Справа № 302/1482/25 Провадження № 3/302/584/25
07 листопада 2025 року селище Міжгір'я
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Готра В. Ю., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 9 жовтня 2025 року близько 11:47 год в урочищі «Магура» с. Пилипець Хустського району Закарпатської області надав на транспортному засобі «Тойота Лендкрузер 100», номерний знак НОМЕР_2 , послуги з пасажирських перевезень на комерційній основі без ліцензії та відповідної державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
На розгляд судом справи ОСОБА_1 не з'явився повторно, хоча був своєчасно сповіщений про дату, час і місце розгляду справи (а.с.8, 14), клопотань про відкладення розгляду справи не подавав та його присутність на розгляді справи за приписами ч. 2 ст. 268 КУпАП не є обов'язковою. Водночас його захисником - адвокатом Регою Є. Є. подано до суду 04.11.2025 та 07.11.2025 клопотання, в яких він просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки відсутня систематичність здійснення ОСОБА_1 пасажирських перевезень, а також провести розгляд справи за його та ОСОБА_1 відсутності.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суддя зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як визначено ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як кореспондує ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП регламентує, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за порушення особою порядку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Про легітимність здійснення підприємницької діяльності свідчить видане в установленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка. Зайняття підприємницькою діяльністю особою, яка не отримала в установленому порядку свідоцтво про державну реєстрацію або особою, свідоцтво про державну реєстрацію якої було скасовано у визначеному законодавством порядку, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, є об'єктивною стороною правопорушення.
Факт учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії № ВАД № 694349 від 09.10.2025, згідно з яким ОСОБА_1 9 жовтня 2025 року близько 11:47 год в урочищі «Магура» с. Пилипець надав на транспортному засобі «Тойота Лендкрузер 100», номерний знак НОМЕР_2 , послуги з перевезення пасажирів на комерційній основі без ліцензії та відповідної державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, чим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Викладені в протоколі обставини підтверджуються і долученими до матеріалів справи рапортом поліцейського ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області від 09.10.2025 та відеозапису з місця події, з якого вбачається, що одна із пасажирок ствердила, що є туристкою з Полтавщини та у них екскурсія за яку вони заплатили. Також із цього відеозапису видно, що ОСОБА_1 не заперечував факт оплатного перевезення ним саме сторонніх осіб, а не безкоштовно своїх родичів, друзів чи знайомих.
Відповідно до п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом потребують ліцензування.
Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
За змістом ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Частиною 12 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України, підлягають державному контролю.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлені зобов'язання, зокрема ліцензування на автомобільному транспорті, спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів тощо.
Тобто, з наведених вище вимог нормативно-правових актів та законів убачається, що обов'язковою умовою належного перевезення пасажирів транспортним засобом є ліцензійні документи на право перевезення пасажирів, які ОСОБА_1 поліцейському надані не були. Не надано таких доказів і суду.
Твердження захисника про те, що для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП необхідне встановлення в діях фізичної особи ознак здійснення нею підприємницької діяльності, яка у тому числі має містити ознаки систематичності, що узгоджується насамперед із пунктом 4 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», суд визнає неприйнятними, оскільки узв'язку зі зміною законодавства, регламентуючого питання запровадження та здійснення господарської діяльності, до статті 164 КУпАП неодноразово вносилися відповідні зміни, у тому числі і до частини першої вказаної норми права. Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП не дає підстав уважати, що до адміністративної відповідальності може бути притягнута фізична особа лише у разі систематичного порушення порядку провадження господарської діяльності. Сам по собі факт учинення особою адміністративного правопорушення щодо здійснення провадження діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації, як суб'єкта господарювання, та без одержання необхідної ліцензії на провадження цієї діяльності, становить склад адміністративного правопорушення, за який передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Під час розгляду справи суддею не встановлено відомостей, які б давали підстави вважати, що поліцейські були упередженими під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 і що в них були підстави фальсифікувати такий, а відтак поліцейські при виконанні своїх службових обов'язків діяли у межах наданих їм повноважень.
Отже, зазначені вище докази, на переконання судді, є належними і допустимими, логічно пов'язаними й взаємодоповнюючими один одного, за відсутності суперечностей між ними, а відтак є достатніми в сукупності поза розумним сумнівом для визнання доведеним факту вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення.
З огляду на наведене суддя доходить висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність не встановлено.
Ураховуючи характер учиненого правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, уважаю, що стягнення ОСОБА_1 слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети, зокрема його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, у межах санкції ч. 1 ст. 164 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді мінімального штрафу.
Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», 605,60 гривень.
З огляду на наведене вище та керуючись статтями 40-1, 283, 284, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Банківські реквізити для сплати штрафу: отримувач ГУК у Закарпатській обл/Міжгірська тг/21081100, код ЄДРПОУ 37975895, рахунок UA208999980313020106000007423, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081100.
Роз'яснити порушнику, що згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів із дня вручення йому постанови з наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови судді, згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Стягнути зі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (отримувач - ГУК у м.Києві /м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106)
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, із наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанову може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 10 днів із дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В. Ю. Готра