Справа № 302/1537/25 Провадження № 3/302/607/25
07 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, ФОП, РНОКПП - НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
на розгляд судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №340231 від 21 жовтня 2025 року про те, що «21 жовтня 2025 року близько 10 год 15 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в смт Міжгір'я (територія Міжгірської селищної громади Хустського району Закарпатської області) був виявлений громадянин України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України та своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9 і 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП».
В підтвердження факту вчинення зазначеного правопорушення до протоколу додані: рапорт інспектора прикордонної служби 2 категорії ОСОБА_2 . Також в матеріалах справи наявні, надані одночасно з протоколом заява з підписом на отримання електронних повісток від 25.10.2025 та копія паспорта громадянина України.
З'ясовуючи обставини, які підлягають встановленню при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 280 КУпАП суддя враховує таке.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративним правопорушенням є, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого коментованою статтею, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно статті 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, проте його захисником адвокатом Боднарчук А.М. подано до суду клопотання про закриття провадження в справі через відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення та зазначає, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних спроб незаконного перетинання державного кордону України, не мав на меті виїзд'жати за межі України, заявляє, що 21.10.2025 ОСОБА_1 прямував в м. Берегове в Закарпатській області супроводжуючи батька на лікування. Батько має 1 групу інвалідності. Наміру перетинати державний кордон не мав про що вказав у протоколі.
Дослідивши додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали суд констатує, що вони відтворюють фактичні обставини, зазначені в згаданому протоколі, проте не містять відомостей про дії чи бездіяльність, які б містили ознаки об'єктивної сторони інкримінованого правопорушення. При цьому суд зауважує, що зазначені документи складені працівниками прикордонної служби. В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення: показання/пояснення свідків, відео-, аудіо матеріали, речові докази тощо.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Принцип презумпції невинуватості відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності з огляду на суворість застосованої до неї санкції (рішення у справах «Lutz v. Germany», § 182; «Schmautzer v. Austria»; «Malige v. France» «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI; ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року).
Частиною 3 ст. 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи зазначені принципи слід констатувати, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд не може перебирати на себе функції захисту чи обвинувачення у справі, зокрема самостійно відшуковувати докази, змінювати фабулу інкримінованого правопорушення, викладену в протоколі (висувати обвинувачення чи змінювати його) тощо. Натомість суддя, в межах протоколу про адміністративне правопорушення, на підставі поданих доказів встановлює фактичні обставини, які підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та встановлює наявність складу адміністративного правопорушення відповідно до формулювання інкримінованого правопорушення (обвинувачення) викладеного в протоколі про адміністративне правопорушення, яке повинно відповідати диспозиції відповідної статті Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Суддя констатує, що протокол про адміністративне правопорушення не містить опису місця й способу вчинення інкримінованого правопорушення, тобто де саме поза пунктом пропуску через державний кордон ОСОБА_1 , було вчинено спробу його перетину та з використанням яких засобів. При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного України на околиці населеного пункту с-ща Міжгір'я, відстань від якого до державного кордону складає близько 70 км. Водночас, суддя зауважує на тому, що схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування «Контрольного посту» відділу прикордонної служби, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення, показань свідків, речових доказів чи взагалі будь-яких інших доказів, які б не суб'єктивно (на розсуд суб'єкта складання протоколу), а об'єктивно вказували на умисел та вчинення ОСОБА_1 дій спрямованих на перетин кордону, що ставиться йому у провину, суду не надано. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи відсутність об'єктивних доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок про існування події правопорушення в об'єктивній дійсності, зважаючи на те, що місце вчинення стверджуваної спроби незаконного перетину державного кордону є значно віддаленим від кордону, приймаючи до уваги невизнання ОСОБА_1 своєї вини, суддя доходить висновку про недоведеність самого факту події правопорушення та недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення. З врахуванням статті 62 Конституції України недоведеність вини особи в учиненні правопорушення прирівнюється до доведення її невинуватості.
На підставі наведеного суддя доходить висновку про відсутність події правопорушення та відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП відсутність події та складу адміністративного правопорушення має наслідком закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
З наведених міркувань та керуючись ст. 7, 9, 266, 283-285 КУпАП, суддя
провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О.І. Повідайчик