Іменем України
04 листопада 2025 року м. Чернігів справа № 927/972/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви
за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул. В'ячеслава Чорновола, 50-а; код 02910114) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код 38053846) 14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12
до Линовицької селищної ради (код 04412455) 17584, смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області, вул. Шевченка, 1
про стягнення 374 962 грн 59 коп.
за відсутності представників учасників справи, які в судове засідання не з'явилися
30 вересня 2025 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 26.09.2025 № 54-77-6429вих-25 заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Линовицької селищної ради про відшкодування шкоди в розмірі 374 962,59 грн, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2025 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
визнати справу № 927/972/25 малозначною;
задовольнити клопотання заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури щодо здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін;
здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження;
призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 04 листопада 2025 року на 09:00;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
14.10.2025, у встановлений судом процесуальний строк, через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
14.10.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшла заява про проведення зсідання за відсутності його представника.
20.10.2025 через систему “Електронний суд» прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь на відзив.
04.11.2025 прокурором подано клопотання про розгляд справи без участі представника обласної прокуратури.
04.11.2025 позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.
В судовому засіданні 04.11.2025, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
16.10.2022 до Прилуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (надалі по тексту Прилуцький РВП ГУНП у Чернігівській області) надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_1 щодо незаконної вирубки 22 дерева породи дуб у лісосмузі між селами Ковтунівка та Даньківка.
У ході огляду місця події за участю заявника (протокол від 16.10.2022) між селами Даньківка та Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області у лісосмузі виявлено 22 пеньки породи дуб.
За вказаним фактом слідчим відділом Прилуцького РВП ГУНП у Чернігівській області 18.10.2022 внесено відомості до ЄРДР за №12022270330000964 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Протоколом огляду місця події від 06.12.2022 за участю спеціаліста Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» здійснено заміри пнів незаконно зрубаних 22 дерев породи дуб.
У подальшому, з метою уточнення місця здійснення незаконної порубки дерев, було залучено спеціаліста в галузі геодезії (протокол огляду від 29.04.2025) та встановлено, що місце здійснення незаконної порубки 22 дерев знаходиться між селами Нетягівщина та Даньківка Прилуцького району Линовицької ОТГ, є полезахисною лісосмугою лінійного типу шириною близько 14 метрів та довжиною близько 2 км, яка вкрита дерев'яними та кущовими насадженнями. З обох сторін лісосмуги знаходяться землі сільськогосподарського призначення.
Згідно інформації Линовицької селищної ради від 06.05.2025 місце незаконної порубки дерев є полезахисна лісосмуга, яка відноситься до земель запасу селищної ради, які не надані у власність чи користування. Полезахисна лісосмуга знаходиться між земельними ділянками сільськогосподарського призначення (земельними паями), які з однієї сторони відносяться до с. Ковтунівка, з іншої сторони лісосмуги відносяться до с. Нетягівщина.
Допитаний як свідок гр. ОСОБА_1 пояснив, що 16.10.2022 приїхав до своєї земельної ділянки, яка розташована за межами с. Ковтунівка Прилуцького району, та виявив на ній вершини зрубаних дерев породи дуб. У полезахисній лісосмузі, яка знаходиться поряд із його земельною ділянкою, ним виявлено 22 пеньки зрубаних дерев.
За результатами проведеної експертизи у кримінальному провадженні № 12022270330000964 встановлено, що розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки 22 сироростучих дерева породи дуб до ступеня припинення росту на ділянці, яка розташована на території Линовицької територіальної громади за межами населеного пункту села Ковтунівка Прилуцького району становить 374 962,59 грн. Шкода розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». Детальний розрахунок завданої шкоди наведений у таблиці у висновку експерта № СЕ-19/125-25/6169ФХЕД від 25.08.2025.
Прокурор у позовній заяві вказує, що за відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Линовцької селищної ради, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
За частиною 4 статті 23 Закону №1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина 4 статті 23 Закону №1697-VII).
У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган (1); у разі відсутності такого органу (2).
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду із позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом належних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 № 230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
З огляду на те, що Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку Інспекція є позивачем у справі.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 202 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.
Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення).
Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 01.03.2023 № 45, в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу ІІ цього Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, природно-заповідного фонду.
Частинами 9, 10 розділу ІІ Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.
Таким чином, інтереси народу - єдиного джерела влади в Україні реалізуються, у тому числі, через органи державної влади.
Наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів. Неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.
Прилуцькою окружною прокуратурою 05.09.2025 направлено листа до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області щодо надання інформації про вжиті заходи з метою відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
За інформацією Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 09.09.2025, нею належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави, навіть після інформування окружною прокуратурою про встановлений факт порушень вимог законодавства, не вжито та вживатися не планується.
Отже, усупереч вимог законів Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, як орган контролю, не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою. Вказане свідчить про неналежне здійснення нею повноважень щодо захисту інтересів держави, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.
Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі № 360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №№ 903/129/18, 912/2385/18, 910/11956/20, 920/821/18, 920/266/19, 805/430/18-а, 922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом. Прокурор уповноважений пред'явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема, в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
Також Верховний Суд послався на положення ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України про те, що забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.
До того ж згідно із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постанові від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20, обов'язок держави забезпечувати екологічну безпеку й підтримувати екологічну рівновагу у взаємозв'язку з принципом обов'язковості додержання встановлених екологічних правил у ході здійснення господарської діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу в забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від їх недотримання державні органи повинні діяти в найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків.
З огляду на викладене, звертаючись до суду із позовною заявою, прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, шляхом подачі даної позовної заяви.
За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, у даному випадку, відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення до суду цього позову в інтересах органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про стягнення з Линовицької селищної ради заподіяної шкоди.
Прилуцькою окружною прокуратурою на виконання вимог абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено позивача про звернення з цим позовом до суду листом №55-77-6376ВИХ-25 від 25.09.2025.
Стаття 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової шкоди іншій особі.
Згідно із ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Статтею 5 Закону України “Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду, землі лісового фонду є складовими структурними елементами екомережі.
За статтею 3 Закону України “Про екологічну мережу України», екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
У статті 4 Закону України “Про екологічну мережу України» вказано, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) ліс тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Статтею 4 Лісового кодексу України передбачено, що до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України (ст. 2 ЛК України).
У ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відносини щодо володіння, користування та розпоряджання лісами і, які спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.
Відповідно до ст. 16 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Статтями 17-18 ЛК України встановлено, що у постійне та тимчасове користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства надаються на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб (ч. 1 ст. 86 ЛК України).
Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів (ст. 105 ЛК України).
Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода (ч. 2 ст. 107 ЛК України).
Статтею 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 цього ж Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Отже, згідно із положеннями Лісового кодексу України віднесення лісів до лісового фонду України не залежить від категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки, на якій вони зростають. Крім того, норма, закріплена у частині 2 статті 107 ЛК України, не ставить настання відповідальності органу місцевого самоврядування за порушенння лісового законодавства у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної лісу, у залежність від категорії (цільового призначення) земельної ділянки, на якій розташований ліс, якому була спричинена шкода. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №918/1356/23.
З огляду на викладене суд не бере до уваги посилання відповідача у відзиві на позов на те, що земельні ділянки, на яких був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не відносяться до земель лісогосподарського призначення, а мають інше цільове призначення, оскільки цільове призначення земельної ділянки, на якій зростає ліс та на якій був виявлений факт незаконної вирубки дерев, не має значення у разі притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі частини другої статті 107 ЛК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України, а саме: будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Разом з тим, ЛК України унормовано відшкодування органом місцевого самоврядування шкоди, заподіяної лісу, не наданому в користування у разі не встановлення осіб, винних у заподіянні шкоди.
Тому, у даному випадку неправомірність дій особи не встановлюється, позаяк така особа відсутня. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №918/1356/23.
Матеріалами справи підтверджено, що у поясненнях гр. ОСОБА_1 від 16.10.2022, які відібрані під час проведення першочергових слідчих дій, зазначено, що 16.10.2022 коли він прибув до своєї земельної ділянки, яка заходиться між селами Ковтунівка та Даньківка, ним виявлено незаконну порубку 22 дерев породи дуб.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 16.10.2022 слідчого ВРЗЗС СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області на ділянці місцевості, яка розташована між селами Ковтунівка та Даньківка, за географічними координатами 50.4871520, 32.3205821 виявлено 22 пні дерев роду дуб.
З огляду на зазначене, судом не прийнято до уваги твердження відповідача, що виявлення незаконної порубки дерев було зафіксовано 05.05.2022.
Прилуцьким районним відділом поліції ГУНП в Чернігівській області 18.10.2022 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022270330000964 за фактом незаконної порубки дерев дубу між селами Ковтунівка та Даньківка, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Протоколом огляду місця події від 06.12.2022 здійснено заміри пнів незаконно зрубаних 22 дерев породи дуб.
Протоколом огляду місця події від 29.04.2025, із залученням спеціаліста в галузі геодезії встановлено, що місце здійснення незаконної порубки 22 дерев знаходиться між селами Нетягівщина та Даньківка Прилуцького району, координати 50.4871520, 32.3205821, Ділянка є полезахисною лісосмугою лінійного типу шириною близько 14 метрів та довжиною близько 2 км, яка вкрита дерев'яними та кущовими насадженнями. З обох сторін лісосмуги знаходяться землі сільськогосподарського призначення.
Під час розслідування кримінального провадження №12022270330000964 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.
