79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
03.11.2025 Справа № 914/2630/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676);
до відповідача: Державного архіву Львівської області (79008, місто Львів, вул. Підвальна, 13, код ЄДРПОУ 03494505);
про: стягнення боргу, інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання зобов'язання у сумі 8' 930, 80 грн,-
за участю:
представника позивача: Семенко О.В. (в режимі відеоконференції);
представника відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі також позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Державного архіву Львівської області (далі також відповідач) про стягнення боргу, інфляційних витрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання зобов'язання у сумі 8'930, 80 грн.
Хід розгляду справи викладено в наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
Аргументи учасників справи
Аргументи позивача
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено Договір про постачання природнього газу, згідно із яким постачальник зобов'язується поставити споживачу природній газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити його на умовах договору.
Як стверджує позивач, на виконання умов договору за період з жовтня по грудень 2024 року позивач передав у власність відповідача природній газ на суму 46' 967,66 грн. Разом з цим, відповідач, в порушення умов договору, не здійснив у встановлені строки повної оплати за постачання природнього газу, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 7' 655,17 грн.
У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений природний газ, а також штрафні санкції за прострочення виконання грошових зобов'язань, зокрема пеню у розмірі 857,59 грн, 3 % річних у розмірі 83,69 грн та інфляційні втрати у розмірі 334,35 грн.
Аргументи відповідача
Відповідач не скористався наданим правом на участь у розгляді справи, подав клопотання про розгляд справи без його участі. Відзив на позовну заяву у встановлений процесуальним законом строк не подав. Разом з тим, позовні вимоги про стягнення боргу у загальній сумі 8' 930,80 грн визнав у повному обсязі.
Обставини, встановлені судом
07 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі також постачальник) та Державним архівом Львівської області (далі також споживач) укладено договір № 12-7289/24-БО-Т постачання природного газу (далі - договір) (а.с.19-24).
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити споживачеві (відповідачу), природній газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природній газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник передає замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 15 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно) в кількості 3,00000 тис. куб. метрів, в тому числі 1,00000 тис. куб. м за жовтень 2024 року; 1,00000 тис. куб. м за листопад 2024 року; 1,00000 тис. куб. м за грудень 2024 року.
Фактично спожитий відповідачем обсяг природного газу у жовтні 2024 року становив 0,07618 тис. куб. м., в листопаді 2024 року - 1,29864 тис. куб. м., а в грудні 2024 року - 1,462344 тис. куб. м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за жовтень від 12 листопада 2024 року, за листопад 2024 року від 12 грудня 2024 року та за грудень від 12 січня 2025 року (а.с. 33, 34, 36).
Порядок передачі природного газу врегульований розділом 3 договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природній газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природній газ.
Згідно з пунктом 3.5. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання-передачі газу.
Більше того, відповідно до 3.5.3 договору, споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Також, згідно пункту 3.4.5. договору, у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 договору.
На виконання умов договору, позивач протягом жовтня 2024 року- грудня 2024 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 46' 967,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12 листопада 2024 року на суму 1' 261,07 грн; від 12 грудня 2024 року на суму 21' 497,53; від 13 січня 2025 року на суму 24' 209,06 грн (а.с. 33, 34, 36).
Акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2024 року надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку (Укрпоштою), що підтверджується накладною (а.с. 39- 40) та реєстром відправлень листів (а.с.38).
Зазначений акт, належним чином підписаний представником Державного архіву Львівської області, повернуто позивачу відповідно до вимог договору.
Акти приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року та за грудень 2024 року надіслано відповідачу на офіційну електронну адресу, зазначену ним у договорі постачання природного газу - archive_Lviv@arch.gov.ua (а.с. 35, 37).
Зазначені акти не підписані відповідачем, а доказів на підтвердження вмотивованої відмови від їх підписання суду не надано.
Відповідно до пункту 5.1. договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ - до 15 числа (виключно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Відповідно до пункту 4.1. договору, ціна газу за 1000 куб. метрів з урахуванням вартості транспортування становить 16' 553,89 грн, а пункт 4.3. договору встановлює, що його загальна вартість на дату укладання становить 49' 661,67 грн з ПДВ.
Повна оплата за спожитий у жовтні 2024 року природний газ здійснена відповідачем 19 листопада 2024 року в сумі 1'261,07 грн, у листопаді 2024 року - 18 грудня 2024 року в сумі 21' 497,53 грн, що підтверджується реєстром документів за період з 07 жовтня 2024 року по 09 липня 2025 року, виданим АТ «Ощадбанк» по клієнту - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (а.с. 29-30).
Натомість, за грудень 2024 року відповідач оплату за поставлений природний газ здійснив 17 грудня 2024 року в сумі 16' 553,89 грн, що підтверджується реєстром документів за період з 07 жовтня 2024 року по 09 липня 2025 року, виданим АТ «Ощадбанк» по клієнту - ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (а.с. 29-30).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 7'655,17 грн основного боргу.
Окрім того, відповідно до пункту 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і договором.
У пункті 7.2. договору вказано, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми прострочення платежу за кожний день прострочення.
А тому, за невиконання зобов'язання по сплаті поставленого газу позивачем нараховано пеню у розмірі 857, 59 грн, 3 % річних у розмірі 83,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 334,35 грн.
Оцінка суду
Постачанням природного газу визнається господарська діяльність, що полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів (стаття 1 Закону України «Про ринок природного газу»).
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексом України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу (далі також - Правила), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496.
Зокрема в пункті 1 розділу 2 даних Правил, підставою для постачання природного газу споживачу є, в тому числі, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункту 2 розділу 2 Правил постачання природного газу).
Більше того, відповідно до частини 1 статті 714 УК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Дослідженням змісту укладеного сторонами договору встановлено, що відповідно до його умов між сторонами виникли зустрічні зобов'язання, а саме: у позивача - зобов'язання передати відповідачу замовлений обсяг природного газу у період з 15 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року в загальній кількості 3,00000 тис. куб. метрів, а у відповідача - зобов'язання прийняти та оплатити фактично поставлений газ шляхом сплати 70% вартості до кінця місяця, наступного за місяцем постачання, та остаточного розрахунку - до 15 числа місяця, що йде за місяцем, у якому мало бути здійснено часткову оплату.
Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2024 року по грудень 2024 року (включно) поставив, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 2,83726 тис. куб. м. на загальну суму 46' 967, 66 грн., у т.ч. на суму 24' 209,06 грн за грудень 2024 року.
Акт приймання-передачі природного газу за жовтень 2024 року належним чином підписаний відповідачем без зауважень, що свідчить про фактичне прийняття ним поставленого обсягу газу та відсутність претензій до його кількості чи якості. Натомість акти приймання-передачі за листопад і грудень 2024 року відповідачем не підписано. Разом з тим, у порушення вимог пункту 3.5.3 договору зазначені акти не були повернуті позивачу та не містять жодних письмових зауважень чи мотивованої відмови від їх підписання.
А тому, як вбачається із матеріалів справи, позивач свої зобов'язання щодо передачі природного газу за договором виконав повністю, що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу.
Згідно із частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, відповідно до умов пункту 5.1. договору, оплату вартості природного газу поставленого за договором у жовтні 2024 року потрібно було провести до 15 грудня 2024 включно, у листопаді 2024 року - до 15 січня 2024 року включно, у грудні 2024 року - до 15 лютого 2024 включно.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідач обов'язок щодо своєчасної та повної оплати природного газу, поставленого згідно з актом приймання-передачі від 13 січня 2025 року, належним чином не виконав. Унаслідок цього у нього утворилася заборгованість у розмірі 7 655,17 грн.
Зважаючи на те, що доказів повної чи часткової сплати вказаної суми боргу відповідачем, на час подання позовної заяви, надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення із відповідача 7' 655,17 грн основного боргу.
Звернувшись до суду із позовом, позивач на підставі пункту 5.1 договору також просить стягнути із відповідача пеню у розмірі 857,59 грн, 3% річних у розмірі 83,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 334,35 грн.
Належним чином проаналізувавши позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України (чинної станом на момент виникнення спріних правовідносин), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань щодо належного та своєчасного виконання умов договору є підставою для настання передбачених законом і договором правових наслідків, зокрема застосування до нього господарських санкцій у вигляді неустойки (штрафу, пені). Така відповідальність має компенсаційний характер та спрямована на відновлення порушених прав кредитора у сфері господарських зобов'язань, а також стимулювання належного виконання зобов'язань сторонами господарського договору.
Згідно з пункту 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частинами четвертою та шостою статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Таким чином, законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Судом встановлено, що відповідач оплату за поставлений природній газ не здійснив, на момент звернення до суду із позовною заявою прострочення становить 133 день (період з 18 лютого 2025 року по 30 червня 2025 року).
Позивач нарахував пеню у розмірі 857,59 грн
Розмір пені розраховується за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.
За період 18 лютого 2025 року по 06 березня 2025 року облікова ставка НБУ становила 0.079, за період 07 березня 2025 року по 30 червня 2025 року облікова ставка НБУ становила - 0.085.
Отже, пеня за період 18 лютого 2025 року по 06 березня 2025 року = 7' 655,17 (Сума боргу) x (2 x 14,50 : 365) x 17 днів (прострочення) : 100 = 103,40 грн.
За період 07 березня 2025 року по 30 червня 2025 року = 7' 655,17 (Сума боргу) x (2 x 15,50 : 365) x 116 днів (прострочення) : 100 = 754,19 грн.
А тому, нарахована позивачем пеня становила 857,59 грн.
Отже, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування пені, заявленої позивачем, дійшов висновку, що такий здійснено коректно, відтак 857,59 грн пені та до стягнення підлягають у повному обсязі.
Окрім відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК і статті 230 ГК.
За змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від отримання компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
З огляду на це, позивачем нараховано 3 % річних за період з 18 лютого 2025 року по 30 червня 2025 року.
Розмір 3% річних розраховується за формулою:
3 % = С x 3 x Д/ 365/100, де
С- сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Отже, 3 % = 7' 655,17 (сума боргу) x 3 % x 133 (кількість днів прострочення) : 365 : 100 = 83,68 грн.
Отже, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, дійшов висновку, що такий здійснено коректно, відтак 83,68 грн - 3% річних до стягнення підлягає у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано 334,35 грн інфляційних втрат за період 01 березня 2025 року до 30 червня 2025 року.
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
IIc (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) (100,80 : 100) = 1.04367550
Інфляційне збільшення = 7' 655,17 (сума боргу) x 1.04367550 - 7 655,17 = 334,34 грн.
Отже, суд, здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат, дійшов висновку, що такий здійснено коректно, а тому 334,34 грн інфляційних втрат підлягає стягненню у повному обсязі.
Однак, суд зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідачем визнано позовні вимоги у частині стягнення боргу у загальній сумі 8' 930,80 грн.
Пунктом 1 частини 2 статті 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частини 1 статті 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до частини 2 вищезазначеної статті, до ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Більше того, відповідно до ч. 5 статті 191 ГПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суд зазначає, що повноваження Хомик В.В. на представництво інтересів Державного архіву Львівської області у цій справі підтверджуються довіреністю виданою Мартенс І.Є від 08 липня 2025 року, виготовленою у підсистемі «Електронний суд», а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому зазначено Мартенс І.Є. як керівника Державного архіву Львівської області.
Переліченими вище документами не встановлено обмеження на реалізацію Хомик В.В. права на визнання позову у цій справі.
У частині 4 статті 191 ГПК України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Ураховуючи повне визнання позовних вимог Державним архівом Львівської області, яке здійснене уповноваженими представником відповідача в межах його процесуальних повноважень, що відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за можливе прийняти таке визнання відповідно до статті 192 ГПК України.
А тому, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, з урахуванням заяви відповідача про визнання в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення боргу у загальній сумі 8' 930, 80 грн підлягають задоволенню.
Судові витрати
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Суд звертає увагу на те, що позовна заява подана позивачем за допомогою підсистеми «Електронний суд».
Як передбачено частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зважаючи на це, при зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2' 422,40 грн. Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту пониження розміру ставки судового збору ((3'028,00 х 0,015) х 0,8).
Частиною 1 статті 130 гПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні приписи щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у разі визнання позову відповідачем містяться у частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
У заяві про визнання позову, відповідач просить суд розглянути питання про стягнення судового збору з урахуванням положення пункту 1 статті 130 ГПК України.
Зважаючи на те, що відповідач визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1' 211,20 грн., сплаченого згідно із платіжною інструкцією № 0000028897 від 22 серпня 2025 року у разі подання до суду відповідного клопотання. Вказана сума становить 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову (2' 422,40 *50/100).
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1' 211,20 грн.
Керуючись ст. ст.2, 42, 46, 74, 73, 76-78, 80, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Державного архіву Львівської області задоволити.
2. Стягнути з Державного архіву Львівської області (79008, місто Львів, вул. Підвальна, 13, код ЄДРПОУ 03494505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) 8' 930,80 грн заборгованості та 1' 211,20 грн судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано згідно статті 241 ГПК України.
5.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти дів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України.
6.Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року.
Суддя Бургарт Т.І.