Постанова від 07.11.2025 по справі 44/258-б

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 44/258-б (910/15424/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу

Фермерського господарства "Антонівська діброва"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 17.06.2025

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючий), Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.,

у справі за позовом

Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Фермерського господарства "Антонівська діброва"

про стягнення заборгованості за договорами оренди нерухомого майна на суму 109 384,00 грн.

та за зустрічним позовом

Фермерського господарства "Антонівська діброва"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним

у межах справи № 44/258-б за заявою

Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

2. У жовтні 2020 року Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" (далі - позивач, ДП "Київське обласне дорожнє управління") звернулося у Господарський суд міста Києва з позовом до Фермерського господарства "Антонівська діброва" (далі - відповідач, ФГ "Антонівська діброва") про стягнення заборгованості у розмірі 109 384,00 грн. за договором оренди нерухомого майна № 125-15 від 07.11.2018 (далі - Договір оренди).

3. Позов обґрунтовано тим, що на виконання зобов'язань за Договором оренди позивач за Актом приймання-передачі основних засобів від 01.12.2018 передав відповідачу в тимчасове платне користування об'єкт оренди - нерухоме майно загальною площею 203,7 кв. м, що розташоване за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, с. Розкішне, вул. Радянська, 45. Однак відповідач взяті на себе зобов'язання за договором оренди не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 109 384,00 грн. за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року.

4. Справа слухалася судами неодноразово.

5. Так, Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, ухвалено нове рішення в цій частині, яким задоволено позовні вимоги Відповідача - визнано недійсним Договір, а також змінено мотивувальну частину рішення в частині, що стосується відмови у задоволенні первісного позову, викладено її в цій частині в редакції постанови суду апеляційної інстанції, резолютивну частину рішення в цій частині залишено без змін.

7. Постановою від 23.03.2023 Верховний Суд касаційну скаргу ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнив частково;

постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 у справі №44/258-б (910/15424/20) скасував, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:

- не з'ясувавши обставини щодо наявності чи відсутності певного права відповідача, яке підлягає захисту в межах цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання Договору недійсним за позовом саме відповідача як орендаря відповідного майна. Місцевий господарський суд вказані обставини також не досліджував, оскільки при вирішенні спору за зустрічним позовом виходив із помилкових висновків щодо правового статусу майна позивача як дочірнього підприємства державної акціонерної компанії, які не відповідають вимогам законодавства та висновкам Верховного Суду з наведеного питання;

- з огляду на передчасне задоволення апеляційним господарським судом зустрічного позову також не можна визнати обґрунтованим його висновок щодо відмови в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості за Договором, заснований на застосуванні положень статті 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо наслідків недійсності правочину. Апеляційний господарський суд не надав правової оцінки висновкам суду першої інстанції, покладеним в основу оскаржуваного рішення в зазначеній частині, стосовно ненадання позивачем доказів виставлення рахунків відповідачу про сплату орендної плати за Договором;

- рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 зазначеного Кодексу, а тому не звільняє боржника від обов'язку здійснити відповідну оплату;

- оскільки відповідно до положень статей 11, 526, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, а умовами Договору встановлений конкретний строк виконання обов'язку зі сплати орендної плати в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (без визначення його вказівкою на певну подію чи момент пред'явлення вимоги), обов'язок орендаря оплатити користування орендованим майном не залежить від факту виставлення йому орендодавцем рахунку;

- судами першої та апеляційної інстанції належним чином не досліджені обставини щодо виникнення у відповідача зобов'язань з орендної плати у певному розмірі з урахуванням обставин фактичного користування ним орендованим майном у спірний період, забезпечення можливості такого користування з боку позивача, оплати (зокрема часткової) такого користування, правильності обчислення позивачем суми заборгованості.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій при новому розгляді справи

9. 07.11.2018 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди № 125-15 нерухомого майна (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 203,7 кв. м, а саме:

лабораторія-вагова АБЗ 47,6 кв. м, майстерня АБЗ 118,9 кв. м, сховище 23 кв. м, що обліковується на балансі філії "Білоцерківське ДЕУ" Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та розташовано за адресою: Київська обл., Ставищенський р-н, с. Розкішне, вул. Радянська, 45, вартість якого визначена згідно з незалежною оцінкою і становить станом на 30.09.2018 - 331089 грн, без ПДВ (п. 1.1 Договору).

10. Положеннями Договору, зокрема, передбачено:

- майно передається в оренду для розміщення техніки, працівників та виробничих запасів (п. 1.2. договору);

- згідно п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, який вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору, згідно з Актом приймання-передачі вказаного майна за вартістю, визначеною незалежною оцінкою;

- у Розділі 3 договору сторони погодили, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка визначається на підставі незалежної оцінки, із застосуванням річної орендної ставки в розмірі 15% і становить за базовий місяць розрахунку - вересень 2018 року - 4 217,25 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ - 843,45 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до першого місяця оренди та на індекс інфляції за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, відповідно до наданих Орендодавцем розрахунків;

- орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, відповідно до наданих орендодавцем рахунків (п. 3.2 договору);

- відповідно до п. 4.2 Договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату, суму податку на додану вартість, суму відшкодування плати за комунальні та інші послуги (якщо такі надаються), плату за послуги, які надає орендодавець (якщо такі надаються) та компенсацію податку на землю шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа місяця, наступного за звітний відповідно до наданих орендодавцем рахунків та надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати;

- у пункті 4.12. Договору сторони узгодили, що про припинення користування майном орендар попередньо за 1 місяць письмово повідомляє орендодавця.

- згідно з п. 4.14 Договору при звільненні орендарем приміщень (орендованого майна) без письмового попередження та без оформлення акту приймання-передачі, орендар не звільняється від сплати орендної плати та інших платежів до здачі майна за актом приймання-передачі та несе повну відповідальність за можливі пошкодження майна;

- орендар зобов'язаний укласти з орендодавцем орендованого майна договір про відшкодування витрат орендодавця за комунальні та інші послуги з утримання орендованого майна (якщо такі надаються) та оплату послуг, що надає Орендодавець (якщо такі надаються) або ж обумовити порядок такого відшкодування та оплати в договорі оренди (п. 4.15 договору);

- за умовами розділу 6 договору орендодавець зобов'язується своєчасно передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за Актом приймання-передачі, який підписується одночасно з цим договором і є його невід'ємною частиною (п. 6.1); не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися об'єктом оренди на умовах цього договору (п. 6.2); повідомити орендаря про відмову в пролонгації договору або дострокове його розірвання письмово за 1 місяць до закінчення терміну дії договору або моменту його розірвання;

- Договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, діє з моменту його підписання сторонами по 07.10.2021 (пункт 9.1. договору).

11. На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, про що сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі від 01.12.2018.

12. Відповідач на підставі рахунку-фактура 1/20 від 11.01.2019 здійснив оплату за договором в розмірі 5 260,54 грн.

13. В подальшому відповідач припинив вносити орендну плату, що і стало підставою для звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 109 384,00 грн.

14. Згідно акта звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2018 по 31.08.2020, який складений позивачем, заборгованість виникла в період з лютого 2019 року по серпень 2020 року.

15. Відповідач не надав докази погашення заборгованості за спірний період. При цьому, відповідач заперечує позовні вимоги з підстав того, що він звільнений від орендної плати згідно частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки позивач фактично не передав йому в користування орендоване майно, не передав ключі, не видав перепустки. При цьому, відповідач не використовував орендоване майно, не розміщував на території орендованих приміщень техніку та виробничі запаси.

16. Листом № 9 від 28.11.2019, яке вручене позивачеві 04.12.2019, відповідач повідомив про те, що вважає договір оренди укладений з порушенням законодавства, а відтак і недійсним, у зв'язку з чим не використовував орендоване майно, пропонує розірвати договір оренди. Позивач відповіді на лист відповідача не надав, пропозицію про розірвання договору не прийняв, та звернувся із даним позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати.

