03.11.2025 Справа № 914/1402/25
Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Бабій М.Т., розглянувши у підготовчому засіданні справу
за позовом: заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (39601, проспект Свободи, 4А, місто Кременчук, Полтавської області; код ЄДРПОУ 02910060);
в інтересах держави в особі:
позивача-1: Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, площа Перемоги, 2, місто Кременчук, Полтавська область; код ЄДРПОУ 24388300);
позивача-2: Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, проспект Свободи, 5, Держпром, під'їзд 4, 10 поверх, місто Харків, Харківська область; код ЄДРПОУ 40478572);
позивача-3: Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради (39600, вулиця Ігоря Сердюка, 10, місто Кременчук, Полтавська область; код ЄДРПОУ 02013113);
до відповідача-1: Комунального некомерційного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського» (39617, вулиця Лікаря О. Богаєвського, 60/1, місто Кременчук, Полтавська область; код ЄДРПОУ 01999613);
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (вулиця Володимира Великого, 4, місто Львів, Львівська область; код ЄДРПОУ 42976911);
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 1' 366' 810,90 грн,-
За участю представників:
від прокурора: Панькевич Р.В.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: Штанько Т.В. (в режимі ВКЗ);
від позивача-3: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Зеленін С.С.
Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області (далі також - прокурор) звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі також - Кременчуцька МР), Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі також -Держаудитслужба), Департаменту охорони здоров'я Кременчуцької міської ради (далі також - Департамент) до Комунального некомерційного підприємства «Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського» (далі - КНП «Кременчуцька міська лікарня»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України» (далі - ТзОВ «Електрика України») про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу №28/03-01 від 28 березня 2023 року та стягнення коштів в сумі 1' 366' 810, 90 грн.
Ухвалою суду 03 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03 листопада 2025 року на 12:00 год.
20 жовтня 2025 року відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву (вх. № 27743/25).
20 жовтня 2025 року відповідачем-2 подано відзив на позовну заяву (вх. № 27803/25).
20 жовтня 2025 року позивачем-2 подано додаткові пояснення у справі (вх.№27863/25).
27 жовтня 2025 року відповідачем-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 28483/25).
31 жовтня 2025 року прокурором подано відповідь на відзив (вх. № 28909/25).
31 жовтня 2025 року прокурором повторно подано відповідь на відзив іншого змісту (вх. № 29091/25).
В підготовче засідання 03 листопада 2025 року з'явилися прокурор, представник позивача-2 та представник відповідача-2.
Представник відповідача-1 в підготовче засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач-1 та позивач-3 явку уповноважених представників у підготовче засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
В підготовчому засіданні 05 червня 2025 року здійснювався розгляд питання наявності підстав для зупинення провадження у справі з ініціативи суду відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі також ГПК України), клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи.
Суд зазначає, що у справі № 914/1402/25 прокурором позовні вимоги обґрунтовано порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» під час укладення додаткових угод до договору від 28 березня 2023 року № 28/03/-01 на постачання електричної енергії, що проявилося у безпідставному збільшенні ціни на електроенергію та призвело до безпідставних витрат КНП «Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського», яка фінансується за рахунок бюджетних коштів, на послуги електропостачання. У зв'язку з цим прокурор звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати недійсними додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнути з постачальника надмірно сплачені комунальним підприємством кошти.
Обґрунтовуючи позов, прокурор зокрема посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
У пункті 90 вказаної постанови зазначено, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності передбачених законом умов, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Разом з тим, в межах розгляду подібного спору (справа № 920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність відступлення від вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/2321/22, та передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2025 року у справі № 920/19/24).
Передаючи справу № 920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, судом зазначено, що деякі учасники публічних закупівель у своїх запитах наголошують на тому, що після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 постачальник не бажає піднімати ціну електричної енергії більше ніж на 10% від початкової ціни, а бажає розірвати договір.
