07 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 927/17/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - Служба)
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2025,
додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025
за позовом Служби
до Акціонерного товариства "Чернігівобленерго"
про визнання відсутнім права вимоги кредитора,
Служба 20.10.2025 (через систему "Електронний суд") звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2025, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, а справу № 927/17/25 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401, який набрав чинності 30.09.2016) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
При цьому підписання та/або подання касаційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
Поряд з цим 29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX.
Відповідно до вказаних змін, зокрема, частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Як свідчить зміст поданої касаційної скарги її підписав Аніщенко Олексій Григорович, який діє на підставі довіреності в порядку передоручення, виданої Соболь Т.М. та сформованої засобами підсистеми "Електронний суд".
Однак зі змісту вказаної довіреності в порядку передоручення не вбачається, що вказана особа представляє інтереси скаржника саме як адвокат, який діє на підставі такої довіреності, оскільки до заяви не додано документів, що підтверджують право у поіменованої особи на зайняття адвокатською діяльністю.
Водночас документів, що уповноважують поіменовану особу діяти від імені заявника або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом), тобто підтверджень, що коло його трудових (посадових) обов'язків охоплює можливість діяти від імені скаржника у суді за правилами самопредставництва, скаржником до скарги також не додано.
Разом з тим згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), копія якого додана до скарги, керівником Служби, який уповноважений представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи, зазначений Коробка Іван Миколайович.
Проте відомості про особу, яка підписала цю касаційну скаргу, у доданому до скарги витязі з Реєстру відсутні. А інших доказів на підтвердження повноважень у Аніщенка Олексія Григоровича на підписання цієї касаційної скарги станом на дату звернення до суду скаржником не подано.
Оскільки касаційна скарга Служби подана безпосередньо до Верховного Суду без матеріалів справи, то Суд позбавлений можливості перевірити наявність документів на підтвердження повноважень поіменованої особи в матеріалах справи.
Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження права у Аніщенка Олексія Григоровича підписувати скаргу від імені Служби, у зв'язку з чим скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 названого Кодексу та підлягає залишенню без руху.
Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Як свідчить зміст касаційної скарги як на підставу для касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на пункт 3 частини другою статті 287 ГПК України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень пунктів 8.6.18 та 8.6.20 Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Разом з тим касаційна скарга також містить посилання на те, що судові рішення оскаржуються з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази.
Однак Суд зауважує, що саме лише посилання скаржника на необхідність скасування судових рішень відповідно до вказаної норми не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки приписи наведеної норми є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а не підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною другою статті 287 ГПК України, тобто вказана незгода скаржника із судовим рішенням наведена також без взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 287 ГПК України та без зазначення чи є наведене порушення підставою для касаційного оскарження судового рішення відповідно до наведених приписів частини другої статті 287 цього Кодексу.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції , в якій зазначити про порушення норм процесуального права з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України у взаємозв'язку з посиланням на чітко визначений пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України в обґрунтування підстави касаційного оскарження, а також
- надати докази на підтвердження повноважень у Аніщенка Олексія Григоровича на підписання цієї касаційної скарги відповідно до положень статей 56, 58 ГПК України.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.05.2025, додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 зі справи № 927/17/25 залишити без руху.
2. Надати Спеціальному авіаційному загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій строк для усунення недоліків касаційної скарги, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити Спеціальному авіаційному загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова