06 листопада 2025 року Справа № 915/1177/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу
за позовом: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ», вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661
електронна пошта: energoatom@atom.gov.ua
представник позивача, Тучкова Юлія Василівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
в особі: філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», Миколаївська обл., м. Південноукраїнськ, Вознесенський р-н, 55001, код ЄДРПОУ 20915546
електронна пошта: office@sunpp.atom.gov.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ БУД ПРОЕКТ», вул. Белелюбського академіка, 68, корпус 2, 49019, код ЄДРПОУ 45047782
про: стягнення 5 391,36 грн.
Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою № 23-0030.06/18456-вих від 04.08.2025 (вх. № 11585/25 від 11.08.2025), в якій просить суд стягнути з ТОВ «Гарант Буд Проект» (49019, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд 68, корп.2 код ЄДРПОУ 45047782) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (55001, Миколаївська область, м. Південноукраїнськ, р/р НОМЕР_1 у філії Миколаївського облуправління АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 20915546) пеню в розмірі 1 896,96 грн., штраф 7% в розмірі 3 494,40 грн. та судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову товариство зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки в частині своєчасності постачання обумовленого договором товару.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 526, 530, 546, 610-612, 626 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами договору.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1177/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами справи. Ухвалено провести розгляд справи № 915/1177/25 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронних кабінетів одержувачів 01.09.2025 о 19:39, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2025 у справі № 915/1177/25 позивач та відповідач отримали 02.09.2025.
16.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ БУД ПРОЕКТ» надійшов сформований в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву б/н від 15.09.2025 (вх. № 13147/25 від 16.09.2025), в якому відповідач вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись, зокрема, на те, що в позовній заяві позивач визначає строк поставки Товару 14.11.2024 року та саме з цієї дати розпочинає облік розрахунку штрафних санкцій. Але ця дата не передбачена Договором як строк виконання відповідачем своїх зобов'язань і здійснювати від неї облік є повністю безпідставним. Відповідач зауважує, що в пункті 3.1 Договору сторони дійшли згоди що постачання товару здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 20.10.2024, при цьому, сам Договір сторони уклали 29.10.2024. Тобто, сторони уклали Договір, який передбачав поставку Товару в строк за дев'ять днів до його укладання, що є фізично неможливим для виконання. Жодних додаткових угод щодо зміни нереалістичного строку постачання Товару сторони не вносили та не встановлювали інший строк виконання зобов'язань з постачання товару. За таких обставин, відповідач вважає, що він повинен був виконати свої зобов'язання з постачання Товару під час строку дії Договору. Згідно п. 13.1 Договору він діє до 31.12.2025 року. Як зазначено в позовній заяві, відповідач виконав всі свої зобов'язання за Договором 23.12.2025 року, тобто в межах строку дії Договору.
З урахуванням наведеного, товариство просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю; судові витрати по справі покласти на позивача.
22.09.2025 до суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» надійшла сформована в системі «Електронний суд» відповідь на відзив б/н від 19.09.2025 (вх. № 13589/25 від 22.09.2025), у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач був добре обізнаний з умовами постачання товару за укладеним договором ще на стадії акцептування його пропозиції та визначення ТОВ «Гарант Буд Проект» переможцем аукціону електронних торгів в системі ProZorro. Незважаючи на це, уповноважені представники відповідача, без будь-яких зауважень, підписали проєкт договору та скріпили його своєю печаткою. Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. За таких обставин, укладений договір має не визначену дату постачання товару, і позивачем, в рамках ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, на адресу відповідача було направлено лист № 23-2100/24529-вих від 07.11.2024 з проханням здійснити постачання товару. На переконання позивача, саме 07.11.2024 є датою пред'явлення вимоги про постачання товару за укладеним договором, а 14.11.2024 є останнім днем для здійснення поставки товару відповідачем.
30.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ БУД ПРОЕКТ» надійшла така кореспонденція:
- сформовані в системі «Електронний суд» заперечення № 30 09 2 від 29.09.2025 (вх. № 13864/25 від 30.09.2025) на відповідь на відзив, у яких товариство, зокрема, щодо обізнаності відповідача, як стверджує позивач, щодо умов постачання та термінів, зауважує, що відповідачем неодноразово зверталась увага на не реалістичність терміну постачання - не пізніше 20.10.2024 року, відразу після підписання. Дані листи були залишені позивачем без відповіді. Крім того, відповідач зазначає, що позивач, достеменно знаючи про допущену помилку у проєкті договору, ігноруючи неодноразові спроби та прохання відповідача виправити цю помилку, посилаючись на лист № 23-2100/24529-вих від 07.11.2024, отримавши всі товарно-матеріальні цінності за даним договором 23.12.2024, ініціював позов до суду, що на думку відповідача суперечить логіці та діловій етиці при веденні господарських взаємовідносин.
- сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення № 30 09 1 від 30.09.2025 (вх. № 13880/25 від 30.09.2025), в яких відповідач просить суд доєднати до матеріалів справи докази відправлення на офіційну електронну адресу провідного інженера УВТК, відповідального та повноваженого за договором поставки товару №53-123-01-24-09464 від 29.10.2024 року, листів щодо перенесення термінів постачання до 20.12.2024року (від 08.11.2024року та від 11.11.2024року).
15.10.2025 до суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» надійшли заперечення № 23-0030.06/23906-вих від 14.09.2025 (вх. № 14545/25) на додаткові пояснення, у яких позивач щодо заявлених аргументів відповідача та долучення до матеріалів справи доказів відправлення листів щодо перенесення термінів постачання до 20.12.2024 зазначає, що за умовами укладеного договору сторонами є Акціонерне товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект», особи, які діють від імені сторін зазначені в преамбулі укладеного договору, також вони є уповноваженими підписантами даного договору. В той же час, відповідачем направлено два листа невідомого змісту (із наданих до суду скрін шотів не вбачається, що саме листи про продовження терміну постачання було направлено на адресу позивача) на електронну адресу працівника позивача, який жодним чином не є, як стверджує відповідач, «відповідальним та повноважним» за договором постачання. За таких обставин, позивач вважає, що надані відповідачем скрін шоти не можуть слугувати доказами офіційного направлення листів відповідного змісту про перенесення термінів постачання товару на офіційну адресу позивача.
15.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ БУД ПРОЕКТ» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення № 15 10 25 2 від 15.10.2025 (вх. № 14608/25 від 15.10.2025), в яких відповідач, зокрема, зазначає про хибність тверджень позивача, що листи про перенесення термінів постачання не були ним отримані, оскільки відповідачем надано докази їх відправлення на офіційну адресу інженера УВТК Кубая І.В. - ІНФОРМАЦІЯ_2 , підпис якого стоїть на Специфікації №1, що свідчить до залученість інженера до процедури закупівлі та постачання.
20.10.2025 до суду від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» надійшли заперечення б/н від 20.10.2025 (вх. № 14794/25) на додаткові пояснення, у яких позивач щодо позиції відповідача стосовно направлення листів про перенесення терміну постачання на офіційну електронну адресу працівника позивача, зазначає, що за умовами укладеного договору, розділом 14 «Банківські реквізити та адреси сторін» вказано офіційні поштові, банківські та електронні реквізити сторін, саме за вказаними адресами мало б здійснюватися листування з приводу виконання умов укладеного договору. Жодних інших адрес умовами договору не передбачено.
За приписами ч. 1 ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив таке.
29.10.2024 між Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ БУД ПРОЕКТ», як постачальником, був укладений Договір про постачання товару № 53-123-01-24-09464 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар код CPV 42530000-0 по ДК 021:2015 - Частини холодильного та морозильного обладнання і теплових носіїв (Частини холодильного та морозильного обладнання і теплових носіїв: лот3 - Частини холодильного обладнання (Компресор) (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації №1 (Додаток до Договору №1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2023 року (п.1.1).
У відповідності до п.1.3 Договору, місцем виконання цього договору, у тому числі (але не виключно) місцем постачання, виконання грошових зобов'язань, місцем нарахування та сплати штрафних санкцій, виконання будь-яких зобов'язань, пов'язаних з якістю та комплектністю, є місто Южноукраїнськ.
Відповідно до п. 2.1 Договору, загальна вартість товару є твердою та складає: разом 41600,00 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 8320,00 грн; Всього з ПДВ: 49920,00 грн.
Згідно з п. 2.2 Договору, оплата відбувається протягом 180 календарних днів після повного постачання товару згідно Специфікації №1 (Додаток до договору №1), підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі товарів та виконання постачальником умов п.п.3.2, 6.1, 6.2 цього Договору. Штраф та пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
За умовами п. 3.1 Договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 20.10.2024, на умовах - DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, відповідно до правил INCOTERMS в редакції 2010 року, з обов'язковою присутністю представника постачальника. Вантажоодержувач - Південноукраїнське відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом» для філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» НАЕК «Енергоатом».
Згідно з п. 3.2 Договору у випадку порушення постачальником строків постачання товару встановлених пунктом 3.1 Договору, постачання може відбутися виключно за письмовим погодженням покупця.
Згідно з п. 3.5 Договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар, що підтверджує надходження товару на склад вантажоодержувача для подальшого приймання товару згідно п.п. 6.1. 6.2.
Відповідно до п. 4.1 Договору сторони домовилися, що у разі порушення зобов'язань за Договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Відповідно до п.9.1 Договору, всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього Договору або у зв'язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов'язана поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензій чи позову.
За умовами п.п. 9.2, 9.3 Договору претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання.
У разі незадоволення претензій або не отримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей в претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з абз. 1 п. 10.1 Договору, будь-які зміни і доповнення до даного Договору мають силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені Додатковими угодами, що підписані уповноваженими особами та скріплені печаткою з боку покупця.
У відповідності до п.п. 12.1.1 та 12.1.2 Договору покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; приймати поставлені товари згідно розділу 6.
Згідно з п. 12.3.1 постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим Договором.
У відповідності до п. 13.1 Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2025 включно, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань та в частині виконання покупцем зобов'язань по оплаті - до повного їх виконання. Продовження строку дії Договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної Додаткової угоди.
За умовами п. 13.2 Договору закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору та виконання діючих зобов'язань за Договором.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
До договору сторонами укладено специфікацію №1 (додаток № 1), в якій погоджено поставку відповідачем позивачу товару на загальну суму 49920,00 грн.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу лист № 23-2100/24529-вих від 07.11.2024 з проханням здійснити постачання товару.
Судом враховано, що за умовами Договору, який було укладено 29.10.2024, сторони погодили, що постачання товару має бути здійснено не пізніше 20.10.2024. Отже погоджений за умовами Договору строк постачання передує даті укладення Договору, що об'єктивно унеможливлює його виконання. Вказане, на переконання суду, свідчить про відсутність належним чином визначеного строку виконання постачальником зобов'язань за Договором.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.
Так, за приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем не спростовано та не заперечено факту отримання від позивача листа № 23-2100/24529-вих від 07.11.2024, а, отже, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України слід вважати, що постачання товару мало бути здійснено не пізніше 14.11.2024.
Судом надано оцінку посиланням відповідача на листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Буд Проект» щодо перенесення термінів постачання до 20.12.2024 (№ 08/11 від 08.11.2024 та № 11/11 від 11.11.2024), однак такі доводи оцінюються судом критично.
Суд зауважує, що з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору фактично не було належним чином визначено строку поставки товару, правове регулювання строків виконання зобов'язань у такому випадку здійснюється відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України. Зазначена норма передбачає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Конструкція цієї норми не передбачає необхідності погодження сторонами строку виконання зобов'язання після пред'явлення відповідної вимоги. Відтак, постачальник був зобов'язаний здійснити поставку товару у визначений законом семиденний строк з моменту пред'явлення покупцем вимоги.
Будь-які односторонні заяви постачальника щодо перенесення або зміни строку поставки не мають юридичної сили та не можуть вважатися належним погодженням нового строку виконання зобов'язання, оскільки не були підтверджені волевиявленням іншої сторони договору - покупця.
Матеріали справи свідчать про те, що постачання товару на суму 49 920,00 грн у спірних правовідносинах відбулося 23.12.2024, що вбачається з видаткової накладної № 88 від 20.12.2024 та підтверджується обома учасниками справи.
За такого, суд вважає, що доводи позивача про допущення відповідачем порушення строку постачання товару є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем була оформлена претензія №23-0030.06/1917-вих від 20.01.2025 щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Вказана претензія була скерована позивачем на адресу відповідача 23.01.2025, водночас докази реагування останнього на вказану претензію в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що за приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги наведені правові норми та фактичні обставини справи, суд вважає, що обов'язок підтвердження факту своєчасної та повної поставки товару покладається на постачальника.
Постачальник не надав доказів своєчасного виконання відповідних зобов'язань, оскільки, як уже було наведено вище, постачання товару мало бути здійснено до 14.11.2024 включно, водночас товар було фактично поставлено 23.12.2024.
За такого, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної поставки товару, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача (згідно наведених у позовній заяві розрахунків):
- пеню в розмірі 1 896,96 грн за період прострочення з 15.11.2024 по 22.12.024 (38 днів);
- штраф (7 %) у розмірі 3 494,40 грн.
Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
При цьому за приписами ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.
Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.
У зв'язку із викладеним суд доходить висновку, що розмір неустойки у зобов'язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:
- характером неустойки (договірний або встановлений законом);
- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);
- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;
- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов'язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
З урахуванням наведеного, суд зауважує, що відповідно до п. 4.1 укладеного між сторонами Договору у разі порушення зобов'язань за Договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Суд наголошує, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання негрошового зобов'язання саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Як було виснувано судом вище, за змістом Договору відсутній належним чином визначений термін виконання постачальником зобов'язань з постачання товару, а у спірних правовідносинах підлягають застосуванню приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.
Тобто, обов'язок відповідача здійснити на користь позивача постачання товару на суму 49 920,00 грн виник із Договору, оскільки передбачений ним, але, обов'язок постачальника здійснити постачання такого товару саме у строк до 14.11.2024, виник відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Водночас, суд наголошує, що за умовами договору сторони погодили, що зобов'язання постачальника сплатити пеню та штраф від вартості непоставленого товару виникають саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним Договором.
Таким чином, оскільки допущене відповідачем порушення мало місце щодо терміну постачання, який виник на підставі закону, а не терміну, який передбачений Договором, умови п. 4.1 Договору не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а, отже, позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволенню не підлягають.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Так, за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі підлягає покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 06.11.2025.
Суддя Н.О. Семенчук