05 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1588/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши в електронній формі матеріали позовної заяви (вх. № 15338/25 від 31.10.2025 р.) першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (54005, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, 73; код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради (54005, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20; код ЄДРПОУ 26565573) та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради (54005, м. Миколаїв, вул. Павла Скоропадського, 7; код ЄДРПОУ 03365707) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, офіс 147; код ЄДРПОУ 44992579) про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних коштів в сумі 162005,28 грн., -
Перший заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» про:
- визнання недійсною додаткову угоду від 06.12.2023 №1 до договору підряду від 01.11.2023 № 432, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд»;
- визнання недійсною додаткову угоду від 15.12.2023 № 2 до договору підряду від 01.11.2023 № 432, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд»;
- визнання недійсним підпункт 2 пункту 1 додаткової угоди від 22.12.2023 № 3 до договору підряду від 01.11.2023 № 432 яким продовжено строк надання послуг, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд»;
- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» на користь Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради пеню та штраф у розмірі 162005,28 грн., з яких пеня у сумі 114037,25 грн. та штраф за прострочення зобов'язання понад 30 днів у сумі 47968,03 грн.
Позовні вимоги прокурором обґрунтовані порушенням вимог законодавства під час укладення додаткових угод № 1 від 06.12.2023 р., № 2 від 15.12.2023 р. та № 3 від 22.12.2023 р. до договору підряду № 432 від 01.11.2023 р., укладеного між Департаментом житлово комунального господарства Миколаївської міської ради та ТОВ “Оріон-Промтрейд» в частині продовження строку надання послуг, а саме за відсутності документального підтвердження об'єктивних обставин для продовження строку виконання робіт, як визначено пп. 4 п. 19 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, а також невиконання вказаних робіт у строк, встановлений у договорі. Як вказує прокурор, за наданою Миколаївською міською радою листом від 27.05.2024 № 7590/02.02.01-40/08/020/24, документальним підтвердженням об'єктивних обставин, що спричинили «Оріон Промтрейд» від 30.11.2023, у якому иконавець просить продовжити термін дії договору, у зв'язку з виявленими додатковими роботами та несприятливими погодними умовами через які потрібен додатковий час, на виконання технологічних процесів будівельних робіт. В подальшому, як зазначає прокурор, на підставі листа ТОВ «Оріон Промтрейд» від 15.12.2023 та від 20.12.2023 з аналогічним змістом, сторонами укладено додаткову угоду від 15.12.2023 № 2, якою строк надання послуг за договором продовжено до 22.12.2023, та додаткову угоду від 22.12.2023 № 3, якою строк надання послуг за договором знов продовжено до 31.03.2024, а строк його дії продовжено до 31.12.2024.
Наразі прокурор зазначає, що обставини, що унеможливлюють виконання договору про закупівлю у встановлені договором строки, мають підтверджуватись належними документами та матеріалами, що об'єктивно відображають інформацію про настання несприятливих для виконання договору обставин. Разом з тим, усі листи виконавця мають однаковий зміст та не містять жодних підтверджень викладених у них обставин, зокрема відомостей про те, які саме роботи були додатково виявлені, чим саме підтверджуються несприятливі погодні умови, який проміжок часу вони тривали, і яким чином впливають на технологічні процеси ремонту підвального приміщення, який саме час потрібен для завершення будівельних робіт.
Відтак, прокурор вважає, що вищевказані додаткові угоди № № 1-2 та № 3 в частині продовження строку надання послуг до договору підряду підлягають визнанню недійсними відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України. В свою чергу на підставі п. 7.2. договору за несвоєчасне невиконання зобов'язань за договором № 432 від 01.11.2023 р. відповідачу нараховано пеню у сумі 114037,25 грн. та штраф за прострочення зобов'язання понад 30 днів у сумі 47968,03 грн.
Як вбачається з позовної заяви, прокурором вказано відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» (код ЄДРПОУ 44992579), місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, офіс 147.
При цьому прокурор в позовній заяві в обґрунтування підсудності спору саме Господарському суду Миколаївської області з посиланням на ч. 5 ст. 29 ГПК України вказує, що окружною прокуратурою зазначений позов подано за місцем виконання договору від 01.11.2023 № 432.
Відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Наразі суд зазначає, що правила ч. 5 ст. 29 ГПК України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці.
Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України “Підсудність справ за вибором позивача» право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Аналіз зазначених положень процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Разом з тим, у даному випадку предметом спору є вимоги про визнання недійсним додаткових угод до договору підряду №432 від 01.11.2023 та стягнення штрафних санкцій. Як вбачається зі змісту п. 1.3. вказаного договору місце надання послуг: Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, житловий будинок № 25/4 по вул. Леваневців.
Водночас суд зазначає, що спір у даній справі безпосередньо не стосується виконання робіт за договором підряду №432 від 01.11.2023 р. Тобто спір про визнання недійсним додаткових угод та стягнення штрафних санкцій безпосередньо не пов'язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимоги про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, а не спір про виконання робіт на вказаному в договорі об'єкті. Зобов'язання зі сплати штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору та вимоги про визнання недійсним додаткових угод не є такими, які належить виконувати тільки в певному місці через їх особливість.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.06.2019 р. у справі № 903/432/18.
Правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено ст. 532 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
Зокрема, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання за грошовим зобов'язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Правила ст. 532 Цивільного кодексу України застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена (наприклад, п. 4 ч. 1 ст. 532), і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.
Отже, стягнення штрафних санкцій не містить прив'язки до певного конкретного місця, в тому числі і до місця виконання договору.
При цьому суд зауважує, що у даному спорі про визнання недійсним додаткових угод до договору підряду та стягнення з відповідача грошових коштів місце виконання робіт за договором не має значення для визначення юрисдикції спору, тому, на думку суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України. Адже сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і частина п'ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність визначення підсудності даного спору за загальними правилами, а підстав, визначених приписами ст. 29, 30 ГПК України, судом не встановлено.
За загальними правилами, визначеними в ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 4 ст. 10 вищезазначеного Закону відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Наразі згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним у позовній заяві кодом ЄДРПОУ відповідача встановлено, що місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» значиться за адресою: Україна, 03022, місто Київ, вул. Васильківська, будинок 30, офіс 147.
За таких обставин, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду за місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд», що за територіальною юрисдикцією (підсудністю) віднесено до компетенції Господарського суду міста Києва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому суд зауважує, що передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом.
В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності), визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у справі “Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Також Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви N 29458/04, N 29465/04) зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Така ж позиція наведена Європейським судом з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria", де крім цього вказано, що поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.
З наведених обставин, суд вважає неможливим розгляд також заяви про забезпечення позову.
Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що матеріали позовної заяви першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних коштів в сумі 162005,28 грн. підлягають направленню для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 31, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
Позовну заяву першого заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон Промтрейд» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення штрафних коштів в сумі 162005,28 грн. (вх. № 15338/25 від 31.10.2025 р.) з додатками в електронній формі направити для розгляду за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 05.11.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва