вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"07" листопада 2025 р. Справа № 918/1034/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., розглянувши заяву Приватного підприємства ?Укрпалетсистем? про забезпечення позову
до подання позовної заяви
Без виклику сторін.
Приватне підприємство ?Укрпалетсистем? (заявник) звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 24 125 077,78 грн, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать Дочірньому підприємству "АВІКОМ РІВНЕ" (боржник), та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на те, що:
- боржник демонструє послідовну платіжну недисциплінованість та недобросовісну поведінку: виставлені рахунки залишено несплаченими всупереч договірним зобов'язанням, неодноразові письмові вимоги про погашення заборгованості проігноровано;
- така поведінка боржника має системний характер і підтверджується наявністю низки спорів, у яких боржник виступає відповідачем, зокрема: справа № 918/934/25 (за позовом ТОВ ?Західна паливно-енергетична компанія? про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 30.04.2024 № 30/04/2024/Р; за матеріалами справи відповідач систематично прострочував оплату, що призвело до формування заборгованості 17 462 053,86 грн), а також справи № 918/150/25, № 918/982/25 тощо;
- сукупність таких обставин, на думку заявника, свідчить про реальний ризик утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду без вжиття тимчасових заходів, а відтак зумовлює необхідність їх негайного застосування як співмірних і спрямованих на збереження балансу інтересів сторін;
- наявність судових спорів про стягнення коштів з боржника є об'єктивним підтвердженням цього факту, а саме того, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб, а доказів, що вказували б на можливі збитки, яких може зазнати відповідач, та їх розмір, на момент вирішення питання про забезпечення позову матеріали справи не містять), суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.
Відтак, наведених у заяві пояснень та доданих до заяви доказів достатньо для розгляду заяви.
Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 140 ГПК України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає таке.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .
Відповідно до статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.07.2024 у cправі № 916/143/24.
Також суд враховує, що, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25.
У свою чергу заява Приватного підприємства ?Укрпалетсистем? про забезпечення позову обґрунтована тим, що боржник демонструє послідовну платіжну недисциплінованість та недобросовісну поведінку, оскільки виставлені рахунки залишено несплаченими всупереч договірним зобов'язанням, неодноразові письмові вимоги про погашення заборгованості проігноровано. Така поведінка боржника має системний характер і підтверджується наявністю низки спорів, у яких боржник виступає відповідачем, зокрема: справа № 918/934/25 (за позовом ТОВ ?Західна паливно-енергетична компанія? про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 30.04.2024 № 30/04/2024/Р; за матеріалами справи відповідач систематично прострочував оплату, що призвело до формування заборгованості 17 462 053,86 грн), а також справи № 918/150/25, № 918/982/25 тощо. Наявність судових спорів про стягнення коштів з боржника є об'єктивним підтвердженням цього факту, а саме того, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент виконання рішення.
При цьому з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що боржник є відповідачем у справах № 918/934/25, № 918/150/25, тобто не вбачається наявності значної кількості судових проваджень щодо боржника, де останній є відповідачем.
Більше того, у справі №918/150/25, за результатами розгляду якої з Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" 550 941,39 грн. (рішення від 13.05.2025), боржник, у ході розгляду, сплатив основний борг у розмірі 2 172 448,00 грн., а спір стосувався виключно стягнення штрафних санкцій. Ухвалою суду від 02.09.2025 заяву Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про визнання наказу від 20.08.2025 у справі № 918/150/25 таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню повністю наказ Господарського суду Рівненської області від 20.08.2025 у справі № 918/150/25 про стягнення з Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ ЕНЕРГО ТРЕЙД" 80 607,98 грн. інфляційних втрат, 197 087,63 грн. пені, 184 286,19 грн. 26 % річних за користування чужими грошовими коштами, 21 263,79 грн. 3 % річних, 67 695,80 грн. курсова різниця, 8 264,12 грн. судового збору. Підставами постановлення ухвали суду від 02.09.2025 у справі №918/150/25 є добровільна сплата заборгованість повністю на виконання рішення суду від 13.05.2025, яке набрало законної сили 01.08.2025.
Натомість, така поведінка боржника підтверджує його намагання виконати свої зобов'язання у найкоротші терміни.
Що ж до справи № 918/934/25, то судом встановлено, що у вказаній справі судом ще не ухвалено рішення по суті спору і вона перебуває на розгляді, тому посилання заявника на наявність вказаної справи не може свідчить про реальний ризик утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову.
Також з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.10.2025 у справі № 918/982/25 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Трейд" про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" до розгляду та призначено дату її розгляду, тобто судом не вирішено питання наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, у свою чергу, не може бути визначено судом як реальний ризик утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того з доданих Приватним підприємством ?Укрпалетсистем? до заяви про забезпечення позову, зокрема акта звірки взаємних розрахунків від 20.10.2025 № 8723, судом встановлено, що Дочірнє підприємство "Авіком Рівне" здійснює періодичні оплати за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 20.12.2024 № 1334/12/24, заборгованість за яким визначена заявником як підстава звернення з позовом про її стягнення та подання заяви про забезпечення позову до подання такого позову, а саме у вказаному акті зазначено про здійснення Дочірнім підприємством "Авіком Рівне" оплат 18.09.2025. Також з акта звірки взаємних розрахунків від 20.10.2025 № 8723 вбачається, що Дочірнє підприємство "Авіком Рівне" повністю розрахувалось з Приватним підприємством ?Укрпалетсистем? за договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 31.03.2023 № 421/03/23, що спростовує доводи заявника про недобросовісну поведінку боржника, оскільки останній хоча і не в повному обсязі, але здійснює свої зобов'язання перед заявником та намагається виконати їх в повному обсязі.
Суд враховуючи встановлені обставини щодо поведінки боржника також звертає увагу на те, що задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до неможливості добровільної оплати боржником взятих на себе договірних зобов'язань, що, у свою чергу порушить баланс інтересів сторін, оскільки неможливість добровільного виконання зобов'язань призведе до надання заявнику права нарахування боржнику додаткових штрафних санкцій та покладе на боржника додатковий тягар з їх оплати, а у іншому випадку (не задоволення заяви про забезпечення позову) надасть можливість боржнику виконувати договірні зобов'язання перед заявником та зменшити нарахування штрафних санкцій, а заявник отримає задоволення своїх вимог до боржника.
За таких підстав, суд вважає, що на час розгляду заяви про забезпечення позову заявник не обґрунтував необхідність вжиття обраних останнім заходів та не надав на підтвердження своєї позиції належних та допустимими доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов'язує застосування забезпечення позову. Також, заявником не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення боржником конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду, у тому числі і дій спрямованих на безпідставне витрачання ним коштів чи приховування активів, а навпаки надав докази, які підтверджують систематичність оплати заборгованості боржником.
Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви Приватного підприємства ?Укрпалетсистем? про забезпечення позову.
Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак заявником не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки його припущення, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову. Тобто у заяві про забезпечення позову не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення боржником дій, спрямованих на реальне ухилення від виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені заяви Приватного підприємства ?Укрпалетсистем? про забезпечення позову.
Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються судом на заявника.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства ?Укрпалетсистем? про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон