07 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/6530/24
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Бенедисюка І.М. (головуючого), Васьковського О.В., Вронської Г.О., Дроботової Т.Б., Кібенко О.Р., Малашенкової Т.М., Чумака Ю. Я.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду
за касаційною скаргою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025
у справі за позовом керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Військової частини НОМЕР_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн»
про визнання недійсними договорів в частині та стягнення 790 410,45 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону звернувся до суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міноборони, позивач-1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , позивач-2) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (далі - ТОВ «Інкос Лайн», відповідач), у якій просив визнати недійсними пункти 4.2 укладених між ТОВ «Інкос Лайн» та ВЧ НОМЕР_1 договорів про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України від 24.05.2022 № 7 та від 04.07.2022 № 18 в частині включення до ціни вказаних правочинів суми ПДВ; стягнути з ТОВ «Інкос Лайн» на користь ВЧ НОМЕР_1 кошти в сумі 790 410,45 грн, з яких: 701 595,77 грн - безпідставно сплачена ВЧ НОМЕР_1 сума ПДВ за спірними договорами, 58 199,81 грн - інфляційні втрати та 30 614,87 грн - 3 % річних.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону зазначає, що Управління Південного офісу Державної аудиторської служби в Миколаївській області склало акт № 15-14-11/3 за результатом проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВЧ НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, яким встановило порушення вимог приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 178) (господарські операції за спірними договорами не були предметом дослідження Державної аудиторської служби). На думку прокурора, до ціни спірних договорів безпідставно були включені суми ПДВ у розмірі 556 598,97 грн та 144 996,80 грн, що, відповідно, зумовлює існування підстав для визнання недійсними в судовому порядку цих договорів у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення покупцю на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно набутих відповідачем коштів у загальному розмірі 701 595,77 грн.
1.3. Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону також зазначив, що ВЧ НОМЕР_1 , як сторона спірних договорів, та Міноборони, на яке покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів військових частин, не вжили достатніх заходів для повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, а тому прокурор в інтересах держави звернувся з цим позовом до суду.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 12.12.2024 у справі № 910/6530/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025, позов керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «Інкос Лайн» про визнання недійсними договорів у частині та стягнення 790 410,45 грн залишив без розгляду; відмовив у задоволенні позовних вимог керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міноборони до ТОВ «Інкос Лайн» про визнання недійсними договорів у спірній частині та стягнення 790 410,45 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Керівник Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - прокурор, скаржник) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі № 910/6530/24, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Узагальнені доводи касаційної скарги
4.1. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником визначено пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені із застосуванням норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
4.2. На думку скаржника, під час ухвалення оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статті 2, 7, 11, 73, 76 - 79, 86, 236, 237, 277 ГПК України, неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, а саме підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України), постанови КМУ № 178, статті 1212 ЦК України, а також статті 17 Конституції України, статті 1, 3, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934-XII), статей 1, 3, 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» (далі - Закон № 1076-XIV), статей 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» в їх системному взаємозв'язку з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), статті 53 ГПК України, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
- Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 520/8065/19, Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/20125/23, від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23, від 07.08.2024 у справі № 916/2914/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 21.06.2023 у справі № 369/5244/20 та від 12.03.2025 у справі № 278/1999/17 (в частині наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державних організацій (установ);
- Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 926/1172/18, від 28.01.2020 у справі № 924/1208/18, від 05.02.2019 у справі № 911/248/16 (в частині наявності підстав для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорення);
- Верховного Суду від 10.04.2025 у справі № 910/15473/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 24.10.2024 у справі № 914/2694/23, від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 10.02.2022 у справі № 916/707/21 (щодо застосування положень підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, постанови КМУ № 178 та статті 1212 ЦК України).
5. Позиція інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Інкос Лайн» просить суд касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу до Суду не надходили.
6. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об'єднана палата)
6.1. Верховний Суд ухвалою від 15.09.2025 відкрив касаційне провадження у справі № 910/6530/24 за касаційною скаргою прокурора на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
6.2. Відповідно до ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2025, справу № 910/6530/24 за касаційною скаргою прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 передано на розгляд об'єднаної палати для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 910/4017/24, що приймалася колегією суддів з іншої палати про те, що військова частина Збройних сил України не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб'єктом владних повноважень, а є суб'єктом господарської діяльності.
6.3. Колегія суддів, передаючи цю справу на розгляд об'єднаної палати, не погоджується з вказаними вище висновками Верховного Суду, оскільки вважає, що:
- військові частини, як структурні підрозділи Збройних Сил України, в особі їх командирів, які складають військове командування Збройними Силами України, мають публічно-владні управлінські функції, особливо у період воєнного стану, які відносять їх до органів військового управління та надають їм статусу суб'єкта владних повноважень;
- військові частини можуть здійснювати обмежену господарську діяльність, в тому числі, з оборонних закупівель, пов'язану із закупівлею товарів, робіт і послуг оборонного призначення. Проте, вступ військової частини в цивільні, господарські відносини, як і будь-якого іншого органу державної влади, не позбавляє її статусу органу військового управління та статусу суб'єкта владних повноважень;
- військові частини Збройних Сил України є учасниками бюджетного процесу, а саме, розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, тобто суб'єктами, які розпоряджаються бюджетними коштами. Вказане свідчить про виконання військовими частинами публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб'єкта владних повноважень.
6.4. Колегія суддів зазначила, що у цій справі ВЧ НОМЕР_1 , реалізуючи надану бюджетну компетенцію щодо раціонального, ощадливого та ефективного використання державних фінансів, діяла не як приватний суб'єкт господарювання, а реалізовувала державну політику, репрезентуючи в господарських правовідносинах державний як приватний, так і публічний інтерес. ВЧ НОМЕР_1 уклала оспорювані договори як замовник - розпорядник бюджетних коштів.
6.5. Отже, на думку колегії суддів, зазначене дає підстави вважати, що: укладаючи та здійснюючи оплату за оспорюваним договором, військова частина фактично використовувала кошти державного бюджету; військова частина у спірних правовідносинах реалізовувала делеговані їй владні повноваження з розпорядження і використання бюджетними коштами; військова частина, зокрема, здійснює функції захисту конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом; участь у здійсненні заходів правового режиму воєнного стану; участь у виконанні завдань територіальної оборони; оборона важливих державних об'єктів, спеціальних вантажів тощо. Нераціональне використання бюджетних коштів в свою чергу свідчить про наявність саме публічного (державного) інтересу, а не приватного інтересу військової частини, тому має наслідком порушення фактично публічних інтересів (інтересів держави), оскільки військова частина є учасником бюджетного процесу та реалізує публічну функцію розпорядника бюджетних коштів.
6.6. Колегія суддів вважає, що у випадку наявності порушень державних інтересів у сфері використання військовою частиною бюджетних коштів прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі такої військової частини, яке володіє майном на праві оперативного управління, створено не для отримання прибутку, а для виконання важливих функцій, визначених спеціальними законами, безпосередньо здійснює розпоряджання та використання бюджетними коштами. При цьому суд не повинен обмежуватись встановленням лише організаційно-правової форми такого суб'єкта та відносин власності (структурний тест), однак має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб'єкт суб'єктом владних повноважень.
7. Мотиви, з яких виходить об'єднана палата
7.1. За приписами частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
7.2. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
7.3. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
7.3. Подібність правовідносин необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
7.4. Правовідносини у справі № 910/4017/24, як і у справі № 910/6530/24, що переглядається, є подібними з огляду на тотожний склад учасників справ (за позовом прокуратури в інтересах держави в особі Міноборони та військової частини), предмет та підстави позовів (визнання недійсним пункту договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість та стягнення коштів), а також застосування норм права. Крім того, правові висновки, які викладені у справі № 910/4017/24, безпосередньо застосовані під час розгляду цієї справи (№ 910/6530/24), про що свідчить постанова апеляційного господарського суду.
7.5. Враховуючи наведене вище та те, що доводи, викладені в ухвалі Верховного Суду від 16.10.2025 у справі № 910/6530/24 щодо необхідності передачі цієї справи на розгляд об'єднаної палати, не є вочевидь неприйнятними, справа № 910/6530/24 підлягає прийняттю до розгляду об'єднаною палатою відповідно до частини другої статті 302 ГПК України.
7.6. Відповідно до частини третьої статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 314 ГПК України, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду
1. Прийняти до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 910/6530/24 за касаційною скаргою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025.
2. Призначити розгляд справи № 910/6530/24 у відкритому судовому засіданні на 21 листопада 2025 року о 12:00 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 203.
3. Явка учасників справи в судове засідання є необов'язковою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя О. Васьковський
Суддя Г. Вронська
Суддя Т. Дроботова
Суддя О. Кібенко
(зі збіжною окремою думкою)
Суддя Т. Малашенкова
Суддя Ю. Чумак