Постанова від 06.11.2025 по справі 911/2308/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2308/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 (колегія суддів у складі: Пантелієнко В.О.- головуючий, Козир Т.П., Хрипун О.О.) в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 24.03.2025 (суддя Лопатін А.В.) та на ухвалу Господарського суду Київської області від 26.03.2025 (суддя Саванчук С.О.)

у справі № 911/2308/23

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст заяви та хід розгляду справи

1. 27.07.2023 ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернулась до господарського суду із заявою (далі - Заява-1) про відкриття провадження справі про свою неплатоспроможність на підставі пунктів 2, 4 частини 2 статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

2. Також Боржник у порядку абзацу 2 пункту 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ надав суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією - Приходька Дмитра Володимировича , який подав суду заяву про участь у цій справі від 26.07.2023.

3. Заяву-1 мотивовано посиланням на наявність низки судових рішень про стягнення із Боржника грошових коштів, а також зобов'язань за попередніми договорами про укладення договору купівлі-продажу квартири, які він не має змоги виконати, адже на момент звернення із Заявою-1 тимчасово не працює, тоді як все майно і рахунки Боржника арештовано, тривають виконавчі дії щодо примусового виконання відповідних судових рішень.

4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.08.2023 Заяву-1 залишено без задоволення (пункт 1), заяву арбітражного керуючого Приходька Д.В. від 26.07.2023 залишено без розгляду (пункт 2).

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 пункт 1 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції змінено, викладено його в новій редакції, яка передбачає відмову в задоволення Заяви-1 та відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, а в іншій частині ухвалу залишено без змін.

6. Постановою Верховного Суду від 18.01.2024 зазначені ухвалу та постанову скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Під час нового розгляду справи Заявник 20.03.2025 подав заяву про відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи (далі - Заява-2), посилаючись на порушення порядку визначення судді для розгляду справи.

Стислий зміст ухвал судів першої та апеляційної інстанцій

8. Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2025 визнано необґрунтованим заявлений Боржником відвід судді Лопатіну А.В. від розгляду справи, передано Заяву-2 до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно з вимогами частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

9. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2025 відмовлено у задоволенні Заяви-2.

10. Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 визнано вимоги низки конкурсних кредиторів до Боржника, зокрема вимоги ОСОБА_3 у загальному розмірі 688390,20 грн, розгляд заяв інших кредиторів призначено на 18.06.2025 тощо.

11. Боржник 30.07.2025 подав апеляційну скаргу, в якій просив, зокрема, скасувати зазначені ухвали місцевого господарського суду від 24.03.2025 і від 26.03.2025 та визнати відвід судді Лопатіну А.В. обґрунтованим, а також скасувати ухвалу від 21.05.2025 у частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_3 у сумі 3000 грн адвокатських витрат та у визнанні зазначених кредиторських вимог відмовити, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в новому складі.

12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025, зокрема, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боржника на зазначені ухвали господарського суду першої інстанції від 24.03.2025 і від 26.03.2025, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Боржника на ухвалу господарського суду першої інстанції від 21.05.2025.

13. Ухвалу апеляційного господарського суду в частині відмови у відкритті апеляційного провадження мотивовано посиланням на положення пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України та тим, що ухвали про визнання необґрунтованим відводу судді та відмову у задоволенні заяви про відвід судді не підлягають апеляційному оскарженню.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

14. Боржник подав касаційну скаргу та доповнення до касаційної скарги, в яких просить скасувати ухвалу господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Боржника на ухвали місцевого господарського суду від 24.03.2025 і від 26.03.2025 та направити справу на стадію відкриття апеляційного провадження до апеляційного господарського суду.

15. Касаційну скаргу та доповнення до неї мотивовано тим, що господарський суд апеляційної інстанції порушив положення статей 2, 3, 4, 11, частини 4 статті 236, пункту 17 частини 1, частини 3 статті 255 ГПК України, неправильно застосував статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), статтю 8, пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 13, 14, 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не врахувавши специфіку процедури оскарження судових рішень першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність).

16. Боржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 25.07.2024 у справі №917/254/23, та звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі предметом апеляційного оскарження визначено ухвалу попереднього засідання місцевого господарського суду від 21.05.2025 і на виконання частини 3 статті 255 ГПК України наведено також заперечення на ухвали від 24.03.2025 і від 26.03.2025. На думку Боржника, ухвала Господарського суду Київської області від 21.05.2025 постановлена за результатами попереднього судового засідання, якою визнано грошові вимоги кредитора та за змістом максимально наближена до рішення.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

17. Інші учасники справи у встановлений судом строк відзиви на касаційну скаргу не подали.

Касаційне провадження

18. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою Боржника в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.10.2025, витребувано з господарських судів першої та апеляційної інстанції матеріали справи.

19. Матеріали цієї справи надійшли до Верховного Суду 09.10.2025. Однак суддя Картере В.І. перебував у відрядженні з 02.10.2025 до 18.10.2025 відповідно до наказу голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2025 №3247/0/6-25 та у відпустці з 19.10.2025 до 24.10.2025 та з 27.10.2025 до 31.10.2025 згідно з наказом голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2025 №3334/0/6-25.

20. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.11.2025 після виходу з відпустки головуючого судді Картере В.І. призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи у зв'язку відрядженням судді Пєскова В.Г.

21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М.

22. З огляду на викладені обставини касаційний перегляд цієї справи здійснюється у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Позиція Верховного Суду

23. Керуючись вимогами статей 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

24. Предметом касаційного оскарження в цій справі є ухвала господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвали місцевого господарського суду про визнання необґрунтованим відводу судді та відмову у задоволенні заяви про відвід судді.

25. У силу статті 6 Конвенції, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року", кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

26. За вимогами статей 8, 129 Конституції України та статей 2, 11 ГПК України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Цим принципом керується суддя, здійснюючи правосуддя.

27. Водночас відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України"), що застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

28. Тобто право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності відповідної скарги чи заяви, зокрема, стосовно строків їх подання та / або встановленої законом заборони на таке оскарження. Застосування відповідних обмежень у передбачених законом випадках не може вважатися порушенням права особи на доступ до суду.

29. Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

30. Згідно з частиною 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

31. Статтею 2 КУзПБ також передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

32. Відповідно до частини 2 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

33. У статті 255 ГПК України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції. До них не віднесено ухвали про визнання необґрунтованим відводу судді та відмову у задоволенні заяви про відвід судді.

34. За загальним правилом, закріпленим у частині 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

35. У рішенні від 27.01.2010 №3-рп/2010 Конституційний Суд України, надаючи тлумачення припису про те, що заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, виснував, зокрема, що це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

36. Тобто ухвали про визнання необґрунтованим відводу судді та відмову у задоволенні заяви про відвід судді можуть бути переглянуті в апеляційному порядку лише в разі включення заперечень на них до апеляційної скарги на рішення суду, яке підлягає оскарженню.

37. Водночас пунктом 17 частини 1 зазначеної статті передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

38. У КУзПБ, на відміну від ГПК України, не визначено вичерпного переліку ухвал у справі про банкрутство, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, натомість у статті 9 КУзПБ встановлено правила оскарження судових рішень у процедурі банкрутства.

39. Згідно з положеннями зазначеної статті ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1).

40. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів, усі ухвали місцевого господарського суду, прийняті у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім випадків, передбачених ГПК України та цим Кодексом (частина 2).

41. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 дійшла висновку, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві такі групи.

42. Перша група стосується розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення (розумій також і відсторонення) керуючого санацією, ліквідатора тощо.

43. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні.

44. КУзПБ не містить норм, які встановлювали б загальні правила ухвалення судових рішень, водночас аналіз приписів цього спеціального закону засвідчує, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність) лише питання визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури / процедури погашення боргів вирішуються постановою, з інших, процедурних чи сутнісних питань цього спеціального провадження суд першої інстанції постановляє ухвали.

45. Тож значення ухвал як судових рішень першої інстанції в процедурі банкрутства має свої відмінності, оскільки в деяких випадках вони за змістом максимально наближені до рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора, розірвання мирової угоди чи визнання її недійсною та інші).

46. Отже, зважаючи на те, що у основному провадженні у справі про банкрутство (неплатоспроможність), на відміну від позовного провадження у такій справі, суд не ухвалює рішення, слід вважати, що учасник справи про банкрутство має право включити заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду згідно з приписами ГПК України, до апеляційної скарги на судове рішення (ухвалу, постанову), яке є наступним після ухвали, яка не може бути оскаржена окремо, або рішення, яке є логічно та за наслідками пов'язаним із такою ухвалою.

47. При цьому згадуваними у частини 2 статті 9 КУзПБ випадками (виключеннями із загального правила апеляційного оскарження всіх ухвал) є, зокрема, встановлені частиною 2 статті 254, частиною 1 статті 255 ГПК України обмеження щодо оскарження ухвал першої інстанції окремо від рішення суду, які поширюються на універсальні ухвали, постановлені у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також окремі застереження за текстом КУзПБ.

48. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

49. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

50. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні.

51. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір, черговість задоволення кожної визнаної вимоги та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у тому числі вимог кредиторів, які є заінтересованими стосовно боржника; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

52. Ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів (частина 3 статті 47 КУзПБ).

