06 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1596/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрінол» про забезпечення позову (вх. № 15469/25 від 04112025 р.) у справі № 915/1596/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Агрінол» до Фермерського господарства «Органік Сістемс» про стягнення 44256807,36 грн.,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрінол» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Органік Сістемс» про стягнення 44265807,36 грн., яка складається з пені в розмірі 42021980,73 грн., 3% річних в розмірі 927314,94 грн., інфляційних втрат в розмірі 1316511,69 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов контракту №ОС3004 від 30.04.2021 р. в частині виконання зобов'язань з оплати за поставлений товар в порядку та строки, передбачені контрактом, у зв'язку з чим за порушення виконання вказаного зобов'язання позивачем нараховано відповідачу відповідно до приписів ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, а також відповідно до ст. 232 ГК України та умов п. 6.4. контракту нараховано неустойку в розмірі 2% за час прострочки від суми заборгованості за кожний день прострочення поставленого та неоплаченого в строк товару.
Разом із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрінол» подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме: накласти арешт на грошові кошти на розрахункових рахунках, рухоме та нерухоме майно, яке належить Фермерському господарству «Органік Сістемс», в межах суми ціни позову 44265807,36 грн.
В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову заявник вказує, що позов потребує забезпечення, оскільки є ймовірність того, що відповідачем - ФГ «Органік Сістемс» будуть вчинені дії, направлені на виведення активів підприємства з метою істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення зі стягнення боргу. На підтвердження вказаних обставин заявник посилається на аналітичну інформацію інтернет-системи Youcontrol, на дані Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що відображені на сайті Українського Бюро Кредитних Історій, інтерв'ю фінансового менеджера Жукової О. інтернет виданню «Агропортал». Як стверджує заявник, з метою можливого уникнення від сплати боргів підприємством Фермерське господарство "Органік Сістемс" (скорочена назва ФГ «ОС») код ЄДРПОУ 5521091, цими ж учасниками зареєстровано і паралельно функціонує підприємство зі схожою назвою Приватне підприємство "Органік Сістемс" (скорочена назва ПП «ОС») код ЄДРПОУ 34739300.
На переконання заявника його вимога про забезпечення позову є: розумною, обґрунтованою й адекватною у співвідношенні з вимогами позову й діями відповідача; фактичним забезпеченням збалансованості інтересів сторін, враховуючи те, що відповідач більше трьох років не здійснював оплату; пов'язаною із предметом позовної вимоги, зокрема, такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; правовим інструментом виключення імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.
Як зазначає заявник, зустрічне забезпечення позивач вважає недоцільним, оскільки майно залишається у відповідача й може бути передане позивачу виключно в процесі виконання рішення суду, що не припиняє права власності відповідача на час розгляду справи, а лише його обмежує.
Розглянувши вказану заяву позивача про забезпечення позову в порядку ст. 136-140 ГПК України та матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов наступних висновків.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п'ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі №910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначає про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 8.4. - 8.6. постанови).
У пунктах 46-48 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як було зазначено вище, в обґрунтування підстав забезпечення позову заявник зазначає про наявність обставин, що можуть свідчити про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення зі стягнення боргу, що, на думку заявника, підтверджується аналітичною інформацією інтернет-системи Youcontrol, даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що відображені на сайті Українського Бюро Кредитних Історій, інтерв'ю фінансового менеджера Жукової О. інтернет виданню «Агропортал».
Наразі згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами у відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3, 4 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова КГС ВС від 17.03.2021 у справі № 914/784/20).
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Так, в даному випадку суд зазначає, що аналітична інформація системи “YOUCONTROL» має виключно рекомендаційний характер і не може підміняти будь-які експертні висновки, існуючі офіційні дані та/або встановлювати будь-які факти або обставини, що мають юридичне значення. Використання аналітичних даних системи “YOUCONTROL» для прийняття управлінських, фінансових, організаційних та будь-яких інших рішень, дій (або бездіяльності), здійснюється користувачами та/або пов'язаними із ним особами виключно на власний розсуд і товариство “Ю-Контрол» за їх наслідки відповідальності не несе (така позиція викладена в п. 51 постанови КГС ВС від 05.12.2019 у справі № 910/14928/18).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що аналітична інформація з інтернет-системи Youcontrol, відомості з сайту Українського Бюро Кредитних Історій, інтерв'ю фінансового менеджера Жукової О. інтернет виданню «Агропортал» не є належними та допустимими у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказами, які б свідчили, про фінансовий стан відповідача та про обставини, які можуть утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Таким чином, суд вважає, що заявником не надано доказів, що свідчили б про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення у зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів.
В даному випадку доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, відтак заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів.
При цьому суд вважає безпідставними посилання позивача в заяві на те, що оскільки відповідачем було сплачено борг після претензії, це свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання з оплати. Так, по-перше, у відповідача за змістом позову на день подачі позову відсутнє зобов'язання з оплати товару. По-друге, сам по собі факт допущення відповідачем порушення строку виконання грошових зобов'язань за контрактом №ОС3004 від 30.04.2021 р., на підставі чого позивачем було нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні втрати та неустойку у загальній сумі 44256807,36 грн., не свідчить про ухилення відповідача від виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрінол» про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агрінол» про забезпечення позову у справі № 915/1596/25 (вх. 15469/25 від 04.11.2025 р.) відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 06.11.2025 року.
Суддя Ільєва Л.М.