її участі. Окрім того зазначила, що не заперечує проти звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, оскільки ОСОБА_3 повністю відшкодував їй матеріальні та моральні збитки, завдані внаслідок ДТП.
У судовому засіданні прокурор не заперечив проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності в порядку ст. 46 КК України.
Заслухавши пояснення обвинуваченого, захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи прокурора щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, суд приходить до наступного.
З положення ст. 22 КПК України слідує, що суд повинен створити умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 46 КК та роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Тобто, матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину вперше, факт примирення з потерпілим та відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із примиренням винного з потерпілим є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
При цьому, обов'язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Як вбачається з обвинувального акту, кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 було вчинено ним вперше.
ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності раніше не притягався, вперше скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжкого злочину та такий вчинений з необережності, звернувся до суду із клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України та дав згоду на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, вказуючи на розуміння наслідків такого закриття. Окрім цього, відповідно до вимог ч.2 ст.288 КПК України судом береться до уваги заява потерпілої ОСОБА_6 , яка вважає за необхідне задовольнити заявлене обвинуваченим клопотання, вказавши, що з обвинуваченим примирилася, претензій морального та матеріального характеру до останнього не має.
Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
У відповідності до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення вперше, яке у відповідності до ст. 12 КК України, належить до необережних нетяжких злочинів, вину свою визнав, примирився з потерпілою та відшкодував завдані потерпілій збитки, що стверджується заявою ОСОБА_6 , про відшкодування йому шкоди заподіяну внаслідок ДТП.
З огляду на вищезазначені положення чинного процесуального законодавства, враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення , передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України, належить до нетяжких злочинів, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив необережний нетяжкий злочин, вину у вчиненому визнає повністю, примирився з потерпілою ОСОБА_6 , повністю відшкодував завдані потерпілому збитки, а відтак на переконання суду наявні підстави передбачені ст.46 КК України для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що перешкод для задоволення клопотання обвинуваченого та його захисника про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.46 КК України немає.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», за наявності передбачених у ст.46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Цивільний позов не заявлявся.
Заходи забезпечення кримінального провадження
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 14.07.2025 року в межах даного кримінального провадження, було накладено арешт на: транспортний засіб марки «Renault», моделі «Logan», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Питання скасування арешту, вирішується в порядку ч.4 ст. 174 КПК України
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Із закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 втрачається легітимна мета арешту майна обвинуваченого як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.
Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст.3 Конституції, ст.13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Водночас, способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов'язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Таким чином враховуючи те, що кримінальне провадження №12025071170000479 від 09.07.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, слід закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, то арешт накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_7 від 14.07.2025 року року підлягає скасуванню.
Запобіжний захід.
Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 не обиралась.
Речові докази.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.
Процесуальні витрати
Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, є нереабілітуючою підставою.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Тому закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 з нереабілітуючих підстав і застосування до нього більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє його від сплати процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.09.2021 у справі №342/1560/20 та від 01.02.2024 у справі №930/497/23.
А тому, відповідно до вимог ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 9805,40 грн., оскільки під час проведення досудового розслідування проводились експертизи №СЕ-19/107-25/8897-ІТ від 29.07.2025, №СЕ-19/107-25/8899-ІТ від 29.07.2025, №СЕ-19/107-25/8903-ІТ від 21.07.2025.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 12, 46 КК України, п. 1 ч. 2 ст. 284, ст.ст. 285, 286, 288 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ст. 46 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000479 від 09.07.2025 р. про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілим, на підставі ст.46 КК України.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України - закрити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 - не обирався.
Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.07.2025 року на транспортний засіб марки «Renault», моделі «Logan», з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати по справі в сумі 9805,40 гривень за проведення судових експертиз.
Речові докази:
- транспортний засіб марки «Renault», моделі «Logan», з реєстраційним номерним знаком « НОМЕР_1 », який поміщено на спец. майданчик відділу поліції N?1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області за адресою: м. Мукачево, вул. Об?їзна, б/н - після набрання ухвалою законної сили повернути власнику;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , яке було упаковано до спеціального пакету НПУ CRI 1126588 - після набрання ухвалою законної сили повернути власнику;
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Дата оголошення повного тексту ухвали 07.11.2025 року о 09-10 год.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1