65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"07" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3336/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАС-ТРАНС.» (65098, м. Одеса, вул. Житомирська, буд. 6)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “І-ГРА» (65069, м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 98 - Б)
про стягнення 25 424, 02 грн
1. Короткий зміст позовних вимог.
18.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “ВАС-ТРАНС.» (далі - ТОВ “ВАС-ТРАНС.», позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, сформованим в системі “Електронний суд» (вх. № 3424/25 від 19.08.2025), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “І-ГРА» (далі - ТОВ “І-ГРА», відповідач) суми боргу в розмірі 25 424, 02 грн, з яких: сума основного боргу складає 18 000, 00 грн, інфляційні втрати - 5836, 56 грн, 3% річних - 1587, 46 грн та сплаченого судового збору.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 08.09.2025 була доставлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів 08.09.2025, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронного документу, сформовані за допомогою Комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 7 ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Згідно з ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Отже, ГПК України передбачено два способи надсилання судового рішення: (1) в електронній формі - через “Електронний кабінет» та (2) шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Тобто, ухвала суду від 08.09.2025 була надіслана позивачу та відповідачу у відповідності до вимог ГПК України.
Суд також бере до уваги, що сторони мали можливість ознайомитись з усіма процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Таким чином, матеріали справи свідчать про належне повідомлення учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, а також створення учасникам судового процесу належних умов для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення як позивача, так і відповідача про розгляд судом даного спору.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
3. Позиція учасників справи.
Доводи позивача - ТОВ “ВАС-ТРАНС.».
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, передбаченого заявкою-договором № 1908/1 від 17.08.2022 на вантажні перевезення автотранспортом щодо повної оплати, прострочення виконання якого стало підставою для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Вказує, що свій обов'язок щодо оплати 48 000 грн за договором відповідач був зобов'язаний виконати до 02.09.2022 включно, однак оплату наданих послуг у період з 22.12.2022 по 10.04.2023 здійснено частково, в сумі 30 000 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ “ВАС-ТРАНС.».
Тобто, відповідачем повну оплату наданих послуг з перевезення вантажу у строки, визначені п. 10 договору, здійснено не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість перед позивачем складає 18 000, 00 грн (48 000, 00 грн - 30 000, 00 грн).
Правову позицію позивач обґрунтовує приписами ст. ст. 11, 509, 610, 625, 626, 627, 628, 909 ЦК України, ст. ст. 174, 175, 193, 307, 311 ГК України.
Оскільки відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами до суду не надав, суд у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України, враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між ТОВ “ВАС-ТРАНС.», як перевізником, та між ТОВ “І-ГРА», як замовником, укладено заяву - договір № 1908/1 від 17.08.2022 на вантажні перевезення автомобільним транспортом (далі - договір), згідно п.п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 якого: маршрут - Моршин-Одеса; найменування вантажу, вода на палетах; вага/об'єм/кількість палет: 21 200 кг; кількість автомобілів - 1; тип авто: спосіб завантаження: задній; температурний режим: немає; завантаження: адреса завантаження - м. Моршин, вул. Геологів, 12а, Львівська обл, дата/час прибуття для завантаження - 17.08.2022; адреса розвантаження - м. Одеса, згідно з ТТН, дата/час прибуття для розвантаження - 19.08.2022.
Пунктом 8 договору передбачено, що перевезення вантажів здійснюватиметься згідно з товаротранспортною накладною.
За умовами п. 9 договору сума фрахту: 48000, 00 грн.
Згідно з п. 10 договору ТОВ “І-ГРА» форма оплати: безготівковий рахунок включно з ПДВ, упродовж 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.
У відповідності до п. 13 договору документи необхідні для оплати: рахунки-фактури, акти виконаних робіт (із зазначенням маршруту, номера транспортного засобу), податкова накладна, ТТН, транспортні, видаткові накладні та інші документи на перевезення (з печатками відправника, одержувача), копії ліцензії, копії свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника податків (ПДВ або разовий).
Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною № 310004387 від 17.08.2022.
Згідно з актомб б надання послуг № 1429 від 19.08.2022 позивачем були виконані роботи (надані послуги), а саме: транспортні послуги 19.08.2022 по маршруту Моршин - Одеса А/м ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , загальна вартість яких склала 48 000 грн з ПДВ.
Акт підписаний лише позивачем.
Зі змісту вказаного акта вбачається, що його складено на підставі таких документів: заявка-договір № 1908/1 від 17.08.2022, рахунок на оплату покупцю № 1429 від 19.08.2022.
Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 1429 від 19.08.2022, згідно якого вартість послуг 48 000 грн із ПДВ.
Відповідно до податкової накладної № 1429 від 19.08.2022, яка була зареєстрована в ЄРПН, загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість - 48 000 грн; в розділі Б опис (номенклатура) товарів/послуг продавця зазначено транспортні послуги 19.08.2022 по маршруту Моршин - Одеса, А/м ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
ТОВ “І-ГРА» частково оплатив надані послуги, що підтверджується виписками АТ КБ «Приватбанк» за період 22.12.2022 по 22.12.2022 та за період з 10.04.2023 по 10.04.2023 на загальну суму 30 000, 00 грн.
Позивач засобами поштового зв'язку надіслав відповідачу претензію № 12/05-2025 від 12.05.2025, в якій вимагав протягом п'яти банківських днів сплатити вартість наданих послуг з перевезення вантажу за заявою-договором № 1908/1 від 17.08.2022 в сумі 18 000 грн шляхом перерахування на розрахунковий рахунок.
Факт направлення вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних описів вкладень до листа з відбитками календарного штемпеля відділення поштового зв'язку від 20.05.2025, фіскальним чеком та накладною АТ «Укрпошти» про відправлення.
Відповідачем претензія № 12/05-2025 від 12.05.2025 залишена без задоволення та відповіді.
5. Позиція суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду (ст. 251 ЦК України).
В силу ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (ст. 909 ЦК України).
Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).
Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Згідно з цими Правилами, договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Розділом 14 Правил передбачено, що форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 14.1).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як перевізник за Заявкою-договором 1908/1 від 17.08.2022 зобов'язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом, а відповідач як замовник - сплатити вартість перевезення упродовж 10 банківських днів після отримання оригіналів документів.
Надання послуги з перевезення вантажу на загальну суму 48 000 грн підтверджується товарно-транспортною накладною№ 310004387 від 17.08.2022, актом надання послуг № 1429 від 19.08.2022.
Однак, відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши 30 000,00 грн, у зв'язку з чим розмір неоплаченої суми основної заборгованості становить 18 000, 00 грн.
Отже, оскільки сторони добровільно, на власний розсуд погодили умови договору, які передбачають порядок розрахунків, то з урахуванням приписів ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України щодо обов'язковості договору та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язання, суд зазначає, що у ТОВ “І-ГРА» згідно з п. 10 заявки-договору виник обов'язок у повному обсязі здійснити оплату отриманих послуг загальною вартістю 18 000 грн (враховуючи здійснений відповідачем перерахунок коштів у сумі 30 000 грн) - протягом десяти банківських днів.
Відповідач доказів виконання зобов'язань або неможливості такого виконання за заявкою-договором 1908/1 від 17.08.2022 щодо оплати в повному обсязі суду не надав, доказів врегулювання спору мирним шляхом не направив; заявлених до нього вимог не спростував, тому грошове зобов'язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 000 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом вищенаведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Аналогічний висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Також суд бере до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 5836, 56 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним та таким, що відповідачем не оспорено.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 5836, 56 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 1587, 46 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є вірним та таким, що відповідачем не оспорено.
Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 1587, 46 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги “ВАС-ТРАНС.» цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню повністю.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “І-ГРА» (65069, м. Одеса, проспект Добровольського, буд. 98 - Б; ідентифікаційний код юридичної особи: 32404904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАС-ТРАНС.» (65098, м. Одеса, вул. Житомирська, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи: 42862488) основний борг в розмірі 18 000 грн (вісімнадцять тисяч гривень), інфляційні втрати у розмірі 5836, 56 грн (п'ять тисяч вісімсот тридцять шість гривень, п'ятдесят шість копійок), три проценти річних у розмірі 1587, 46 грн (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім гривень, сорок шість копійок) та судовий збір в розмірі 2422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривень, сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.О. Мусієнко