Справа № 145/1638/25
Провадження №1-кс/145/576/2025
"07" листопада 2025 р. с-ще Тиврів
Слідчий суддя Тиврівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартоювідносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Куликів Львівського району Львівської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , неодруженого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020080000270 від 05.11.2025 року,
Слідчий СВ ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_6 в межах кримінального провадження №12025020080000270 від 05.11.2025 року, яке погоджено прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що Наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 від 24.07.2025 № 214 військовослужбовця військової служби за контрактом на особливий період старшого солдата ОСОБА_6 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначено на посаду водій - електрик 1 екіпажу безпілотних літальних комплексів 1 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 та враховано таким, що з 24.07.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України, в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.
Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв'язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Старший солдат ОСОБА_6 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Статтею 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що розподіл часу у військовій частині протягом доби та протягом тижня здійснюється згідно з розпорядком дня, яким установлюється виконання основних заходів повсякденної діяльності, навчання та побуту особового складу підрозділів, штабів.
Згідно до ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Однак в порушення вище вказаних норм законодавства старший солдат ОСОБА_8 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 20.10.2025 близько 12:00 у порушення вимог ст. 17, 65 Конституції України, п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 2, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме близько 12:00 год. 20.10.2025 залишив тимчасове розташування роти ударних безпілотних комплексів військової частини НОМЕР_1 у в населеному пункті АДРЕСА_2 , звідки вибув до місця проживання своєї співмешканки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , де займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби та без наміру повернутися до військової частини.
Таким чином, упродовж часу з 20.10.2025 до моменту затримання його в порядку ст. 208 КПК України о 19:25 год. 05.11.2025 ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, а займався власними справами, перебуваючи переважну більшість часу за місцем проживання своєї співмешканки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 , не повідомляючи правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби.
ОСОБА_6 06.11.2025 повідомлено про підозру у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Куликів Львівського району Львівської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права внесення застави, строком на 60 діб.
У судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали подане клопотання і просили його задоволити.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 ОСОБА_5 заперечила проти задоволення клопотання, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на визнання ним своєї провини, наявність постійного місця проживання, відсутність ризиків.
Підозрюваний ОСОБА_6 при вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, відповідно до ст. 178 КПК України.
Під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення клопотання, суд приймає до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, наявність ризиків на які вказує прокурор.
Так, перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
У ході розгляду клопотання, яке відповідає вимогам ст. 184 КПК України, встановлено, що ОСОБА_6 , 06.11.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, із зброєю, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до протоколу затримання від 05.11.2025 ОСОБА_6 було затримано о 19:25 год 05.11.2025. 06.11.2025 йому особисто вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, в межах кримінального провадження № 1202502008000270 від 05.11.2025.
Обґрунтованість підозри підтверджується долученими до клопотання про обрання запобіжного заходу доказами: довідкою-доповідю командира військової частини НОМЕР_1 № 53/1610дск від 20.10.2025 про те, що солдат ОСОБА_6 20.10.2025 самовільно залишив розташування військової частини; протоколом допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , які в своїх показах повідомили про обставини вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; протоколом обшуку від 05.11.2025 за результатом якого вилучено боєприпами, що ОСОБА_6 залишив не зберігання у приміщеннях у межах населеного пункту Гнівань Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області; протоколом обшуку від 06.11.2025 за результатом якого вилучено боєприпаси, що ОСОБА_6 залишив не зберігання у приміщені у межах населеного пункту Гнівань Гніванської територіальної громади Вінницького району Вінницької області; іншими зібраними у ході досудового розслідування доказами, у їх сукупноті.
Перевіряючи наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, слідчий суддя зазначає, що з процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» - це перш за все ймовірність небажаної поведінки.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий суддя вважає наявними та доведеними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами.
Так, ОСОБА_6 є діючим військовослужбовцем Збройних сил України, при цьому підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, який вчинений в умовах воєнного стану, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований злочин останній може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Оскільки свідки у цьому кримінальному провадженні в суді ще не допитувались, а тому наявність вказаного ризику є обґрунтованою.
Також, ОСОБА_6 , може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактикою проведення слідчих дій, може перешкоджати встановленню істини у провадженні, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які є свідками, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин кримінального провадження, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, при цьому, будучи без запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_6 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вищевказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно підозрюваного не гарантуватиме виконання покладених на нього обов'язків та не забезпечить дотримання розумних строків досудового розслідування.
Приймаючи рішення, слідчий суддя виходить з того, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408, який відносяться докатегорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання на строк до дванадцяти років позбавлення волі.
Суд вважає, що суворість покарання може бути мотивом та підставою для підозрюваного ОСОБА_6 переховуватися від слідства, суду у співставленні до особи підозрюваного та інших обставин справи. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.
При вирішенні даного клопотання відповідно до приписів ст. 178 КПК України, слідчий суддя установив, що ОСОБА_6 на даний час не має офіційного та стабільного джерела доходів, у нього відсутні стійкі соціальні зв'язки на території Вінницької області та фактори стримуючого характеру, які на нього могли б впливати. Також суд враховує ту обставину, що стан здоров'я та вік підозрюваного ОСОБА_6 дозволяють утримувати його під вартою.
Водночас, слідчим суддею враховуються вимоги ч. 8 ст. 176 КПК України, відповідно до якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що слідчим та прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним, і саме тримання під вартою підозрюваного може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення.
Абзацом 8 ч. 5 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, керуючись вказаними положеннями кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя вважає недоцільним визначати розмір застави підозрюваному ОСОБА_6 .
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196,197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №2 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартоювідносно ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с-ще Куликів Львівського району Львівської області, громадянина України, українця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, який рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 19:25 год. 05 листопада 2025 до 19:25 год. 03 січня 2026 року включно.
Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою діє до 03 січня 2026 року включно.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду проголошено 07 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1