8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2983/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Державного підприємства «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» національної академії наук України» (Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 25, код ЄДРПОУ 00205096),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки (попередня назва - проспект Леніна), будинок 25, код ЄДРПОУ 32235242),
про стягнення коштів,-
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ:
Позивач, Державне підприємство «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» Національної академії наук України», звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр», про стягнення заборгованості у сумі 342 860,67 грн.
В змісті позову позивачем сформовано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи № 922/2983/25 визначено суддю Юрченко В.С.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 позовну заяву Державного підприємства «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» національної академії наук України» залишено без руху із встановленням п'ятиденного строку на усунення недоліків.
05.09.2025 Позивач, в межах встановленого судом процесуального строку, надав до суду, через систему «Електронний Суд», заяву про усунення недоліків (вх. № 20363).
08.09.2025, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2983/25. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, а також у разі подання відзиву особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
09.10.2025 через систему «Електронний Суд» позивачем сформовано додаткові пояснення (вх. № 23528) у справі № 922/2983/25.
13.10.2025 судом прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи додаткові пояснення Державного підприємства «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» національної академії наук України» (вх. № 22944 від 03.10.2025).
Так, оскільки Відповідач не зареєстрований в системі «Електронний Суд», з метою повідомлення останнього про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 08.09.2025, направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Але, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частин 1, 2 статті 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 922/2983/25 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
На підставі частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує практику ЄСПЛ як джерело права, зокрема, у справі Осіпов проти України, де Суд нагадав, що стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Суд повинен лише встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента (там само). З точки зору Конвенції заявник не має доводити, що його відсутність у судовому засіданні справді підірвала справедливість провадження або вплинула на його результат, оскільки така вимога позбавила б змісту гарантії статті 6 Конвенції.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
II.АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачемв частині повного та своєчасного розрахунку відповідно до умов типового договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 від 19.03.2019 в редакції додаткової угоди від 01.12.2021 та договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та комунальних послуг орендарю № 73/1 від 19.03.2019.
Позиція відповідача.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.
Виклад обставин справи, встановлених судом.
19.03.2019 року між Державним підприємством «Завод хімічних реактивів» (далі за текстом - позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (далі за текстом - відповідач/орендар) було укладено типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 (далі за текстом - договір, а. с.10, том 1).
Відповідно до пункту 1.1. договору об'єктом оренди є державне майно: частина нежитлових приміщень Складу Сировини, загальною площею 567, 90 кв. м., розміщене за адресою: 61116, м. Харків, пр. Науки, 25, на 1 поверсі Складу сировини, що перебуває на балансі ДП «Завод хімічних реактивів НТК ІМК НАНУ. Майно передано в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 року 12 638, 26 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди березень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад-лютий 2019 року.
Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками Орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Відповідно до пункту 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку визначеному законодавством.
Згідно пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до пункту 3.4. договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.
Строк дії Договору три роки з моменту підписання акту приймання-передачі до 31.12.2021.
Невід'ємними додатками до договору є розрахунок плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна та розрахунок комунальних платежів.
Як свідчать матеріали справи 19.03.2019 сторонами було підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна Державного підприємства «Завод хімічних реактивів» (а.с.15, том 1), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлових приміщень Складу Сировини, загальною площею 567, 90 кв. м., розміщене за адресою: 61116, м. Харків, пр. Науки, 25, на 1 поверсі Складу сировини, що перебуває на балансі ДП «Завод хімічних реактивів НТК ІМК НАНУ.
Надалі, 01.12.2021 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору оренди № 73 від 19.03.2019 відповідно до якої договір було викладено у новій редакції (а.с.16, том 1).
Відповідно до пункту 4.1. Змінюваних умов договору (в редакції Додаткової угоди від 01.12.2021) об'єкт оренди - нерухоме майно - частина нежитлових приміщень №1-3, 5-9 Складу сировини (567, 90 кв. м.).
Згідно пунктом 9.1. змінюваних умов договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) місячна орендна плата, визначена на підставі абзацу 3 частини 7 статті 18 Закону «Про оренду державного і комунального майна» та складає 14 778, 15 грн. без податку на додану вартість. Останнє число місяця, за який підлягала сплаті остання місячна орендна плата, встановлена договором, що продовжується, 30.11.2021, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди.
Умови розрахунку та сплати орендної плати визначені пунктом 3.2. та пунктом 3.3. Незмінюваних умов договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021), а саме: орендна плата визначена на підставі абзацу 3 частини 7 статті 18 Закону «Про оренду державного і комунального майна» за другий і кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 21.1. Змінюваних умов договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) визначено строк договору: договір діє до 31.12.2023 включно.
В межах покладених договором обов'язків, позивачем сформовано акт №180222а від 11.02.2022 за надані послуги по оренді приміщення у лютому 2022 року на суму 18 196,16 грн та рахунок № 180222а від 11.02.2022 на суму 18 196,16 грн з ПДВ.
19.03.2019 між позивачем (в якості балансоутримувача) та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №73 /1 (далі за текстом - договір про відшкодування).
Відповідно до пункту 1.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Науки, 25, загальною площею 567, 90 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором. Орендар користується приміщенням, яке складається з частини нежитлових приміщень Складу сировини, загальною площею 567, 90 кв. м., розміщене на 1 поверсі Будівлі, вартістю (експертною) 730 160, 00 грн. Майно передано в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів
Відповідно до пункту 2.1. договору про відшкодування витрат балансоутримувач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утримання будівлі і прибудинкової території, створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю та його співробітникам, згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються додатками до Договору про відшкодування.
Відповідно до пункту 2.2.3. договору про відшкодування витрат орендар зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує Будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, та ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю, податок на нерухоме майно.
Пунктом 2.2.7. договору про відшкодування витрат передбачено обов'язок орендаря оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує Будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим Договором про відшкодування та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 19.03.2019 № 73.
На виконання умов договору, позивачем сформовано акт № 181121е від 30.11.2021 на відшкодування витрат балансоутримувача за листопада 2021 на суму 74 450,56 грн з ПДВ, акт № 181221е від 31.12.2021 на відшкодування витрат балансоутримувача за грудень 2021 на суму 91 836,77 грн з ПДВ, акт № 180122е від 31.01.2022 на відшкодування витрат балансоутримувача за січень 2022 на суму 136 539,19 грн з ПДВ та акт № 181223е від 29.12.2023 на відшкодування витрат балансоутримувача за грудень 2023 на суму 32 190,40 грн з ПДВ.
31.01.2022 та 29.12.2023 позивачем сформовано відповідачу акт № 180122/1е на відшкодування податку на землю за лютий 2022 року на суму 8 311,35 грн та акт № 181223/1е на відшкодування податку на землю за грудень 2023 на суму 10 509,48 грн.
Також позивач, в межах договору, сформував відповідачу наступні рахунки щодо сплати платежів за орендоване майно, а саме: рахунок на відшкодування витрат балансоутримувача № 181121 від 30.11.2021 на суму 74 450,56 грн з ПДВ, рахунок на відшкодування витрат балансоутримувача № 181221 від 31.12.2021 на суму 91 836,77 грн з ПДВ, рахунок на відшкодування витрат балансоутримувача № 180122 від 31.01.2022 на суму 136 539,19 грн з ПДВ та рахунок на відшкодування витрат балансоутримувача № 181223 від 29.12.2023 на суму 32 190,40 грн з ПДВ, а також рахунок № 180122/1е на відшкодування податку на землю за лютий 2022 року на суму 8 311,35 грн та рахунок № 181223/1е на відшкодування податку на землю за грудень 2023 на суму 10 509,48 грн.
Позивач надав до матеріалів справи докази проведення відповідачем 25.05.2022 та 21.08.2023 оплати за договором №73/1 від 19.03.2019, які були внесені орендодавцем на погашення заборгованості відповідача за актом № 181221е від 31.12.2021 на суму 9 173,24 грн (залишок по акту 82 663,53 грн) та за актом № 181121е від 30.11.2021 на суму 20 000,00 грн (залишок по акту 54 450,56 грн).
Як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви орендарем як не повернуто об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі так і в порушення умов договору та договору про відшкодування, не були виконано умови щодо своєчасної та повної оплати платежів за користування державним майном, у зв"язку з чим, утворилася заборгованість у розмірі 342 860,67 грн., яка на час розгляду справи не сплачена, іншого матеріали справи не містять.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за користуванням предметом (майном) оренди та відшкодування витрат балансоутримувачем на утримання орендованого нерухомого майна.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 від 19.03.2019 в редакції додаткової угоди від 01.12.2021, укладений між сторонами, є договором оренди, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 Глави 30 Господарського кодексу України.
Оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк (пункт 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
У відповідності до частини 1 статті 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» внормовано, що окрім всього іншого об'єктом оренди може бути, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до частини 1 статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суб'єктами орендних відносин є орендар, орендодавець, балансоутримувач, уповноважений орган управління, представницький орган місцевого самоврядування або визначені ним органи такого представницького органу, Кабінет Міністрів України або орган державної влади, визначений Кабінетом Міністрів України.
Як підтверджено матеріалами справи, 19.03.2019 року між Державним підприємством «Завод хімічних реактивів» (далі за текстом - позивач/орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (далі за текстом - відповідач/орендар) було укладено типовий договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73.
Відповідно до пункту 3.1. договору орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку березень 2019 року 12 638, 26 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди березень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад-лютий 2019 року.
Відповідно до пункту 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку визначеному законодавством.
У підпункті 3 пункту 3.1. договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
19.03.2019 сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна Державного підприємства «Завод хімічних реактивів», за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлових приміщень Складу Сировини, загальною площею 567, 90 кв. м., розміщене за адресою: 61116, м. Харків, пр. Науки, 25, на 1 поверсі Складу сировини, що перебуває на балансі ДП «Завод хімічних реактивів НТК ІМК НАНУ.
З метою приведення правовідносин в частині відшкодування витрат на утримання орендованого майна в договірну площину, 19.03.2019 між позивачем (в якості балансоутримувача) та відповідачем було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №73 /1 (далі за текстом - договір про відшкодування), відповідно до якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Науки, 25, загальною площею 567, 90 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим Договором.
Надалі, 01.12.2021 між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору оренди № 73 від 19.03.2019 відповідно до якої договір було викладено у новій редакції за якою визначено, що об'єктом оренди - є нерухоме майно - частина нежитлових приміщень №1-3, 5-9 Складу сировини (567, 90 кв. м.).
Частиною 1 статті 284 Господарського кодексу України зазначено, що однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
В силу приписів частини 1, 3 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.
В силу приписів частини 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Згідно пунктом 9.1. змінюваних умов договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) місячна орендна плата, визначена на підставі абзацу 3 частини 7 статті 18 Закону «Про оренду державного і комунального майна» та складає 14 778, 15 грн. без податку на додану вартість. Останнє число місяця, за який підлягала сплаті остання місячна орендна плата, встановлена договором, що продовжується, 30.11.2021, що є датою визначення орендної плати за базовий місяць оренди.
Умови розрахунку та сплати орендної плати визначені пунктом 3.2. та пунктом 3.3. Незмінюваних умов договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021), а саме: орендна плата визначена на підставі абзацу 3 частини 7 статті 18 Закону «Про оренду державного і комунального майна» за другий і кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків орендодавця. Орендодавець надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди орендодавець передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг.
Крім того, пунктом 2.2.7. договору про відшкодування передбачено обов'язок орендаря оплачувати балансоутримувачу (або організації, що обслуговує Будівлю) в повному обсязі передбачені послуги за цим Договором про відшкодування та додатками до нього, на підставі виставлених рахунків, включно до дня повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору оренди від 19.03.2019 № 73.
Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач, виконуючу свою частину обов'язків по договорам, сформував відповідачу наступні рахунки на оплату платежів за орендоване державне майно, а саме:
по договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 від 19.03.2019 (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) рахунок № 180222а від 11.02.2022 на суму 18 196,16 грн з ПДВ;
по договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 73/1 від 19.03.2019: рахунок № 181121 від 30.11.2021 на суму 74 450,56 грн з ПДВ, рахунок № 181221 від 31.12.2021 на суму 91 836,77 грн з ПДВ, рахунок № 180122 від 31.01.2022 на суму 136 539,19 грн з ПДВ та рахунок № 181223 від 29.12.2023 на суму 32 190,40 грн з ПДВ;
по договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 73/1 від 19.03.2019 рахунок № 180122/1е на відшкодування податку на землю за лютий 2022 року на суму 8 311,35 грн та рахунок № 181223/1е на відшкодування податку на землю за грудень 2023 на суму 10 509,48 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, доказів надсилання/надавання вказаних вище рахунків, позивач до матеріалів справи не надав.
Однак, суд зазначає, що відповідач, будучи обізнаним як з умовами договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 від 19.03.2019 (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) так і з умовами договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 73/1 від 19.03.2019, та діючи добросовісно, повинен був вчинити активні дії із оплати орендних платежів та витрат на утримання орендованого майна, в межах термінів виконання свої зобов'язань.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивач, виконуючи обов'язок по формуванню актів за надані послуги по оренді приміщення сформував у лютому 2022 відповідачу акт № 180222а від 11.02.2022 на суму 18 196,16 грн з ПДВ.
Окрім цього, позивачем сформовано акт № 181121е від 30.11.2021 на відшкодування витрат балансоутримувача за листопада 2021 на суму 74 450,56 грн з ПДВ, акт № 181221е від 31.12.2021 на відшкодування витрат балансоутримувача за грудень 2021 на суму 91 836,77 грн з ПДВ, акт № 180122е від 31.01.2022 на відшкодування витрат балансоутримувача за січень 2022 на суму 136 539,19 грн з ПДВ та акт № 181223е від 29.12.2023 на відшкодування витрат балансоутримувача за грудень 2023 на суму 32 190,40 грн з ПДВ.
При цьому, перелічені акти щодо послуг, пов'язаних із орендними майном є підписаними лише з боку позивача, що не нівелює їх законність як достовірних доказів на підтвердження фіксування платежів пов'язаних із орендою нерухомого майна.
