Справа № 139/657/25
Провадження № 2/139/388/25
іменем України
07 листопада 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 3463497, відповідно до умов якого відповідачу перераховані кредитні кошти в сумі 5000 гривень на картковий рахунок. Відповідач кредитні зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір відступлення права вимоги № 07Т, у відповідності до умов якого ТОВ "МІЛОАН" відступило право вимоги за Кредитним договором № 3463497 від 24 травня 2021 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права вимоги до ОСОБА_1 в сумі 21437 гривень 50 копійок, з яких: 5000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 15937 гривень 50 копійок - заборгованість за відсотками, 500 гривень - заборгованість за комісійними винагородами.
Від позивача 26 вересня 2025 року через систему "Електронний суд" надійшов позов з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 21437 гривень 50 копійок (з них 5000 гривень - сума заборгованості за кредитом, 15937 гривень 50 копійок - сума заборгованості за відсотками, 500 гривень - сума заборгованості за комісією).
29 вересня 2025 року на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1825659 з підтвердженням зареєстрованого місця проживання відповідача в АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Ухвалою від 29 вересня 2025 року (а.с. 12) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвала про відкриття провадження 30 вересня 2025 року була направлена для відома відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, поштове відправлення повернулося 14 жовтня 2025 року без вручення, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 14-15, 16).
Ухвалою від 17 жовтня 2025 року (а.с. 17) справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 08-му годину 07 листопада 2025 року.
В судове засідання сторони не з'явилися. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Позивач в п. 6 позовних вимог та в окремій заяві просив розгляд даної справи проводити без участі представника ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" (зворот а.с. 6, 20). Судову повістку-повідомлення з копією ухвали про розгляд справи в прощеному провадженні з повідомленням сторін та копією ухвали про відкриття провадження 17 жовтня 2025 року було направлено відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштове відправлення повернулося без вручення, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою (а.с. 22-23,24). Уопії вказаних вище документів відповідачу також було направлено та доставлено на зазначену у позовній заяві електронну адресу (а.с. 25). Крім того, 17 жовтня 2025 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено повідомлення про виклик ОСОБА_1 до суду (а.с. 19). Таким чином, відповідач обізнана про розгляд справи за позовом до неї в Мурованокуриловецькому районному суді, в силу положень ст. 128 ЦПК України відповідач вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи.
За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.
Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд постановив про розгляд справи без участі сторін.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позовна вимога підлягає до часткового задоволення, враховуючи таке:
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом встановлено:
24 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 3463497. Відповідно до умов цього Договору Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (п. 1.1.); сума кредиту 5000 гривень (п. 1.2.), кредит надається строком на 15 днів з 24.05.2021 (п. 1.3.); термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.06.2021(п. 1.4.); орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 6437 гривень 50 копійок (п. 1.5.); комісія за надання кредиту: 500 гривень, яка нараховується за ставкою 10 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.); кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок (п. 2.1.); проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 Договору (п. 2.2.3.); пролонгація строку кредитування, зокрема, на стандартних умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів (п. 2.3.1.2.); Позичальник підтверджує, що до укладення цього Договору, зокрема, ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі (у вигляді електронного документа розміщеного в особистому кабінеті) паспорт споживчого кредиту, який є невід'ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч.ч. 2 і 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами (у т.ч. викладеними у п. 6.3) та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору, отримав від Товариства інформацію, зазначену в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в Законі України «Про споживче кредитування» (п. 5.1.); цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п. 6.1.).
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
У п.п. 5, 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Щодо виконання ОСОБА_1 зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 3463497 від 24 травня 2021 року:
Так, як зазначено вище та слідує з умов цього Договору, предметом договору є кредит в сумі 5000 гривень, кредит надається строком на 15 днів до 08.06.2021. Відповідно до Графіку платежів, який є невід'ємною частиною до Договору про споживчий кредит № 3463497 від 24 травня 2021 року (п. 6.3. договору), ОСОБА_1 08.06.2021 року мала повернути 6437 гривень 50 копійок, з яких: 5000 гривень - сума кредиту, а 937 гривень 50 копійок - проценти за користування кредитом, 500 гривень - комісія за надання кредиту.
Як слідує із відомості про щоденні нарахування та погашення, яку вчинено первісним кредитором, ОСОБА_1 не виконала свого зобов'язання з повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту.
Відповідач відзиву на позов чи будь-яких пояснень, доказів на спростування заяви позивача про існування заборгованостей за кредитними договорами, які є предметом цього позову, суду не подала.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
13 вересня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено Договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.
Пунктом 4.1. договору визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору.
Відповідно до копії витягу з Додатку до Договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло прав вимоги, в тому числі, за кредитним договором №3463497 від 24 травня 2021 року, в сумі 21437 гривень 50 копійок (з них 5000 гривень - сума заборгованості за кредитом, 15937 гривень 50 копійок - сума заборгованості за відсотками, 500 гривень - сума заборгованості за комісією).
Щодо наявності підстав для задоволення заявленого розміру вимог, суд враховує таке:
Із розрахунку заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) за кредитним договором № 3463497 від 24 травня 2021 року укладеним ОСОБА_1 із ТОВ «МІЛОАН» слідує, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися боржнику і поза межами строку кредитування.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).
У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 у п. 114 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).
Отже, оскільки строк кредитування за Договором про споживчий кредит № 3463497 від 25 травня 2021 року закінчився 08 червня 2021 року, то доведеним є розмір заборгованості ОСОБА_1 за цим Договором в розмірі 6437 гривень 50 копійок, з яких 5000 гривень - сума заборгованості за кредитом, 937 гривень 50 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом, 500 гривень - заборгованість за комісією за надання кредиту.
Така позиція суду ґрунтується на висновках ВП ВС, зроблених у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 про те, що якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру (п. 100).
Одним із загальних принципів цивільного процесу є змагальність сторін, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог, а п. 3 ч. 2 цієї норми, - що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 21437 гривень 50 копійок, сплативши 2422 гривні 40 копійок гривень судового збору (а.с. 8). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 6437 гривень 50 копійок, що складає 30,02% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору (а.с. 8) підлягає у розмірі 30,02% або 727 гривень 20 копійок.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався правовою допомогою, в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень позивачем до суду надано наступні докази: договір про надання правової допомоги № 42649746 року від 05 травня 2025 року, додаткова угода № 3463497 до Договору № 42649746 про надання про надання правової допомоги від 05 травня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт № 3463497 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 11306/10 від 02 листопада 2023 року.
Суд вважає подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу переконливими і достатніми для вирішення питання про їх відшкодування.
З врахуванням рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, що становить 30,02% від заявленої вимоги, положень п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30,02% або 1501 гривню.
Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Договором про споживчий кредит № 3463497 від 24 травня 2021 року, ст.ст. 6, 11, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-612, 626-629, 638, 639, 641, 644, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором № 3463497 від 24 травня 2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , у сумі 6437 гривень 50 копійок, а також судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 727 гривень 20 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1501 гривню, а всього 8665 (вісім тисяч шістсот шістдесят п'ять) гривень 70 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN НОМЕР_1 в АТ'ПУМБ».
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: _________________