вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа № Б8/142-12 (911/2630/24)
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фермерського господарства "Газда-ТБ", Київська область, м. Миронівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф.", м. Миронівка
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 2) ОСОБА_1
3)Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Біз"
про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута
за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/142-12 за заявою УПФ України у Миронівському районі Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-Р.С.Ф.» про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 25.12.2012 р.
Постановою господарського суду Київської області від 01.07.2014 р. визнано ТОВ “ВІК-Р.С.Ф.» банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Салатюка Дмитра Васильовича (суддя Скутельник П.Ф.).
Наразі триває ліквідаційна процедура ТОВ “ВІК-Р.С.Ф.», повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Віскунов Олександр Віталійович.
До господарського суду звернулось Фермерське господарство "Газда-ТБ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІК-Р.С.Ф." про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Ухвалою господарського суду від 07.10.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 20.11.2024 р.
29.10.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" подано заяву про залучення останнього до участі у справі у якості третьої особи.
18.11.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли письмові пояснення.
18.11.2024 р. через систему "Електронний суд" представником Доротенка Т.В. подано письмові пояснення.
18.11.2024 р. через систему "Електронний суд" ліквідатором ТОВ “ВІК-Р.С.Ф.» подано відзив на позовну заяву.
19.11.2024 р. через систему "Електронний суд" представником Доротенка Т.В. подано заяву про стягнення судових витрат.
20.11.2024 р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ухвалою господарського суду від 21.11.2024 р. розгляд справи було призначено на 04.12.2024 р.
Ухвалою господарського суду від 04.12.2024 р. розгляд справи по суті відкладено на 29.01.2025 р.
29.01.2025 р. на офіційну електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
29.01.2025 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2025 р.
12.03.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
12.03.2025 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 07.05.2025 р.
07.05.2025 р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Києві та, відповідно, наявністю загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, з урахуванням введення указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 воєнного стану в Україні, а також того, що відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.05.2025 р. розгляд заяви представника ОСОБА_1 про стягнення судових витрат та розгляд справи по суті призначено на 25.06.2025 р.
У судове засідання з'явились уповноважені представники відповідача та третіх осіб-1,2, уповноважені представники належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання позивача та третьої особи-3 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неявка учасників у справі, належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання не перешкоджає розгляду справи, крім цього, матеріалів справи достатньо для повного та всебічного розгляду спору, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності уповноважених представників позивача та третьої особи -3.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх представників учасників у справі, суд
встановив:
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2019 р. у справі № Б8/142-12 задоволено заяву ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова О.В. про витребування від відповідачів у власність позивача ТОВ "ВІКР.С.Ф." нерухомого майна, зокрема від:
- Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агро» (код ЄДРПОУ 30349365; адреса: вул. Леніна, 127 Г, місто Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-Р.С.Ф.» (ЄДРПОУ 36263844, адреса: вул. Соборності, буд. 130, м. Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800) 87/1000 часток нерухомого майна - нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності (колишня назва вулиці - Леніна), будинок № 130 (сто тридцять), загальною площею 1088,2 кв.м, а саме: нежитлова будівля склад цементу площею 633,3 кв.м, позначена літерою “ 1,Р», реєстраційний номер 1170434632229, будівля ДЕПО диспечера площею 454,9 кв.м, позначена літерою “ 1,Т» (зареєстрований в Державному реєстрі як будівля ДЕПО диспетчера, під літ. “ 1, Т», реєстраційний номер 1170434632229;
- ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-Р.С.Ф.» (ЄДРПОУ 36263844, адреса: вул. Соборності, буд.130, м. Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800), нерухоме майно (реєстраційний номер 1170371832229), а саме: нежитлова будівля (контора), 1952 року побудови, цегляна, загальною площею 909,3 кв.м., позначена літерою “А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) у власність Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІК-Р.С.Ф.» (ЄДРПОУ 36263844, адреса: вул. Соборності, буд.130, м. Миронівка, Миронівський район, Київська обл., 08800), нерухоме майно (реєстраційний номер 1170377632229), а саме: нежитлова будівля кисневої станції, 1976 року побудови, цегляна, загальною площею 317,1 кв.м, позначена літерою “А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час примусового виконання ухвали господарського суду Київської області від 26.06.2019 р. у справі №Б8/142-12, як зазначає ліквідатор банкрута, згідно акту приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 08.11.2023 р. АСВП 63768445 встановлено, що при виїзді за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 130, було проведено виконавчі дії по витребуванню (передачі) майна від боржника СТОВ "Агро" та передано стягувачу ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова О.В. наступне майно: 87/1000 часток нерухомого майна - нежитлові будівлі загальною площею 1088,2 кв.м, а саме: нежитлова будівля склад цементу площею 633,3 кв.м, позначена літерою "1, Р", реєстраційний номер 1170434632229, будівля ДЕПО диспечера площею 454,9 кв.м, позначена літерою "1, Т" (зареєстрований в Державному реєстрі як будівля ДЕПО диспетчера, під літ."1, Т", реєстраційний номер 1170434632229, що розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130. У зв'язку з чим, 09.11.2023 р. постановою ВП №63768445 приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.10.2020 р. у справі №Б8/142-12 закінчено.
