65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3568/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
секретар судового засідання Кафланова А.С.
розглянувши справу № 916/3568/25 в порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» /ЄДРПОУ 40121452, адреса - 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1/
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перемоги 91» /ЄДРПОУ 40444889, адреса - 68091, Одеська обл., м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Перемоги, буд. 91/
про стягнення 711 689,92 грн
за участі представників учасників справи:
від позивача: не з'явився, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача /вх.№34703/25 від 03.11.2025/;
від відповідача: не з'явилася, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача /вх.№34662/25 від 03.11.2025/;
01.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 3661/25/ до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перемоги 91», в якій просить Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ''Перемоги 91'' (68091, Україна, місто Чорноморськ, Одеська обл., селище міського типу Олександрівка, вулиця Перемоги, будинок, 91, код з ЄДРПОУ 40444889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 40121452) борг за Договором за поставлений природний газ у січні-лютому 2025 року у загальній сумі 711 689,92 грн. у тому числі: - основний борг у сумі 628 983,01грн.; - три проценти річних у сумі 5 377,77 грн.; - пеня 55 483,39 грн.; - інфляційні втрати у сумі 21 845,75 грн.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 11, 16, 96, 202, 509, 549, 610-612, 625, 629 ЦК України, Закону України “Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015, Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України та за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р позивача визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ''Перемоги 91'' укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501. Позивачем, зобов'язання взяті на себе за Договором, виконано в повному обсязі та забезпечено з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи та за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті, безперервне постачання природного газу відповідачу в порядку та на умовах, передбачених Договором. відповідач, в порушення умов Договору, не забезпечив своєчасну та повну оплату вартості поставленого позивачем природного газу згідно з умовами Договору та не здійснив оплату вартості спожитого за Договором природного газу, в результаті чого у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожитий природній газ за Договором.
Ухвалою суду від 04.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3568/25; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на "23" вересня 2025 р. на 11:00.
23.09.2025 через систему “Електронний суд» надійшло клопотання ОСББ “Перемоги 91» про відкладення судового засідання /вх.№ 29596/25 від 23.09.2025/.
У судовому засіданні 23.09.2025 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання ОСББ “Перемоги 91» про відкладення судового засідання /вх.№ 29596/25 від 23.09.2025/, у зв'язку з чим судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті до 22.10.2025 о 14:00.
09.10.2025 від ОСББ «Перемоги 91» судом отримано відзив на позовну заяву /вх.№31477/25 від 09.10.2025/, в якому просить в задоволенні позову відмовити.
У відзиві відповідач посилається на те, що відповідач є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, основним та єдиним видом діяльності якого є комплексне обслуговування об'єктів. ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб. Отже, як зазначає відповідач, ОСББ є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку.
Відповідач посилається на абзац 7 ст. 22 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та вказує, що ним передбачено, що об'єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень. Вказана норма прямо регламентує застосування до ОСББ тарифу за природний газ як для населення (побутового споживача).
Також відповідач зауважує, що законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника останньої надії.
Відповідач переконаний, що заявлені позовні вимоги не враховують ключові аспекти ціноутворення послуг з постачання газу побутовим споживачам, через що вимоги щодо стягнення суми заборгованості, яка заявлена позивачем, а також щодо наявності підстав щодо стягнення з відповідача сум пені, інфляційних витрат та 3% річних, є необґрунтованими.
13.10.2025 судом від ТОВ «ГК «Нафтогаз України» отримано відповідь на відзив /вх.№31950/25 від 13.10.2025/, в якій позивач зокрема зазначає, що житлово-комунальні послуги мають відмінну правову природу від постачання газу. Тому твердження відповідача, що відповідач має статус колективного споживача - не узгоджується з доказами, наявними в матеріалах справи, та з положеннями Закону України «Про ринок природнього газу».
Позивач зауважує, що відповідач посилається на нерелевантну практику Верховного Суду, яка не має ніякого відношення до ринку природного газу та його правового регулювання. Законодавство, що регулює ринок природного газу, не допускає такого визначення як «колективний споживач», тому що будь-яке споживання газу повинно відбуватися для власних потреб, без посередників.
Позивач зазначає, що відповідач неправильно тлумачить та безпідставно застосував ч. 2 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» та незастосування п. 4 Положення №222.
Саме на ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», а не на позивача покладені спеціальні обов'язки постачати газ для споживачів за фіксованими цінами через діючий мораторій. Статус позивача як постачальника «останньої надії» не покладає на позивача спеціальні обов'язки відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу. Тому відповідач безпідставно взяв за основу ціни на газ по актам постачання природнього газу за березень, квітень, травень 2022 року, і застосував такі ціни до постачальника «останньої надії», коли останній керується Типовим договором №2501. Самі ж акти і договір постачання природнього газу відповідачем до матеріалів справи не додано.
Також позивач зазначає, що положеннями постанови КМУ №206, зокрема передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. Тобто, в даному випадку відповідач неправильно здійснив абз. 1 п. 1 Постанови №206 і в результаті відносини «щодо несвоєчасних розрахунків ОСББ за поставлений газ за договором постачання газу» відповідач ототожнив з відносинами «за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором)». Таким чином, фактично відповідач ототожнив товар і послуги, коли такі мають різну економічну та правову природу та мають різний Код УКТ ЗЕД та код ДКПП.
В судовому засіданні 22.10.2025 представник позивача Кемінь В.В. позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився.
В судовому засіданні 22.10.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що скорочене судове рішення буде проголошено 03.11.2025 о 13:45.
03.11.2025 судом отримано заяву представника позивача про розгляд справи без участі представника позивача /вх.№34703/25 від 03.11.2025/ та клопотання представника відповідача про проведення судового засідання за відсутності сторони відповідача та з урахуванням наданого відзиву.
В зв'язку з неявкою представників сторін 03.11.2025 судом підписано скорочене рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, між ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» та ОСББ “Перемога 91» укладено типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії», який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.
Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.
Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Згідно з п.3.3 Договору період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено) (пункт 4.3. Договору).
Згідно з пп. 1 п. 5.1 та пп. 1 п. 5.2 Договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством.
Постачальник має право вимагати від Споживача відшкодування збитків, а Споживач відшкодовує збитки, понесені Постачальником, виключно у разі: порушення Споживачем строків розрахунків з Постачальником - в розмірі, погодженому Сторонами в цьому Договорі; відмови Споживача надати представнику Постачальника доступ до свого об'єкта, що завдало Постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника (п. 8.2 Договору).
Відповідно до п.11.1 Договору, договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором.
Суд зазначає, що ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За змістом пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України від 09.04.2015р. №329-VIII “Про ринок природного газу», постачальник “останньої надії» - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» визначено постачальником “останньої надії» на ринку природного газу.
У свою чергу, ст. 1 Закону №329 визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Крім того, згідно з ч. 1, 3 ст. 12 Закону №329 постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються Законом №329, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону №329 споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/ газотранспортної системи (Оператори ГРМ/ГТС).
Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.
Так, відповідно до п. 1, 2, 4-6 Розділу VI Правил постачання природного газу постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил, договір постачання природного газу постачальником “останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника “останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, не потребує двостороннього підписання і вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
За договором постачання природного газу постачальник "останньої надії" зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Максимальна тривалість постачання природного газу постачальником "останньої надії" не може перевищувати шістдесят днів та в будь-якому випадку не має тривати довше ніж до кінця календарного місяця, наступного за тим місяцем, у якому почалося фактичне постачання природного газу споживачеві постачальником "останньої надії".
Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 1 Закону №329 оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 “Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ “Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу товариству з обмеженою “Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
При цьому, правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823.
Так, відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
При цьому, Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС). Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» та ОСББ “Перемоги 91», як суб'єкти ринку природного газу мають право на доступ до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Оскільки згідно з інформаційною платформою Оператора ГРМ (як споживача природного газу) у Відповідача були відсутні постачальники природного газу на підставі укладеного договору (не перебував у реєстрі споживачів будь-якого із постачальників), то у відповідності до положень п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС такого споживача Оператором ГРМ було автоматично включено (зареєстровано) в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії», тобто позивача.
Положеннями абзацу 11 пункту 2 глави 5 вказаного розділу Кодексу ГТС визначено, що дата початку постачання природного газу споживачу постачальником “останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії» на інформаційній платформі.
Тож, Оператором ГТС об'єми природного газу, спожитого відповідачем автоматично включено до портфеля постачальника “останньої надії» - позивача і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ENTSOG).
Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Абзацом 2 пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що для кодування використовується ЕІС-код, при цьому згідно з абзацом 4 вказаного пункту глави 2 розділу IV Кодексу ГТС кожному суб'єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код.
Зазначене обумовлює відсутність в інформаційній платформі найменувань споживачів, у зв'язку з чим їх ідентифікація здійснюється виключно за присвоєними ЕІС-кодами. Враховуючи викладене, в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XQ00014ССОР00J (Відповідач) був закріплений за постачальником “останньої надії» ТОВ “ГК “Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (Позивач) у т.ч. у період з 01.01.2025 по 28.02.2025.
Обсяг природного газу, використаний Відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію Позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить: з 01.01.2025 по 31.01.2025 - 7,37400 тис. м. куб.; з 01.02.2025 по 28.02.2025 - 9,33600тис. м. куб.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом оператора ГТС від 21.07.2025 № ТОВВИХ-25-11263 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00014CCOP00J;
- довідкою форми 10, виданою ТОВ «Газорозподільні мережі України».
З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником “останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника “останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.
У відповідності до п. 4.1 Договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті.
Тож ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price.
Разом із цим, відповідно до пункту 4.3 Договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).
На виконання вказаного пункту позивачем направлялись на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, що вбачається з матеріалів справи /а.с.22-23/.
Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, відповідно до статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Зобов'язанням, за статтею 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В ході судового розгляду справи достеменно встановлено, що позивачем було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до Договору, у строк та порядок передбачений Договором, належним чином та в повному обсязі.
Оскільки, Позивач поставив Відповідачу природний газ на суму 628 983,01 грн за період січень-лютий 2025 року, в той час як Відповідач не здійснював оплату вартості спожитого газу у рамках вище вказаного Договору, то у Відповідача перед Позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 628 983,01грн за січень-лютий 2025 року.
Таким чином, судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" було виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору, у строк та порядок передбачений договором, належним чином та в повному обсязі. Разом із тим, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем заборгованості за природний газ на загальну суму 16 298,84 грн. Доводи позивача щодо несплати поставленого природного газу стороною відповідача не спростовані.
Окрім того, у зв'язку з простроченням оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано пеня у сумі 55 483,39 грн, 5 377,77 грн - 3 % річних; 21 845,75 грн - інфляційні втрати.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Перевіркою вказаного розрахунку встановлено, що 3 % річних розраховано відповідно до умов договору та є арифметично правильним.
Щодо доводів сторони відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 ст. 2 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон України «Про ринок природного газу», закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергетичну ефективність", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Положеннями п. 37 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено поняття «споживач» - це фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини.
Положеннями п. 34 ч. 1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено поняття «побутовий споживач» - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.
Відповідно до ч. 4. ст.15 Закону України «Про ринок природного газу», у якій передбачено, що ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором.
Суд зазначає, що Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2500 (далі - Договір № 2500). Водночас, Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджено постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501 (далі - Договір №2501).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 2500 цей Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу як товарної продукції Постачальником.
Згідно з п. 1.2 Договору № 2500 умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Положеннями п. 1.4 Договору № 2500 теж дано визначення «Споживач» - фізична особа, об'єкт якої фізично підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
На підставі викладеного, суд погоджується з доводами сторони позивача щодо того, що:
Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», на які посилається відповідач у відзиві, - не є правовою основою для регулювання відносин ринку природного газу. Поняття «колективного споживача» не передбачено у спеціальному законодавстві, яке регулює відносини ринку природного газу. Поняття «побутового споживача» чи «споживача» у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» не допускає посередників (у тому числі, ОССБ - юридичних осіб), адже споживання газу повинно відбуватися для власних потреб (подібна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 №569/5821/20).
У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.04.2019 у справі №904/1199/18 вказала, ОСББ не є суб'єктом правовідносин та представником інтересів співвласників багатоквартирного будинку, то воно діє від власного імені як позивач у відносинах з - юридичною особою ПАТ «Дніпрогаз».
Побутовими споживачами може бути виключно фізична особа, а відповідач у даному випадку є юридичною особою. Тому Відповідач не можна скористатися ціна для побутових споживачів, а також з відповідачем не може бути укладено Договір № 2500, адже умови укладення договору для всіх одинакові. До того ж, сам відповідач вказав «житлово комунальні послуги - результат господарської діяльності». Тобто, газ ОСББ придбано для себе як для не побутового споживача для здійснення своєї діяльності, що правильно визначено на інформаційній платформі. (подібна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 №911/1373/17 щодо використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній діяльності ОСББ).
Також власниками квартир та приміщень у будинку можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а тому застосування ціни побутових споживачів буде суперечити законодавству, яке регулює відносини ринку природного газу.
Положеннями частини другої статті 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» передбачено, що протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.
У п. 4 Положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженого Постановою КМУ від 06.03.2022 №222 (із змінами) (далі - Положення №222) вказано, що це Положення покладає, зокрема, такі спеціальні обов'язки:
1) на ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - щодо забезпечення реалізації природного газу за договорами з постачальниками природного газу побутовим споживачам на умовах, передбачених пунктом 5 цього Положення. У п. 5 Положення №222 вказано, що із 1 травня 2022 р. по 30 квітня 2025 р. (включно) ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» реалізує природний газ постачальникам природного газу в обсягах, необхідних побутовим споживачам, постачання яким такі постачальники здійснюють у відповідному періоді постачання, на підставі договору за цінами та на умовах згідно з додатком 1.
2) на ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» - щодо продажу природного газу операторам газорозподільних систем на умовах, передбачених пунктом 6 цього Положення;
6) на ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» - щодо постачання природного газу суб'єктам господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної енергії на теплових електростанціях, теплоелектроцентралях, газотурбінних та газопоршневих установках, на умовах, передбачених пунктами 8-1 і 8-2 цього Положення.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» підлягає застосуванню за одночасної наявності таких умов:
- ОСББ використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення;
- ОСББ уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки;
- за відсутності нежитлових приміщень.
Суд зазначає, що з урахуванням положень діючого законодавства статус позивача як постачальника «останньої надії» не покладає на позивача спеціальні обов'язки відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу.
У відзиві на позов відповідач окрім того посилався на те, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, поширюється на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.
З цього приводу суд зазначає, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022, зокрема передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням. В даному випадку розрахунки за поставлений газ за договором постачання газу не відносяться до надання житлово-комунальних послуг населенню, в зв'язку з чим вказана постанова Кабінету Міністрів України застосуванню не підлягає.
На підставі викладеного, суд відхиляє доводи сторони відповідача як неспроможні та такі, що спростовуються матеріалами справи.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені, а заперечення відповідача спростовані дослідженими матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 8540,28 грн., що вбачається із платіжної інструкції від 27.08.2024.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 8540,28 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перемоги 91» про стягнення 711 689,92 грн - задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перемоги 91» /ЄДРПОУ 40444889, адреса - 68091, Одеська обл., м. Чорноморськ, смт Олександрівка, вул. Перемоги, буд. 91/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» /ЄДРПОУ 40121452, адреса - 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1/ борг за Договором за поставлений природний газ у січні -лютому 2025 року у загальній сумі 711 689,92 грн /сімсот одинадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять гривень 92 копійки/, з яких: основний борг у сумі 628 983,01грн.; - три проценти річних у сумі 5 377,77 грн.; - пеня 55 483,39 грн.; - інфляційні втрати у сумі 21 845,75 грн,
а також судовий збір в розмірі 8 540,28 грн /вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 28 копійок/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2025 р.
Суддя Н.Д. Петренко