79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
05.11.2025 Справа № 914/2268/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Тітан Інвест», Львівська обл., м. Червоноград
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестнол», Львівська обл., м. Городок
про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних на суму 463 488, 01 грн
Суддя Никон О.З.
Секретар судового засідання Шевчук О.О.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Тітан Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестнол» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та 3% річних на суму 463 488, 01 грн.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 20.08.2025.
Протокольною ухвалою суду від 20.08.2025 підготовче засідання відкладено на 17.09.2025.
Ухвалою суду від 17.09.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 29.10.2025.
У судовому засіданні 29.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення у справі та відклав його оголошення на 05.11.2025.
Представники сторін у судове засідання 05.11.2025 не з'явились.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач лише частково оплатив надані послуги з перевезення згідно з договором № 10.01.2025/1 від 10.01.2025, тому утворилась заборгованість на суму 448 113, 43 грн. Також за прострочення грошового зобов'язання позивач заявив до стягнення 11 542, 29 грн інфляційних втрат та 3 832, 29 грн 3% річних.
Відповідач відзиву на позов не подав, щодо заявлених вимог в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
10 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальність «ВЕСТНОЛ» (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальність «ТІТАН ІНВЕСТ» (далі - Перевізник) уклали договір перевезення вантажів № 10.01.2025/1 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а Перевізник зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений для перевезення вантаж, а Замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.
Згідно з пунктом 1.2. договору, пункт відправлення, пункт призначення, строки виконання, кількість вантажу, вартість перевезення вказуються у заявках Замовника.
Відповідно до пункту 3.1.1. договору перевізник зобов'язаний на підставі письмової заявки про перевезення вантажу, направленої Замовником факсимільним зв'язком (електронною поштою) здійснити перевезення та доставку вантажу з пункту відправлення в пункт призначення в термін вказаний в заявці.
Перевізник зобов'язаний надавати Замовнику Акт виконаних робіт, рахунки, CMR, товарно-транспортні та податкові накладні та документи, що супроводжували поставку вантажу, не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів для внутрішніх, та до 14 (чотирнадцяти) календарних днів для експортних перевезень, здійснених на підставі кожної окремої заявки Замовника (пункт 3.1.9. договору).
Відповідно до пункту 3.2.2. договору Замовник зобов'язаний здійснювати своєчасно оплату згідно умов Договору.
Згідно з пунктом 4.3 договору оплата здійснюється протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день завантаження, але не раніше ніж від моменту отримання від Перевізника повного комплекту документів, а саме належним чином оформлених двох примірників оригіналів акту виконаних робіт, оригінальні примірники CMR та/або товарно-транспортних накладних на товар, що був доставлений, двох примірників оригінальних заявок, підписаних перевізником та двох примірників оригінальних договорів, якщо послуги з перевезення надавалися вперше.
На виконання умов договору сторони підписали:
1. замовлення № DS/EEFEB4D/1 від 05.02.2025 (дані вантажівки - НОМЕР_1 /RZ561EP), згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656801.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 56 від 10.02.2025, сторони підписали акт надання послуг № 48 від 10.02.2025 на суму 54 728, 93 грн.
Відповідач оплатив позивачу 54 728, 93 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1104 від 11.03.2025.
2. замовлення № DS/EEFEB4D/1 від 05.02.2025 (дані вантажівки - ВС9176PX / LAG - ВС8176XF), згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656802.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 57 від 10.02.2025, сторони підписали акт надання послуг № 49 від 10.02.2025 на суму 54 789, 70 грн.
Відповідач оплатив позивачу 54 789, 70 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1105 від 11.03.2025.
3. замовлення № 3 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656828.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 96 від 24.02.2025, сторони підписали акт надання послуг № 91 від 24.02.2025 на суму 54 269, 63 грн.
Відповідач оплатив позивачу 54 269, 63 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 1689 від 15.04.2025.
4. замовлення № 4 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656825.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 97 від 22.02.2025, сторони підписали акт надання послуг № 92 від 22.02.2025 на суму 54 831, 05 грн.
Відповідач оплатив позивачу 50 000, 00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 2083 від 16.05.2025. Тобто неоплаченою залишилась сума - 4 831, 05 грн.
5. замовлення № 5 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656837.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 115 від 02.03.2025, сторони підписали акт надання послуг № 110 від 02.03.2025 на суму 55 020, 10 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
6. замовлення № 6 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656856.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 116 від 02.03.2025, сторони підписали акт надання послуг № 111 від 02.03.2025 на суму 53 342, 74 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
7. замовлення № 7 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656893.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 141 від 15.03.2025, сторони підписали акт надання послуг № 136 від 15.03.2025 на суму 56 130, 16 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
8. замовлення № 8 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656802.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 142 від 15.03.2025, сторони підписали акт надання послуг № 137 від 15.03.2025 на суму 56 987, 85 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
9. замовлення № 9 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656897.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 143 від 17.03.2025, сторони підписали акт надання послуг № 140 від 17.03.2025 на суму 55 007, 55 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
10. замовлення № 11 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656899.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 189 від 06.04.2025, сторони підписали акт надання послуг № 184 від 06.04.2025 на суму 55 938, 93 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
11.замовлення № 13 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656858.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 191 від 06.04.2025, сторони підписали акт надання послуг № 186 від 06.04.2025 на суму 54 533, 77 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
12. замовлення № 12 від 18.02.2025, згідно з яким перевізник зобов'язався здійснити для замовника перевезення вантажу за ставкою фрахту 50 євро за тонну по курсу НБУ на день завантаження. Факт здійснення перевізником перевезень вантажу підтверджено CMR № 656894.
Перевізник направив замовнику рахунок на оплату № 190 від 07.04.2025, сторони підписали акт надання послуг № 185 від 07.04.2025 на суму 56 321, 28 грн.
Доказів оплати матеріали справи не містять.
Отже, усього перевізник згідно з зазначеними вище заявками здійснив перевезення на суму 661 901, 69 грн, а замовник оплатив 213 788,26 грн.
Позивач також ствердив, що з метою досудового врегулювання спору він неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату заборгованості, зокрема шляхом направлення відповідних повідомлень у месенджері. Однак відповідач на звернення належним чином не відреагував, а заборгованість на суму 448 113,43 грн не була погашена.
Враховуючи відсутність оплати, позивач звернувся із цим позовом до суду та просив стягнути з відповідача 448 113, 43 грн основного боргу, 11 542, 29 грн інфляційних втрат та 3 832, 29 грн 3% річних.
Поряд з цим, 28.10.2025 позивач подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової оплати 02.10.2025 відповідачем основного боргу на суму 10 000, 00 грн. До клопотання позивач долучив платіжну інструкцію № 4121 від 02.10.2025 на суму 10 000, 00 грн, у призначенні платежу якої зазначено: «оплата згідно договору перевезення вантажів № 10.01.202/1 від 10.01.2025».
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Абзацом 2 пункту 2 статті 908 Цивільного кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до пункту 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Аналогічні приписи містяться у статті 307 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Відповідно до статті 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником (частина 1 статті 9 Конвенції).
Сторони у справі 10.01.2025 уклали договір перевезення вантажів № 10.01.2025/1.
Позивач здійснив перевезення на загальну суму 661 901, 69 грн, що підтверджено замовленнями, СМR та актами наданих послуг, які підписано обома сторонами без зауважень.
Замовник оплатив позивачу 213 788, 26 грн, що підтверджено відповідними платіжними інструкціями.
Тобто неоплаченою залишилась сума в розмірі 448 113, 43 грн.
Строк оплати сторони погодили у пункті 4.3 договору та у замовленнях - 14 банківських (робочих) днів з дня отримання документів.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості на суму 448 113, 43 грн за надані послуги перевезення вантажів.
Оскільки матеріали справи містять належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують факт надання послуги з перевезення вантажів, суд вважає, що позивач довів, а відповідач не спростував факт наявності заборгованості на момент подання позову на суму на суму 448 113, 43 грн.
Поряд з цим, після подання позову відповідач добровільно сплатив 10 000, 00 грн.
Враховуючи приписи статті 231 Господарського процесуального кодексу України, провадження у цій частині підлягає закриттю.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Позивач також заявив до стягнення 11 542, 29 грн інфляційних втрат та 3 832, 29 грн 3% річних.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд встановив, що позивач правильно визначив початки періодів нарахувань та базу нарахування (суму основної заборгованості).
Позивач заявив до стягнення 3 832, 29 грн 3% річних, нарахованих окремо по кожному акту.
Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що такий є правильним.
Також позивач заявив до стягнення 11 542, 29 грн інфляційних втрат, нарахованих по кожному акту окремо.
У наведеному позивачем розрахунку зазначено період прострочення по кожному акту з дати початку прострочення та по 21.07.2025, тобто включаючи індекс інфляції за липень 2025 року.
Поряд з цим, враховуючи дату подання позову, індекс інфляції за липень не застосовано, а розрахунки проведено із застосування індексу інфляції по червень 2025 року.
З метою усунення суперечностей, у судовому засіданні 29.10.2025 суд з'ясовував позицію представника позивача за який ж період слід нараховувати інфляційні втрати. Представник позивача двічі зазначив, що нарахування слід здійснювати з урахуванням індексу інфляції за липень 2025 року.
Тому здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням індексу за липень 2025 року, суд встановив, що до стягнення підлягає 10 622, 98 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо судових витрат.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Повноваження адвоката Кузьмича В.В. підтверджені ордером на надання правничої допомоги № 1386225 від 21.07.2025.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач долучив договір про надання правової (правничої) допомоги від 14.07.2025; рахунок № 10/10/25 від 10.10.2025 на суму 45 000, 00 грн; акт виконаних робіт від 10.10.2025 на суму 45 000, 00 грн та детальний опис виконаних робіт.
У пункті 3.1 договору сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання правової допомоги на рівні 2 500, 00 грн за 1 годину.
В детальному описі відображені такі роботи: надання усної консультації клієнту щодо правових наслідків, ризиків та перспектив справи щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат - 2 год вартістю 5 000, 00 грн; здійснення пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень релевантної практики у правовідносинах, які стосуються стягнення заборгованості за договорами про міжнародне перевезення вантажів - 3 год вартістю 7 500, 00 грн; складання, оформлення та подання до суду позовної заяви - 12 год вартістю 30 000, 00 грн; участь у судовому засіданні 20.08.2025 - 1 год вартістю 2 500, 00 грн.
Суд встановив, що представник позивача підписав позовну заяву та брав участь в судовому засіданні 20.08.2025.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятій-сьомій, дев'ятій статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
У позовній заяві позивач зазначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу на суму 30 000, 00 грн.
Водночас позивач заявив до стягнення з відповідача 45 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Представник позивача не навів жодних доводів та причин істотного перевищення суми остаточно заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу від попередньо визначеної суми.
Суд враховує, що станом на дату визначення позивачем орієнтовної суми витрат на професійну правничу допомогу усі послуги, крім участі у судовому засіданні, тобто на суму 42 500, 00 грн уже були надані.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, тобто на суму 15 000, 00 грн.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність;
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши надані докази, якими підтверджуються витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат суд, керуючись правилами, встановленими у частині п'ятій статті 129 ГПК України дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача.
Так у контексті зазначеного суд керується тим, що справа не є особливо складною, ураховуючи, що спори про стягнення заборгованості за договорами про міжнародне перевезення неодноразово розглядались Верховним Судом, а судова практика з вирішення подібних спорів наразі є послідовною та сталою.
Суд враховує, що усі первинні бухгалтерські документи підписані відповідачем та таким здійснювались проплати. Також позивач ствердив, що впродовж 3 годин здійснював пошук релевантної практики, однак позовна заява не містить жодного посилання на таку.
Тому, на переконання суду, час витрачений представником позивача на надання усних консультацій, пошук релевантної практики, оформлення та складання позовної заяви не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним. Суд вважає справедливим, за даних обставин, що витрачений адвокатом час на вчинення зазначених в акті підготовчих дій та написання позовної заяви не може перевищувати 8 годин. Стосовно присутності адвоката в судовому засіданні 20.08.2025, суд погоджується із зазначеним адвокатом часом та вартістю на суму 2 500, 00 грн.
Тому керуючись критеріями доведеності, обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що розмір таких витрат має становити 22 500, 00 грн.
Таким чином, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 22 455, 37 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині слід відмовити.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження у справі в частині заявленого до стягнення основного боргу на суму 10 000, 00 грн.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вестнол» (місцезнаходження: 81500, Львівська обл., Львівський р-н, місто Городок, вул.Івасюка В., будинок 2Г; ідент. код: 44706355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Тітан Інвест» (місцезнаходження: 80100, Львівська обл., Шептицький р-н, місто Шептицький, вул. Промислова, будинок 1; ідент. код: 45188951) 438 113, 43 грн основного боргу, 3 832, 29 грн 3% річних, 10 622, 98 грн інфляційних втрат, 5 550, 08 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 22 455, 37 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Никон О.З.