79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.10.2025 Справа № 914/1965/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7», м. Львів
про стягнення 678 530,76 грн
за участю представників:
від позивача: Дубчак С.Є. - адвокат;
від відповідача: Саліхов Б.В. - адвокат
Обставини розгляду справи.
25.06.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7», м. Львів про стягнення 678 530,76 грн.
Ухвалою суду від 27.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
07.07.2025 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.07.2025.
23.07.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №19642/25 від 23.07.2025).
24.07.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7» надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій (вх. №19743/25 від 24.07.2025).
28.07.2025 розгляд справи не відбувся, у зв'язку з тим, що у період з 28.07.2025 по 30.08.2025 суддя Мазовіта А.Б. перебував у відпустці. Ухвалою суду від 01.08.2025 підготовче засідання призначено на 04.09.2025.
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами зазначено, що ними подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 04.09.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
Ухвалою суду від 25.09.2025 судове засідання відкладено на 13.10.2025.
В судовому засіданні 13.10.2025 було оголошено перерву до 23.10.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 17.03.2025 було укладено договір про закупівлю №13/1231-МТР/25, відповідно до якого відповідач зобов'язався у визначений договором строк передати у власність позивача товар - чотири наземні фортифікаційні захисні споруди цивільного захисту, тип «Фортеця», а позивач приймати та оплачувати товар. Відповідачем було поставлено товар з порушенням строків поставки. У зв'язку із простроченням поставки товару, відповідачу нараховано штрафу в сумі 678 530,76 грн. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 678 530,76 грн штрафних санкцій.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що весь товар був доставлений до 16.05.2025, що підтверджується товарно-транспортними накладними №31/1-31/7 від 28.04.2025 та №36/1-36/7 від 08.05.2025. Вказані накладні підтверджують своєчасну доставку товару у встановлений строк. Крім того 2 укриття було прийнято без зауважень 16.05.2025, що підтверджується підписаними видатковими накладними №29 та №32 та 2 укриття прийняті 21.05.2025, після усунення технічних зауважень, із підписанням відповідних актів та видаткових накладних №31 та №36, датованих також 16.05.2025, як і для перших двох об'єктів. Тобто усі видаткові накладні датовані 16.05.2025, що також підтверджує прийняття товару в межах строку, визначеного договором. Доставка всіх об'єктів відбулася до 16.05.2025 та всі 4 споруди були прийняті позивачем, у тому числі останні дві - після усунення дрібних недоліків, які не є підставою для застосування штрафу згідно з умовами п. 6.5. договору. Усі дії з боку відповідача були здійснені оперативно - в межах 2 робочих днів після отримання зауважень, що свідчить про належне і добросовісне виконання зобов'язань
Додатково зазначив, що усі накладні, підписані позивачем, у тому числі на об'єкти, де було виявлено зауваження, датовані 16.05.2025. Позивач самостійно визначив та затвердив цю дату як дату прийняття всіх чотирьох укриттів, отже, вважається таким, що визнав належне виконання зобов'язань. Крім того, на думку відповідача, метою подання такого позову є не компенсація реальних збитків чи захист своїх законних інтересів, а прагнення безпідставно збагатитися за рахунок відповідача, що, зокрема, підтверджується неподанням позивачем жодних доказів на підтвердження понесених витрат (завданої шкоди) у зв'язку з простроченням поставки товару на 5 днів по причині виправлення недоліків.
В поданому через канцелярію суду клопотанні представник відповідача також просив суд зменшити розмір штрафу на 90%.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
17.03.2025 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л7» (постачальник) було укладено договір про закупівлю №13/1231-МТР/25 з додатками (надалі - договір).
Предмет закупівлі: Швидкоспоруджувані захисні споруди цивільного захисту модульного типу з монтажем у вигляді первинного (мобільного) укриття (4 шт.) Сумська область, ДК 021:2015 44210000-5 Конструкції та їх частини (надалі - товар).
За цим договором постачальник (відповідач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (позивача) у погоджені сторонами строки товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору передбачено, що номенклатура, кількість, ціна товару визначені у специфікації до даного договору, що є додатком №1 до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.2. договору загальна сума договору становить 13 570 615,20 грн.
Відповідно до п. 5.2. договору поставка товару здійснюється постачальником протягом 60 календарних днів з дати підписання цього договору.
Згідно п. 5.5. договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Пунктом п. 5.6. договору передбачено, що датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).
Прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно- супровідних документів згідно специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару (п. 5.7. договору).
Відповідно до п. 5.8. договору у разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника. У цьому випадку складається акт виявлених недоліків товару, в якому, крім виявлених недоліків, зазначаються строки їх усунення постачальником. Постачальник зобов'язаний усунути недоліки за власний рахунок у строки, зазначені в акті виявлених недоліків товару.
Згідно п. 5.9. договору право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) згідно з умовами даного договору.
При цьому, товарно-транспортні накладні про приймання товару не є документами, що свідчать про прийом товару.
04.05.2025 відповідач надіслав позивачу лист за вих. №127, яким повідомив, що готовий здати укриття у період з 15.05.2025 по 16.05.2025.
16.05.2025 комісія покупця за участю представника постачальника, оглянувши два об'єкти (акти огляду об'єктів (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як первинного (мобільного) укриття від 16.05.2025), прийняла без зауважень, у зв'язку з чим були підписані видаткові накладні №29 та №32 від 16.05.2025.
Щодо двох інших укриттів, то при їх прийманні було виявлено недоліки, що відображені в актах приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) №7649 та №7650 від 15.05.2025, які складалися за участю представника відповідача.
Про виявлені недоліки відповідача було також додатково повідомлено листом від 20.05.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/7172.
19.05.2025 відповідач звернувся до позивача із листами за вих. №133 та №134 з проханням допустити його працівників на об'єкти позивача для усунення виявлених недоліків.
Листом від 19.05.2025 за вих. №135 відповідач повідомив позивача про готовність здати укриття в експлуатацію 21.05.2025.
21.05.2025 комісія за участю представників позивача та відповідача склала акти огляду об'єктів (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як первинного (мобільного) укриття щодо вищезазначених двох укриттів. Таким чином, зауваження були усунуті, а укриття прийняті 21.05.2025.
21.05.2025 також було підписано видаткові накладні №31 та №36 від 16.05.2025.
Відповідно до п. 6.1. договору при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 5% від суми, визначеної в пункті 3.2 договору - за прострочення до 30 днів та 10% від суми, визначеної у пункті 3.2. договору - за прострочення 30 днів і більше.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару у строк, визначений договором, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 678 530,76 грн 5% штрафу.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - Вимога), затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів.
Відповідно до п. 9 Вимог найпростіші укриття ставляться на облік на підставі акта огляду об'єкта (будівлі, споруди, приміщення) щодо можливості його використання для укриття населення як найпростішого укриття, складеного за формою згідно з додатком 6 до цих Вимог, за результатами проведених міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання оглядів та обстежень об'єктів, визначених пунктом 7 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, для встановлення можливості використання таких об'єктів для укриття населення.
З умов договору вбачається, що відповідач зобов'язувався поставити товар протягом 60 календарних днів з дати підписання цього договору, тобто не пізніше 16.05.2025.
Водночас, як встановлено судом, два з чотирьох об'єктів укриття були прийняті 21.05.2025, а також 21.05.2025 позивачем було підписано видаткові накладні №31 та №36 від 16.05.2025. Таким чином, поставка двох об'єктів укриття відбулася з простроченням п'ять днів.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
З врахуванням цих положень та п. 6.1. договору, з огляду на допущене відповідачем прострочення виконання зобов'язання щодо поставки товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5% штрафу в сумі 678 530,76 грн.
Судом перевірено розрахунок штрафу та встановлено, що такий нараховано правильно.
Щодо наведених відповідачем доводів про зменшення штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічна норма передбачена і в п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України: господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пункт 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Зважаючи на те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання саме позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання, беручи до уваги, що дві з чотирьох захисних споруд цивільного захисту модульного типу були поставлені відповідачем в обумовлені договором строки, усунення відповідачем недоліків двох інших споруд було здійснено на протязі 5 днів, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу на 90% до 67 853,07 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 67 853,07 грн штрафу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Зважаючи на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Оскільки витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби розмір неустойки судом не було зменшено, то судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача без врахування зменшення розміру неустойки судом.
Судом становлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 10 177,96 грн.
Водночас позивачем позовна заява подана в електронній формі через підсистему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, розмір судового збору, що мав бути внесений у даній справі, підлягав пониженню на коефіцієнт 0,8 та становити 8 142,37.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Беручи до уваги те, що позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 2 035,59 грн підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л7», м. Львів, вул. Лукаша М., буд. 4Б, офіс 1 (ідентифікаційний код 45242442) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ, пров. Несторівський, 3-5 (ідентифікаційний код 00135390) 67 853,07 грн штрафу за прострочення поставки, 8 142,37 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.