65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4645/24
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства «ПАЛАНДИН-АГРО» (66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Уварова, буд. 31-А; код ЄДРПОУ 37343129)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK» (нерезидент України; адреса: 398 Казахстан, 3917 Костанайская обл., м. Костанай, вул. Баумана, буд. 1А; ІПН: 231040002602)
про стягнення 281 472,50 доларів США;
представники сторін:
від позивача - Москаленко Р. А. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - не з'явився,
Приватне підприємство «ПАЛАНДИН-АГРО» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK», в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 281 472,50 доларів США.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором міжнародної поставки товарів (дилерським договором) № 1 від 10.04.2024 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар.
Щодо підсудності справи.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
Статтею 366 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.
Приписами ст. 32 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що Україна як держава і всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов'язаних з ним законів України та/або своїх зобов'язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України. Всі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні цього та пов'язаних з ним законів України, підсудні судовим органам України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.
Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України (ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).
Статтею 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» передбачено, що будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону (п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Пунктом 11.1. Договору міжнародної поставки товарів (дилерський договір) № 1 від 10.04.2024 (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.09.2024 до Договору; т. 1, а.с. 22-23) визначено, що спори і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з умов цього Договору, або у зв'язку з ним вирішуються сторонами шляхом двосторонніх прямих переговорів.
Згідно з п. 11.2. Договору міжнародної поставки товарів (дилерський договір) № 1 від 10.04.2024 (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.09.2024 до Договору) у разі, якщо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності не можуть дійти згоди таким шляхом, всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим Договором або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню судами України, що передбачено ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
При цьому, відповідно до п. 11.3. Договору міжнародної поставки товарів (дилерський договір) № 1 від 10.04.2024 (з урахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.09.2024 до Договору) сторонами погоджено підсудність справ першої інстанції щодо можливих спорів - Господарський суд Одеської області. Мова подачі до суду - українська. Сторони погодили, що всі двосторонні документи вважаються поданими шляхом направлення на електронну пошту. Також при судовому процесі доказом направлення на адресу позивача (відповідача) копії позовної заяви з додатками (відзиву з додатками) чи інших клопотань чи процесуальних документів для сторін є електронна пошта: ПП «ПАЛАНДИН-АГРО» - optikon@meta.ua, ТОВ «REMSINTEZ RK» - office@agroimport.market.
Отже, даний спір підлягає розгляду у Господарському суді Одеської області.
Процесуальні дії суду, заяви та клопотання сторін.
Ухвалою від 22.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/4645/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2025, встановлено сторонам строки для подачі до суду заяв по суті справи, зупинено провадження у справі № 916/4645/24 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.
Цією ж ухвалою суд постановив звернутися до Центрального органу Республіки Казахстан - Судової адміністрації Республіки Казахстан з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів, відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK» ухвали Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі № 916/4645/24 від 22.10.2024 та позовної заяви Приватного підприємства «ПАЛАНДИН-АГРО» з додатками. Нотаріально засвідчені переклади вказаних документів на казахську мову суд зобов'язав позивача надати до суду до 05.11.2024.
01.11.2024 до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог (т. 1, а.с. 69-71).
05.11.2024 від позивача надійшли нотаріально засвідчені переклади документів, які суд зобов'язав надати ухвалою від 22.10.2024.
Щодо порядку повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK» зареєстровано за законодавством Республіки Казахстан.
Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 367 ГПК України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 1 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 у м. Гаага (далі - Конвенція), до якої приєдналися Україна та Республіка Казахстан, ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.
Відповідно до статті 2 Конвенції, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6. Кожна Держава організовує Центральний Орган згідно із своїм правом.
Положеннями статті 3 Конвенції передбачено, що орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права https://www.hcch.net/, вбачається, що Центральним органом Республіки Казахстан згідно Конвенції є Судова адміністрація Республіки Казахстан (Республіка Казахстан, Z05H9F3 (010017) м. Астана, вул. Д. Кунаєва, 39).
Відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції, якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.
З аналізу інформації на сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права https://www.hcch.net/ суд встановив, що Республікою Казахстан зроблено застереження щодо положень Конвенції. Зокрема зазначено, що відповідно до пункту третього статті 5 Конвенції документи для вручення приймаються тільки в тому випадку, якщо вони складені казахською (або) російською мовами або супроводжуються перекладом на вказані мови.
Частиною першою статті 7 Конституції Республіки Казахстан унормовано, що в Республіці Казахстан державною є казахська мова.
Супровідним листом від 29.11.2024 № 916/4645/24/7712/2024 Господарський суд Одеської області надіслав на адресу Судової адміністрації Республіки Казахстан документи для вручення відповідачу в порядку Конвенції з перекладом на казахську мову, а саме: прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів на 5-ти арк., в 2-х примірниках; короткий виклад документа, що підлягає врученню на 4-х арк., в 2-х примірниках; копію ухвали від 22.10.2024 про відкриття провадження у справі № 916/4645/24 на 10-ти арк., в 2-х примірниках; копію позовної заяви з додатками на 122-х арк., в 2-х примірниках.
07.02.2025 від Судової адміністрації Республіки Казахстан надійшло повідомлення про направлення судового доручення про вручення документів до Департаменту Судової адміністрації по Костанайській області (т. 1, а.с. 46; переклад - т. 2, а.с. 203-205).
31.03.2025 від Республіканської державної установи «Департамент судової адміністрації Республіки Казахстан по Костанайській області» до суду надійшов супровідний лист від 07.03.2025 № 3999-25-1-2-21/62, до якого було додано підтвердження про вручення відповідачу документів відповідно до ухвали від 22.10.2024 у справі № 916/4645/24 з довіреністю представника відповідача (т. 1, а.с. 48-51; переклад - т. 2, а.с. 206-217).
В подальшому, 07.04.2025 та 09.04.2025, на електронну пошту суду надійшли документи (т. 1, а.с. 53-59). Відправником електронного листа вказано «Ремсинтез РК». Документи було викладено іноземною мовою без перекладу на державну мову, з огляду на що у суду була відсутня можливість встановити їх зміст. Крім того, на документах не було накладено електронного цифрового підпису, з огляду на що суд не вбачав підстав для їх розгляду.
У судовому засіданні, яке відбулось 14.04.2025, провадження у справі було поновлено. Представник позивача повідомив, що у документах, які надійшли на електронну пошту суду, фактично йдеться про визнання відповідачем позовних вимог, заявлених у цій справі. При цьому представник позивача звернув увагу, що відповідач, поряд з направленням документів на електронну пошту суду, направив їх також поштою.
Принагідно суд зазначає, що дійсно, документи, які надійшли на електронну пошту суду, 25.04.2025 були доставлені до канцелярії суду поштою (т. 2, а.с. 60-61; переклад - т. 2, а.с. 221-226).
14.04.2025 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2025. Разом з цим, у випадку неотримання судом до 15.10.2025 відомостей щодо вручення в порядку Конвенції судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення, суд також призначив резервну дату та час судового засідання - 29.10.2025 о 10:00.
Відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України ухвали, постановлені судом без оформлення окремого документа, зазначаються у протоколі судового засідання. Суд може оформити такі ухвали окремим документом після закінчення судового засідання.
Так, з метою належного повідомлення відповідача про призначення справи до судового розгляду по суті, суд вважав за доцільне оформити протокольну ухвалу, постановлену у судовому засіданні 14.04.2025, окремим процесуальним документом.
Цією ж ухвалою суд постановив:
- зобов'язати позивача у строк до 02.05.2025 (включно) надати суду переклад ухвали Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі № 916/4645/24, Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, Короткого викладу документа, що підлягає врученню, на казахську мову, з нотаріальним засвідченням його правильності, у трьох примірниках;
- звернутися до Центрального органу Республіки Казахстан - Судової адміністрації Республіки Казахстан з Проханням про вручення за кордоном судових або позасудових документів відповідно до Гаазької Конвенції про вручення за кордоном судових або позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK» ухвали Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі № 916/4645/24;
- попередити учасників справи про наслідки неявки в судове засідання відповідно до статті 202 ГПК України;
- зобов'язати позивача у строк до 02.05.2025 (включно) надати суду переклади на державну мову документів, які надійшли від Республіканської державної установи «Департамент судової адміністрації Республіки Казахстан по Костанайській області» та від Товариства з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK», з нотаріальним засвідченням правильності перекладів, в одному примірнику;
- зупинити провадження у справі № 916/4645/24 до виконання судового доручення про вручення судових документів чи повідомлення про неможливість такого вручення.
Супровідним листом від 06.05.2025 № 916/4645/24/2933/2025 Господарський суд Одеської області надіслав на адресу Судової адміністрації Республіки Казахстан документи для вручення відповідачу в порядку Конвенції, а саме: Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів на 4-х арк., в 2-х примірниках; 2) Короткий виклад документа, що підлягає врученню на 3-х арк., в 2-х примірниках; 3) копію ухвали Господарського суду Одеської області від 14.04.2025 у справі № 916/4645/24 на 7-ми арк., в 2-х примірниках; 4) копію заяви про збільшення позовних вимог з додатками на 104-х арк., в 2-х примірниках.
У судовому засіданні, яке відбулось 29.10.2025 (резервна дата згідно ухвали від 14.04.2025), представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, оскільки отримав ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку, визначеному Конвенцією, про що суд зазначав вище по тексту рішення.
Статтею 15 Конвенції, зокрема встановлено, що кожна договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Крім того, як вже було зазначено, до суду надійшов лист ТОВ «REMSINTEZ RK» вих. № 76 від 07.04.2025 (т. 2, а.с. 60-61; переклад - т. 2, а.с. 221-226), згідно якого проти задоволення позовних вимог відповідач не заперечує та підтверджує поставку товарів за договором.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами та 29.10.2025 оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
10.04.2024 між Приватним підприємством «ПАЛАНДИН-АГРО», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK», як покупцем, укладено Договір міжнародної поставки товарів (дилерський договір) № 1 (далі - Договір; т. 1, а.с. 13-21), згідно з п. 2.1. якого постачальник надає дилеру на нижченаведених умовах право маркетингу і продажу, а дилер бере на себе обов'язок реалізації на території Казахстану товару, який поставлений постачальником, а саме машини сільськогосподарські, запасні частини і вузли до них (надалі іменується - «Товар»), у кількості та асортименті, визначеними Специфікаціями до цього Договору, а дилер зобов'язується на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціями до нього, прийняти та оплатити поставлений йому товар. Товар, що поставляється, має українське походження.
Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2026, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (п. 13.1. Договору).
Згідно з п.п. 2.2., 2.6., 2.10. Договору найменування, номенклатура, вартість, одиниця виміру, кількість товару та дата поставки визначаються відповідними Специфікаціями, які складаються на кожну окрему партію поставки товару та є невід'ємною частиною цього Договору. Дилер, у випадку поставки продукції постачальником на підставі оформленої сторонами Специфікації на умовах, передбачених даним Договором, не має права відмовитись від поставки такої продукції. Місце передачі товарів постачальником відповідному перевізнику та місце отримання товарів покупцем від такого перевізника, а також строки визначаються у відповідних Специфікаціях.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору вартість одиниці товару визначається у Специфікації. Загальна сума цього Договору визначається загальною кількістю та ціною партій товару, які постачаються по цьому Договору у відповідності до Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна на товар встановлюється із врахуванням умов FCA м. Балта, Україна (згідно з правилами Інкотермс в ред. 2010 р.), визначається в Специфікаціях та включає в себе вартість завантаження товару у постачальника, вартість митного оформлення експорту в Україні і вартість упаковки, не включаючи податки та збори на території України.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що оплата вартості партії товару проводиться покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок постачальника. Передоплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування суми коштів, зазначеної у підписаних двома сторонами Специфікаціях до цього Договору. Товар може відвантажуватись постачальником без передоплати. Остаточний розрахунок здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 90 днів з моменту відвантаження товару. Валютою цього Договору встановлюється долар (USD, 840). Всі платежі за цим Договором проводяться у валюті Договору.
Згідно з п.п. 5.1.-5.5. Договору поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Балта, Україна (згідно з правилами Інкотермс в ред. 2010 р.). Поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у Специфікації. Товар за цим Договором повинен бути ввезений на митну територію Казахстану. Поставка товару відбувається протягом 15 робочих днів, наступних за днем готовності товару до відвантаження, якщо інший строк не встановлено в додатках до цього Договору. Строк готовності товару до відвантаження встановлюється у Специфікації. Про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця за допомогою електронної пошти або іншим способом. Поставка товару може здійснюватися достроково.
Відповідно до п.п. 8.1., 8.2., 8.6. Договору приймання товару здійснюється в місці розвантаження (місця призначення товару). Претензії, що випливають з гарантійних зобов'язань постачальника, покупець має право заявити протягом гарантійного терміну, зазначеного і обчислюваного відповідно до умов цього Договору. У разі обґрунтованості заявлених претензій за якістю, постачальник зобов'язується усунуті усі недоліки товару протягом 20 робочих днів.
10.04.2024 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору, згідно якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 150 700,00 доларів США. У цій Специфікації сторони узгодили найменування (опис товару), кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товарів.
Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 1 від 22.04.2024 на суму 150 700,00 доларів США (т. 1, а.с. 31-33).
Товар за Специфікацією № 1 від 10.04.2024 пройшов процес митного декларування в Україні, що підтверджується електронною митною декларацією 24UA500020004012U6 від 23.04.2024 (т. 1, а.с. 39-42).
У матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна на поставку товару № 20240000-18 (т. 1, а.с. 43).
Позивач стверджує, що поставка товару, визначеного Специфікацією № 1 від 10.04.2024, відбулась в узгоджені сторонами строки. Вказує, що перевізник ТОВ «БУРЯК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ», якого надав відповідач, поставив товар покупцю, а 15.07.2024 товар пройшов митне декларування в Казахстані. Звертає увагу, що згідно умов Договору відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар 21.07.2024, однак повідомив про бажання продовжити строк оплати через неможливість її здійснення у визначений Договором строк.
03.05.2024 сторони підписали Специфікацію № 2 до Договору, згідно якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар на загальну суму 130 772,50 доларів США. У цій Специфікації сторони узгодили найменування (опис товару), кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товарів (т. 1, а.с. 125-128).
Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 2 від 03.05.2024 на суму 130 772,00 доларів США (т. 1, а.с. 121-123).
Товар за Специфікацією № 2 від 03.05.2024 пройшов процес митного декларування в Україні, що підтверджується електронною митною декларацією 24UA500020004461U9 від 07.05.2024 (т. 1, а.с. 109-113).
У матеріалах справи наявна міжнародна товарно-транспортна накладна на поставку товару № 2507233 (т. 1, а.с. 183).
Позивач наголошує, що поставка товару, визначеного Специфікацією № 2 від 03.05.2024, відбулась в узгоджені сторонами строки. Вказує, що перевізник ТОВ «БУРЯК КАН ЕКСПОРТ ІМПОРТ», якого надав відповідач, поставив товар покупцю до міста Костанай, а 26.07.2024 товар пройшов митне декларування в Казахстані. Звертає увагу, що згідно умов Договору відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар 05.08.2024.
У матеріалах справи наявні Акти звіряння взаємних розрахунків за період з квітня 2024 р. по вересень 2024 р., підписані обома сторонами, в яких відображено заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 150 700,00 доларів США та 130 772,50 доларів США (т. 1, а.с. 45, 75).
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 281 472,50 доларів США заборгованості за поставлений товар.
Мотивувальна частина та висновки суду.
У статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки, обов'язок покупця полягає у оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов'язок продавця (постачальника) у передачі товару.
Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що на виконання Договору позивач поставив відповідачу товар, визначений Специфікаціями № 1 від 10.04.2024 та № 2 від 03.05.2025, загальною вартістю 281 472,50 доларів США.
Доказів оплати відповідачем поставленого товару матеріали справи не містять.
Існування спірної заборгованості відповідач не спростував, а навпаки фактично підтвердив її наявність своїм листом № 76 від 07.04.2025 (т. 2, а.с. 60-61; переклад - т. 2, а.с. 221-226).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Розподіл судових витрат.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 139 236,74 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 366 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «REMSINTEZ RK» (нерезидент України; адреса: 398 Казахстан, 3917 Костанайская обл., м. Костанай, вул. Баумана, буд. 1А; ІПН: 231040002602) на користь Приватного підприємства «ПАЛАНДИН-АГРО» (66101, Одеська обл., м. Балта, вул. Уварова, буд. 31-А; код ЄДРПОУ 37343129) 281 472,50 доларів США заборгованості, 139 236,74 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 29 жовтня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 07 листопада 2025 р.
Суддя Р.В. Волков