У листі №03-04/338 від 06.05.2025 Линовицька селищна рада зазначила, що земельна ділянка за координатами 50.487167, 32.320583 знаходиться за межами населеного пункту Нетягівщина, Прилуцького району та не належить до природоохоронного фонду. Відповідно до інвентаризації земель, місце порубки відноситься до земель сільськогосподарського призначення - полезахисна лісосмуга (землі запасу не надані у власність та користування громадянам чи юридичним особам). Земельна ділянка (лісосмуга) знаходиться між землями (паями), які належать зліва до с.Ковтунівка та справа до с.Нетягівщина. Згідно п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України, земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.
Листом №03-04/823 від 16.09.2025 Линовицька селищна рада повідомила, що протягом 2022 року жодних звернень від юридичних чи фізичних осіб щодо необхідності видалення дерев у полезахисній лісосмузі, вказаній у кримінальному провадженні №12022270330000964 від 18.10.2022, до Линовицької селищної ради не надходило.
Лісовий кодекс, зокрема частина 2 ст. 107, передбачає обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду. Аналіз частини другої статті 107 ЛК України свідчить про те, що такий обов'язок виникає в органу місцевого самоврядування за наявності таких умов в сукупності: якщо особи, винні у заподіянні шкоди не встановлено та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування.
Матеріалами справи підтверджено, що незаконна порубка дерев відбулася в межах території Линовицької селищної ради. Доказів протилежного відповідачем не подано. Твердження відповідача, що полезахисна лісосмуга, на якій виявлено порубку дерев знаходиться на межі територіальних громад і може перебувати у комунальній власності іншої територіальної громади, наприклад, Яблунівської сільської ради, документально не підтверджені.
У ч. 1 ст. 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
За змістом пункту “ї» частини першої статті 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.
За відсутності встановлених винних осіб у незаконній вирубці дерев та за обставини виявлення незаконної вирубки дерев на земельній ділянці, вкритій лісовою рослинністю, яка знаходиться у межах території Линовицької селищної ради Прилуцького району, у спірних правовідносинах наявні усі умови, передбачені частиною другою статті 107 ЛК України, для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди на підставі цієї норми закону за завдання шкоди лісу внаслідок незаконної вирубки дерев і саме відповідач, як орган місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода, є особою, відповідальною за виявлене правопорушення у вигляді незаконної вирубки дерев.
Протиправна поведінка відповідача полягає в тому, що він не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2024 року у справі № 918/1356/23, від 06.05.2025 у справі № 918/710/24, від 23.09.2025 у справі № 906/994/24.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/125-24/6169-ФХЕД від 25.08.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12022270330000964, шкода, завдана навколишньому природному середовищу, складає 374962,59 грн.
Цей висновок підготовлений у рамках кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, судовий експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а тому висновок експерта відповідає положенням 98 ГПК України.
Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у господарському провадженні.
Подібні за своїм змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18.
Будь-яких спростувань правомірності висновку № СЕ-19/125-24/6169-ФХЕД від 25.08.2025, а також власного контррозрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у спірних правовідносинах, відповідачем суду не надано.
З наданого висновку експерта вбачається, що розрахунок виконано у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» №665 від 23.07.2008 року.
Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на належній йому території земель лісового та природно-заповідного фонду, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та спричинення шкоди лісу.
Суд зазначає, що з урахуванням приписів норми ч. 2 ст. 107 Лісового кодексу України, за відсутності встановлених винних осіб, на Линовицьку селищну раду покладається обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної державі, внаслідок незаконної вирубки дерев, яка, на даний час, не відшкодована.
Відповідальність ради за встановлених у справі обставин прямо передбачена частиною другою статті 107 Лісового кодексу України, де визначено обов'язок органу місцевого самоврядування відшкодувати заподіяну лісу шкоду за наявності таких умов у їх сукупності - якщо особи, винні у заподіянні шкоди, не встановлені та якщо ліс, якому була заподіяна шкода, знаходиться у межах території органу місцевого самоврядування. Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного суду від 06.05.2025 у справі № 918/710/24, від 06.05.2025 у справі № 918/710/24, від 23.09.2025 у справі № 906/994/24.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4499,55 грн.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Линовицької селищної ради про відшкодування шкоди в розмірі 374 962,59 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Линовицької селищної ради (код 04412455, 17584, смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області, вул. Шевченка, 1) на користь Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (код 38053846, 14017, м. Чернігів, вул. Пантелеймонівська, 12, отримувач: ГУК у Черніг.обл/тгс-щЛиновиця/24062100, р/р UA448999980333119331000025695, код отримувача: 37972475, код класифікації доходів бюджету: 24062100, призначення “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності») 374 962,59 грн шкоди.
Стягнути з Линовицької селищної ради (код 04412455, 17584, смт. Линовиця Прилуцького району Чернігівської області, вул. Шевченка, 1) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 4499,55 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2025.
Суддя А.С. Сидоренко