Також, як свідчать матеріали справи, 31.01.2022 та 29.12.2023 позивачем сформовано відповідачу акт № 180122/1е на відшкодування податку на землю за лютий 2022 року на суму 8 311,35 грн та акт № 181223/1е на відшкодування податку на землю за грудень 2023 на суму 10 509,48 грн.
Суд, перевіривши заявлений до стягнення розмір компенсації Балансоутримувачу витрати на оплату земельного податку в розмірі 18 820,83 грн. (період виникнення заборгованості - січень 2022, грудень 2023), встановив, що цей розрахунок проведено у відповідності до норм Податкового кодексу України та з визначенням вірних елементів розрахункового алгоритму для формування цієї суми.
Так, судом встановлено, що порядок розрахунків відшкодування земельного податку за січень 2022 та грудень 2023 для відповідача сформовано позивачем з урахуванням площі оренди (943,40 кв. м.), а також з урахуванням ставки земельного податку на 2022 та 2023 роки.
При цьому, перелічені акти по витратам на оплату земельного податку є підписаними лише з боку позивача, що не нівелює їх законність як достовірних доказів на підтвердження розміру компенсації балансоутримувачу витрат на оплату земельного податку.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно пункту 3.3. Незмінюваних умов договору (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) орендар сплачує орендну плату орендодавцю щомісяця: до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди, - для орендарів, які отримали майно в оренду без аукціону (договори типу 5(Б) і 5 (Г).
Також, відповідно до пункту 2.2.3. договору про відшкодування орендар зобов'язався не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітнім місяцем, отримати рахунки та в повному обсязі внести плату на рахунок балансоутримувача (або організації, що обслуговує Будівлю) за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування Будівлі відповідно до загальної площі Приміщення, та ремонт відповідно до відновної вартості Приміщення, за комунальні послуги, а також відшкодовувати податок за землю, податок на нерухоме майно.
Суд, з урахуванням вище зазначених умов договору оренди та договору про відшкодування витрат, а також беручи до уваги норми частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, про те що строк здійснення відповідачем оплати орендних платежів, експлуатаційних витрат, а також відшкодування земельного податку - є таким, що настав.
Одночасно суд наголошує, що позивач надав до матеріалів справи докази проведення відповідачем 25.05.2022 та 21.08.2023 оплати за договором №73/1 від 19.03.2019, які були внесені орендодавцем на погашення заборгованості відповідача за актом № 181221е від 31.12.2021 на суму 9 173,24 грн (залишок по акту 82 663,53 грн) та за актом № 181121е від 30.11.2021 на суму 20 000,00 грн (залишок по акту 54 450,56 грн).
Відповідно до виставлених рахунків, та визначених сум до стягнень щодо кожного акту із урахуванням проведених відповідачем оплат, останній має наступну не сплачену заборгованість перед позивачем:
по договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 від 19.03.2019 (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) по орендній платі на суму 18 196,16 грн з ПДВ (період виникнення заборгованості - лютий 2022);
по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №73 /1 від 19.03.2019: заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг - 305 843,68 грн (період виникнення заборгованості - листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, грудень 2023), а також заборгованість з відшкодування податку на землю 18 820,83 грн (період виникнення заборгованості - січень 2022, грудень 2023).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів за користуванням майном та відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надані комунальні послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, а відтак порушив договірні зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України), що є поведінкою, яка суперечить добросовісній та чесній діловій практиці в сфері господарських відносин, суд, вважає, що є всі правові підстави для захисту прав та інтересів позивача, шляхом стягнення по договору оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України № 73 від 19.03.2019 (в редакції додаткової угоди від 01.12.2021) орендної плати на суму 18 196,16 грн з ПДВ (період виникнення заборгованості - лютий 2022), а також по договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №73 /1 від 19.03.2019 заборгованість з відшкодування податку на землю на суму 18 820,83 грн (період виникнення заборгованості - січень 2022, грудень 2023), а також заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг на суму 305 843,68 грн (період виникнення заборгованості - листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, грудень 2023).
Згідно вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про повне задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача з урахуванням понижуючого коефіцієнту судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 128, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр» (Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки (попередня назва - проспект Леніна), будинок 25, код ЄДРПОУ 32235242) на користь Державного підприємства «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» національної академії наук України» (Україна, 61166, Харківська область, місто Харків, проспект Науки, будинок 25, код ЄДРПОУ 00205096) заборгованості у сумі 342 860,67 грн. 67 коп., яка складається із заборгованості: з орендної плати у сумі 18 196,16 грн, з відшкодування податку на землю у сумі 18 820,83 грн, з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг у сумі 305 843,68 грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" листопада 2025 р.
Суддя В.С. Юрченко