Короткий зміст рішення місцевого суду за результатами нового розгляду

17. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 залишено зустрічний позов ФГ "Антонівська діброва" до ДП "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання договору оренди нерухомого майна недійсним без розгляду.

18. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі №44/258-б (910/15424/20) у задоволенні позову відмовлено.

19. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що підписаний сторонами акт приймання-передачі основних засобів, як доказ використання орендованого приміщення не є беззаперечним доказом користування таким приміщенням, а сама суть такого доказу зводиться до документального підтвердження факту здійснення відповідних дій, однак не є єдиним доказом, який може підтверджувати або спростовувати відповідну обставину. В той же час, інших доказів на підтвердження користування орендованим приміщенням позивачем не надано.

20. Також суд першої інстанції зазначив, що між сторонами не укладалися будь-які договори на відшкодування витрат орендодавця за комунальні та інші послуги з утримання орендованого майна. При цьому, відповідач листом №09 від 28.11.2019 звертався до керуючого санацією ДП "Київське обласне дорожнє управління" з пропозицією достроково розірвати договір оренди.

21. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав доступу до орендованих приміщень, про що повідомлялось позивачу, проте останній будь-яких дій щодо надання такого доступу або відповіді на листи відповідача не надав. Одночасно, суд вказав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували користування відповідачем орендованим приміщенням.

Короткий зміст постанови апеляційного суду за результатами нового розгляду

22. Постановою від 17.06.2025 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури задовольнив;

рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2023 у справі № 44/258-б (910/15424/20) скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив;

стягнув з ФГ "Антонівська діброва" (ідентифікаційний код 30886495) на користь ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код 33096517) заборгованість за договором оренди нерухомого майна в розмірі 109 384,00 грн.

23. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та задоволення позову, зокрема, з огляду на таке:

- матеріалами справи (актом приймання-передачі основних засобів від 01.12.2018) підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду об'єкта оренди;

- у листі № 9 від 28.11.2019 відповідач повідомив позивача про те, що вважає укладений між сторонами договір оренди недійсним, оскільки укладений з порушенням законодавства, у зв'язку з чим відповідач як орендар не використовував орендоване майно та пропонує розірвати договір оренди. Тобто, орендар не використовував орендоване майно з суб'єктивних причин, вважаючи укладений договір недійсним. При цьому, будь-яких заходів, направлених на визнання договору оренди недійсним протягом строку дії договору та після повідомлення позивача про ці обставини, відповідач не вживав, звернувся із відповідним позовом лише у грудні 2020 року після відкриття провадження у цій справі;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин вчинення орендодавцем будь-яких дій чи бездіяльності, направлених на перешкоджання орендареві у користуванні орендованим майном. Тобто, в даному випадку відсутні об'єктивні обставини, які стали перешкодою для використання орендованого майна відповідачем, відповідно відсутні підстави для звільнення орендаря від внесення орендної плати згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України;

- посилання відповідача на те, що позивач не передав йому ключі та не оформив перепустки як на обставини, які унеможливили використання орендованого майна, є неспроможними, оскільки умовами договору не передбачений відповідний обов'язок орендодавця. При цьому, відповідач не звертався до позивача із вимогою передати йому ключі та видати перепустки, не посилався на неможливість у зв'язку з їх відсутністю розпочати використовувати орендоване майно;

- укладання договору оренди та прийняття майна в оренду не обумовлює безумовний обов'язок орендодавця використовувати таке майно. Орендар набуває право на використання орендованого майна, передане йому орендодавцем, та обов'язок сплачувати орендну плату;

- орендар повідомив орендодавця про припинення користування (про невикористання) майном лише через рік після прийняття майна в користування у листі № 9 від 28.11.2019, при цьому не вчинив дій з повернення майна орендодавцеві, відповідний акт приймання-передачі не склав та на підпис орендодавцеві не надав, відтак належить дійти висновку про наявність зобов'язання зі сплати орендної плати за весь спірний період;

- суд першої інстанції неправильно застосував частину шосту статті 762 ЦК України та помилково ототожнив обставини, за які орендар не відповідає, із обставинами у цьому спорі - невикористання орендарем майна з суб'єктивних причин та з власної волі, за відсутності доказів перешкоджання зі сторони орендодавця використовувати орендоване майно;

- відсутність доказів виставлення позивачем рахунків відповідачу про сплату орендної плати за договором також не може бути підставою для звільнення від обов'язку з оплати, оскільки рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер;

- ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 зазначеного Кодексу, а тому не звільняє боржника від обов'язку здійснити відповідну оплату;

- оскільки відповідно до положень статей 11, 526, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, а умовами договору (пункт 3.2) встановлений конкретний строк виконання обов'язку зі сплати орендної плати в розмірі 100% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним (без визначення його вказівкою на певну подію чи момент пред'явлення вимоги), обов'язок орендаря оплатити користування орендованим майном не залежить від факту виставлення йому орендодавцем рахунку;

- сплачена відповідачем орендна плата в розмірі 5 260,54 грн за грудень 2018 року не входить до складу спірної заборгованості, яка виникла за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

24. ФГ "Антонівська діброва" 20.06.2025 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 44/258-б (910/15424/20).

24. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/258-б (910/15424/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.07.2025.

25. Ухвалою Верховного Суду від 18.07.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 44/258-б (910/15424/20), відкладено вирішення питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ "Антонівська діброва" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 до надходження матеріалів справи № 44/258-б (910/15424/20) до Верховного Суду.

26. 07.08.2025 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 44/258-б (910/15424/20).

27. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 44/258-б (910/15424/20) за касаційною скаргою ФГ "Антонівська діброва" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025;

ухвалено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 44/258-б (910/15424/20) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

28. У зв'язку з відпусткою судді Пєсков В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/258-б (910/15424/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя -Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 20.10.2025.

29. Від представника Київської обласної прокуратури - Таможні О.О. надійшов відзиві на касаційну скаргу ФГ "Антонівська діброва", в якому представниця Прокуратури просила касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.

30. Відзив обґрунтовано тим, що твердження ФГ "Антонівська діброва" про законність ухваленого Господарським судом Київської області рішення від 27.11.2023 у цій справі № 44/258-б (910/15424/20) зводяться виключно до переоцінки доказів на підтвердження факту невикористання відповідачем переданого за договором оренди державного майна.

31. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 20.10.2025 № 793/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21.10.2025 № 4643-IX, з огляду на обставини, зазначені в пунктах 25, 28 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 44/258-б (910/15424/20) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

ФГ "Антонівська діброва"

32. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначив, що фундаментальне значення вказаної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики обґрунтовується наявністю непоодиноких випадків розгляду судом по суті заяв/скарг поданих в інтересах держави від імені прокуратури як юридичної особи, а не конкретного прокурора, в порушення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України в частині належного суб'єкта, уповноваженого звертатися до суду в інтересах держави та без належного оформлення процесуальних документів.

33. На думку представниці скаржника, окреме значення для формування єдиної правозастосовчої практики має порушене у цій скарзі питання щодо необхідності утвердити, що відсутність допуску у орендаря до орендованих приміщень свідчить про неналежне виконання орендодавцем свого безумовного обов'язку щодо передання об'єкту оренди у володіння та користування (частина перша статті 759 ЦК України) та є підставою для звільнення орендаря від сплати орендної плати у відповідності до частини шостої статті 762 ЦК України.

34. Також заявник зазначив про порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:

- оскаржуване рішення ухвалене без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України (щодо обов'язкової підстави представництва прокурором інтересів держави в суді - наявності порушеного державного, а не приватного інтересу);

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 27.08.2020 у справі № 905/2304/18 щодо застосування пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, пункту 2 частини першої статті 264 ГПК України, в поєднанні із приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53 ГПК України, а також не врахував висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 щодо необхідності обрання такого способу захисту, який є належним та ефективним і призведе до відновлення порушеного права;

- не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28.02.2018 у справі № 917/467/17, від 25.06.2018 у справі № 910/24249/16, від 17.07.2018 у справі № 910/237/18, від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 щодо наслідків відсутності порушеного права чи невідповідності обраного способу захисту;

- не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

35. Відповідно до вимог частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

38. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

39. Предметом касаційного перегляду в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду первісного позову про стягнення заборгованості за Договором.

40. Надаючи оцінку доводам скаржника та відповідності постанови апеляційного господарського суду положенням процесуального та матеріального права, колегія суддів враховує таке.

41. Як вбачається з матеріалів справи, в цьому випадку вже здійснювався касаційний перегляд судових рішень місцевого та апеляційного судів, за результатами якого справу оскаржувані рішення було скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

42. Обґрунтовуючи підстави для направлення справи на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 зазначив, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 236, 237 ГПК України, не дослідили обставини щодо наявності/відсутності права відповідача, яке підлягає захисту в межах цієї справи;

- апеляційний суд не надав правової оцінки висновкам суду першої інстанції щодо ненадання позивачем доказів виставлення рахунків відповідачу про сплату орендної плати за Договором;

- суди не врахували, що рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 вказаного Кодексу, а тому не звільняє боржника від обов'язку здійснити відповідну оплату;

- суди попередніх інстанцій не дослідили обставини щодо виникнення у відповідача зобов'язань з орендної плати з урахуванням обставин фактичного користування ним орендованим майном у спірний період, забезпечення можливості такого користування з боку позивача, оплати (зокрема часткової) такого користування, правильності обчислення позивачем суми заборгованості.

43. Згідно із частиною п'ятою статті 310 ГПК України, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

44. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

45. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, на виконання частини першої статті 316 ГПК України, встановив такі обставини:

- актом приймання-передачі основних засобів від 01.12.2018 підтверджується факт передачі позивачем та прийняття відповідачем в оренду об'єкта оренди;

- відповідач будь-які дії, спрямовані на визнання договору оренди недійсним протягом строку дії договору та після повідомлення позивача про ці обставини, не вживав, звернувся із відповідним позовом лише у грудні 2020 року після відкриття провадження у цій справі;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин вчинення орендодавцем будь-яких дій чи бездіяльності, направлених на перешкоджання орендареві у користуванні орендованим майном;

- відповідач не звертався до позивача із вимогою передати йому ключі та видати перепустки, не посилався на неможливість у зв'язку з їх відсутністю розпочати використовувати орендоване майно;

- орендар повідомив орендодавця про припинення користування (про невикористання) майном лише через рік після прийняття майна в користування у листі № 9 від 28.11.2019, при цьому не вчинив дій з повернення майна орендодавцеві, відповідний акт приймання-передачі не склав та на підпис орендодавцеві не надав, відтак належить дійти висновку про наявність зобов'язання зі сплати орендної плати за весь спірний період;

- сплачена відповідачем орендна плата в розмірі 5 260,54 грн за грудень 2018 року не входить до складу спірної заборгованості, яка виникла за період з лютого 2019 року по серпень 2020 року.

46. Колегія суддів зазначає про правильність висновку апеляційного суду про те, що укладання договору оренди та прийняття майна в оренду не обумовлює безумовний обов'язок орендодавця використовувати таке майно, оскільки в цьому випадку орендар набуває право на використання орендованого майна, передане йому орендодавцем, та обов'язок сплачувати орендну плату з моменту підписання договору та передачі йому такого майна за актом прийому-передачі.

47. При цьому, з огляду на положення пунктів 4.12., 4.14. Договору сторони узгодили, що припинення користування майном та звільненні орендарем приміщень (орендованого майна) здійснюється з письмовим попередженням та з оформленням акту приймання-передачі.

48. Разом з тим, суди попередніх інстанцій встановили, що орендар повідомив орендодавця про припинення користування (про невикористання) майном лише через рік після прийняття майна в користування у листі № 9 від 28.11.2019.

49. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що в цьому випадку прокуратурою порушено статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтю 53 ГПК України, зокрема, з огляду на таке.

50. Повноваження прокурора з представництва інтересів держави в суді визначені Законом України від "Про прокуратуру".

51. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

52. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

53. Наведеним правилам кореспондують відповідні приписи ГПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частини четверта, п'ята статті 53 ГПК України).

54. З матеріалів справи вбачається, що, обґрунтовуючи вступ у справи, представник прокуратури, з посиланням на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначив, що ДП "Київське обласне дорожнє управління" AT "ДАК "Автомобільні дороги України" на цей час не вжито достатніх для належного захисту інтересів держави процесуальних дій щодо стягнення заборгованості "за" фактичне користування орендованим державним майном, а зазначені обставини зумовлюють необхідність вжиття Київською обласною прокуратурою заходів представницького характеру в інтересах держави шляхом вступу прокурора у розгляду цієї справи.

55. При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 відкрито провадження у справі № 44/258-б за заявою ДП "Київський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", справа перебуває на стадії процедури санації. Водночас в матеріалах справи відсутня апеляційна скарга боржника на рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позовної заяви боржника. Тобто, в цьому випадку вбачається обізнаність боржника про участь прокурора у цій справі, а також його бездіяльність щодо захисту прав та інтересів, які можуть безпосередньо вплинути на інтереси держави.

56. Водночас, колегія суддів враховує, що справа слухалася неодноразово, а прокурор здійснив вступ у справу на стадії первісного розгляду справи місцевим судом.

57. Разом з тим, скаржник почав оскаржувати дії прокуратури лише на стадії апеляційного оскарження під час нового розгляду справи, що свідчить про намагання скаржника оскаржити судове рішення апеляційного суду, без наявності об'єктивних підстав для такого оскарження та з метою отримання іншого судового рішення, ніж уже було прийняте судом.

58. Верховний Суд вважає необґрунтованим доводи скаржника про те, що апеляційним господарським судом не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 щодо застосування частини шостої статті 762 ЦК України, оскільки за змістом зазначеної постанови вбачається, що наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові звернула увагу, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

59. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не встановили в цій справі будь-яких об'єктивних обставин, які свідчили б про наявність у відповідача перешкод у користуванні майном, а невикористання орендарем майна в цьому випадку є наслідком суб'єктивних причин та з власної волі.

60. Верховний Суд звертає увагу, що кожна сторона має рівні процесуальні права для обстоювання своєї позиції та надання доказів. Відтак, сторони самостійно доводять обставини, на які посилаються, а суд зберігає об'єктивність і створює умови для реалізації їхніх прав, не збираючи докази за власною ініціативою.

61. Скаржником не спростовано у порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України наявність об'єктивних обставин, які б унеможливлювали доступ відповідача до відповідного об'єкту оренди.

62. Інші доводи скаржника зазначеного не спростовують та зводяться до спонукання прийняття необґрунтованого судового рішення на власну користь. Разом з тим, доводи скаржника щодо необхідності ухвалення судом іншого рішення за того самого обґрунтування та обставин суперечить принципу остаточності судового рішення (res judicata).

63. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги ФГ "Антонівська діброва" слід відмовити, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до пункту другого частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

65. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

66. Згідно з частиною другою статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фермерського господарства "Антонівська діброва".

Щодо судових витрат

68. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України покладається на Фермерського господарства "Антонівська діброва".

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Антонівська діброва" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 44/258-б (910/15424/20) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

К.М. Огороднік