Також ліквідатор пояснює, що згідно акту приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 08.11.2023 р. АСВП 63769229 встановлено, що при виїзді за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 130, було проведено виконавчі дії по витребуванню (передачі) майна від боржника Старинця В.В. та передано стягувачу ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова О.В. наступне майно: нежитлова будівля (контора), 1952 року побудови, цегляна, загальною площею 909,3 кв.м., позначена літерою "А", що знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд.130-1. У зв'язку з чим, 09.11.2023 р. постановою ВП №63769229 приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.10.2020 р. у справі №Б8/142-12 закінчено.
Окрім наведеного, ліквідатор зазначає, що згідно акту приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. від 08.11.2023 р. АСВП 63769514 встановлено, що при виїзді за адресою: Київська область, м. Миронівка, вул. Соборності, 130, було проведено виконавчі дії по витребуванню (передачі) майна від боржника Середницького С.М. та передано стягувачу ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в особі ліквідатора арбітражного керуючого Віскунова О.В. наступне майно: нерухоме майно (реєстраційний номер 1170377632229), а саме: нежитлова будівля кисневої станції, 1976 року побудови, цегляна, загальною площею 317,1 кв.м, позначена літерою "А", що знаходиться за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130П. У зв'язку з чим, 09.11.2023 р. постановою ВП №63769514 приватного виконавця виконавчого округу Київської області Валявського О.А. виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 21.10.2020 р. у справі №Б8/142-12 закінчено.
В подальшому, з метою проведення незалежної оцінки та визначення вартості майнових активів боржника ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", для подальшої реалізації в процедурі ліквідації, ліквідатором з суб'єктом незалежної оціночної діяльності ТОВ "ГЕО ФІНАНС ГРУП" (Сертифікат СОД №249/2022 від 06.06.2022 р. ФДМ України) укладено договір №28/12-01 від 28.12.2023 р. Згідно висновків проведеної незалежної оцінки, загальна ринкова вартість оціненого майна банкрута складає 7 031 000,00 грн. без ПДВ, з якої вартість:
1. Нежитлових будівель, а саме: нежитлова будівля складу цементу площею 672,3 кв.м, літера "1, Р" та будівля ДЕПО диспетчера площею 439,4 кв.м, літера "1, Т", що розташовані за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130 - складає 2 980 000,00 грн.
2. Нежитлової будівлі кисневої станції, загальною площею 317,1 кв.м, літера "А", що розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130П - складає 828 000,00 грн.
3. Нежитлової будівлі (контори), загальною площею 909,3 кв.м., літера "А", що розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд.130-1 складає - 3 223 000,00 грн. (копію звіту про оцінку додано до відзиву).
Звіт про оцінку прорецензований членами Експертної ради Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки.
Листом №0000606/17237-24 від 13.06.2024 р. АТ "Укрексімбанк", як забезпечений кредитор у справі, надав згоду на продаж майна боржника, що є предметом забезпечення у справі №Б8/142-12 про банкрутство ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", на запропонованих ліквідатором умовах.
29 червня 2024 року ліквідатором, через оператора електронного майданчика ТОВ "Ю.БІЗ" (ubiz.ua) на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (https://prozorro.sale/auction/BRE001-UA-20240629-81609/) було опубліковано оголошення, про проведення електронного аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", а саме:
- Склад цементу площею 672,3 кв.м, літера "1, Р", що розташований за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130 - вартістю 1 860 000,00 грн.
- Будівля ДЕПО диспетчера площею 439,4 кв.м, літера "1, Т", що розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130 - вартістю 1 120 000,00 грн.
- Нежитлова будівля кисневої станції, загальною площею 317,1 кв.м, літера "А", що розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 130П - вартістю 828 000,00 грн.
- Нежитлова будівля (контора), загальною площею 909,3 кв.м., літера "А", що розташована за адресою: Київська область, Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд.130-1 складає - 3 223 000,00 грн.
Початкова ціна лоту складає: 7 031 000,00 грн. без ПДВ, яка визначена незалежною оцінкою. Відповідно до Протоколу про проведення аукціону №BRE001-UA-20240629-81609 від 17.07.2023 20:00:02, який сформований на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" https://procedure.prozorro.sale/api/protocol/BRE001-UA20240629-81609/download, перший аукціон з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." не відбувся.
22 липня 2024 року ліквідатором, через оператора електронного майданчика ТОВ "Ю.БІЗ" (ubiz.ua) на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (https://prozorro.sale/auction/BRE001-UA-20240722-18287/) було опубліковано оголошення про проведення повторного електронного аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.". Початкова ціна лоту складала: 5 624 800,00 грн. без ПДВ. Відповідно до Протоколу про проведення аукціону №BRE001-UA-20240722-18287 від 31.07.2023 20:00:02, який сформований на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" https://procedure.prozorro.sale/api/protocol/BRE001-UA20240722-18287/download, повторний аукціон з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." не відбувся.
02 вересня 2024 року ліквідатором, через оператора електронного майданчика ТОВ "Ю.БІЗ" (ubiz.ua) на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20240902-71331/) було опубліковано оголошення про проведення другого повторного електронного аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.". Початкова ціна лоту складала: 4 218 600,00 грн. без ПДВ. Відповідно до Протоколу проведення аукціону №BRD001-UA-20240902-71331 від 11.09.2024 16:35:31., який сформований на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20240902-71331, другий повторний аукціон з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." з початковою ціною - 4 218 600,00 грн. без ПДВ, відбувся. Переможцем торгів визнано фізичну особу, ціна лоту склала 1 542 200,00 грн. Після надходження грошових коштів від реалізації майна на ліквідаційний рахунок банкрута, з покупцем Доротенком Т.В. 23.09.2024 р. підписано Акт придбання майна на аукціоні.
Разом з тим, Фермерським господарством "Газда-ТБ" заявлено позов про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону BRD001-UA-20240902-71331 з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", що забезпечує вимоги АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в рамках ліквідаційної процедури у справі № Б8/142-12 про банкрутство, проведеного 11.09.2024 р. за результатами якого було складено протокол про проведення аукціону № BRD001-UA-20240902-71331.
Позивач заявляє, що ліквідатором ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." Віскуновим О.В. було здійснено публікацію оголошення BRD001-UA-20240902-71331 про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", що забезпечує вимоги АТ "Державний експортно-імпортний банк України", в рамках ліквідаційної процедури у справі № Б8/142-12 про банкрутство, всупереч наявним заборонам, встановленим ухвалами слідчого судді в межах кримінального провадження №12019110220000296 від 07.10.2019 р. та постановою Миронівського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2020 р. у межах виконавчого провадження № 60668382 від 20.11.2019 р.
Також позивач наголошує, що при дослідженні долучених до публікації оголошення BRD001-UA-20240902-71331 документів та матеріалів фотофіксації, можливо встановити відсутність оголошення про продаж на відповідному нерухомому майні, яке реалізується, що є грубим порушенням ст. 76 Кодексу України з процедур банкрутства та звужує коло потенційних учасників аукціону. Крім того, позивач зазначає, що ліквідатором ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." - Віскуновим О.В. здійснено навмисне зменшення кінцевого строку подання заявок на участь в аукціоні. Так, позивач вказує на те, що ліквідатором банкрута було здійснено публікацію оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна банкрута 02.09.2024 р., а 11.09.2024 р. відбувся другий повторний аукціон з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", за результатами якого було складено відповідний протокол. Дані обставини, на переконання позивача, свідчать про вчинення навмисних дій з метою зменшення кінцевого строку подання заявок на участь в аукціоні, чим порушено порядок та звужено коло потенційних учасників аукціону.