У випадку, якщо постачальники будуть ініціювати розірвання договорів про публічні закупівлі, покупці (зокрема, суб'єкти владних повноважень) будуть вимушені звертатись до постачальників останньої надії, в яких ціна на певні ресурси (електричну енергію) є вищою за ту, що встановлена на ринку.
Це може призвести до закупівлі товарів за значно дорожчими цінами, що в свою чергу призведе до збільшення витрат держави на поставку електричної енергії та буде суперечити інтересам держави і суспільства.
Отже, неможливість підняття ціни за одиницю товару більше, ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб'єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств.
На думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше, ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.
З огляду на це, Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше, ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
У цьому випадку підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03 червня 2021 року;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини 5 статті 41 Закону «Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
Суд звертає увагу, що у справі № 914/1402/25, прокурор однією з підстав підставою для визнання додаткових угод недійсними зазначає порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону. Тобто, у цій справі суду необхідно надати правову оцінку правовідносинам за договором про постачання електричної енергії, а також правомірності й обґрунтованості дій сторін при внесенні змін до цього правочину шляхом збільшення ціни за одиницю товару (укладення додаткових угод до договору).
Суд зазначає, що у справі № 914/1402/25 та у справі №920/19/24 позови подані прокурором, який діє в інтересах держави, при цьому предметом оскарження в обох справах є додаткові угоди до договору про публічної закупівлі, а підставами - порушення при укладенні цього договору ідентичних вимог законодавства.
Отже, зазначені справи є подібними за предметним, суб'єктним та об'єктним критеріями, оскільки сторони у них представляють однакове коло публічно-правових та господарських відносин.
Більше того, вирішення спору в справі № 920/19/24 матиме безпосередній вплив на результат розгляду справи № 914/1402/25 у разі формування або уточнення Великою Палатою Верховного Суду відповідних правових висновків щодо питання застосування пункту 2 частини 5 статі 41 Закону.
З огляду на наведене, до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 розгляд цієї справи є передчасним, оскільки відсутність усталеного висновку суду касаційної інстанції у даних правовідносинах створює ризик ухвалення різних за змістом рішень у схожих правовідносинах, що суперечитиме принципу правової визначеності.
Судом враховано позицію сторін, які у підготовчому засіданні не заперечували проти зупинення провадження у справі № 914/1402/25 та погодилися, що подальший розгляд справи має здійснюватися після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 920/19/24, що стосується подібних правовідносин і має значення для правильного застосування норм права у цьому спорі.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
За умовами частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За правилами пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України, провадження у справі у випадку, встановленому пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку судового рішення в подібних правовідносинах в іншій справі.
З огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №920/19/24 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи, з метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, беручи до уваги те, що в даній справі розглядається аналогічний спір, суд дійшов висновку про доцільність зупинення провадження у справі №914/1402/25 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (справа №920/19/24) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.
Щодо клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне.
Представник відповідача-1 обґрунтовує необхідність відкладення розгляду справи зайнятістю 03 листопада 2025 року у розгляді кримінального провадження №2024172030000033 у справі № 524/7290/25 в Автозаводському районному суді міста Кременчука, у зв'язку з чим не має можливості бути присутнім у підготовчому засіданні у справі 914/1402/25.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає, що у зв'язку з наявністю підстав для зупинення провадження у справі № 914/1402/25, клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 228, 229, 234, Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Зупинити провадження у справі № 914/1402/25 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 920/19/24, що перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.
2. Сторонам після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, письмово повідомити про це Господарський суд Львівської області, додавши відповідні докази.
3. Про поновлення провадження у справі, час і місце наступного судового засідання сторони будуть повідомлені ухвалою суду.
4. Відмовити в задоволенні клопотання Комунального некомерційного підприємства "Кременчуцька перша міська лікарня імені О.Т. Богаєвського" про відкладення розгляду справи.
5. Ухвала суду, у відповідності до частини 2 статті 235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
6. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її складення, в порядку передбаченому статтями 253-259 ГПК України.
7. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Суддя Бургарт Т.І.