22 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/498/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ліквідатора Виробничого кооперативу «Альянс» арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.03.2025
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025
у справі № 920/498/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛГЧ Юніон»
до Виробничого кооперативу «Альянс»
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду Сумської області знаходиться справа №920/498/23 про банкрутство Виробничого кооперативу «Альянс» (далі - ВК «Альянс», Боржник) на стадії ліквідаційної процедури.
Ухвалою цього суду від 30.05.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №920/498/23 за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛГЧ Юніон» (далі - ТОВ «ЛГЧ Юніон») про визнання банкрутом ВК «Альянс», введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна арбітражну керуючу Жмакіну Надію Вікторівну.
30.05.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство ВК «Альянс». Строк подання заяв кредиторів з вимогами до Боржника до 29.06.2023.
Постановою Господарського суду Сумської області від 23.08.2023, серед іншого, визнано ВК «Альянс» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражну керуючу Жмакіну Н. В. (далі - Ліквідатор Боржника).
Повідомлення про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднено 23.08.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України.
Короткий зміст заяви у справі про банкрутство
14.09.2023 від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Кредитор) до суду надійшла заява №177/2023-27 від 14.09.2023 про визнання кредитором боржника у справі №920/498/23, мотивована, серед іншого, наявністю заборгованості, підтвердженої рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023 у справі №592/7729/18, згідно з резолютивною частиною якого стягнуто з Виробничого кооперативу «Сумириба» (далі - ВК «Сумириба») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 14 237 713,73 грн, сплачений судовий збір в розмірі 11 350,00 грн та 54 008,00 грн витрат на проведення експертизи.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
З матеріалів справи суди встановили, що після смерті ОСОБА_2 його донька ОСОБА_1 успадкувала, поряд з іншим, частку у статутному капіталі Колективного торгівельно-виробничого підприємства «Сумириба» (далі - КТВП «Сумириба»), код ЄДРПОУ 04689116 у розмірі 17,87658122%.
22.12.2017 ОСОБА_1 звернулася до КТВП «Сумириба» із заявою, у якій просила виплатити грошима успадковану нею частку у майні підприємства (виходячи із дійсної вартості майна КТВП «Сумириба»), яка пропорційна належній їй частці у статутному капіталі підприємства.
Зважаючи на ненадання відповіді, ОСОБА_1 у червні 2018 року звернулася до Ковпаківського районного суду міста Суми із позовною заявою, у якій просила стягнути з КТВП «Сумириба» вартість частини майна цього Підприємства, пропорційну розміру належної ОСОБА_1 частки у його статутному капіталі.
За вказаною позовною заявою 18.07.2018 Ковпаківським районним судом міста Суми було відкрите загальне позовне провадження у справі №592/7729/18.
На підставі проведеної у цивільній справі № 592/7729/18 комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи № 1947/1948/845-851 (Висновок від 28.05.2020 є додатком №5 до заяви Кредитора) ОСОБА_1 збільшила свої позовні вимоги у справі № 592/7729/18 і просила суд стягнути на свою користь грошові кошти у сумі 14 237 713,73 грн, що відповідає вартості частини майна КТВП «Сумириба», пропорційної розміру належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі підприємства.
Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023 у справі №592/7729/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, стягнуто з ВК «Сумириба» (правонаступник КТВП «Сумириба») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 14 237 713,73 грн, що відповідає вартості частини майна КТВП «Сумириба», пропорційної розміру належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі підприємства, сплачений судовий збір в розмірі 11 350,00 грн та 54 008,00 грн витрат на проведення експертизи.
Постановою Сумського апеляційного суду від 21.12.2023 рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023 у справі № 592/7729/18 скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВК «Сумириба», правонаступником якого є ВК «Альянс», про стягнення 14 237 713,73 грн вартості частини майна, пропорційно розміру частки у статутному капіталі підприємства, відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №592/7729/18 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Сумського апеляційного суду від 21.12.2023 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі №592/7729/18 апеляційну скаргу ВК «Альянс» залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023 у справі №592/7729/18 - без змін.
Згідно із офіційною інформацією, яка є загальнодоступною, під час розгляду справи №592/7729/18 судами різних інстанцій 26.10.2022 КТВП «Сумириба» розпочало процедуру перетворення у ВК «Сумириба», яка була завершена 22.11.2022.
У подальшому, 09.05.2023, ВК «Сумириба» змінив назву на ВК «Альянс».
11.05.2023 ТОВ «ЛГЧ Юніон» звернулось до Господарського суду Сумської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ВК «Альянс».
Ухвалою від 30.05.2023 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі про банкрутство ВК «Альянс», а постановою від 23.08.2023 визнав Боржника банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.
У ліквідаційній процедурі 14.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до господарського суду зі заявою про визнання кредитором до боржника у справі № 920/498/23.
Ліквідатор Боржника подала повідомлення (відзив) про результати розгляду кредиторських вимог, в якому вимоги ОСОБА_1 відхилила у повному обсязі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою від 06.03.2025 у справі №920/498/23 Господарський суд Сумської області, серед іншого, постановив задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання кредитором до боржника; визнати вимоги ОСОБА_1 до ВК «Альянс» у розмірі 14 308 439,73 грн та включити до реєстру вимог кредиторів, з яких 5 368,00 грн судового збору - включити до першої черги, 14 303 071,73 грн заборгованість за рішенням суду - включити до четвертої черги (без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів згідно з частиною четвертою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства).
Ухвалу в зазначеній частині щодо розгляду грошових вимог Кредитора суд першої інстанції мотивував тим, що заява ОСОБА_1 про визнання кредитором до Боржника ґрунтується на рішенні Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023, яка залишена в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 28.08.2024 у справі № 592/7729/18, відтак вимоги Кредитора є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають визнанню в сумі 14 303 071,73 грн з включенням до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Також місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги у виді сплаченого судового збору у розмірі 5368,00 грн за звернення до суду із заявою про визнання грошових вимог до Боржника.
Не погодившись з постановленою ухвалою в частині розгляду грошових вимог Кредитора, Ліквідатор Боржника оскаржила зазначену ухвалу від 06.03.2025 у цій частині в апеляційному порядку.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі №920/498/23 апеляційну скаргу Ліквідатора Боржника залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.03.2025 залишено без змін.
У мотивах зазначеної постанови суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість грошових вимог Кредитора до Боржника у цій справі про банкрутство, оскільки такі вимоги підтверджені чинним судовим рішенням.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Ліквідатор Боржника арбітражна керуюча Жмакіна Н. В. (скаржниця) подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі №920/498/23, а заяву ОСОБА_1 про визнання кредитором до боржника направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу скаржниця мотивувала підставами касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у такому:
- застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 12.05.2025 у справі № 903/347/24, від 15.03.2023 у справі №904/10560/17, від 26.02.2025 у справі № 752/8937/24 (підстава касаційного оскарження згідно пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- необґрунтованому відхиленні судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи (підстава касаційного оскарження згідно пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з покликанням на пункт 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу).
Обґрунтовуючи незаконність оскаржених судових рішень, скаржниця також вказує на їх ухвалення з порушенням процесуальних норм з таких підстав:
- суди попередніх інстанцій у цій справі не врахували, що суд апеляційної інстанції у постанові від 28.08.2024 у цивільній справі №592/7729/18 допустив порушення частини п'ятої статті 310 ГПК України та всупереч позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2024 у зазначеній справі, не встановив розмір вартості чистих активів, а лише зробив посилання на висновок експертів за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи №1947/1948/845-851. Тобто, розмір заявлених вимог кредитора ОСОБА_1 підлягає доказуванню заявником первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування»;
- суди порушили обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Належним чином не мотивували, чому вимоги кредитора визнано як конкурсні, враховуючи той факти, що такі вимоги виникли з рішення суду, яке набрало законної сили вже після ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;
- суд першої інстанції допустив грубе порушення процесуального права з огляду на те, що у визначений ухвалою Господарського суду Сумської області час розгляду заяви ОСОБА_1 про грошові вимоги до Боржника у справі № 920/498/23 тривала «повітряна тривога» в Сумській області. Попри цей факт місцевий господарський суд розглянув справу, відхиливши клопотання представника Ліквідатора Боржника про відкладення розгляду справи на іншу дату та бажання ліквідатора прийняти особисто участь у судовому засіданні та надати пояснення. Судом апеляційної інстанції проігноровано зазначене грубе порушення процесуального права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
ОСОБА_1 подала відзив, у якому просила касаційну скаргу Ліквідатора Боржника залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.
За змістом наведених у відзиві доводів стверджувала, зокрема, про таке:
- будь-які сумніви та прагнення Ліквідатора Боржника переоцінити такі, що набрали законну силу, судові рішення у справі № 592/7729/18 є неприпустимими, оскільки такі дії порушуватимуть один із основних елементів верховенства права - принцип юридичної визначеності;
- наведені у касаційній скарзі доводи Ліквідатора Боржника щодо неправильного визначення вартості чистих активів КТВП «Сумириба» не можуть вважатися обґрунтованими;
- за умови належного повідомлення про дату та час судового засідання інших учасників справи та їх систематичні попередні неявки у судові засідання, у суду були відсутні правові підстави для відкладення 06.03.2025 року розгляду справи №920/498/23. При цьому процесуальні права Ліквідатора Боржника не були порушені, адже у судовому засіданні брав участь її представник.
Касаційне провадження
17.07.2025 до касаційного суду надійшла зазначена вище касаційна скарга Ліквідатора Боржника.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 для розгляду касаційної скарги у справі № 920/498/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С.В.
Ухвалою від 06.08.2025 у справі № 920/498/23 Верховний Суд залишив касаційну скаргу Ліквідатора Боржника без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.
На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 18.08.2025 надійшла заява Ліквідатора Боржника про усунення недоліків касаційної скарги.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. 15.09.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ліквідатора Боржника на ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі №920/498/23; розгляд касаційної скарги призначено на 22.10.2025 о 11:00.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2025 та від 16.10.2025 задоволено заяви Голубкової І. В. та Ліквідатора Боржника про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв'язку з відпусткою судді Картере В. І. 20.10.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.
Судове засідання 22.10.2025 відбулось за участю представника ОСОБА_1 , який надав пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Ліквідатор Боржника не підключилася для з'єднання та проведення судового засідання в режимі відеоконференції. Інші учасники справи про банкрутство явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов'язковою за законом і не визнавалася такою судом, а ризик технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе учасник справи, який подав відповідну заяву (частина п'ята статті 197 ГПК України), колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті у судовому засіданні 22.10.2025 за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд зазначає, що оскільки ухвала суду першої інстанції оскаржується в частині розгляду та визнання грошових вимог Кредитора і лише в цій частині вона було предметом апеляційного перегляду відповідно до статті 269 ГПК України, то касаційним судом така ухвала переглядається саме в зазначеній частині, а постанова апеляційного господарського суду - в повному обсязі у відповідності до приписів статті 300 ГПК України.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
Зважаючи, що частина доводів касаційної скарги полягають в обґрунтуванні наявності обов'язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне спершу надати оцінку аргументам скаржника у цій частині.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з покликанням на норму пункт 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом доводів касаційної скарги Ліквідатора Боржника суд першої інстанції допустив грубе порушення процесуального права з огляду на проведення судового засідання та розгляд справи під час «повітряної тривоги», а також через відмову, попри зазначену обставину, у задоволенні клопотання представника Ліквідатора Боржника про відкладення розгляду справи на іншу дату та бажання довірителя прийняти особисто участь у судовому засіданні та надати пояснення. Судом апеляційної інстанції проігноровано зазначене порушення процесуального права.
Наведене, на переконання скаржниці, є підставою для обов'язкового скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
Утім, колегія суддів не погоджується з такими доводами скаржниці, оскільки з наведених у касаційній скарзі аргументів і змісту ухвали місцевого господарського суду не вбачається, що цей суд необґрунтовано відхилив клопотання представника Ліквідатора Боржника про відкладення розгляду справи.
Так, Верховний Суд вважає, що відсутність у судовому засіданні Ліквідатора Боржника, поряд із участю у засіданні її представника, не призвела до неправильного вирішення справи (розгляду грошових вимог Кредитора), позаяк арбітражна керуюча Жмакіна Н. В. як Ліквідатор Боржника подала повідомлення (відзив) про результати розгляду кредиторських вимог.
У зазначеному повідомленні, як встановлено судами попередніх інстанцій, Ліквідатор Боржника відхилила вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, зазначивши при цьому підстави та аргументовані мотиви такого рішення.
Отже, позиція Ліквідатора Боржника була висловлена нею в повідомленні (відзиві) про результати розгляду кредиторських вимог ОСОБА_1 , тоді як доводи касаційної скарги не містять аргументів про нові обставини, які не були зазначені у цьому повідомленні (відзиві), але які мають значення для правильного вирішення справи.
До того ж у судовому засіданні 06.03.2025 брав участь представник Ліквідатора Боржника, який був не позбавлений можливості викласти додаткові аргументи свого довірителя.
Верховний Суд також взяв до уваги, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі постановлена 06.03.2025, тобто майже через 18 місяців після призначення до розгляду заяви Кредитора про визнання грошових вимог ухвалою суду від 18.09.2023.
При цьому розгляд зазначеної заяви неодноразово відкладався, а судові засідання, зокрема 12.09.2024, 20.11.2024, 30.01.2025 не відбулись у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Відповідно до частини першої статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Частиною другою статті 202 ГПК України унормовано, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Тобто, саме суду надано право визначення підстав, які вказують на необхідність відкладення розгляду справи. Однак, зі змісту касаційної скарги не вбачається наведення ґрунтовних доводів, які б вказували на те, що суд першої інстанції зобов'язаний був відкласти розгляд справи.
При цьому оскільки судове засідання 06.03.2025, за результатом якого постановлено оскаржену ухвалу суду першої інстанції, відбулося за участі представника Ліквідатора Боржника, колегія суддів відхиляє за безпідставністю посилання скаржниці на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 752/8937/24, згідно з яким проведення судового засідання під час повітряної тривоги за відсутності сторін є порушенням їхніх прав на участь у судовому розгляді та підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на таке, аргументи скаржниці про необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотання її представника про відкладення розгляду справи є безпідставними та підлягають відхиленню.
У цьому зв'язку Верховний Суд також зазначає, що відмова судом першої інстанції у задоволенні клопотання представника Ліквідатора Боржника про відкладення розгляду цієї справи не може бути, у цьому випадку, підставою касаційного оскарження згідно пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України, адже норма цього пункту установлює такий випадок лише за наявності унеможливлення встановлення фактичних обставин справи.
Утім, відсутність у судовому засіданні особисто Ліквідатора Боржника, поряд із участю її представника та наявністю у справі повідомлення (відзиву) ліквідатора про результати розгляду кредиторських вимог, а також відхилення заяви про відкладення розгляду справи на іншу дату не вплинуло на можливість встановлення фактичних обставин справи, що стосувались обґрунтованості грошових вимог ОСОБА_1 , підтверджених чинним судовим рішенням.
Таким чином, загальне посилання скаржниці на те, що суд першої інстанції відхилив клопотання про відкладення розгляду справи жодним чином не вказує на наявність процесуальних порушень які б могли бути розцінені як підстава обов'язкового скасування оскаржених судових рішень та направлення справи на новий розгляд, передбачена пунктом 3 частини третьої статті 310 ГПК України.
Перевіривши інші доводи скаржниці в межах підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені судами попередніх інстанцій за результатом розгляду заяви Кредитора ( ОСОБА_1 ) про визнання грошових вимог до Боржника у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно статті 1 КУзПБ терміни, що вживаються для цілей цього Кодексу, визначено таким чином, що:
боржником, серед іншого, є юридична особа, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
грошовим зобов'язанням (боргом) є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45- 47 КУзПБ.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна (абзац сьомий частини другої статті 45 КУзПБ).
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (абзаци перший-третій частини четвертої статті 45 КУзПБ).
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (абзац другий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац третій, четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд, у відповідності до наведених вище норм, має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Згідно усталеної практики Верховного Суду, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15; постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 30.11.2023 у справі №910/2423/23, від 01.02.2024 у справі № 910/3835/22, від 29.02.2024 у справі №908/2586/22 та багатьох інших).
Водночас колегія суддів враховує сталу правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у наведеній скаржницею постанові від 15.03.2023 у справі №904/10560/17 та згідно з якою: «у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог».
Втім, Верховний Суд зауважує, що заборгованість боржника перед кредитором, яка підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили, може ставитися під сумнів господарським судом під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами виключно у виняткових випадках. Водночас саме у цих випадках є необхідність у додатковому доведенні кредитором обґрунтованості своїх безспірних вимог первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування».
Така позиція наведена Верховним Судом у постанові від 12.05.2025 у справі №903/347/24 (на яку також покликається скаржниця), у якій касаційний суд навів примірний перелік виняткових випадків, коли безспірні вимоги кредитора потребують додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування», що залежить від обставин кожної конкретної справи.
У контексті наведених мотивів Верховний Суд додатково зауважує, що згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (яка є джерелом права при розгляді справ судами відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі «Устименко проти України», пункт 31 рішення у справі «Марушин проти Росії», пункт 61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії», відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).
Наведені висновки ЄСПЛ підтверджують обґрунтованість викладених вище мотивів Верховного Суду про те, що безспірні вимоги кредитора (заборгованість підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили) можуть потребувати додаткового доведення первинними документами з урахуванням «підвищеного стандарту доказування» лише у виняткових випадках.
У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що чинним та таким, яке набрало законну силу, рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023 у справі №592/7729/18 (залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 28.08.2024) стягнуто з ВК «Сумириба» (правонаступник КТВП «Сумириба») на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 14 237 713,73 грн, що відповідає вартості частини майна КТВП «Сумириба», пропорційної розміру належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі підприємства, сплачений судовий збір в розмірі 11 350,00 грн та 54 008,00 грн витрат на проведення експертизи.
З'ясувавши, що ВК «Сумириба» змінив назву на ВК «Альянс», тобто останній є правонаступником КТВП «Сумириба», попередні судові інстанції обґрунтовано вважали що зазначеним судовим рішенням визначений розмір грошових зобов'язань ВК «Альянс» перед ОСОБА_1 .
У цій справі саме Ліквідатор Боржника (як заявниця апеляційної та касаційної скарг) намагається заперечити безспірні вимоги Кредитора ОСОБА_1 , однак скаржницею жодних обґрунтованих та доказово підтверджених мотивів, які б свідчили про наявність суттєвого недоліку позовного провадження, у якому розглядався та був вирішеним відповідний спір про стягнення заборгованості на користь Кредиторів, не зазначено.
За таких обставин, викладені у касаційній скарзі доводи Ліквідатора Боржника про те, що заявленим кредиторським вимогам судами попередніх інстанцій помилково була надана оцінка без застосування принципу підвищеного стандарту доказування та без наявних первинно-облікових документів, є безпідставними та підлягають відхиленню.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною п'ятою цієї ж статті процесуального закону визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Ураховуючи наведені норми та зважаючи, що учасниками цієї справи про банкрутство не спростовані обставини щодо наявності та розміру заборгованості Боржника перед ОСОБА_1 , підтвердженої рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12.05.2023 у справі №592/7729/18 (яке набрало законну силу та є обов'язковим до виконання відповідно до приписів статті 129-1 Конституції України), суди попередніх інстанцій вірно керувалися тим, що вказане судове рішення є достатньою підставою і належним доказом для визнання вимог ОСОБА_1 до Боржника (ВК «Альянс») та їх включення до реєстру вимог кредиторів.
Доводи скаржниці наведеного не спростовують, натомість зводяться до безпідставного стверджування про необхідність застосування «підвищеного стандарту доказування» у питанні доведення Кредитором ( ОСОБА_1 ) безспірних грошових вимог до Боржника.
Аргументи Ліквідатора Боржника про те, що заява Кредитора подана суду 14.09.2023, тобто з пропуском встановленого строку на подання заяв кредиторів з вимогами до Боржника (до 29.06.2023), правильно були відхилені апеляційним господарським судом, адже негативним наслідком порушення кредитором строків подання до господарського суду заяви з вимогами до боржника, у відповідності до частини четвертої статті 45 КУзПБ, є лише визнання такого кредитора конкурсним без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Доводи скаржниці про не зазначення в оскаржених судових рішеннях мотивів, чому вимоги кредитора визнано конкурсними (якщо такі вимоги виникли з рішення суду, яке набрало законної сили вже після ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом), Верховний Суд відхиляє з підстав їх помилковості, адже при відмові правонаступниці (спадкоємниці ОСОБА_1 ) від вступу до кооперативу обов'язок останнього здійснити виплату спадкоємниці вартості частки у майні, пропорційній частки її померлого батька у статутному капіталі підприємства, виник не з рішення суду. Рішення суду, у такому випадку, лише підтвердило наявність права спадкоємниці ОСОБА_1 на зазначену виплату.
Решта доводів скаржниці в аспекті неправильного встановлення судом апеляційної інстанції у постанові від 28.08.2024 у цивільній справі №592/7729/18 розміру вартості чистих активів підлягають відхиленню як такі, що зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що згідно вимог статті 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Дійшовши в цілому зазначених вище висновків, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення у цій справі в частині визнання грошових вимог ОСОБА_1 до ВК «Альянс є законними та обґрунтованими, а протилежні доводи скаржниці - безпідставними.
Таким чином, в межах підстав касаційного оскарження скаржниця не навела змістовних доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій.
Інших порушень норм процесуального права, які є підставами для обов'язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
З огляду на викладене вище, доводи скаржниці про невірне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилалася скаржниця.
Ураховуючи наведені вище мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Ліквідатора Боржника та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ліквідатора Виробничого кооперативу «Альянс» арбітражної керуючої Жмакіної Надії Вікторівни залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 06.03.2025 (в частині розгляду та визнання грошових вимог ОСОБА_1 до Виробничого кооперативу «Альянс») та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 у справі № 920/498/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді С. В. Жуков
В. Я. Погребняк