вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/283/25
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання А.Юлдашевої, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.», Київська обл., м. Вишневе
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ», Київська обл., м. Вишневе
про стягнення заборгованості
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ», Київська обл., м. Вишневе
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.», Київська обл., м. Вишневе
про визнання недійсним пункту договору
за участю представників:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - О.Самофалова
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - Я.Савчак
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» б/н від 20.01.2025 року (вх. №136/25 від 20.01.2025) (далі - позивач за первісним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за Договором №4/12-01 від 12.01.2024 року у сумі 88141,86 грн., з яких 70600,00 грн. основного боргу, 10369,79 грн. пені, 1216,46 грн. 3% річних та 5955,61 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 21.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/283/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява б/н від 05.02.2025 року (вх. №4762 від 06.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним договору у справі №911/283/25.
Ухвалою суду від 07.02.2025 року зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» б/н від 05.02.2025 року (вх. №4762 від 06.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним договору у справі №911/283/25 повернуто позивачу на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява б/н від 10.02.2025 року (вх. №4796 від 10.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним договору у справі №911/283/25.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для подання зустрічної позовної заяви до 10.02.2025 року відмовлено. Зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» б/н від 10.02.2025 року (вх. №4796 від 10.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним договору у справі №911/283/25 повернуто відповідачу на підставі ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.
До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» через систему «Електронний суд» надійшла зустрічна позовна заява б/н від 12.02.2025 року (вх. №4821 від 12.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним договору у справі №911/283/25.
У зустрічній позовній заяві б/н від 12.02.2025 року позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання зустрічної позовної заяви.
Також, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 13.02.2025 року (вх. №2106/25 від 14.02.2025), в якому відповідачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» б/н від 13.02.2025 року (вх. №2106/25 від 14.02.2025) у справі №911/283/25 залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 17.02.2025 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» б/н від 12.02.2025 року (вх. №4821 від 12.02.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним договору у справі №911/283/25 до розгляду. Постановлено розглядати справу №911/283/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.03.2025 року.
До суду від відповідача за зустрічним позовом через систему «Електронний суд» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву б/н від 03.03.2025 року (вх. №2855/25 від 04.03.2025), в якому відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову заперечує.
До суду від позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 10.03.2025 року (вх. №2294 від 10.03.2025) про зміну предмету позову та клопотання б/н від 10.03.2025 року (вх. №3226/25 від 10.03.2025) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року заяву позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» про зміну предмета позову прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 08.04.2025 року.
До суду від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» надійшов відзив б/н від 26.03.2025 року (вх. №4110/25 від 27.05.2025) на зустрічну позовну заяву із врахуванням заяви про зміну предмета позову.
Підготовче засідання, призначене на 08.04.2025 року, не відбулося.
Ухвалою суду від 05.05.2025 року підготовче засідання призначено на 03.06.2025 року.
Представник відповідача за первісним позовом, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, у судове засідання 03.06.2025 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року відкладено підготовче засідання на 01.07.2025 року.
Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 01.07.2025 року не з'явився.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу №911/283/25 до судового розгляду по суті на 30.09.2025 року.
До суду від позивача за первісним позовом через систему «Електронний суд» надійшло клопотання б/н від 29.09.2025 року (вх. №13372/25 від 30.09.2025) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року відкладено розгляд справи по суті на 28.10.2025 року.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 28.10.2025 року позовні вимоги за первісним позовом підтримав та просив суд задовольнити первісний позов в повному обсязі та заперечив проти задоволення зустрічного позову та просив суд відмовити у його задоволенні.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 28.10.2025 року проти задоволення первісного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях та просив суд у задоволенні первісного позову відмовити, водночас, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом та просив суд зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 28.10.2025 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» (за договором - виконавець) 12.01.2024 року укладено Договір №4/12-01 про надання правничої допомоги (далі - Договір), згідно умов п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов'язується надавати необхідну замовнику правничу допомогу щодо захисту інтересів останнього. Форми надання юридичної допомоги за Договором визначено в п. 1.2 Договору.
Для виконання послуг, передбачених у п. 1.1 Договору, виконавець уповноважує адвокатів Скрицького Анатолія Казимировича та/або Скрицьку Надію Анатоліївну, які можуть діяти як разом, так і окремо один від одного (п. 1.3 Договору).
В п. 3.1 Договору сторони погодили, що Договір набуває чинності з 12.01.2024 і діє до 31.12.2024. Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до взаємного виконання сторонами зобов'язань (п. 7.1 Договору).
Згідно п.п. 4.1, 4.2 Договору, замовник зобов'язується оплачувати надану виконавцем правничу допомогу у розмірі, визначеному у Додатковій угоді №1, що є невід'ємною частиною Договору. Замовник зобов'язується оплачувати надану виконавцем правничу допомогу у строки, визначені цим Договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору, замовник здійснює оплату за цим Договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця, відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання рахунку для оплати. Не підписаний акт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його надсилання виконавцем свідчить про його підписання замовником.
Загальна вартість наданих послуг, передбачених в п. 1.1Договору визначається шляхом підписання окремої Додаткової Угоди, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 5.2 Договору).
Згідно Додаткової угоди №1 від 12.01.2024 року до Договору, вартість правничої допомоги, визначеної у п.1.1. Договору становить: участь у проведенні слідчих та процесуальних дій, захист під час допиту, проведення обшуку, виїмки тощо - 12000,00 грн. за кожну процесуальну/слідчу дію; подання скарг на дії правоохоронних органів - 12000,00 грн. за кожну скаргу; надання консультацій у кримінальних провадженнях - 4000,00 грн. за кожну консультацію. Вартість підготовки та подання позовних заяв, апеляційних скарг т касаційних скарг - 12000,00 грн. за кожен процесуальний документ. Вартість підготовки правової позиції, підготовки заяв, пояснень для розблокування ПН/РК, реєстрацію яких зупинено становить 10000,00 грн. Вартість підготовки правових консультацій у сфері цивільного, господарського, податкового права - 4000,00 грн. за кожну консультацію. Вартість представництва Замовника у суді та розмір гонорару успіху адвоката заначається окремою додатковою угодою.
Згідно Додаткової угоди №2 від 15.05.2024 року до Договору, вартість правничої допомоги щодо представництва Замовника у Господарському суді Київської області у справі №911/994/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міліус" до Замовника про стягнення 517943 грн. 90 коп. становить: формування правової позиції по справі, написання, подання до суду та надсилання копії відзиву на позовну заяву позивачу - 7800, грн.; ознайомлення з матеріалами справи в суді - 3000,00 грн.; написання, подання до суду та надсилання іншій стороні по справі заперечень в разі отримання відповіді на відзив від позивача - 7500,00 грн.; представництво інтересів Замовника під час судового засідання, що включає в себе підготовку та подання необхідних заяв та клопотань у справі - 8000,00 грн. за кожне судове засідання, що призначено судом. У разі ухвалення рішення в інтересах Замовника, гонорар успіху адвоката становить 10 (десять) відсотків від суми, у стягненні якої з Замовника відмовлено судом.
Згідно Додаткової угоди №3 від 15.05.2024 року до Договору, вартість правничої допомоги щодо представництва Замовника у Господарському суді Київської області у справі №911/945/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" до Замовника про стягнення 517943 грн. 90 коп. становить: формування правової позиції по справі, написання, подання до суду та надсилання копії відзиву на позовну заяву позивачу - 7800, грн.; ознайомлення з матеріалами справи в суді - 3000,00 грн.; написання, подання до суду та надсилання іншій стороні по справі заперечень в разі отримання відповіді на відзив від позивача - 7500,00 грн.; представництво інтересів Замовника під час судового засідання, що включає в себе підготовку та подання необхідних заяв та клопотань у справі - 8000,00 грн. за кожне судове засідання, що призначено судом. У разі ухвалення рішення в інтересах Замовника, гонорар успіху адвоката становить 10 (десять) відсотків від суми, у стягненні якої з Замовника відмовлено судом.
Як зазначено позивачем за первісним позовом, ним свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 на суму 30800,00 грн., від 28.06.2024 на суму 31800,00 грн., від 25.07.2024 на суму 8000,00 грн., а також рахунками на оплату №001/3-05 від 31.05.2024, №001/28-06 від 28.06.2024, №001/25-07 від 25.07.2024, які зі слів позивача, передавались відповідачу під час передачі на підпис актів приймання-передачі наданих послуг.
Крім того, позивачем за первісним позовом супровідним листом №1 від 25.07.2024 на адресу відповідача за первісним позовом повторно надіслано оригінали актів приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 на суму 30800,00 грн., від 28.06.2024 на суму 31800,00 грн., від 25.07.2024 на суму 8000,00 грн. та рахунків на оплату №001/3-05 від 31.05.2024, №001/28-06 від 28.06.2024, №001/25-07 від 25.07.2024 на загальну суму 70600,00 грн. (докази надіслання додано до матеріалів справи).
