вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. м. Рівне Справа № 910/7537/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом позивача-1 Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Соборна, будинок, 12А, код ЄДРПОУ 26259563)
позивача-2 Рівненська гімназія №10 Рівненської міської ради (33023, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Видумка, будинок, 26, код ЄДРПОУ 33724047)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 12, офіс 42, код ЄДРПОУ 41602890)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 30, код ЄДРПОУ 25675242)
про розірвання договору та звільнення нежитлових приміщень
у судове засідання з'явилися:
- від позивача-1: Костючок Світлана Юріївна;
- від позивача-2: Стецюк Василь Володимирович;
- від відповідача: не з'явився;
- від третьої особи: Морозова Катерина Борисівна
Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення.
16 червня 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради та Рівненської гімназії №10 Рівненської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" про розірвання договору та звільнення нежитлових приміщень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність фактів порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна № 616-Б від 26.11.2021 в частині невикористання об'єкту оренди за цільовим призначенням є прямою підставою для дострокового розірвання договору, враховуючи приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.
16 червня 2025 року від Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/7537/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2025. Залучено до участі у справі Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради в якості третьої особи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів. Запропоновано учасникам справи подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.
20 червня 2025 року від Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про закриття провадження у справі.
23 червня 2025 року від Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшла заява про відкликання заяви про закриття провадження.
08 липня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "РАМЕДАС УКРАЇНА" надійшов відзив.
18 липня 2025 року від Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради надійшли пояснення третьої особи та клопотання про направлення справи за підсудністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 постановлено справу № 910/7537/25 передати за виключною підсудністю до Господарського суду Рівненської області.
26 серпня 2025 року матеріали справи № 910/7537/25 надійшли до Господарського суду Рівненської області із Господарського суду міста Києва.
26 серпня 2025 року за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/7537/25 розподілено судді Пашкевич І.О.
Ухвалою від 01.09.2025 справу № 910/7537/25 прийнято до свого провадження. Справу № 910/7537/25 визначено розглядати за правилами загального позовного провадження спочатку. Підготовче засідання у справі призначено на 16.09.2025.
16 вересня 2025 року від позивача-1 надійшло клопотання про огляд веб-сайту (сторінки) інформаційно-телекомунікаційної системи «PROZORRO», на якому розміщена інформація про аукціон з передачі в оренду спірних у даній справі нежитлових приміщень. Клопотання подане в порядку ч. 7 ст. 82 ГПК України та мотивоване тим, що частина відомостей, інформації по суті спору розміщена в мережі Інтернет.
16 вересня 2025 року від відповідача надійшли: відповідь на пояснення третьої особи; клопотання про відкладення.
Ухвалою від 16.09.2025 відкладено підготовче засідання на 30.09.2025.
Ухвалою від 30.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/7537/25. Призначено справу № 910/7537/25 до судового розгляду по суті на 14.10.2025. Постановлено провести судове засідання з розгляду справи по суті 14.10.2025 із представником відповідача Ганіним Сергієм Анатолійовичем в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 14.10.2025 протокольною ухвалою оголошено перерву до 16.10.2025. Постановлено провести судове засідання з розгляду справи № 910/7537/25 по суті 16.10.2025 із представником відповідача Ганіним Сергієм Анатолійовичем в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 16.10.2025 відкладено судове засідання з розгляду справи № 910/7537/25 по суті на 28.10.2025. Постановлено провести судове засідання 28.10.2025 у справі № 910/7537/25 із представником відповідача Ганіним Сергієм Анатолійовичем в режимі відеоконференції.
28 жовтня 2025 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" просить суд у випадку неможливості встановлення зв'язку/переривання зв'язку з представником відповідача під час проведення відеоконференції відкласти розгляд справи.
Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
28 жовтня 2025 року судом встановлено, що представник відповідача Ганін Сергій Анатолійович не вийшов на зв'язок в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
Відтак суд констатує, що відповідач не забезпечив явку свого уповноваженого представника у судове засідання, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку ухвали від 16.10.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" та його представника Ганіна Сергія Анатолійовича 16.10.2025 о 16:28 год.
У додаткових поясненнях від 28.10.2025 відповідач просить суд у випадку неможливості встановлення зв'язку/переривання зв'язку з представником відповідача під час проведення відеоконференції відкласти розгляд справи. Розглянувши вказане клопотання суд зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача у засідання з розгляду справи по суті є повторною (перша неявка була 16.10.2025), а також з огляду на те, що згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, - суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги відповідача про відкладення судового засідання. При цьому суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Юридична особа не є обмеженою у кількості представників, які мають право представляти її у суді. Стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
Зважаючи на відсутність обмежень щодо кількості представників, які можуть представляти юридичну особу в суді, а також з огляду на те, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, з огляду на повторну неявку відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті, - у суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи.
Присутні у судовому засіданні представники учасників справи підтримали правові позиції, викладені у заявах по суті спору і письмових поясненнях.
Суд прийняв та долучив до матеріалів спри додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна".
Стислий виклад позиції позивачів.
26 листопада 2021 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Орендодавець/позивач 1), Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі-Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамедас Україна» (далі - Орендар/відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна № 616-Б, що належить територіальній громаді міста Рівного (далі - договір оренди/договір), за умовами якого Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення їдальні загальною площею 16,9 кв.м, що знаходяться на першому поверсі будівлі школи за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26.
Майно передавалося в оренду відповідачу з метою надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»). Отже, цільовим призначенням майна, яке було передане в оренду є надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти, яке в Договорі викладено у відповідності до п. 29 Порядку передачі в оренду та додатку 3 до цього Порядку.
Із 15.02.2025 договори, за якими відповідач надавав послуги з організації шкільного харчування припинили свою дію, а відповідач повністю припинив використовувати орендоване майно за цільовим призначенням, зазначеним в договорі оренди ще із 01.02.2025.
У зв'язку з цим, позивачі просять суд достроково розірвати договір оренди майна в порядку статті 651 ЦК України, адже на їх переконання відповідач істотно порушив умови договору, а позивачі позбавлені того, на що розраховували при укладенні договору - організацію харчування у шкільному закладі.
Стислий виклад позиції третьої особи.
Третя особа на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору подала суду письмові пояснення, які за своїм змістом відповідають позовним вимогам викладеним у позовній заяві. Зокрема Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради вважає, що у даних правовідносинах наявне істотне порушення умов Договору, а саме вимог п.1.2 та 6.1 оскільки Орендарем не використовується приміщення за його цільовим призначенням. Покликаючись на ст.ст. 610, 783, 773 Цивільного кодексу України зазначає, що підставою для розірвання договору оренди може бути, зокрема, користування річчю всупереч договору чи з порушенням умов договору найму. Зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди позивачі та Управління освіти позбавляються того, на що розраховували при укладенні договору. Внаслідок дій відповідача порушуються права та законні інтереси широкого кола учасників освітнього процесу.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач у своєму відзиві зокрема зазначив, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не містить такого поняття як "невикористання орендованого майна за цільовим призначенням", як і не містить такої підстави для розірвання договору у зв'язку з порушенням орендних відносин. У Договорі також відсутня така підстава. Поняття "невикористання орендованого майна за цільовим призначенням" та "використання орендованого майна не за цільовим призначенням" взагалі є різними за своєю правовою природою. Саме по собі невикористання орендованого майна не кваліфікується як порушення орендних правовідносин і не є підставою для розірвання Договору оренди. Так само і не може бути підставою для розірвання Договору оренди - дострокове припинення дії договорів про закупівлю послуг № 01 та № 02 від 14.01.2025, за якими відповідач зобов'язався надавати позивачу-2 послуги з організації харчування здобувачів освіти пільгових категорій учнів початкових класів в Рівненській гімназії № 10. Використання майна для надання послуг з організації шкільного харчування учнів початкових класів та/або здобувачів освіти пільгових категорій не є єдино можливим способом цільового використання майна згідно з Договором оренди - орендар має право використовувати майно серед іншого, але не обмежуючись, шляхом розміщення буфету або торгівельного автомату. А організація харчування у школі може бути організована взагалі як за рахунок батьківських коштів, так і як організована роздрібна торгівля харчовими продуктами через буфет, автомати.
Відповідачем протягом 2021-2025 років на систематичній основі здійснювалось харчування дітей Рівненської гімназії № 10 (до 17.05.2022 - Рівненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 10) шляхом надання послуг з організації харчування дітей, зокрема, учнів початкових класів, здобувачів освіти пільгових категорій, відвідувачів пришкільного табору Рівненської гімназії № 10 тощо, на підставі відповідних договорів про закупівлю послуг. Відповідач систематично (практично постійно) надавав послуги харчування учнів Рівненської гімназії № 10 у 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роках, з використанням орендованого Майна, а відтак позовні вимоги про розірвання Договору оренди та звільнення нежитлових приміщень є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Пункт 1.2 Договору оренди не встановлює обов'язку використовувати майно саме для організації харчування, а лише визначає межі його використання згідно з пунктом 7.1 Умов («Цільове призначення майна»). Пункт 7.1.1 Умов дозволяє орендарю використовувати майно для надання послуг, які пов'язані з діяльністю закладів освіти, але не зобов'язує організовувати харчування учнів. Договір оренди передбачає речове право на майно - користування майном за плату на певний строк, а не регулює організацію харчування. Твердження Позивача і Третьої особи про порушення договору через «невиконання харчування учнів» не відповідають суті орендних відносин і є хибними. Отже, «невикористання майна за цільовим призначенням» не є порушенням Договору оренди та не може бути підставою для його розірвання. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦК України, особа вільно здійснює свої цивільні права, і їх нездійснення не є підставою для припинення права.
Акт № 767 обстеження нежитлового приміщення від 09.04.2025 не може бути належним та допустимим доказом невикористання майна за цільовим призначенням протягом тривалого часу, і не може бути доказом істотного порушення орендарем договору у вигляді невикористання майна за цільовим призначенням в цілому.
Крім вказаного, відповідач просить суд врахувати, що реалізуючи передбачене Договором оренди право користування Майном визначеним способом (розміщення закладу харчування, їдальні, буфету, кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи - п. 7.1.1 п. 7 Умов) ТОВ "Рамедас Україна" звернулося до Рівненської гімназії № 10, Управління та Управління освіти з проханням погодити здійснення організації харчування учнів Рівненської гімназії № 10, що не належать до числа пільгових категорій дітей та 1-4 класів (харчування яких фінансується за рахунок державної субвенції), а також на розміщення буфету та/або продуктового торгового (вендінгового) автомату в орендованих приміщеннях. Будь-якої відповіді відповідач не отримував.
Також у додаткових пояснення від 28.10.2025 відповідач просить суд врахувати, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.09.2025 у справі № 910/7394/25, в якій брали участь Позивач 1 та Третя особа (враховуючи, що згідно ст. 16 Закону про оренду Договір оренди формується на підставі примірного договору оренди) встановлено, а відтак не потребує доказування та обставина, що Договір оренди не містить графіку або режиму користування Майном, а так само вимог до порядку користування Майном чи обов'язкових періодів користування Майном, на підставі чого можна було б встановити порушення у вигляді невикористання орендованого Майна за цільовим призначенням, зокрема, протягом тривалого часу (періоду).
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивачів, третьої особи та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Як стверджується матеріалами справи, 03.11.2021 в електронній торговій системі (далі - ETC) був проведений повторний електронний аукціон № LLE001-UA-20211011-29473 (розміщений на веб-сайті системи публічних закупівель Прозорро (https ://prozorro.sale/auction/№ аукціону) з передачі в оренду нерухомого майна Рівненської міської територіальної громади.
З інформації, яка розміщена в ETC, вбачається, що на аукціон з передачі в оренду Позивачем 1 було виставлено нежитлові приміщення їдальні у школі за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26.
В інформації про об'єкт оренди було зазначено також спосіб обмеження цільового призначення такого об'єкта - для надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»).
Переможцем аукціону став Відповідач 2.
26 листопада 2021 року між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Орендодавець/позивач 1), Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі-Балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рамедас Україна» (далі - Орендар/відповідач) укладений договір оренди нерухомого майна № 616-Б, що належить територіальній громаді міста Рівного (далі - договір оренди/договір), за умовами якого Орендодавець та Балансоутримувач передали, а Орендар прийняв в оренду нежитлові приміщення їдальні загальною площею 16,9 кв.м, до складу яких входять приміщення: № 28 площею 4,1 кв.м, № 29 площею 6,6 кв.м, № 30 площею 1,2 кв.м, № 31 площею 2,0 кв.м та частина приміщення № 27 площею 3,00 кв.м, що знаходяться на першому поверсі будівлі школи за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26 (пункт 4.1 Змінюваних умов договору оренди).
Договір оренди складається з двох частин: змінюваних умов договору (далі по тексту буде посилання на пункти Умов договору оренди/Умов) та незмінюваних умов договору (далі по тексту посилання на пункти договору оренди).
Договір оренди укладено строком на 5 (п'ять) років з дати набрання чинності. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (п.11.1 Умов та п.11.1 договору оренди). Отже, термін дії договору - до 25 листопада 2026 року.
Згідно з Додатковим договором від 15.05.2024 до договору оренди Балансоутримувачем по такому договору стала Рівненська гімназія № 10 Рівненської міської ради (далі - Позивач 2).
Позивач 2 є комунальним закладом освіти, основним видом діяльності якого зазначена загальна середня освіта.
Відповідно до пункту 1.8 Статуту Рівненської гімназії № 10 Рівненської міської ради, затвердженого наказом управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 17.05.20255 № 129-осн, головним завданням гімназії є забезпечення реалізації права громадян на здобуття початкової та базової загальної середньої освіти.
Відповідно до п. 1.11 вказаного Статуту, гімназія забезпечує здобуття початкової освіти 1-4 класи (термін навчання у початковій школі 4 роки); забезпечує здобуття базової середньої освіти 5-9 класи (термін навчання 5 років); забезпечує єдність навчання і виховання; охороняє життя і здоров'я учнів, педагогічних та інших працівників закладу освіти; формує в учнів засади здорового способу життя, гігієнічні навички тощо.
За вказаним Договором в оренду Відповідачу було передане нерухоме майно закладу загальної середньої освіти, що перебуває в комунальній власності, у зв'язку з чим орендні правовідносини сторін регулюються, серед іншого, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (далі - Порядок передачі майна в оренду), прийнятою на виконання зазначеного закону.
Згідно з ч. 6 ст.2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі- Закон), відносини оренди рухомого та нерухомого майна, що належить закладам загальної середньої освіти, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про освіту» та Законом України «Про повну загальну середню освіту».
Частиною 4 статті 80 Закону «Про освіту» передбачено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
В частині 2 ст.16 Закону зазначено, що орендар, який уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків і з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду.
Згідно з п. 29 Порядку передачі майна в оренду, не може бути використане за будь-яким цільовим призначенням майно закладів освіти (абз.3). Такі об'єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов'язаними із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об'єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів (абз.8).
В додатку 3 до Порядку передачі майна в оренду закріплений перелік категорій за цільовим призначенням об'єктів оренди, з якого під час укладення договору оренди вибирається те цільове призначення одне з переліку, за яким буде використовуватися об'єкт оренди в тому чи іншому випадку. Під номером « 9» (дев'ять) такого додатку міститься категорія «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи».
Враховуючи зазначені законодавчі вимоги та обмеження щодо передачі в оренду майна закладу освіти, в п. 7.1.1 Умов спірного договору оренди закріплено, що майно може бути використане орендарем з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо установами або закладами, визначеними у п. 29 Порядку, і які є пов'язаними із забезпеченням або обслуговуванням діяльності такої установи або закладу. Розміщення закладу харчування, їдальні, буфету, кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Таким чином, п. 7.1.1 Умов Договору визначено категорію цільового призначення майна, як того вимагає законодавство про оренду державного та комунального майна.
Фактично, майно передавалося в оренду відповідачу з метою надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»). Зазначене конкретизоване цільове призначення майна, яке виставлялося на аукціон з оренди, організатором аукціону було розміщено в ЕТС поряд з іншою інформацією.
Відповідно до п.6.1 Договору, орендар зо6ов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у п. 7.1 умов Договору оренди.
Отже, цільовим призначенням майна, яке було передане в оренду відповідачу, є надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти, яке в договорі оренди викладено у відповідності до вимог п. 29 Порядку передачі в оренду та додатку 3 до цього Порядку.
Як встановлено судом, в рамках цільового призначення орендованого майна, між позивачем-2 (замовником) та відповідачем (виконавцем) 14.01.2025 були укладені договори №01 та №02 про закупівлю послуг, за умовами яких Відповідач зобов'язався надавати Позивачу 2 послуги з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій учнів початкових класів в Рівненській гімназії № 10, а позивач-2 зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.
Згідно з п. 2.9 таких договорів про закупівлю послуг від 14.01.2025, виконавець забезпечує неухильне дотримання примірного чотирьох тижневого меню, приготування готових страв високої якості в тому числі дотримання затверджених технологічних карт. Надання послуг повинно здійснюватись за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26 відповідно до сформованих та узгоджених заявок щодо кількості здобувачів освіти/дітей на харчування (п.5.1 договорів). Харчування здобувачів освіти/дітей, постачання продуктів харчування та інші процеси, пов'язані з організацією харчування мають відбуватися тільки в робочі дні (п.5.3 договорів). Виконавець зобов'язаний забезпечити приміщення, де буде здійснюватися безпосереднє харчування здобувачів освіти/дітей, належним кухонним інвентарем у достатній кількості, миючими засобами тощо, а власних працівників - відповідним спецодягом відповідно до вимог законодавства (п.6,3.5 договорів).
Однак 31.01.2025 між позивачем-2 та відповідачем були укладені додаткова угода № 3 до договору про закупівлю послуг № 01 від 14.01.2025 та додаткова угода № 01 до договору про закупівлю послуг № 02 від 14.01.2025, за якими сторони дійшли взаємної згоди достроково припинити дію договорів про закупівлю послуг № 1 та № 02 від 14.01.2025 з 31.01.2025, але не раніше повної оплати замовником наданих виконавцем послуг під час дії договорів.
Повну оплату наданих послуг за договором про закупівлю послуг № 1 Позивач 2 здійснив 14.02.2025, що підтверджується платіжними інструкціями № 11 від 13.02.2025 та № 12 від 13.02.2025.
Таким чином, як встановлено судом із 15.02.2025 договори, за якими відповідач надавав послуги з організації шкільного харчування, припинили свою дію. А відповідач перестав надавати послуги із організації шкільного харчування.
Позивач-2 зазначає, що намагався врегулювати спір з відповідачем (про невикористання орендарем майна за цільовим призначенням із організації харчування) шляхом надсилання претензії-вимоги (вих.№ 40 від 11.02.2025) з вимогою усунути порушення нецільового використання орендованого майна, визначеного в п. 7.1 Умов в строк 20 робочих днів з дати надіслання такого листа. Проте спір залишився неврегульованим.
09 квітня 2025 року представниками позивачів в присутності юрисконсульта відповідача складено акт №767 обстеження нежитлового приміщення на вул. Видумка, 26, м. Рівне, яким зафіксовано, що станом на дату обстеження орендовані приміщення Відповідачем не використовуються, ТОВ «Рамедас Україна» не проводить харчування дітей; директором гімназії № 10 засвідчено, що ТОВ «Рамедас Україна» не використовує приміщення харчоблоку із 01.02.2025.
Суд виснує, що доводи відповідача про те, що Акт № 767 обстеження нежитлового приміщення від 09.04.2025 не може бути належним та допустимим доказом невикористання орендованого майна за цільовим призначенням протягом тривалого часу, є безпідставними. Дійсно, зазначений акт сам по собі не підтверджує факту невикористання майна протягом усього періоду дії договору оренди чи впродовж значного проміжку часу. Водночас, Акт достовірно фіксує стан нежитлового приміщення саме на дату обстеження -09.04.2025, з якого видно відсутність будь-якої господарської діяльності орендаря та фактичне невикористання об'єкта. З урахуванням установлених судом обставин, що з 15.02.2025 відповідач припинив надання послуг із харчування, зазначені у вказаному акті дані узгоджуються з фактичним припиненням орендарем діяльності в орендованому приміщенні.
В той же час суд зауважує, що поняття «невикористання орендованого майна за призначенням» та «використання орендованого майна не за цільовим призначенням» відрізняються за своєю правовою природою. Зокрема, використання майна не за цільовим призначенням має місце у випадках, коли орендар здійснює у приміщенні діяльність, що виходить за межі мети, визначеної договором оренди. Натомість невикористання орендованого майна за цільовим призначенням свідчить про відсутність будь-яких дій орендаря щодо фактичного використання орендованого об'єкта. Таким чином, у першому випадку має місце активна поведінка (дія), а у другому - пасивна поведінка (бездіяльність) орендаря.
Суд враховує правові позиції Верховного Суду, котрі стосуються випадків розірвання договорів оренди з підстав невикористання майна. Так, у постановах Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 918/119/21, від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19, від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20), зазначено, що невикористання орендованого майна не є самостійною підставою припинення права користування нею. Разом з тим Верховний Суд зазначає, що для встановлення факту порушення цільового призначення слід встановити активні дії орендаря, які би свідчили про використання майна за іншим цільовим призначенням.
Водночас у справі № 910/7537/25 судом встановлено, що у даному спорі має місце пасивна поведінка (бездіяльність) орендаря із використання приміщення. Активної поведінки із використання відповідачем орендованого майна не за цільовим призначенням судом не встановлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону про оренду договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Суд зауважує, що Закон про оренду, як слушно зауважує відповідач, дійсно не містить приписів про те, що нездійснення орендарем свого права користування майном чи невикористання орендованого майна за цільовим призначенням є підставою для припинення такого права орендаря.
В той же час відсутність в Законі про оренду та самому Договорі про оренду такої підстави для розірвання договору як нездійснення орендарем свого права користування майном не позбавляє особу права звернутися з вимогою про розірвання договору оренди на підставі ч.2 ст.651 ЦК України.
Так, згідно з ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Суд підкреслює, що в абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України зафіксовано, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як встановлено судом, позивачі-1 та -2 при укладенні Договору оренди від 26.11.2021 розраховували на те, що орендоване приміщення буде використовуватись відповідачем для організації харчування учасників освітнього процесу, школярів гімназії.
Так, майно передавалося в оренду відповідачу з метою надання відповідачем послуг з організації харчування учнів. Зазначена мета була прямо визначена у пункті 7.1.1. Умов Договору оренди, відповідно до якого орендар зобов'язувався використовувати приміщення виключно для організації харчування учасників освітнього процесу. Саме виходячи з цієї мети договору сторони погодили умови користування майном, розмір орендної плати та інші істотні умови договору.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що бездіяльність орендаря у вигляді невикористання майна є істотним порушенням договору, адже бездіяльність орендаря призвела до того, що орендодавці фактично позбавлені можливості реалізовувати мету укладеного договору - забезпечення функціонування шкільної їдальні та організації харчування дітей у закладі освіти, зокрема пільгових категорій учнів початкових класів. До таких висновків суд дійшов із огляду на наступне.
Між відповідачем та позивачем-2 були укладені договори про закупівлю послуг з організації шкільного харчування здобувачів освіти пільгових категорій та/або учнів початкових класів за рахунок бюджетних коштів, котрі із 15.02.2025 припинили свою дію.
Відповідно до п.6.1 договору оренди орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до призначення, визначеного у пункті 7.1 Умов договору оренди.
24 березня 2021 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 305 "Про затвердження норм та Порядку організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку". Цією постановою затверджено норми харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.
Відповідно до п. 13 означеної постанови КМУ № 305 від 24.03.2021 організація харчування у закладах освіти та закладах оздоровлення та відпочинку здійснюється з дотриманням норм харчування, вимог санітарного законодавства та законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Приготування готових страв здійснюється з дотриманням процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР).
У п. 14 постанови КМУ № 305 від 24.03.2021 закріплено, що організація харчування передбачає:
1) визначення режиму (кратності), способу, форми та графіка харчування відповідно до особливостей контингенту здобувачів освіти/дітей в закладі освіти та закладі оздоровлення та відпочинку, їх матеріально-технічного забезпечення, наявності відповідних приміщень;
2) визначення відповідальної особи;
3) здійснення закупівель харчових продуктів та/або послуг з харчування;
4) складення примірного чотиритижневого сезонного меню та щоденного меню-розкладу;
5) прийом та бракераж харчових продуктів та/або готових страв та заповнення відповідних бракеражних журналів (бракеражного журналу харчових продуктів, що надійшли від постачальника харчових продуктів; бракеражного журналу готових страв, виготовлених закладом освіти або закладом оздоровлення та відпочинку самостійно та/або оператором ринку харчових продуктів, який надає послуги з харчування безпосередньо в їдальні (харчоблоці) такого закладу (аутсорсинг); бракеражного журналу готових страв, що надійшли від оператора ринку харчових продуктів, який надає послуги з харчування для закладів освіти та закладів оздоровлення та відпочинку (кейтеринг);
6) ведення обліку здобувачів освіти/дітей, що забезпечуються безоплатним гарячим харчуванням за рахунок бюджетних коштів та гарячим харчуванням за власні або інші залучені кошти, у тому числі здобувачів освіти/дітей з особливими дієтичними потребами;
7) приготування та реалізацію готових страв, обіг харчових продуктів;
8) здійснення внутрішнього контролю за якістю харчових продуктів та/або готових страв, організацією харчування, дотриманням вимог санітарного законодавства та законодавства про безпечність та якість харчових продуктів;
8-1) списання харчових продуктів та/або готових страв, непридатних до використання/вживання, зокрема внаслідок впливу обставин воєнного стану (неможливість завершення технологічного процесу приготування страв та/або реалізації готових страв у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги, відсутністю електропостачання тощо);
9) ведення документації з організації харчування. Орієнтовний перелік документів наведено в додатку;
10) взаємодію учасників освітнього процесу, процесу оздоровлення та відпочинку дітей, постачальника (постачальників) харчових продуктів та/або послуг з харчування, засновників відповідних закладів, органів управління у сфері освіти, соціальній сфері та у сфері охорони здоров'я, територіальних органів Держпродспоживслужби;
11) постійне оновлення та підтримку у належному робочому стані обладнання та устатковання їдальні (харчоблоку), посуду, меблів, систем енергозабезпечення, водопостачання та водовідведення, вентиляції та очистки повітря, забезпечення створення умов для зберігання харчових продуктів, готових страв;
12) укомплектування штату працівників закладу освіти або закладу оздоровлення та відпочинку відповідно до вимог діючих типових штатних нормативів, затверджених центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у відповідних сферах;
13) забезпечення питного режиму здобувачів освіти/дітей.
У п. 15 постанови КМУ № 305 від 24.03.2021 визначено, що способами організації харчування є:
1) приготування та реалізація готових страв закладом освіти та закладом оздоровлення та відпочинку самостійно (працівниками, що входять до штатного розпису закладу);
2) організація харчування постачальником харчових продуктів та/або послуг з харчування (кейтеринг або аутсорсинг). У такому разі штат їдальні (харчоблоку), буфету не належить до штатного розпису відповідного закладу. У закладах дошкільної освіти допускається організація кейтерингу;
3) організація роздрібної торгівлі харчовими продуктами через буфет, торговельні автомати тощо (окремо або у поєднанні з іншим способом, визначеним цим пунктом), крім закладів дошкільної освіти.
Згідно з п. 11 означеної постанови КМУ № 305 від 24.03.2021 відповідальність за планування та організацію харчування в закладах освіти та закладах оздоровлення та відпочинку, матеріально-технічне забезпечення їдальні (харчоблоку), буфету, безпечність та якість сировини, харчових продуктів та готових страв, дотримання вимог санітарного законодавства та законодавства з питань безпечності та якості харчових продуктів, виконання норм харчування, відповідність меню та асортименту буфету несе засновник (засновники) або уповноважені ним (ними) органи, керівник відповідного закладу, а також постачальник (постачальники) харчових продуктів та/або послуг з харчування.
Засновник (засновники) або уповноважені ним (ними) органи зазначених закладів забезпечує проведення закупівель харчових продуктів та/або послуг з харчування відповідно до встановленої вартості харчування.
Отже, як встановлено судом, директор Рівненської гімназії № 10, як керівник закладу освіти, несе персональну відповідальність за організацію харчування учасників освітнього процесу у приміщенні школи за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26. Саме з метою виконання цього обов'язку 03.11.2021 в електронній торговій системі (далі - ETC) був проведений повторний електронний аукціон № LLE001-UA-20211011-29473 з передачі в оренду нерухомого майна Рівненської міської територіальної громади. В інформації про об'єкт оренди було зазначено також спосіб обмеження цільового призначення такого об'єкта - для надання послуг з організації харчування учнів закладів загальної середньої освіти (п.9 Додатку 3 до Порядку - «Заклади харчування, їдальні, буфети, кафе, які не здійснюють продаж товарів підакцизної групи»).
Позивачами-1 та -2 обрано такий спосіб організації харчування здобувачів освіти, що передбачає виготовлення та реалізації готових страв оператором ринку харчових продуктів, який здійснює постачання послуг із харчування, з використанням матеріально-технічної бази закладу освіти.
Таким чином, мета передачі в оренду об'єкта оренди була чітко визначена ще на етапі оголошення аукціону, а саме: забезпечення організації харчування учнів у закладі освіти. Саме під ці умови відповідач подавав заявку на участь у торгах та надалі укладав договір оренди.
Відтак ТОВ "Рамедас Україна" як переможець аукціону, прийняв на себе обов'язок використовувати орендоване приміщення виключно для зазначеної мети, закріпленої у п. 7.1.1. Умов Договору оренди.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що ТОВ "Рамедас Україна" ухиляється від господарської діяльності із організації харчування у Рівненській гімназії № 10, чим значною мірою позбавляє гімназію того, на що вона розраховувала при укладенні договору від 26.11.2021 - організації безперервного харчування учнів, зокрема, учнів пільгових категорій. Така бездіяльність відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе договірних зобов'язань, що суперечить меті укладення договору та порушує інтереси закладу освіти, для якого забезпечення харчування учасників освітнього процесу є складовою належної організації освітнього процесу в цілому.
Орендоване приміщення передавалося з метою надання послуг, визначених ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», які Рівненська гімназія № 10 самостійно надавати немає можливості. Відповідач не здійснює надання послуг із харчування школярів, що свідчить про істотне порушення умов договору оренди (порушення мети договору оренди) та є правовою підставою для його дострокового розірвання відповідно до ст. 651 ЦК України.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України (у чинній редакції на момент укладення спірного договору) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно частини 6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Згідно частини 3 цієї ж статті особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Відповідно до статті 16 ЦК України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб'єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок він позбавляється суб'єктивних прав, наданих йому договором.
Відповідно до статті 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас частина друга статті 13 ЦК України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, частина друга статті 651 ЦК України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.
Контрагент може порушити як основне зобов'язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов'язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов'язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.
Оскільки частина друга статті 651 ЦК України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.
Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.
При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об'єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Суд констатує, що основною метою передання в оренду приміщень у Рівненській гімназії № 10 за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26 була організація харчування школярів, яка в свою чергу є обов'язком закладу освіти, який у даному випадку гімназія самостійно виконати не може. Означений обов'язок взяв на себе виконувати "ТОВ "Рамедас Україна", прийнявши участь в аукціоні з урахуванням обмеження цільового призначення та уклавши Договір оренди від 36.11.2021.
Для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати (аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 117-120)).
Відмова орендаря здійснювати діяльність з організації харчування призводить до того, що орендодавець позбавляється можливості у повній мірі виконати свій обов'язок щодо забезпечення учнів харчуванням, що встановлено законодавством про освіту та нормативними актами, які регламентують організацію харчування у закладах освіти і в свою чергу позбавляє комунальний заклад можливості досягти мети договору від 26.11.2021.
У позивачів немає іншого шляху забезпечити відновлення порушених прав учнів окрім лише як шляхом розірвання договору, адже примусити ТОВ "Рамедас Україна" проводити господарську діяльність в силу закону неможливо.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що ТОВ «Рамедас Україна», як переможець аукціону, прийняло на себе обов'язок використовувати орендоване приміщення виключно для зазначеної мети, закріпленої у п. 7.1.1. умов Договору оренди. Проте відповідач ухиляється від виконання цього обов'язку, що значною мірою позбавляє гімназію того, на що вона розраховувала при укладенні договору - організації безперервного харчування учнів. Орендоване приміщення передавалося для надання послуг із харчування учнів, які гімназія самостійно надати не може. Відповідач не здійснює надання цих послуг, що є істотним порушенням умов договору оренди, а відтак наявні правові підставою для його дострокового розірвання відповідно до ст. 651 ЦК України.
Внаслідок бездіяльності відповідача страждають не лише права орендодавця, а передусім права та інтереси школярів. Безперервне харчування учнів у закладі освіти фактично не забезпечується, через що діти позбавлені можливості отримати належне та гаряче харчування під час освітнього процесу, що безпосередньо впливає на їхнє здоров'я, фізичний розвиток та здатність до навчання. Саме це становить найсуттєвішу шкоду, завдану істотним порушенням ТОВ «Рамедас Україна» мети Договору оренди від 26.11.2021 і робить неминучим його дострокове розірвання задля захисту прав та інтересів учнів.
Пропозицію ТОВ «Рамедас Україна» замінити повноцінне і гаряче харчування сухими продуктами з автомату суд вважає неприйнятною, оскільки така заміна не лише не відповідає встановленим нормам харчування, а й позбавить дітей необхідних поживних речовин, життєво важливих для їх здоров'я, росту та розвитку. Залишити учнів початкових класів без гарячого харчування під час навчального процесу, однозначно створить для них стрес, дискомфорт і загрозу здоров'ю.
Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача про те, що організацією харчування могли б зайнятися батьки, є абсолютно недоречними. У нинішніх умовах військового стану в Україні та надзвичайної соціальної напруги, коли багато родин опинилися у скрутному матеріальному становищі, пільгові категорії учнів початкових класів особливо потребують забезпечення належного харчування у школі. Відмова відповідача виконувати свої договірні обов'язки з організації харчування не повинна позначатися на учнях в тому числі пільгових категорій.
Розірвання спірного договору (строк дії якого до 25.11.2026) є єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивачів, адже саме воно відновить можливість оголосити новий аукціон і передати в оренду приміщення іншому, орендарю, який сумлінно виконуватиме свій обов'язок із організації харчування дітей. Враховуючи, що передане ТОВ "Рамедас Україна" приміщення є єдиним у гімназії, що має необхідну матеріально-технічну базу для приготування їжі і взагалі єдиним з огляду на площу навчального закладу яке може бути передане в оренду, зволікання з розірванням договору фактично продовжує порушення прав дітей, позбавляючи їх можливості отримувати повноцінне харчування в умовах навчального процесу.
Водночас суд зазначає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.09.2025 у справі № 910/7394/25, на яке посилається відповідач, на момент розгляду даної справи не набрало законної сили, а тому не має преюдиційного значення. До того ж, оцінка доводів, аргументів чи доказів сторін у іншій справі сама по собі не є встановленням юридичних фактів у розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак суд задовольняє позовні вимоги щодо розірвання договору № 616-Б оренди нерухомого майна від 26.11.2021, що належить територіальній громаді міста Рівного, укладений між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненською гімназією №10 Рівненської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна".
Щодо позовної вимоги про звільнення нежитлових приміщень, господарський суд вказує, що оскільки вказана вимога є похідною від першої про розірвання договору оренди, господарський суд дійшов висновку про її задоволення.
Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Судові витрати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України удовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
При зверненні до суду із даним позовом, в якому заявлено дві немайнові вимоги, позивачами сплачено судовий збір у розмірі 6 056 грн 00 коп, що підтверджується платіжною інструкцією № 49 від 21.05.2025.
З огляду на те, що відповідач ухиляється від розірвання договору оренди, а позов судом задоволено, судовий збір у розмірі 6 0256 грн 00 коп. покладається на ТОВ "Рамедас Україна".
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 130, 185, 191, 192, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов позивача-1 Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, позивача-2 Рівненська гімназія №10 Рівненської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради про розірвання договору та звільнення нежитлових приміщень задовольнити.
2. Розірвати договір № 616-Б оренди нерухомого майна від 26.11.2021, що належить територіальній громаді міста Рівного, укладений між Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Соборна, будинок, 12А, код ЄДРПОУ 26259563), Рівненською гімназією №10 Рівненської міської ради (33023, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Видумка, будинок, 26, код ЄДРПОУ 33724047) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 12, офіс 42, код ЄДРПОУ 41602890).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 12, офіс 42, код ЄДРПОУ 41602890) звільнити нежитлові приміщення їдальні загальною площею 16,9 кв.м, до складу яких входять приміщення: № 28 площею 4,1 кв.м, № 29 площею 6,6 кв.м, № 30 площею 1,2 кв.м, № 31 площею 2,0 кв.м та частина приміщення № 27 площею 3,00 кв.м, що знаходяться на першому поверсі будівлі школи за адресою: м. Рівне, вул. Видумка, 26, шляхом виселення та передати Рівненській гімназії № 10 Рівненської міської ради (33023, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Видумка, будинок, 26, код ЄДРПОУ 33724047) по акту прийому-передачі.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамедас Україна" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 12, офіс 42, код ЄДРПОУ 41602890) на користь Управлінням комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради(33028, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Соборна, будинок, 12А, код ЄДРПОУ 26259563) судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складене та підписане "07" листопада 2025 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич