79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
04.11.2025 Справа № 914/2448/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк “Львів», м. Львів
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Луців Юрія Богдановича, м. Львів
до відповідача -2: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача -3: ОСОБА_2 , м. Броди, Львівська обл.
про: солідарне стягнення 3 076 185, 22 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Вертас М.М.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився;
Хід розгляду справи.
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться позов Акціонерно-комерційного банку “Львів» до Фізичної особи-підприємця Луців Юрія Богдановича, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 3 076 185, 22 грн.
Ухвалою від 13.08.2025 суд залишив позовну заяву без руху та надав позивачу строк у 5 (п'ять) календарних днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
15.08.2025 через службу діловодства господарського суду позивачем подано заяву про усунення недоліків (Вх. № 21551/25).
Ухвалою від 19.08.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16.09.2025.
Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Так, зокрема, ухвалою від 15.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 04.11.2025.
В судове засідання 04.11.2025 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити. Відповідачі не з'явився, причин не явки не вказали.
Беручи до уваги предмет та підстави позову у даній справі, закінчення процесуальних строків, суд дійшов до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
В судовому засіданні 04.11.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 1 укладено Генеральний договір № 424/В/2021 від 28.05.2021, за яким банк зобов'язався відкрити позичальнику максимальний ліміт кредитування 10 000 000,00 грн до 27.05.2031.
В подальшому, між банком та позичальником укладено:
-Додатковий договір №424/В/2021-6 від 25.07.2024 про надання кредиту до Генерального договору №424/В/2021 від 28.05.2021згідно умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 1 028 000,00 грн, із процентною ставкою 23,0% річних, з кінцевою датою повернення - 30.06.2027 для рефінансування кредитної заборгованості по кредитному договору №424/В/2021-1 від.28.05.2021.
- Додатковий договір №424/В/2021 -7 від 25.07.2024 про надання кредиту до Генерального договору №424/В/2021 від 28.05.2021згідно умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 1 993 000,00 грн, із процентною ставкою 23% річних, з кінцевою датою повернення - 30.06.2027 для рефінансування кредитної заборгованості по кредитних договорах №424/В/2021-4 від 29.07.2022 та№424/В/2021-5 від 08.08.2023.
Відповідач 1, в порушення своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного погашення кредиту, має заборгованість у розмірі 3 076 185,22 грн, що складається з: 1) за Додатковим договором № 424/В/2021-6 від 25.07.2024 до Генерального договору № 424/В/2021 від 28.05.2021 972 992,99 грн, з яких: основний борг 906 859,52 грн; проценти 66 133,47 грн; 2) за Додатковим договором № 424/В/2021-7 від 25.07.2024 до Генерального договору № 424/В/2021 від 28.05.2021 2 103 192,23 грн, з яких: основний борг 1 903 000,00 грн; проценти 200 192,23 грн.
Водночас, 28.05.2021 з метою забезпечення виконання вимог за Генеральним договором №424/В/2021 від 14.05.2021 між АТ АКБ «Львів» та Луцівим Богданом Теодоровичем укладено Договір поруки №424/В/2021/Р-1 та між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки Ж387/В/2021/Р-2.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, де просить: 1) стягнути солідарно з Відповідача 1 (ФОП Луців Юрій Богданович) та Відповідача 2 ( ОСОБА_1 ) на користь Позивача (АТ АКБ «Львів») заборгованість за Генеральним договором № 424/В/2021 від 28.05.2021 у розмірі 3 076 185,22 грн, що складається із заборгованості за Додатковим договором № 424/В/2021-6 від 25.07.2024 - 972 992,99 грн (основний борг - 906 859,52 грн; проценти - 66 133,47 грн) та за Додатковим договором № 424/В/2021-7 від 25.07.2024 - 2 103 192,23 грн (основний борг - 1 903 000,00 грн; проценти - 200 192,23 грн); 2) стягнути солідарно з Відповідача 1 (ФОП Луців Юрій Богданович) та Відповідача 3 ( ОСОБА_2 ) на користь Позивача (АТ АКБ «Львів») заборгованість за Генеральним договором № 424/В/2021 від 28.05.2021 у розмірі 3 076 185,22 грн, що складається із заборгованості за Додатковим договором № 424/В/2021-6 від 25.07.2024 - 972 992,99 грн (основний борг - 906 859,52 грн; проценти 66 133,47 грн) та за Додатковим договором № 424/В/2021-7 від 25.07.2024 - 2 103 192,23 грн (основний борг - 1 903 000,00 грн; проценти - 200 192,23 грн).
Правова позиція відповідача-1.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач-1 отримав ухвалу від 19.08.2025 про відкриття провадження у своєму електронному кабінеті 20.08.2025 02:56, тобто після закінчення робочого дня.
Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від 19.08.2025 про відкриття провадження вручена відповідачу-1 20.08.2025, а відтак, останній мав строк для подання відзиву 04.09.2025.
Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція відповідача-2.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На адресу суду повернулись поштові конверти від відповідача-2 Луців Богдана Теодоровича з ухвалами Господарського суду Львівської області у даній справі із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.
Ухвали суду були надіслані за юридичною адресою відповідача-2: АДРЕСА_1 , яка містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Львівської області з дотриманням вимог статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за наступною веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористався своїм правом, та не з?явився в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.
Правова позиція відповідача-3.
Відповідач-3 заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неналежне повідомлення про дострокове повернення кредитів. Зокрема, листи-вимоги від 09.07.2025 р. повернуто з відміткою “за закінченням строку зберігання», що, на його думку, не є підставою для визнання належного повідомлення. Позивач не надав доказів надіслання вимог на електронну пошту чи мобільний телефон, не вжив усіх можливих заходів для вручення, що виключає настання юридичних наслідків для поручителя згідно зі ст.ст. 553, 554, 559 ЦК України, а порука припиняється за спливом шестимісячного строку для пред'явлення вимог.
Крім того, відповідач-3 заперечує відповідальність через відсутність доказів неперевищення ліміту кредитування за Генеральним договором №424/В/2021 від 28.05.2021.
Також відповідач-3 заперечує стягнення заборгованості за процентами, посилаючись на звільнення від відповідальності за прострочення в умовах воєнного стану та форс-мажорних обставин.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Між позивачем та відповідачем 1 укладено Генеральний договір №424/В/2021 від 28.05.2021, за яким банк зобов'язався відкрити позичальнику максимальний ліміт кредитування 10 000 000,00 грн до 27.05.2031.
Відповідно до п. 1.1. Генерального договору банк (позивач) зобов'язувався встановити позичальнику (відповідачу-1) максимальний ліміт заборгованості (кредитування), в межах якого надавати йому кредити, овердрафти, гарантії, відкривати кредитні лінії (надалі разом іменуються кредити) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до нього, а позичальник зобов'язувався виконувати свої обов'язки по поверненню кредитів, в тому числі по сплаті процентів, комісій за користування ними, а також інших платежів, передбачених цим договором та додатковими договорами до нього.
Конкретні умови кредитування, зокрема, тип кредиту, сума, валюта, процентна ставка, комісія, порядок видачі кредиту, строк повернення, цільове призначення кредиту, визначаються додатковими договорами, що укладаються між сторонами, та є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. Генерального договору).
Згідно з п. 2.1. Генерального договору банк здійснює кредитування за цим договором на наступних умовах: максимальний ліміт заборгованості та валюта кредитування 10 000 000,00 грн; строк дії включно до 27.05.2031.
Позичальник сплачує проценти у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (п. 3.4. Генерального договору).
25.07.2024 між банком та відповідачем-1 укладено Додатковий договір №424/В/2021-6, яким передбачено, що:
- банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим додатковим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним (п. 1);
- банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних умовах: розмір кредиту 1 028 000, 00 грн; процентна ставка 23 % річних; дата повернення кредиту 30.06.2027; порядок видачі кредиту безготівково на поточний рахунок позичальника; графік повернення кредиту згідно графіку погашення кредиту оформленого додатком № 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною (п. 2.1.);
- банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках: наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові Кредит не буде повернуто у строки, визначені цим Договором: … невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором…; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини (п. 2.7.);
- банк вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника (п. 4.8.).
Прийняті на себе зобов'язання по Додатковому договору №424/В/2021-6 Банк виконав, перерахувавши Позичальнику кошти в розмірі 1 028 000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №1138956 від 25.07.2024.
25.07.2024 між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір №424/В/2021 -7 про надання кредиту до Генерального договору №424/В/2021 від 28.05.2021р. (надалі Кредитний договір 2) згідно умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (надалі Кредит) у розмірі 1 993 000,00грн., із процентною ставкою 23% річних, з кінцевою датою повернення - 30.06.2027р. для рефінансування кредитної заборгованості по кредитних договорах №424/В/2021-4 від 29.07.2022 та№424/В/2021-5 від 08.08.2023.
Прийняті на себе зобов'язання по Додатковому договору №424/В/2021-7 Банк виконав, перерахувавши Позичальнику кошти в розмірі 1 993 000,00грн., що підтверджується меморіальним ордером №1139009 від 25.07.2024.
Станом на 28.07.2025 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах по Додатковому договору №424/В/2021-6 становить 66 133, 47 грн за період з 01.04.2025 по 23.07.2025, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які додаються.
З 24.07.2025 Банком припинено нараховувати проценти по Додатковому договору №424/В/2021-6 у зв'язку із направленням листа-вимоги від 09.07.2025 за вих.№5072/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов'язання, яка змінила кінцевий термін повернення кредиту.
Станом на 28.07.2025 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах по Додатковому договору № 424/В/2021-7 становить 200 192,23 грн. за період з 01.02.2025року по 23.07.2025, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках.
З 24.07.2025 Банком припинено нараховувати проценти по Додатковому договору № 424/В/2021-7 у зв'язку із направленням листа-вимоги від 09.07.2025 за вих.№5075/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов'язання, яка змінила кінцевий термін повернення кредиту.
На виконання п.4.9. Кредитних договорів, зважаючи на те, що по даних кредитних зобов'язаннях є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано лист-вимову від 09.07.2025 за вих.5072/-05 по Додатковому договору №424/В/2021-6, та лист-вимову від 09.07.2025р. за вих.№25075/0-05 по Додатковому договору № 424/В/2021-7 про дострокове повернення кредитів, однак вони не отримані Позичальником, за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується Трекінгами Укрпошти 0505335703264, 0505335704112 і залишились без відповідного реагування зі сторони Позичальника.
Оскільки, направленням вищевказаних листів-вимог Позичальнику було змінено термін виконання кредитних зобов'язань - Банком застосовано презумпцію належного повідомлення та припинено нарахувати проценти за Кредитними договорами з 24.07.2025р.
З урахуванням того, що Позичальник систематично не виконує взяті на себе зобов'язання за Кредитними договороми у визначені Кредитними договорами терміни, Позивач, на підставі п.2.7. Кредитних договорів, вправі вимагати дострокового погашення існуючої заборгованості по Кредитних договорах в судовому порядку.
Станом на 28.07.2025 року заборгованість Позичальника перед АТ АКБ «Львів» по основному боргу, процентах згідно Генерального договору становить 3 076 185,22 грн. (Три мільйони сімдесят шість тисяч сто вісімдесят п'ять) гривень 22 копійки, що складається із заборгованості по Додатковому договору №424/В/2021-6 від 25.07.2024р. про надання кредиту до Генерального договору №424/В/2021 від 28.05.2021р. (Кредитному договору 1) в розмірі 972 992,99 грн., з яких: заборгованість по основному боргу - 906 859,52 грн.; заборгованість по процентах - 66 133,47 грн та по Додатковому договору №424/В/2021-7 від 25.07.2024р. про надання кредиту до Генерального договору №424/В/2021 від 28.05.2021р. (Кредитному договору 2) в розмірі 103 192,23 грн з яких: заборгованість по основному боргу - 1 903 000,00 грн., заборгованість по процентах - 200 192,23 грн.
28.05.2021 з метою забезпечення виконання вимог за Генеральним договором №424/В/2021 від 14.05.2021 між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №424/В/2021/Р-1 та між АТ АКБ «Львів» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки Ж387/В/2021/Р-2.
28.05.2021 між відповідачем-2, ОСОБА_1 , та позивачем укладено Договір поруки № 424/В/2021/Р-1. Порукою за даним договором забезпечуються вимоги кредитора, що випливають з умов Генерального договору № 424/В/2021 від 14.05.2021 та додаткових договорів до нього, укладеного між кредитором та ФОП Луців Юрієм Богдановем.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, тощо (п. 2.3. Договору поруки).
28.05.2025 між відповідачем-3, ОСОБА_2 , та позивачем укладено Договір поруки № Ж387/В/2021/Р-2, за умовами якого порукою за цим договором забезпечується належне виконання позичальником основного зобов'язання у повному обсязі (п. 1.1.).
На виконання п. 2.8. Договорів поруки, Поручителю ОСОБА_1 було надіслано лист- вимогу від 09.07.2025р. за вих.№5076/0-05 та Поручителю ОСОБА_2 було надіслано листи-вимоги від 09.07.2025р. за вих. №5072/0-05, №5075/0-05 та №5077/0-05, однак, вони не отримані ними за закінченням встановленого терміну зберігання та залишились без відповідного реагування зі сторін Поручителів.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У силу вимог ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Частинами 1 - 3 ст. 1056-1 ЦК України врегульовано, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Отже, зобов'язання з кредитного договору передбачає єдиний обов'язок боржника - повернути кредит у повному розмірі та сплатити проценти за користування кредитом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом із фактичних обставин справи, відповідачу надано кредит у розмірі 3 021 000,00 грн (зокрема, 1 028 000,00 грн за Додатковим договором № 424/В/2021-6 від 25.07.2024 та 1 993 000,00 грн за Додатковим договором № 424/В/2021-7 від 25.07.2024 до Генерального договору № 424/В/2021 від 28.05.2021). Також, із нарахованих 266 325,70 грн відсотків за користування кредитом відповідач 1 сплатив 0,00 грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за процентами в розмірі 66 133,47 грн за першим кредитом та 200 192,23 грн за другим.
Відповідачі розмір вказаних нарахувань не спростували, доказів у підтвердження сплати кредитної заборгованості не надали.
Отже, вбачається, що відповідач 1 свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків належним чином не виконував протягом періоду користування наданим кредитом, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 3 076 185,22 грн, з яких: 2 809 859, 52 грн заборгованість за тілом кредиту, 266 325, 70 грн заборгованість за відсотками.
Пунктом 2.7. Додаткового Договору № 424/В/2021-6 погоджено, що банк має право відмовити у виплаті позичальнику кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках: наявності обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові Кредит не буде повернуто у строки, визначені цим Договором: … невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором…; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту або його частини.
Відповідно до п. 4.8. Додаткового Договору № 424/В/2021-6 банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього Додаткового Договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Позивач скористався, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 4.8. Додаткового Договору правом вимоги до відповідача 1 та скерував 09.07.2025 йому листи, де просив протягом 10 робочих днів з моменту отримання даного листа погасити заборгованість. Докази відправлення такого документу адресату долучено до матеріалів справи.
З 24.07.2025 банк припинив нараховувати проценти за Додатковим договором № 424/В/2021-6 у зв'язку з направленням листа-вимоги від 09.07.2025 за вих. № 5072/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов'язання, що змінило кінцевий термін повернення кредиту.
З 24.07.2025 банк припинив нараховувати проценти за Додатковим договором № 424/В/2021-7 у зв'язку з направленням листа-вимоги від 09.07.2025 за вих. № 5075/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов'язання, що змінило кінцевий термін повернення кредиту.
Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, встановив, що банком правильно нараховано проценти за період фактичного користування кредитом до моменту припинення нарахування 24.07.2025, а загальна сума заборгованості станом на 28.07.2025 становить 3 076 185,22 грн, з яких 2 809 859,52 грн основного боргу та 266 325,70 грн несплачені проценти, що підтверджується виписками по рахунках та меморіальними ордерами.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Судом встановлено, що виконання зобов'язань відповідача 1 за Генеральним договором № 424/В/2021 від 28.05.2021 забезпечено поруками відповідача 2 за Договором поруки № 424/В/2021/Р-1 від 28.05.2021 та відповідача 3 за Договором поруки № 387/В/2021/Р-2 від 28.05.2021, за умовами яких поручителі несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі за повернення кредитів, сплату відсотків та інших платежів, передбачених Генеральним договором та додатковими договорами до нього.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).
Відповідно до п. 4.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 1 від 24.11.2014 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у розгляді справ за позовом кредитора до боржника та поручителя як солідарних боржників господарським судам слід враховувати, що відповідно до статті 543 Цивільного кодексу України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники. Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Суд звертає увагу, що позивач обираючи спосіб захисту, заявив позовні вимоги про солідарне стягнення заборгованості за кредитними договором з відповідача 1 та відповідача 2 і з відповідача 1 та відповідача 3.
При цьому, суд врахує висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-745цс15, а саме те, що норми закону, якими регулюються правовідносини поруки, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого.
Суд відхиляє доводи відповідача-3 ОСОБА_2 щодо неналежного повідомлення про дострокове повернення кредитів як необґрунтовані. Згідно з п. 2.8 Договору поруки №424/В/2021/Р-1 від 28.05.2021, вимога кредитора вважається отриманою з моменту її надсилання рекомендованим або цінним листом на зазначену в договорі поштову чи електронну адресу поручителя, незалежно від факту вручення чи повернення листа. Позивачем надано докази надсилання трьох листів-вимог від 09.07.2025 р. (вих. №5072/0-05, №5075/0-05, №5077/0-05), що повністю відповідає договірним умовам. Правова позиція Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 р. у справі №761/15565/16-ц, на яку посилається відповідач, стосується процесуальних норм ЦПК України щодо судових повідомлень і не застосовується до договірних правовідносин сторін, де порядок повідомлення врегульовано договором. Відсутність доказів надсилання на електронну пошту чи мобільний телефон не спростовує належність надсилання рекомендованими листами, оскільки договір передбачає альтернативні способи, а позивач обрав один із них.
Доводи відповідача-3 про можливе перевищення ліміту кредитування в 10 000 000 грн., встановленого Генеральним договором №424/В/2021 від 28.05.2021 є безпідставними. Позивачем доведено, що заборгованість існує виключно за додатковими договорами №424/В/2021-6 та №424/В/2021-7 від 25.07.2024, без перевищення ліміту. Крім того, відповідно до п. 1.6 Договору поруки, поручитель надав письмову згоду на будь-які зміни основного зобов'язання, включаючи збільшення суми кредиту чи терміну кредитування, без необхідності додаткового погодження.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача-3 на перебування за кордоном з 21.05.2022 як об'єктивну причину неотримання кореспонденції чи незнання про судову справу. Згідно з п. 2.11 Договору поруки, поручитель зобов'язаний протягом 3 календарних днів повідомити кредитора про зміну місця проживання, реєстрації, поштової адреси чи електронної пошти, а в разі неповідомлення надсилання вимоги на зазначену в договорі адресу вважається належним. Відповідач не надав доказів такого повідомлення, тому його перебування за кордоном не звільняє від договірних обов'язків і не робить повідомлення неналежним.
Доводи відповідача-3 щодо припинення поруки через непред'явлення вимоги протягом 6 місяців та посилання на постанови Верховного Суду (від 13.06.2018 р. у справі №408/8040/12, від 19.06.2019 р. у справі №523/8249/14-ц) є необґрунтованими, оскільки строк дії поруки врегульовано пп. 4.4- 4.6 Договору поруки: порука припиняється через 36 місяців з кінцевого терміну виконання основного зобов'язання (27.05.2031 р.) або повним виконанням, з встановленою позовною давністю 10 років.
Суд відхиляє твердження відповідача-3 про звільнення від стягнення відсотків через воєнний стан та форс-мажорні обставини. Положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, ч. 6 ст. 762 ЦК України та ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (з посиланням на довідку ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1) звільняють позичальника лише від відповідальності за ст. 625 ЦК України (неустойка, штраф, пеня) та списують нараховані штрафні санкції з 24.02.2022, але не застосовуються до відсотків за користування кредитом, які є платою за надані кошти, а не штрафними санкціями. Таким чином, стягнення відсотків є правомірним.
Відтак суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 3 076 185,22 грн, з яких 2 809 859,52 грн заборгованість за основним боргом, 266 325,70 грн заборгованість за відсотками, підлягають задоволенню і стягненню з відповідачів солідарно. Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому вигляді.
Судові витрати.
Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення судового збору, останній покладається на кожного з відповідачів у рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Луціва Юрія Богдановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОККП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, 79008, м. Львів, вул.Сербська, буд. 1) заборгованість в розмірі 3 076 185,22 грн.
3. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Луціва Юрія Богдановича ( АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОККП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів» (ЄДРПОУ 09801546, 79008, м. Львів, вул.Сербська, буд. 1) в розмірі 3 076 185,22 грн.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луціва Юрія Богдановича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1; ідентифікаційний код 09801546) 15 380, 93 грн судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОККП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, місто Львів, вулиця Сербська, будинок 1; ідентифікаційний код 09801546) 15 380, 93 грн судового збору.
6. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОККП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк «Львів» (79008, м. Львів, вул. Сербська, буд. 1; ідентифікаційний код 09801546) 15 380, 93 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний тест рішення складено та підписано 07.11.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.