53. Водночас апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 ГПК України, або без урахування окремих виключень за КУзПБ, зокрема щодо неможливості оскарження ухвали за результатами розгляду вимог кредитора окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання (абзац 2 частини 2 статті 47 КУзПБ).

54. Подібного за змістом висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2023 у справі №920/162/23.

55. У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, що вирішуючи питання, чи підлягає певна ухвала, постановлена у справі про банкрутство, апеляційному оскарженню, суду належить почергово вирішити:

1) у якому провадженні постановлено оскаржувану ухвалу (у провадженні у справі про банкрутство чи позовному провадженні в межах справи про банкрутство);

2) чи оскаржувана ухвала вирішує питання, регламентовані ГПК України, або є спеціальною - постановленою відповідно до КУзПБ;

3) чи належить ухвала до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України чи не передбачено нормами КУзПБ виключення із загального правила апеляційного оскарження за частиною другою статті 9 КУзПБ для цього виду ухвал.

56. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали в цій справі, Боржник звернувся з апеляційною скаргою на ухвали Господарського суду Київської області від 24.03.2025, від 26.03.2025, від 21.05.2025.

57. Ухвали місцевого господарського суду від 24.03.2025 (про визнання необґрунтованим відводу судді) та від 26.03.2025 (про відмову у задоволенні заяви про відвід судді) ухвалені у провадженні у справі про банкрутство (непозовного провадження), однак ними вирішено питання, регламентовані ГПК України, зазначені ухвали не належать до переліку ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду за приписами статей 254, 255 ГПК України та КУзПБ.

58. Верховний Суд вважає слушними доводи Боржника про те, що відповідно до положень частини 3 статті 255 ГПК України заперечення на ухвали господарського суду першої інстанції від 24.03.2025 та від 26.03.2025 можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, яке є наступним після їх постановлення та / або логічно і за наслідками пов'язаним зі вказаними ухвалами, зокрема, до апеляційної скарги на ухвалу, постановлену за результатами попереднього засідання.

59. Проте Боржник у касаційній скарзі помилково стверджує, що ухвала Господарського суду Київської області від 21.05.2025 у цій справі є ухвалою, постановленою за результатами попереднього засідання в розумінні частини 2 статті 47 КУзПБ. Зі змісту зазначеної ухвали вбачається, що вона постановлена за результатами розгляду вимог окремих кредиторів, а також передбачає оголошення перерви в попередньому засіданні. Відповідно, вказана ухвала може бути оскаржена (в частині конкретних вимог кредиторів) лише разом із ухвалою, постановленою за результатами попереднього засідання.

60. Згідно з матеріалами справи за результатами попереднього засідання відповідно до абзаців 4-8 частини 2 статті 47 КУзПБ постановлено ухвалу Господарського суду Київської області 18.06.2025, яка не була визначена предметом оскарження у відповідній апеляційний скарзі Боржника, поданій 30.07.2025.

61. Тобто заперечення Боржника на ухвали місцевого господарського суду від 24.03.2025 та від 26.03.2025 не було включено до апеляційної скарги на судове рішення, яке підлягає оскарженню окремо в розумінні частини 3 статті 255 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених положеннями статей 9, 47 КУзПБ.

62. З огляду на таке апеляційна скарга Боржника в зазначеній частині підлягала поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України.

63. Однак апеляційний господарський суд в оскаржуваній ухвалі помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження в зазначеній частині, пославшись на положення пункту 1 частини 1 статті 261 ГПК України, що з огляду на пункт 3 частини 1 зазначеної статті унеможливлює повторне звернення з апеляційною скаргою на відповідні ухвали в установленому законом порядку.

64. Такі порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно, виходячи з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

65. При цьому необхідно зауважити, що ухвала апеляційного господарського суду наразі оскаржена Боржником лише в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на зазначені ухвали господарського суду першої інстанції від 24.03.2025 і від 26.03.2025. Тому зважаючи на вимоги зазначеної норми процесуального права щодо меж касаційного перегляду судових рішень, Верховний Суд не надає правової оцінки ухвалі апеляційного господарського суду в частині відкриття провадження за апеляційною скаргою Боржника на ухвалу господарського суду першої інстанції від 21.05.2025, не визначеній предметом касаційного оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 ГПК України).

68. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду - скасуванню в оскаржуваній частині з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження в частині оскарження ухвал Господарського суду Київської області від 24.03.2025 і від 26.03.2025.

Розподіл судових витрат

69. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 01.10.2025 відстрочено заявнику сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення її перегляду в касаційному порядку, враховуючи відсутність надання заявником доказів його сплати, судовий збір підлягає стягненню із заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 у справі №911/2308/23 скасувати в частині відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 24.03.2025 та від 26.03.2025.

3. Справу №911/2308/23 у зазначеній частині передати до апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді С. Жуков

К. Огороднік