Однак, відповідачем за первісним позовом зобов'язання за Договором в частині оплати за надані позивачем послуги не виконано, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 70600,00 грн., що стало підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду з первісним позовом.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно якої, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Між цим, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність як індивідуально, так і в організаційних формах адвокатської діяльності, перелік яких є вичерпний, а саме - адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання.
Згідно п. 1.3 Договору, для виконання послуг, передбачених у п. 1.1 Договору, виконавець уповноважує адвокатів Скрицького Анатолія Казимировича та/або Скрицьку Надію Анатоліївну, які можуть діяти як разом, так і окремо один від одного.
Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Договору, Адвокат, який представляє Замовника, має право: вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та цим договором, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об?єднань; представляти і захищати права та інтереси Замовника у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об?єднаннях, посадовими і службовими особами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися ними; одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань. Користуватися всіма процесуальними правами, визначеними чинним законодавством України, зокрема, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення. Адвокат, який представляє Замовника, зобов?язаний: добросовісно користуватися належними адвокату процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об?єктивного дослідження всіх обставин справи.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, представництво інтересів відповідача за первісним позовом при розгляді справ №911/994/24, №911/945/24 здійснювалось безпосередньо адвокатом Н.А.Скрицькою, повноваження якої на здійснення представництва підтверджені відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» довіреністю, виданою відповідачем за первісним позовом, про що свідчать відповідні рішення, прийняті під час розгляду справ №911/994/24, №911/945/24, інформація про які знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), а наявність у Н.А. Скрицької статусу адвоката підтверджується свідоцтвом №3772/10 від 23.10.2008 (https://erau.unba.org.ua/profile/31617).
Суд зазначає, що за умовами Договору №4/12-01 від 12.01.2024 року для виконання послуг, визначених в п. 1.1. Договору виконавцем - ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» уповноважено адвокатів Скрицького Анатолія Казимировича та/або Скрицьку Надію Анатоліївну, які можуть діяти як разом, так і окремо один від одного (п. 1.3 Договору). Права та обов'язки адвокатів, які представляють замовника визначено пунктами 2.1, 2.2 Договору.
Враховуючи норми чинного законодавства, суд зазначає, що юридична особа, яка не є адвокатським об'єднанням/ адвокатським бюро, може надавати юридичні послуги у разі залучення адвокатів та уповноваження їх на надання правничої допомоги, визначеної умовами договору, що не суперечить вимогам Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Однак, представництво інтересів клієнта у суді від імені такого товариства належить виключно до діяльності адвокатів.
За таких обставин, укладений між ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» Договір №4/12-01 від 12.01.2024 року про надання правничої допомоги не суперечить Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки, виконання такого Договору здійснювалося адвокатами, а тому, твердження відповідача в цій частині не приймаються судом до уваги, як не доведені та необґрунтовані.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, підставою оплати наданої правничої допомоги клієнту за умовами договору є фактичне її надання, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами, які б підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону наданих послуг, їх справжність, економічну вигоду й ділову мету. Без цього неможливо перевірити факт надання правової допомоги та встановити обґрунтованість і правомірність її оплати. (Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №916/1830/19)
Суд зазначає, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Матеріали справи містять належні докази на підтвердження надання позивачем відповідачу на підставі Договору правничої допомоги, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024, від 28.06.2024, від 25.07.2024.
При цьому, Додаткові угоди №2 від 15.05.2024, №3 від 15.05.2024 до Договору, а також, акти приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024, від 28.06.2024, від 25.07.2024, містить посилання на конкретні судові справи в межах яких адвокатом надавалися послуги (№911/945/24 та №911/994/24).
Судом також враховано, що акти приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024, від 28.06.2024, від 25.07.2024 підписані відповідачем за первісним позовом без зауважень, водночас, згідно п. 5.1 Договору, не підписаний акт протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту його надсилання виконавцем свідчить про його підписання замовником, а тому, твердження відповідача за первісним позовом, що ним не отримувались послуги від позивача за первісним позовом не приймаються судом до уваги як необґрунтовані і такі, що не підтверджені належними доказами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору, між сторонами підписано акти приймання-передачі наданих послуг від 31.05.2024 на суму 30800,00 грн., від 28.06.2024 на суму 31800,00 грн., від 25.07.2024 на суму 8000,00 грн. на загальну суму 70600,00 грн. без зауважень щодо об'єму, якості та строків надання таких послуг. Однак, відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати наданих послуг не виконано, у зв'язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 70600,00 грн.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості за надані послуг у сумі 70600,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення 10369,79 грн. пені, 1216,46 грн. 3% річних та 5955,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі наданих послуг за Договором, з урахуванням періодів нарахування, згідно виконаного ним розрахунку.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем за первісним позовом розрахунок інфляційних втрат у сумі 5955,61 грн. та 3% річних у сумі 1216,46 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно п. 6.4 Договору, при простроченні оплати рахунку за надані виконавцем послуги, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент такого прострочення, від суми, зазначеної в рахунку, за кожен день такого прострочення, починаючи з 10(десятого) дня від моменту виставлення рахунку.
Відповідно до п. 5.1 Договору, замовник здійснює оплату за цим Договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на поточний рахунок виконавця, відповідно до підписаних актів приймання-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) банківських днів з дати надання рахунку для оплати.
Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)).
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Отже, Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17.
Так, судом встановлено, що Договір №4/12-01 від 12.04.2024 року про надання правничої допомоги не містить умов нарахування пені більше 6 місяців.
Пункт 6.4 Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України, який є більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір пені нарахованої на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі наданих послуг, з урахуванням періодів нарахування та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 9201,78 грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню.
Стосовно зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним пункту договору, судом встановлено наступне.
Предметом спору у справі за первісним позовом є несплата замовником - ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» виконавцю - ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» 70600,00 грн. заборгованості за надані послуг з правничої допомоги, з чим ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» не погодився, пред'явивши зустрічний позов до ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання умов договору недійсними.
Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом позивачем за зустрічним позовом зазначено, що, стороною Договору - виконавцем - є ТОВ «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ЦЕНТР ПРАВОВИХ ПОСЛУГ А.С.К.», яке не є адвокатом/адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням, відтак, ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» не могло, згідно із Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», надавати професійні правничі послуги у судах. ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» з огляду на те, що воно не є адвокатом/адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням - не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення договору про надання професійних правничих послуг у суді.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Згідно ст.ст. 627, 629, 638 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно п.4 ст.1, ч.3 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення гл.63 «Послуги. Загальні положення» підрозд.1 розд.ІІІ кн.5 цього кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачає такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.
При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19,
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Відповідні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Отже, відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Зазначені висновки сформовані, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16.
Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Водночас, судом враховано, що у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
У вказаних вище постановах Верховного Суду також зазначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Як встановлено судом вище, враховуючи норми чинного законодавства, юридична особа, яка не є адвокатським об'єднанням/адвокатським бюро, може надавати юридичні послуги у разі залучення адвокатів та уповноваження їх на надання правничої допомоги, визначеної умовами договору, що не суперечить вимогам Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За таких обставин, судом встановлено, що укладений між ТОВ «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» та ТОВ «Спецмонтаж-ССХ» Договір №4/12-01 від 12.01.2024 року про надання правничої допомоги не суперечить Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки, виконання такого Договору здійснювалося адвокатами.
Як вбачається з матеріалів зустрічного позову, позивачем за зустрічним позовом жодним чином не обґрунтовано наявність порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи його інтересів, як учасника оскаржуваного правочину, у зв'язку з його укладенням.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що за відсутності належного обґрунтування з наданням відповідних доказів та встановлення в судовому рішенні наявності порушеного права позивача за зустрічним позовом, як учасника оспорюваного правочину, незалежно від встановлених інших обставин справи, відсутні підстави для задоволення позову про визнання пункту договору недійсним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позов про визнання недійсним пункту 1.3 Договору №4/12-01 від 12.01.2024 про надання правничої допомоги є необґрунтованим, оскільки, позивач за зустрічним позовом не довів порушення своїх прав за оспорюваним Договором.
Таким чином, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд керується приписами ст. 129 ГПК України, а тому, судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом в повному обсязі, а судові витрати за зустрічним позовом, у зв'язку із відмовою у його задоволенні, покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» (08132, Київська область, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 52, код ЄДРПОУ 34603762) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» (08133, Київська область, м. Вишневе, вул. Освіти (Червоноармійська), буд. 3, кв. 50, код ЄДРПОУ 36106852) 70600 (сімдесят тисяч шістсот) грн. 00 коп. заборгованості, 9201 (дев'ять тисяч двісті одну) грн. 78 коп. пені, 1216 (одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 46 коп. 3% річних, 5955 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 61 коп. інфляційних втрат та 2987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 87 коп. витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмонтаж-ССХ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Центр правових послуг А.С.К.» про визнання недійсним пункту договору відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складно 07.11.2025 року.
Суддя Д.Г. Заєць