У відзиві на позов відповідач відносно аргументів позивача про наявність обтяження майна банкрута станом на дату розміщення оголошення про його продаж зазначає, що оскільки кримінальне провадження №12019110220000296 було закрите, заходи забезпечення кримінального провадження застосовані ухвалами Ржищівського міського суду Київської області у справі №374/304/19 від 08.11.2019 р. припинили свою дію в силу прямої вказівки частини четвертої ст.132 КПК України. Також позивач зазначає, що арешт накладений в межах виконавчого провадження №60668382 був скасований як в силу прямої норми ч.1 ст.59 КУзПБ так і ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2024 р. у справі № Б8/142-12. Щодо тверджень позивача про порушення строків проведення аукціону, відповідач зазначає, що дата та час початку проведення аукціону зазначаються в оголошенні про проведення аукціону, яке розміщується на веб-сайтах автоматично після формування лота у системі в порядку, встановленому регламентом. Таким чином, опубліковане 02.09.2024 р. ліквідатором оголошення про проведення другого повторного електронного аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." через оператора електронного майданчика ТОВ "Ю.БІЗ" (ubiz.ua) на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20240902-71331/) з датою проведення аукціону 11.09.2024 р. жодним чином не порушують строки визначені п. 44. Порядку. Окрім зазначеного, відповідач наголошує, що права позивача не було порушено діями відповідача по підготовці та проведенню аукціону з продажу майна банкрута.
Третьою особою - ОСОБА_1 було подано письмові пояснення, в яких він вказує на те, що ФГ "Газда-ТБ" не є заінтересованою особою в результаті проведення аукціону, який останнє оскаржує, тобто позивач не є кредитором у справі про банкрутство, не є засновником боржника, не є власником майна, яке продається в рамках оскаржуваного аукціону, а тому результати аукціону з продажу майна ТОВ "Вік-Р.С.Ф." жодним чином не впливають на права позивача, у тому числі у зв'язку із тим, що кошти отримані в результаті продажу майна жодним чином не йдуть на виконання зобов'язань боржника перед ФГ "Газда-ТБ", оскільки такі зобов'язання відсутні. Третя особа наголошує, що позивач не навів жодних обґрунтованих доводів із посиланням на відповідні докази, які б свідчили про те, що проведення оскаржуваних аукціонів з продажу майна боржника здійснені із порушенням його прав і законних інтересів.
Окрім зазначеного, третя особа наголошує, що на момент здійснення публікації оголошення BRD001-UA-20240902-71331 від 02.09.2024 р. вказані арешти фактично були скасовані та/або їх дія була припинена.
Третьою особою - Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано письмові пояснення, в яких банк, крім іншого, вказує на те, що у своїй позовній заяві Фермерське господарство "Газда-ТБ" стверджує, що під час проведення другого повторного аукціону з продажу майна боржника, який відбувся 11.09.2024 р., були порушені норми ст. 68, 76, 77 Кодексу України з процедур банкрутства, п. 44 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 р. № 865. Разом з тим, позивач жодним чином не аргументує в чому полягає порушення його прав та інтересів при цьому.
У ст. 86 ГПК України вказано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що наведені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 63 КУзПБ після проведення інвентаризації та отримання згоди на продаж майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута на аукціоні. Початковою вартістю продажу майна банкрута є його вартість, визначена ліквідатором.
Положеннями п. 4 частини першої ст. 12 КУзПБ визначено, що арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.
Положеннями пункту п. 5 частини восьмої статті 48 КУзПБ передбачено, що до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про надання згоди на продаж майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) та погодження умов продажу майна боржника (крім майна, що є предметом забезпечення) у процедурі санації відповідно до плану санації або у процедурі ліквідації банкрута.
Відповідно до частини першої статті 68 КУзПБ продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 р. №865 затверджений "Порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)" та яким визначено АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, відповідальним за забезпечення функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) - адміністратором зазначеної електронної торгової системи.
Згідно з частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 75 КУзПБ арбітражний керуючий визначає умови продажу за погодженням з комітетом кредиторів та забезпеченим кредитором (щодо майна, яке є предметом забезпечення). До обов'язкових умов продажу належать: склад майна (лот); початкова ціна; крок аукціону. Якщо продажу підлягає майно, яке є предметом забезпечення, до умов продажу належить також умова про витрати, пов'язані з утриманням, збереженням та продажем цього майна, які підлягають відшкодуванню з коштів, отриманих від реалізації такого майна. Арбітражний керуючий зобов'язаний направити умови продажу членам комітету кредиторів та протягом 20 днів з дня, коли вони одержали чи мали одержати умови продажу, скликати комітет кредиторів. Якщо майно є предметом забезпечення, арбітражний керуючий зобов'язаний направити умови продажу забезпеченому кредитору.
Відповідно до частини шостої статті 75 КУзПБ комітет кредиторів, забезпечений кредитор можуть прийняти рішення про:
- надання згоди на продаж майна на запропонованих умовах;
- надання згоди на продаж майна, змінивши умови продажу;
- відмову в наданні згоди на продаж майна з обґрунтуванням причин.
Як вже зазначалось, листом №0000606/17237-24 від 13.06.2024 р. АТ "Укрексімбанк", як забезпечений кредитор у справі, надав згоду на продаж майна боржника, що є предметом забезпечення у справі № Б8/142-12 про банкрутство ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", на запропонованих ліквідатором умовах, а відтак, майно банкрута було реалізоване на аукціоні, результати якого оскаржено з дотриманням положень статті 75 КУзПБ.
Щодо арештів накладених на нерухоме майно ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." в межах кримінального провадження №12019110220000296 від 07.10.2019 р., на наявність яких посилається позивач, слід зазначити таке:
Ржищівським ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110220000296 від 07.10.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області у справі №374/304/19 від 08.11.2019 р. накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні №12019110220000296 на нерухоме майно загальною площею 1088,2 кв.м, а саме: нежитлова будівля склад цементу площею 633,3 кв.м, позначена літерою "1, Р", реєстраційний номер 1170434632229, будівля ДЕПО диспетчера площею 454,9 кв.м, позначена літерою "1, Т" (зареєстрований в Державному реєстрі як будівля ДЕПО диспетчера, під літ. "1, Т", реєстраційний номер 1170434632229, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вулиця Соборності (колишня назва Леніна), будинок 130, які належать на праві власності ТОВ СП "Агро" (код ЄРДПОУ 30349365), шляхом заборони їхнього розпорядження (відчуження).
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області у справі №374/304/19 від 08.11.2019 р. накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні №12019110220000296 на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1170377632229), а саме: нежитлову будівлю кисневої станції, 1976 року побудови, цегляна, загальною площею 317,1 кв.м, позначена літерою "А", що знаходиться за адресою: Київська область, м. Миронівка, вулиця Соборності, 130-П, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , шляхом заборони їхнього розпорядження (відчуження).
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області у справі №374/304/19 від 08.11.2019 р. накладено арешт на речові докази у кримінальному провадженні №12019110220000296 на об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1170371832229), а саме: нежитлова будівля (контора), 1952 року побудови, цегляна, загальною площею 909,3 кв.м., позначена літерою "А", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , шляхом заборони їхнього розпорядження (відчуження).
Разом з тим, судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 16.10.2024 р. у справі № 374/304/19 (номер провадження № 1-кс/371/409/24) клопотання ліквідатора ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." про скасування арешту нерухомого майна у кримінальному провадженні № 12019110220000296 - повернуто заявнику. Ухвала вмотивована тим, що згідно відомостей з Єдиного реєстру досудових розслідувань (витяг від 23.04.2024 року) кримінальне провадження за № 12019110220000296 від 07.10.2019 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна (наведена ухвала міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Крім того, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові у справі №554/2506/22 від 15 квітня 2024 року дійшла висновку щодо застосування норми, передбаченої абзацом 1 ч. 4 ст. 132 КПК України, що у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст.132 КПК України.
Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження в межах якого було накладено арешти на майно було закрито до проведення аукціону, зазначені арешти припинив свою дію на день проведення аукціону, результати якого оскаржено.
Щодо арешту накладеного на нерухоме майно ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." у межах виконавчого провадження №60668382 від 20.11.2019 р., на наявність якого також посилається позивач, суд зазначає наступне:
Відповідно до частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Оскільки наявність арешту нерухомого майна обмежувала права ліквідатора, що передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, та унеможливлювала ефективне здійснення ним своїх функцій, у тому числі з продажу майна банкрута, ліквідатором ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." було подано до господарського суду Київської області відповідне клопотання про скасувати арешту нерухомого майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.".
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2024 р. у справі № Б8/142-12 клопотання ліквідатора банкрута від 19.01.2024 р. №19/01-24.1 про скасування арешту з нерухомого майна банкрута та зобов'язання вчинити дії було задоволено частково; скасовано арешт, накладений на нерухоме майно ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", запис про який міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: Номер запису про обтяження: 37354137 (спеціальний розділ) Дата, час державної реєстрації: 16.07.2020 17:40:41 Державний реєстратор: Кармазин Роман Миколайович, Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська обл. Документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 60668382, виданий 16.07.2020, видавник: начальник Миронівського РВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ). Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53165061 від 16.07.2020 17:42:14, Кармазин Роман Миколайович, Миронівський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна Відомості про суб'єктів обтяження: Орган державної влади, Обтяжувач: Миронівський РВ ДВС ЦМУМЮ (м.Київ), код ЄДРПОУ: 34970119, країна реєстрації: Україна Особа, майно/права якої обтяжуються: ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", код ЄДРПОУ: 36263844 Опис предмета обтяження: все нерухоме майно.
Виходячи з наведеного, вказаний арешт, на наявність якого посилається позивач було скасовано ухвалою суду до проведення аукціону, результати якого оскаржено.
Відносно аргументів позивача про порушення строків проведення аукціону з продажу майна банкрута, результати якого оскаржено, суд вважає за необхідне вказати наступне:
Відповідно до частини першої статті 68 КУзПБ продаж майна боржника на аукціоні відбувається в електронній торговій системі. Порядок функціонування електронної торгової системи, організації та проведення електронних аукціонів, визначення розміру, сплати, повернення гарантійних внесків та сплати винагороди операторів електронних майданчиків затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 р. №865 затверджений "Порядок організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність)", яким визначено АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ", що належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, відповідальним за забезпечення функціонування електронної торгової системи з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) - адміністратором зазначеної електронної торгової системи.
Відповідно до п. 44. Порядку лот формується за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид, назва, місцезнаходження майна, початкова ціна, дата проведення аукціону, дата розміщення оголошення про проведення аукціону, номер справи про банкрутство (неплатоспроможність), найменування боржника та замовника аукціону тощо).
Замовник аукціону визначає дату і строк проведення аукціону, що відраховується з моменту опублікування оголошення про проведення аукціону в системі, з урахуванням початкової ціни майна та виду аукціону (повторний, другий повторний), який становить:
для лотів, аукціон за якими проводиться вперше:
- з початковою ціною до 5 000 гривень - 10 календарних днів;
- з початковою ціною від 5 000,01 до 1 000 000 гривень - 15 календарних днів;
- з початковою ціною від 1 000 000,01 гривні - 20 календарних днів
для лотів, за яким проводиться повторний або другий повторний аукціон:
- 10 календарних днів незалежно від початкової ціни лота.
Дата та час початку проведення аукціону зазначаються в оголошенні про проведення аукціону, яке розміщується на веб-сайтах автоматично після формування лота у системі в порядку, встановленому регламентом.
Таким чином, опубліковане 02.09.2024 р. ліквідатором банкрута оголошення про проведення другого повторного електронного аукціону з продажу майна банкрута ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." через оператора електронного майданчика ТОВ "Ю.БІЗ" (ubiz.ua) на офіційному веб-сайті АТ "ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ" (https://prozorro.sale/auction/BRD001-UA-20240902-71331/) з датою проведення аукціону 11.09.2024 р. жодний чином не порушують строки визначені п. 44. Порядку.
З огляду на все зазначене вище, наведені позивачем у заяві про визнання результатів аукціону недійсними твердження про проведення аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф." з порушенням норм чинного законодавства не знайшли свого підтвердження.
Поряд з зазначеним, у статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту права - це передбачені законом матеріально-правові дії, які безпосередньо спрямовані на захист права, тобто на усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного, оспореного чи невизначеного права і є результатом діяльності по захисту прав.
Як правило, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який і передбачає поновлення порушеного права чи захист інтересу. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Отже, обсяг правомочностей суду є обмеженим законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Водночас особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи як звернутися до суду, так і право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
При зверненні до практики ЄСПЛ (справа "Марченко М. В. проти України") у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо "права" як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру (постанова Великої палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. № 205/578/14-ц|14-48цс19).
З огляду на зазначене, судом встановлено, що стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі "Буланов та Купчик проти України", яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутій проти Хорватії" (Kutit v Croatia), N 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Таким чином, суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (Даної правової позиції, дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 24.04.2019 р. у справі №926/1172/18 та від 27.02.2019 р. у справі № 916/509/18).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, крім інших, приймав участь в аукціоні з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", результати якого оскаржено, як його учасник, однак здійснив цінову пропозицію у меншому розмірі ніж запропонував переможець аукціону - ОСОБА_1 . Тобто, у даному випадку, обставини, які позивачем зазначено в обґрунтування позову, як такі, що, на його думку, зменшили коло потенційних покупців, навіть за наявності їх підтвердження, не могли порушити його права та законні інтереси, як учасника аукціону з продажу майна ТОВ "ВІК-Р.С.Ф.", так як не перешкоджали участі його у відповідному аукціоні, а відтак позовні вимоги позивача заявлені не з ціллю відновлення його порушеного права чи законного інтересу, а лише полягають в непогодженні з результатами аукціону - перемога іншого учасника, у зв'язку з заявленням ним більш вигідної цінової пропозиції з метою придбання лоту.
За таких обставин, так як порушення чинного законодавства під час підготовки та проведення аукціону з продажу майна банкрута, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження, крім цього, судом не встановлено наявності порушення прав та законних інтересів позивача під час проведення оспорюваного аукціону, оскільки останньому не було здійснено будь-якого перешкоджання реалізації ним свого права, як учасника аукціону на заявлення більшої цінової пропозиції, а ніж було заявлено переможцем аукціону, суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого Фермерським господарством "Газда-ТБ" позову, а відтак, такий позов задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 р. та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 р. зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильне вирішення даного спору.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд дійшов висновку, що наведений позов є не обґрунтованим і відповідно задоволенню не підлягає.
Окрім наведеного, як вбачається з матеріалів справи, третьою особою - ОСОБА_1 подано заяву про стягнення з позивача на користь третьої особи 34 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши вказану заяву, проаналізувавши надані докази, суд зазначає наступне:
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За змістом частини першої та третьої статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність).
Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною третьою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді.
Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
У розумінні приписів частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21.
Водночас у частинах п'ятій - сьомій, дев'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21.
У постановах від 19.02.2022 р. у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 р. у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.
У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі East / West Alliance Limited проти України за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Отже, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
За змістом частини третьої статті 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки: договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"); за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/ або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19, від 16.02.2023 р. у справі № 911/1779/21, від 16.01.2025 р. у справі № 921/112/24.
Суд має врахувати чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 р. у справі №927/153/22).
17.10.2024 р. між Прибильським Віталієм Геннадійовичем (далі-адвокат) та Доротенком Тимуром Вікторовичем (далі-клієнт) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, за умовами п. 1.1 якого адвокат зобов'язується надавати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3, 2.1.4 договору адвокат зобов'язується представляти у встановленому порядку інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, апеляційних судах, у Верховному Суді у взаємовідносинах із правоохоронними органами, державними органами, підприємствами та установами по справах, що стосуються інтересів клієнта.
Адвокат зобов'язується надавати клієнту та його представникам усні та письмові пояснення, консультації з питань виконання доручення, роз'яснення законодавства України.
Своєчасно брати участь у процесуальних діях, пов'язаних з виконанням доручення.
З розумною регулярністю інформувати клієнта про хід виконання доручення і своєчасно відповідати на запити клієнта про стан його справ, а також на будь-яку вимогу клієнта інформувати його про правову позицію у справі, в тому числі про свідому для адвоката поширену несприятливу для клієнта практику застосування відповідних норм права або відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення.
Відповідно до п. 4.1. договору вартість надання послуг за цим договором встановлюється сторонами за усним узгодженням, виходячи зі складності справи. Вартість фактично наданих адвокатом клієнту послуг та гонорар адвоката, клієнт сплачує адвокату протягом 1 (одного) місяця після підписання сторонами відповідних актів про надання послуг, в яких визначається вартість фактично наданих послуг.
Обсяг наданих послуг погоджується та визначається в акті про надання послуг (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.3. договору після надання послуг адвокат передає клієнту два екземпляри підписаного зі свого боку акту про надання послуг, клієнт має невідкладно підписати акти про надання послуг (у двох примірниках), після чого один з примірників негайно передати адвокату.
Пунктом 4.4. договору сторони передбачили, що у випадку не підписання та/ або несвоєчасного підписання актів про надання послуг з боку клієнта протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту їх отримання, за умови відсутності письмового вмотивованого заперечення проти підписання, акти про надання послуг вважаються підписаними без застережень, а послуги - наданими в повному обсязі.
На виконання наведеного договору адвокатом було надано, а клієнтом прийнято відповідні послуги, що підтверджується підписаним третьою особою та його адвокатом актом надання послуг від 18.11.2024 р. № 18/11, відповідно до якого вартість загального обсягу наданих послуг становить 34 500,00 грн.
Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Адвокат Прибильський Віталій Геннадійович здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП № 3624, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської обласної від 06.02.2018 р. № 89.
До матеріалів заяви також додано копію ордеру на надання правничої допомоги Доротенку Тимуру Вікторовичу від 22.10.2024 р. серії АЕ № 1327848.
Здійснивши аналіз поданих третьою особою доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду третьою особою документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, отже їх розмір не відповідає критерію розумності, виходячи з обставин даної справи.
Судом встановлено, що адвокатом, на виконання наведеного договору, згідно змісту акту наданих послуг, було надано наступні послуги: підготовка та подання до суду заяви про ознайомлення із матеріалами цієї справи; підготовка та подання до суду заяви про доступ до цієї справи в електронному кабінеті представника третьої особи; підготовка та подання до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; участь у судовому засіданні; ознайомлення у господарському суді з матеріалами справи; здійснення правового аналізу заяви (позову) про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, яка розглядається в рамках цієї справи, надання усної консультації клієнта по результату аналізу заяви; аналіз судової практики, в якій розглянуті подібні (аналогічні) питання, правовідносини, які є предметом спору у цій справі для формування правової позиції, подачі пояснень щодо позову, заперечень проти заяви про забезпечення прозову; підготовка (написання, формування пакету документів, направлення сторонам і до суду) пояснень щодо позову у цій справі; підготовка (написання, направлення сторонам і до суду) заперечень щодо заяви про забезпечення позову у цій справі; підготовка та подання до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; підготовка заяви про стягнення судових витрат (зокрема на професійну правничу допомогу) та додатків до неї; участь у судовому засіданні у цій справі.
Здійснивши аналіз наведеного, врахувавши зокрема те, що дана справа є не складною, суд дійшов висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг та не відповідають критерію розумності їх розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а відтак, з позивача (з урахуванням результатів розгляду цієї справи) на користь третьої особи підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. і саме даний розмір суд вважає співмірним по відношенню до обсягу фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Керуючись ст. 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Стягнути з Фермерського господарства "Газда-ТБ" (08801, Київська область, Обухівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 127А, прим. 1; код ЄДРПОУ 43530708) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту рішення 07.11.2025 р.
Суддя А.В. Лопатін