Справа № 143/599/25
06.11.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.,
з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
короткий зміст позовних вимог.
30.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») через систему «Електронний суд» звернулось до Погребищенського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що 16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №7795360, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора. Відповідно до договору відповідачу були перераховані кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн.
Відповідач не виконав зобов'язання за договором.
27.11.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором про споживчий кредит №7795360 від 16.04.2024, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у розмірі 18 200 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 560 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за пенею - 3640 грн.
Таким чином позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача.
Про відступлення права грошової вимоги позивач повідомив відповідача шляхом надсилання відповідного повідомлення на адресу зазначену у кредитному договорі.
Також позивачем було вжито заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення досудової вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором на адресу відповідача.
У зв'язку з наведеним, позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7795360 від 16.04.2024 у розмірі 18 200 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 6000 грн витрат на правову допомогу.
Аргументи учасників справи та позиція суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 7).
Відповідач повідомлений про дату, час і місце судового засідання належним чином в силу пункту 3 ч.8 ст. 128 ЦПК України, де зазначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (а.с. 65-66, 78-79, 95-96, 99-100). Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не подав, причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання не надіслав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2025 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П (а.с. 57).
Ухвалою суду від 02.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін (а.с. 59). Також витребувано у ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» докази, які засвідчують перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 , здійснених за допомогою українського сервісу онлайн оплат «EasyPay» відповідно до умов Кредитного договору №7795360 від 16.04.2024.
17.07.2025 на виконання ухвали суду від 02.07.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надійшла заява, з якої слідує, що ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не являється банківською установою, а відтак не може отримати виписку по рахунку відповідача (а.с. 67-68).
23.07.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою сторін.
04.09.2025 через систему «Електронний суд» від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 80-85).
Ухвалою суду від 24.09.2025 задоволено клопотання представника ТОВ «ДІДЖИ про поновлення строку для подання клопотання та про витребування доказів. Поновлено строк для подання клопотання про витребування доказів. Витребувано з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію чи було емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжку картку № НОМЕР_2 ; виписку про рух грошових коштів по картковому рахунку № НОМЕР_2 за період з 16.04.2024 - 19.04.2024 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 16.04.2024-19.04.2024; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку, у тому числі, прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи (а.с. 87-88).
15.10.2025 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою сторін та невиконанням ухвали суду про витребування доказів.
17.10.2025 на виконання ухвали суду від 15.10.2025 надійшла витребувана інформація з АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» ( а.с. 101-103).
06.11.2025 суд ухвалив проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 16.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір №7795360 щодо надання споживчого кредиту за власного волевиявлення відповідача, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства (а.с.12-20).
Додатком № 1 до договору сторони узгодили графік платежів за договором про споживчий кредит (а.с. 20-21, на звороті).
Крім того, 16.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 41-42).
Згідно з умовами кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, у розмірі 4 000 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 18 200 грн, з яких: 4 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10 560 грн - заборгованість за відсотками; заборгованість за пенею - 3640 грн (а.с. 44-48).
27.11.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 27.11/24-Ф, згідно якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило право вимоги за кредитним договором №7795360 від 16.04.2024 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача (а.с. 25-29).
З витягу з додатку №1 до Договору факторингу № 27.11/24-Ф від 27.11.2024 слідує, що до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за кредитним договором №7795360 від 16.04.2024 року, що укладено між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у розмірі 18 200 грн (а.с. 11., на звороті).
08.04.2025 представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредитному договору №7795360 від 16.04.2024 в розмірі 18 200 грн (а.с. 39), проте вказана вимога залишена без відповіді та задоволення.
Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить, що за даним кредитним договором має місце неналежне виконання зобов'язань боржником.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
В силу ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 Цивільного кодексу України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано.
Враховуючи установлені судом обставини та вимоги викладеного чинного законодавства, зважаючи на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання за кредитним договором внаслідок чого утворилась заборгованість, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками за надання кредиту підлягає задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за пенею в розмірі 3 640 грн, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (набирав чинності 24.12.2023 +30 днів = 23.01.2024), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Слід зазначити, що на договори споживчого кредиту, які будуть укладатися після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом №3498- IX (набрав чинності 24.12.2023+30 днів = 23.01.2024) вимога пункту 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону не поширюється, та нарахування пені не забороняється.
В той час, відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом №21220-ІХ від 15.03.2022 внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Враховуючи вищевикладене та положення ЦК України як основного акту цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею в розмірі 3 640 є необгрунтованими і до задоволення не підлягають.
За наведених обставин позов підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн та за процентами в розмірі 10 560 грн, а всього 14 560 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» задоволено на 80% (14 560 грн х 100 : 18 200 грн), а тому з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 937,92 грн (2422.40 грн. х 80 % : 100).
Що стосується вимоги про стягнення 6000 грн витрат на правничу допомогу, то суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1, 4 статті 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (§80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (§95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц.
До матеріалів позову долучено акт №7795360 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2025 (а.с. 9), детальний опис робіт (а.с. 11), договір №42649746 від 01.01.2025 (а.с. 22-24), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 49).
За інформацією про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2024 на виконання умов договору №42649746 про надання правової допомоги було проведено: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи позивач; вормування додатків до позовної заяви (письмові докази); консультація щодо документів та доказів надання юридичних консультацій щодо правильності оформлення і подачі документів, оцінка їх сили у судовому процесі (а.с. 9).
З огляду на викладене, відповідно до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути 4 800 грн на професійну правничу допомогу (6 000 грн *80%: 100).
Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, п/р № НОМЕР_3 ) заборгованість за договором №7795360 від 16.04.2024 у розмірі 14 560 (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, яка складається з: 4 000 - заборгованість за тілом кредиту, 10 560 грн заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" судовий збір у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) грн 92 к та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн..
В решті позову відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Погребищенського районного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи (сторони):
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місце знаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя