11 вересня 2025 року Справа № 915/784/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, пров. Пожежний, 3, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 02910048)
в інтересах держави в особі Баштанської міської ради Миколаївської області, вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Миколаївська область, 56101 (код ЄДРПОУ 04376469)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ОРДИНАНС», с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 38682185)
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення штрафних санкцій
за участю представників сторін:
від прокуратури: Дзюбан О. В.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Миколаївської області звернувся Керівник Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Баштанської міської ради Миколаївської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДИНАНС», в якій просить суд:
1. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 04.09.2023 до Договору № 134 від 15.05.2023, укладену між Баштанською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРДИНАНС».
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДИНАНС» на користь загального фонду бюджету Баштанської міської територіальної громади пеню в сумі 228 741, 87 грн.
Прокуратура просить суд стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури 5 167, 30 грн. судового збору, сплаченого за подачу позову.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 23.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 01.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2025, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до ст. 219 ГПК України відкладено ухвалення та проголошення скороченого судового рішення на 11.09.2025.
В судове засідання 11.09.2025 позивач Баштанська міська рада Миколаївської області та відповідач явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України.
Ухвали суду по даній справі направлено судом до електронних кабінетів позивача Баштанської міської ради Миколаївської області та відповідача ТОВ «ОРДИНАНС».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
11.07.2025 від позивача на адресу суду за допомогою підсистеми “Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 10353/25 від 11.07.2025), в якому позивач просить суд розглядати справу без участі представника Баштанської міської ради за наявними матеріалами справи.
Розглянувши клопотання позивача, судом встановлено, що клопотання (вх. № 10353/25 від 11.07.2025) за своїм змістом фактично є заявою про розгляд справи без участі позивача Баштанської міської ради Миколаївської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Клопотання позивача про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача судом розглянуто та задоволено.
Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином та завчасно повідомлені про розгляд справи, враховуючи заяву позивача про розгляд справи без участі представника, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідачів.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.
Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
В судовому засіданні 11.09.2025 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
2.1. Правова позиція прокуратури.
Підставою позову зазначено наступні обставини.
За результатами проведеної публічної закупівлі між Баштанською міською радою (замовник) та ТОВ «ОРДИНАНС» (підрядник) укладено договір підряду № 134 від 15.05.2023, відповідно до умов якого підрядник взяв на себе зобов'язання на свій ризик по завданню замовника і за його рахунок виконати роботи: «Капітальний ремонт автодороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області», а замовник зобов'язався надати підряднику затверджену проектну документацію, прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.
04.09.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 04.09.2023, якою сторони за взаємною згодою вирішили розірвати договір № 134 від 15.05.2023. Пунктом 2 додаткової угоди сторони зазначили, що у зв'язку з припиненням зобов'язань, вони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за договором № 134 від 15.05.2023, а п. 3 вказаної угоди підтвердили відсутність будь-яких претензій сторін одна до одної, що виникли за договором № 134 від 15.05.2023.
Прокуратура зазначає, що додаткова угода № 1 від 04.09.2023 підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 203, 215 ЦК України, оскільки вона укладена з порушенням вимог п. 19 Особливостей закупівель, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, ст. 651 та 652 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 64 БК України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування», а також п.п. 8.2, 11.5, 13.2 договору № 134, оскільки:
- підставою розірвання договору стало невиконання підрядником своїх зобов'язань за договором, а не істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору;
- сторонами без внесення змін до п. 8.2, п. 11.5 договору змінено умови договору про відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань.
Прокуратура зазначає, що відмова Баштанської міської ради від використання своїх прав на нарахування та стягнення штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням ТОВ «ОРДИНАНС» своїх зобов'язань у строки, визначені договором № 134 від 15.05.2023, суперечить умовам договору, нормам цивільного законодавства та інтересам держави в особі територіальної громади міста Баштанка.
Посилаючись на умови п. 8.2 договору, прокуратура просить суд стягнути з відповідача пеню за невиконання умов договору, виходячи з вартості невиконаних зобов'язань. Пеня нарахована за період з 31.07.2023 по 03.09.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 131-1 Конституції України, ст. 16, 203, 215, 216, 626, 628, 632, 638, 651, 652, 670 ЦК України, ст. 42, 179, 180, 188 ГК України, Законом України «Про публічні закупівлі», Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України «Про прокуратуру», судовою практикою.
2.2. Правова позиція позивача Баштанської міської ради Миколаївської області.
Позивач в заяві (вх. № 8978/25 від 16.06.2025) зазначив, що 15.05.2023 між Баштанською міською радою та ТОВ «ОРДИНАНС» був укладений Договір № 134. Пунктом 5.1 договору сторони узгодили дату закінчення виконання робіт до 30.07.2023. Підрядником роботи не були розпочаті, акти виконаних робіт Замовнику не надавались, а отже кошти органом місцевого самоврядування за вказаним Договором на рахунки ТОВ «ОРДИНАНС» не перераховувались. У зв'язку з вимогами ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 5.3 та п. 13.2 договору у органу місцевого самоврядування були відсутні підстави для продовження строку виконання робіт та відповідно сторони прийшли до взаємної згоди щодо підписання додаткової угоди № 1 від 04.09.2023 про розірвання Договору № 134 від 15.05.2023.
Позивач зазначає, що сторонами виконано всі вимоги при підписанні додаткової угоди № 1 до Договору, а саме: зміст правочину законний, дотримано вимоги щодо письмової форми правочину, суб'єктний склад - підписанти мають необхідні права для підписання угоди, дефекти волевиявлення сторін правочину теж відсутні.
Позивач зазначає, що всупереч ст. 13, 74 ГПК України органом прокуратури не доведено жодного факту щодо суперечності положень Додаткової угоди № 1 від 04.09.2023 до Договору № 134 від 15.05.2023, іншим актам цивільного або господарського законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, не доведено наявності наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання незаконних наслідків.
Позивач вважає, що Додаткова угода № 1 від 04.09.2023 до Договору № 134 укладена з додержанням вимог чинного законодавства України та не суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пояснення обґрунтовані приписами ст. 180, 222 ГК України, ст. 203, 215, 651, 653, 852 ЦК України ст. 1, 41 Закону України «Про публічні закупівлі», судовою практикою та умовами договору.
2.3. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 9396/25 від 23.06.2025) просить суд в позові відмовити у повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне.
Додатковою угодою № 1 від 04.09.2023 не вносилися зміни до умов Договору № 134 від 15.05.2023, а отже твердження прокуратури щодо зміни сторонами умови про відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти та наявність обов'язку підрядника сплатити пеню є некоректними.
Відповідач зазначає, що контрагент з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником права або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією (ст. 222 ГК України), має право, а не обов'язок звернення до господарського суду (ст. 4 ГПК України) та має право, а не обов'язок стягнення збитків (ст. 852 ЦК України). Отже, Баштанська міська рада, враховуючи всі обставини ситуації, що склалася та доцільність взагалі, мала право не застосовувати штрафні санкції.
Сторонами виконано всі вимоги при підписанні додаткової угоди № 1 до Договору, а саме: зміст правочину законний, дотримано вимоги щодо письмової форми правочину, суб'єктний склад - підписанти мають необхідні права для підписання угоди, дефекти волевиявлення сторін правочину теж відсутні.
До того ж, звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13,74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.
Всупереч наведеним статтям органом прокуратури не доведено жодного факту щодо суперечності положень Додаткової угоди № 1 від 04.09.2023 року до Договору № 134 від 15.05.2023 року, іншим актам цивільного або господарського законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, не доведено наявності наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання незаконних наслідків
Додаткова угода № 1 від 04.09.2023 до Договору № 134 укладена з додержанням вимог чинного законодавства України та не суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідач також зазначає, що 06.06.2023 російська армія підірвала Каховську ГЕС. У зв'язку з чим, всі сили держави були задіяні на те, щоб подолати наслідки цієї жахливої катастрофи. Постачальники піщано-щебеневої продукції, з якими працював відповідач, також брали участь у створенні захисних споруд, загороджень та евакуаційних маршрутів, і направляли більшу частину своєї продукції на ці цілі, у зв'язку з чим, в тому числі, ТОВ «ОРДИНАНС» не змогло вчасно виконати свої зобов'язання по договору, про що було зазначено в листі від 15.08.2023 № 35.
Заперечення обґрунтовані приписами ст. 180, 222 ГК України, ст. 203, 204, 215, 651, 653, 852 ЦК України ст. 1, 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умовами договору.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Рішенням Баштанської міської ради № 9 від 09.02.2023 «Про внесення змін до бюджету Баштанської територіальної громади на 2023 рік» вирішено, зокрема: внесені зміни до бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів бюджету міської територіальної громади на 2023 рік згідно з додатком № 3 до цього рішення (п. 3 рішення), зокрема, збільшено обсяг видатків по головних розпорядниках коштів спеціального фонду бюджету (п.п. 3.2 рішення), в тому числі Баштанській міській раді на 11 320 798, 96 грн. (п.п.п. 3.2.1 рішення).
Згідно з п. 2.3 витягу з пояснювальної записки до рішення міської ради «Про внесення змін до бюджету Баштанської територіальної громади на 2023 рік» від 09.02.2023 № 9 по КПКВК0116030 «Організація благоустрою населених пунктів» збільшено видатки на суму 7 285 523, 86 грн., в тому числі на капітальний ремонт автодороги по вул. Українська (2 пусковий комплекс: проектні роботи, експертиза ПКД, будівельні роботи, авторський та технічний нагляди - 7 112 011, 00 грн.).
Уповноваженою особою з публічних закупівель Баштанської міської ради внесені зміни до річного плану закупівель, якими передбачено закупівлю за рахунок коштів місцевого бюджету робіт з капітального ремонту дороги по вул. Українська в м. Баштанка вартістю 6 687 168 грн., які оформлені протоколом про затвердження річного плану закупівель UA-P-2023-04-20-005518-b.
Очікувана вартість закупівлі робіт з капітального ремонту дороги по вул. Українська в м. Баштанка була визначена на підстав експертного звіту щодо розгляду кошторисної частини проєктної документації за робочим проєктом "Капітальний ремонт автодороги по вул. Українській в м. Баштанка Миколаївської області". Коригування 2.
20.04.2023 на веб-порталі «ProZorro» Баштанською міською радою розміщено оголошення про проведення відкритих торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2023-04-20-010461-a). Предмет закупівлі: "Капітальний ремонт дороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області, коригування 2. Код згідно з Єдиним закупівельним словником: ДК 021:2015:45230000-8 - Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь".
Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 30 липня 2023
Очікувана вартість предмета закупівлі: 6 687 186, 00 грн.
За результатами проведення процедури закупівлі ТОВ «ОРДИНАНС» визнано переможцем з ціною пропозиції 5 421 479, 30 грн., з яким укладено договір № 134 від 15.05.2023 (звіт про результати проведення процедури закупівлі UA-2023-04-20-010461-a від 15.05.2023).
15.05.2023 між Баштанською міською радою (замовник) та ТОВ «ОРДИНАНС» (підрядник) укладено договір № 134 від 15.05.2023.
Відповідно до п. 12.1 договору цей договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків та гарантійних термінів до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Додатками до договору є (п. 14 договору):
14.1. Договірна ціна за кошторисними нормами
14.2. Пояснювальна записка
14.3. Дефектний акт
14.4. Підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису
14.5. Розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису
14.6. Локальний кошторис на будівельні роботи.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 2.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик по завданню замовника і за його рахунок виконати роботи: «Капітальний ремонт автодороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області, коригування 2» (код CPV за кодом ДК 021:2015 - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), а замовник зобов'язується надати підряднику затверджену проектну документацію, прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору сума цього договору становить 5 421 479, 30 грн., в тому числі ПДВ: 903 579, 88 грн., 4 517 899, 42 грн. без ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 договору строки виконання робіт за цим договором встановлюється до 30.07.2023 року.
Відповідно до п. 5.2 договору виконання робіт здійснюється у встановлені договором строки.
Відповідно до п. 5.3 договору перегляд строків виконання робіт може здійснюватись у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, в тому числі форс-мажорних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі, за погодженням сторін і оформляється додатковими угодами до договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.4 договору при виникненні обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, він може ставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин.
Відповідно до п. 5.5 договору обставинами, які перешкоджають виконанню підрядником робіт в установлені строки і дають йому право на перегляд цих строків, є обставини:
1) непереборної сили - форс-мажорні обставини: пожежі, землетруси, тайфуни, обледеніння енергетичних об'єктів та інші стихійні лиха, а також страйки, воєнні дії, повстання. Факт виникнення та строк дії форс-мажорних обставин повинен бути підтверджений Торгово-промисловою палатою України.
2) за які відповідає Замовник (відсутність коштів на фінансування, поява додаткових робіт, зміна за рішенням Замовника строків виконання робіт, зміна проектних рішень тощо);
3) призупинення робіт з вини дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, крім випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами;
4) прийняття нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на строки виконання робіт.
Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником робіт після підписання Сторонами актів приймання-передачі робіт протягом 10 календарних днів.
Відповідно до п. 7.2.1 договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та соєчасно роботи, передбачені цим договором у відповідності з затвердженою проектно-кошторисною документацією і здати їх в порядку. передбаченими будівельними нормами і правилами та нести відповідальність за постачання матеріалів, обладнання та якість виконаних робіт перед Замовником за всі роботи, що виконуються залученими організаціями.
Відповідно до п. 7.6 договору підрядник завчасно і у письмовій формі інформує замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт з незалежних від нього обставин (не менш ніж за 2 тижні).
Відповідно до п. 7.7.4 договору замовник має право розірвати договір підряду, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх неякісно, некваліфіковано або настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає неможливим.
Відповідно до п. 7.7.5 договору замовник має право ініціювати внесення змін у договір підряду, які оформляються додатковою угодою.
Відповідно до п. 7.7.6 договору замовник також має інші права, передбачені договором підряду, Цивільним і Господарським кодексами України, Загальними умовами укладання і виконання договорів підряду в капітальному будівництві та іншими актами законодавства України.
Відповідно до п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цим договором.
Відповідно до п. 8.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі робіт за бюджетні кошти підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань згідно з Договором. Неустойка підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Інші види санкцій до підрядника не застосовуються.
Відповідно до п. 11.5 договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. За порушення сторонами строків виконання зобов'язань за договором винна сторона виплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невиконаних зобов'язань згідно з договором за кожен день прострочення.
15.08.2023 відповідач звернувся до позивача Баштанської міської ради з листом № 35 від 15.08.2023 (вх. дата 21.08.2023), в якому відповідач зазначив, що згідно з п. 5.1 договору строк виконання робіт з дати підписання договору до 30.07.2023, проте у зв'язку з порушенням сталих ланцюгів поставок будівельних матеріалів та їх складових відповідач просив на підставі п. 5.5 розділу 5 договору продовжити термін (строк) виконання робіт (послуг) до 31.11.2023.
Лист № 35 від 15.08.2023 отримано позивачем Баштанською міською радою 21.08.2023, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції (вх. № 1883/02.02-6/12 від 21.08.2023).
Будь-яких документів на підтвердження викладених у листі обставин суду не подано.
У відповідь на лист від 15.08.2023 № 35 позивач Баштанська міська рада 30.08.2023 звернулась до відповідача з листом № 30 від 30.08.2023 про розірвання договору № 134 від 15.05.2023, в якому позивач зазначив з посиланням на п. 3 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та п. 5.3 договору зазначив, що перегляд строків виконання робіт у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Документів, які б підтвердили виникнення зазначених у листі обставин Замовнику не подано. Керуючись ч. 2 ст. 320 ГК України, п. 7.7.4, п. 13.8 договору, позивач (замовник) ініціював розірвання договору підряду та направив на адресу позивача підписану замовником додаткову угоду про розірвання договору № 134 від 15.05.2023, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором.
Додатком до листа є додаткова угода про розірвання договору № 134 від 15.05.2023.
04.09.2023 додатковою угодою № 1, укладеною та підписаною Баштанською міською радою (замовник) та ТОВ «ОРДИНАНС» (підрядник), розірвано договір № 134 від 15.05.2023.
Так, в додатковій угоді зазначено наступне.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, а саме: невиконання робіт у встановлені строки по Договору № 134 від 15.05.2023 року, керуючись положеннями Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 651, ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, п. 7.7.4. Договору № 134 від 15.05.2023 року Сторони дійшли згоди укласти цю додаткову угоду про наступне:
1. Сторони дійшли взаємної згоди цією Додатковою угодою розірвати Договір № 134 від 15.05.2023 р, де предметом є виконання робіт: «Капітальний ремонт автодороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області, коригування 2», відповідно за ДК 021:2015 код 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь.
2. З моменту набрання чинності цією додатковою угодою решта зобов'язань сторін, що виникли із зазначеного договору № 134 від 15.05.2023 року, припиняються. Сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли за договором № 134 від 15.05.2023 року.
3. Сторони підтверджують відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням договору № 134 від 15.05.2023 року.
4. Ця додаткова угода складена українською мовою у 2 (двох) оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.
5. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору № 134 від 15.05.2023 року та набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.
Додаткова угода підписана та скріплена печатками сторін.
На веб-порталі «ProZorro» розміщено «Звіт про виконання договору про закупівлю UA-2023-04-20-010461-a», в якому зазначено, зокрема строк дії договору про закупівлю: 15.05.2023-31.12.2023 та причина розірвання договору, якщо таке мало місце: неналежне виконання зобов'язань.
Відповідно до інформації Баштанської міської ради № В-130/02.03-10 від 19.12.2024, наданої на запит прокуратури, підрядник не приступив до виконання робіт за договором № 134, а тому не міг надати будь-яких підтверджуючих документів щодо виконання умов договору № 134, відповідно Баштанською міською радою не проводилось жодних розрахунків за договором № 134 від 15.05.2023.
Суду не подано доказів виконання робіт підрядником, а також проведення замовником будь-яких оплат по договору.
Відповідно до інформації Баштанської міської ради № 2010/02.02-6/12 від 08.08.2024, наданої на запит прокуратури, у зв'язку з розірванням договору № 134 від 15.05.2023 Баштанською міською радою не понесено жодних витрат до бюджету територіальної громади. Орган місцевого самоврядування не здійснював та не планує здійснювати претензійно-позовну роботу щодо стягнення штрафних санкцій з ТОВ «ОРДИНАНС».
Відповідно до інформації Баштанської міської ради № К-133/02.03-10 від 06.01.2025, наданої на запит прокуратури, після розірвання договору, з метою належного забезпечення благоустрою територій, Баштанською міською ініційовано проведення процедури закупівлі у вигляді відкритих торгів на веб порталі «ProZorro» 02.10.2023 року та 18.10.2023 року. В результаті торги визнані такими, що не відбулись внаслідок неподання жодної тендерної пропозиції. На початку 2024 року у відповідності до чинних вимог законодавства необхідно внесення змін та коригування проектно-кошторисної документації, при цьому бюджетні асигнування на вказане вище у Баштанської міської ради були відсутні, у тому числі, не передбачено коштів на виконання капітального ремонту доріг.
Також в інформації зазначено, що на день отримання запиту органом місцевого самоврядування не забезпечено капітальний ремонт автодороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
4.1. Правове регулювання підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, здійснення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.
Особа може відмовитися від свого майнового права.
Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
4.2. Правове регулювання договірних правовідносин.
В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (господарського зобов'язання), яке (зобов'язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення ГК України застосовується судом в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Аналогічна норма передбачена п. 28 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Невиконання зобов'язання виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання, тоді як неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання. При неналежному виконанні зобов'язання боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом (постанова КГС ВС від 18.11.2021 у даній справі № 915/212/20).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
4.3. Правове регулювання строку дії договору та строків виконання робіт.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до п. 17 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМУ № 668 від 01.08.2005 року (тут і далі - Загальних умов № 668), строки виконання робіт (будівництва об'єкта) встановлюються договором підряду і визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною договору підряду є календарний графік виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених договором підряду.
Відповідно до п. 18 Загальних умов № 668 установлення сторонами у договорі підряду строків виконання робіт (будівництва об'єкта) може пов'язуватися з виконанням замовником певних зобов'язань (надання підряднику будівельного майданчика (фронту робіт), передача проектної документації, відкриття фінансування, сплата авансу тощо).
Датою закінчення робіт (будівництва об'єкта) вважається дата їх прийняття замовником. Виконання робіт (будівництво об'єкта) може бути закінчено достроково тільки за згодою замовника.
Відповідно до п. 19 Загальних умов № 668 строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду в разі:
виникнення обставин непереборної сили;
невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо);
внесення змін до проектної документації;
дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами;
виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (будівництва об'єкта).
Відповідно до п. 20 Загальних умов № 668 замовник може приймати рішення про уповільнення темпів виконання робіт (будівництва об'єкта), їх зупинення або прискорення з внесенням відповідних змін у договір підряду.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання (п. 29, 33-35 постанови Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).
4.4. Правове регулювання внесення змін до договору та розірвання договору.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України). Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (п. 116-120 постанови ВП ВС від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до п. 28 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, замовник має право ініціювати внесення змін у договір підряду, вимагати розірвання договору підряду та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору підряду.
Відповідно до п. 117 Загальних умов № 668 внесення змін у договір підряду чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором підряду або законом. У разі відсутності такої згоди заінтересована сторона має право звернутися до суду.
Внесення змін у договір підряду оформлюється додатковою угодою, про що робиться застереження у договорі підряду.
4.5. Правове регулювання проведення публічних закупівель.
Закон України “Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про публічні закупівлі» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції від 01.01.2023) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» (в редакції від 01.01.2023) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Відповідно до п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) узгодженого сторонами збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі), за умови документального підтвердження такого коливання. Такі зміни до договору про закупівлю можуть бути внесені не раніше 90 днів з дня підписання договору про закупівлю або внесення до нього змін щодо збільшення ціни за одиницю товару за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Обмеження стосовно строків внесення змін до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару не застосовується у разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50 відсотків ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю;
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед», що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;
9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об'єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 “Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації» (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку;
10) співфінансування в обсязі не менш як 75 відсотків ціни договору про закупівлю, укладеного оператором системи передачі електричної енергії, за кошти кредитів, позик, грантів, що надаються відповідно до міжнародних договорів України організаціями, зазначеними у частині другій статті 6 Закону, із подальшим застосуванням правил і процедур, встановлених організацією, що здійснює таке співфінансування.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України «Про публічні закупівлі», норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова ВС від 08.11.2023 у справі № 926/3421/2276).
Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов'язань (строк поставки товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови ВС від 30.01.2024 у справі № 907/811/21, від 27.02.2024 у справі № 927/863/23, від 30.04.2024 у справі № 927/782/23).
4.6. Правове регулювання нарахування та стягнення неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Суми неустойки (пені), сплачені підрядником за порушення строків виконання окремих робіт, повертаються підрядникові у разі закінчення всіх робіт до встановленого договором граничного терміну.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, який діяв на час спірних правовідносин, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 217 ГК України господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова КГС ВС від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).
Таким чином, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (постанови КГС ВС від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 17.10.2019 у справі № 912/3237/18).
Відповідно до ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов'язання" не є тотожними (відповідний висновок також міститься у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17 та від 18.11.2019 року у справ № 910/16750/18).
4.7. Правове регулювання недійсності договору та наслідків.
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 715/310/22 (61-9464св22)).
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 216 ЦК України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Тлумачення ст. 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:
пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;
наявність підстав для оспорення правочину;
встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 715/310/22 (61-9464св22)).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова КГС ВС від 19.09.2023 № 910/19668/21; постанова КЦС ВС від 04.10.2023 № 291/1450/21).
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17).
Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова об'єднаної палати КГС ВС від 26.05.2023 № 905/77/21).
У випадку порушення вимог законодавства при укладенні договору про закупівлю, за винятком тих, що передбачені ст. 43 “Нікчемність договору про закупівлю» Закону України “Про публічні закупівлі», такий договір може бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, тобто є оспорюваним (постанова ВП ВС від 02.08.2023 у справі № 924/1288/21).
Подібний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 904/180/22.
Позовна вимога про визнання недійсним виконаного договору без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК, є належним способом захисту, який передбачений законом.
Водночас вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з'ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки (постанова ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20).
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України).
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6. постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 19.10.2022 у справі №910/14224/20).
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, та саме з метою його захисту.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14), від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19 (пункт 9.12).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
V. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що за результатами процедури відкритих торгів 15.05.2023 між Баштанською міською радою (замовник) та ТОВ «ОРДИНАНС» (підрядник) укладено договір № 134 від 15.05.2023, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується на свій ризик по завданню замовника і за його рахунок виконати роботи: «Капітальний ремонт автодороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області, коригування 2» (код CPV за кодом ДК 021:2015 - 45230000-8 Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь), а замовник зобов'язується надати підряднику затверджену проектну документацію, прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору (п. 2.1 договору).
Доказів визнання недійсним договору суду не подано.
Строк дії договору до 31.12.2023 (п. 12.1 договору), а строк виконання робіт - до 30.07.2023 (п. 5.1 договору).
04.09.2023 між Баштанською міською радою (замовник) та ТОВ «ОРДИНАНС» (підрядник) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 134 від 15.05.2023, відповідно до умов якої сторони дійшли взаємної згоди розірвати Договір № 134 від 15.05.2023 (п. 1 додаткової угоди № 1).
Прокуратура просить суд визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 04.09.2023 в цілому.
Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Судом встановлено, що договір підряду сторонами не виконано: підрядником не виконано роботи, а замовником в свою чергу не проводились оплати по договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що підрядник не розпочав виконання обумовлених договором робіт та 15.08.2023, тобто після настання граничного строку для виконання робіт (30.07.2023), звернувся до замовника з листом № 35 від 15.08.2023 (вх. дата 21.08.2023), в якому, у зв'язку з порушенням сталих ланцюгів поставок будівельних матеріалів та їх складових, просив на підставі п. 5.5 договору продовжити термін (строк) виконання робіт (послуг) до 31.11.2023. Документів, які б підтвердили виникнення зазначених у листі обставин, замовнику не подано. Матеріали даної господарської справи також не містять документального підтвердження об'єктивних обставин, що спричинили продовження строків виконання робіт, у зв'язку з чим замовник правомірно відмовив підряднику в продовженні строку виконання зобов'язання (п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 5.5, п. 13.2 договору) та ініціював розірвання договору, оскільки підрядником допущено істотне порушення умов договору підряду (ст. 651 ЦК України, п. 28, 117 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, п. 7.7.4, п. 13.8 договору).
В спірному випадку порушення умов договору підряду є істотним, оскільки підрядник не виконав передбачені умовами договору роботи у погоджений строк (не розпочав виконання робіт), у зв'язку з чим замовник позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, оскільки на час розгляду справи капітальний ремонт автодороги по вул. Українська в м. Баштанка, Баштанського району, Миколаївської області не виконано, а за результатами повторної процедури закупівлі у вигляді відкритих торгів останні визнані такими, що не відбулись. Негативні наслідки для замовника також полягають у необхідності внесення змін та коригування проектно-кошторисної документації, що в свою чергу потребує додаткових бюджетних коштів та часу.
На виконання ч. 9 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник оприлюднив звіт про виконання договору, зазначивши про розірвання договору (причина розірвання договору - неналежне виконання зобов'язань).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору, про що сторони зазначили в п. 1 оспорюваної додаткової угоди. Прокуратурою не зазначено в чому полягає невідповідність додаткової угоди в частині розірвання договору (п. 1 додаткової угоди) вимогам законодавства. Крім того, визнання недійсною додаткової угоди в частині пункту 1 матиме наслідком "поновлення" строку дії договору до 31.12.2023, що не матиме наслідком ефективний захист інтересів держави.
В п. 2 оспорюваної додаткової угоди сторони зазначили, що з моменту набрання чинності додатковою угодою припиняються зобов'язання сторін, що відповідає приписам ч. 2 ст. 653 ЦК України, якою передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Тобто, зобов'язання сторін припиняються на майбутнє, в спірному випадку зобов'язання сторін припинились 04.09.2023. Прокуратурою не зазначено в чому полягає невідповідність вимогам законодавства умова п. 2 додаткової угоди.
В п. 3 оспорюваної додаткової угоди сторони підтвердили відсутність будь-яких претензій одна до одної, пов'язаних з виконанням договору № 134 від 15.05.2023 року.
Суд зазначає, що умовами п. 3 додаткової угоди сторони не змінювали умови договору щодо відповідальності сторін, зокрема, але не виключно, п. 8.2, п. 11.5 договору. Матеріали справи також не містять доказів укладення між сторонами будь-яких інших додаткових угод, правочинів тощо, якими б сторони передбачили інші форми, види та наслідки відповідальності, аніж ті, які передбачено умовами договору.
Зазначення в договорі "відсутність претензій" не свідчить про відмову від самого права (в спірному випадку права замовника на застосування відповідальності до підрядника) (ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦК України), а також не припиняє, не скасовує цивільного обов'язку підрядника, який забезпечується відповідальністю (ч. 1, 3 ст. 14 ЦК України).
Цивільне законодавство розрізняє поняття "відмова від прав" (активна поведінка) та "відмова від реалізації права" (пасивна поведінка, бездіяльність). В свою чергу, "відмова від реалізації прав" не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсною додаткової угоди і в частині пункту 3, оскільки вказаною умовою додаткової угоди сторони не змінювали умови договору, зокрема, умови про відповідальність сторін, а умови п. 8.5, п. 11.5 договору можуть бути застосовані і після припинення дії договору, у випадку, якщо порушення умов договору підрядником мало місце під час дії договору.
Прокуратура, вказуючи про зміну сторонами в додатковій угоді умов про відповідальність, зазначає про порушення оспорюваною додатковою угодою ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 19 Особливостей закупівель.
Водночас відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України (в редакції, які діяла на час укладення додаткової угоди) при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 19 Особливостей закупівель істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім тих випадків, які передбачені вказаними нормами, а саме: щодо зміни предмета договору (зменшення обсягів закупівлі, покращення якості закупівлі), щодо зміни ціни договору (збільшення / зменшення ціни), щодо строку договору (продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокуратурою не зазначено конкретної норми закону для визнання недійсності додаткової угоди № 1 від 04.09.2023 до договору підряду № 134 від 15.05.2023, у зв'язку з чим в цій частині позову судом відмовлено.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 5.1 договору строки виконання робіт за цим договором встановлюється до 30.07.2023 року. Тобто, з 31.07.2023 відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань. Договір № 134 від 15.05.2023 вважається розірваним з 04.09.2023.
Як встановлено судом вище, відповідач повинен був виконати роботи у строк до 30.07.2023 (п. 5.1 договору). Проте, у вказаний строк відповідачем не було виконано взяті на себе договірні зобов'язання щодо виконання робіт у встановлений умовами договору строк, у зв'язку із чим прокуратурою нараховано відповідачу пеню в розмірі 228 741, 87 грн. за період з 31.07.2023 по 03.09.2023, тобто штрафні санкції нараховано за порушення виконання зобов'язання щодо виконання робіт, яке (порушення) мало місце під час дії договору.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що прокуратурою здійснено нарахування пені відповідно до умов приписів ч. 2 ст. 833 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та умов п. 8.2, п. 11.5 договору, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за порушення строків виконання робіт від загальної вартості робіт за договором, яка (вартість робіт) становить 5 421 479, 30 грн. (п. 4.1 договору). Нарахування пені здійснено прокуратурою за період з 31.07.2023 по 03.09.2023. Розрахунок пені здійснено прокуратурою арифметично правильно відповідно до умов договору та вимог законодавства. Період нарахування визначено правильно. Детальний розрахунок пені міститься в тексті позовної заяви. Отже, нарахування пені в сумі 228 741, 87 грн. є обґрунтованим та підставним.
Підстави для звільнення відповідача від відповідальності в суду відсутні.
Отже, позов в частині стягнення пені в сумі 228 741, 87 грн. підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 744, 90 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 129, 219, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДИНАНС», с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 38682185) на користь загального фонду бюджету Баштанської міської територіальної громади пеню в сумі 228 741, 87 грн. (двісті двадцять вісім тисяч сімсот сорок одна грн. 87 коп.).
3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРДИНАНС», с. Софіївка, Баштанський район, Миколаївська область, 55632 (код ЄДРПОУ 38682185) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172):
- 2 744, 90 грн. (дві тисячі сімсот сорок чотири грн. 90 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Накази видати прокуратурі після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 06.11.2025
Суддя Е.М. Олейняш