ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2025Справа № 910/6772/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Речі»
про стягнення 2186440,95 грн
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Речі»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак»
про стягнення 36427,88 грн,
Представники:
від позивача за первісним позовом Боднар О.В.
від відповідача за первісним позовом Крищук Б.В.
ОБСтавини справи:
До суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» про стягнення за договором поставки № ДПЗ/60 від 06.02.2025 2322441,30 грн, зокрема 2042481,64 грн боргу, 57486,03 грн пені, 208833,29 грн штрафу, 5794,20 грн 3% річних, 7846,14 грн інфляційних втрат.
Суд своєю ухвалою від 03.06.2025 відкрив провадження у справі № 910/6772/25, постановив розглядати справу загального позовного провадження.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не розрахувався за поставлений за договором поставки № ДПЗ/60 від 06.02.2025 товар. Зокрема, предметом стягнення є заборгованість, що виникла за такими видатковими накладними: № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025. Загальна вартість поставленого за цими накладним товару становить 2042481,64 грн, який підлягав оплаті протягом 45 календарних днів з дати приймання товару. За твердженням позивача, відповідач не виконав цей обов'язок з оплати, а тому повинен сплатити борг з урахування встановленого індексу інфляції, а також пеню, штраф та три проценти річних. Пеня нарахована за порушення строку оплати за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025. Штраф нарахований за порушення строку оплати за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025. Інфляційні втрати нараховані за порушення строку оплати за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025. Три відсотки річних нараховані за порушення строку оплати за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025.
В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» подало ряд заяв щодо зміни розміру позовних вимог.
Зокрема в межах підготовчого провадження 07.07.2025 позивач подав заяву про зміну розміру позовних вимог до 2645511,59 грн, з яких 2175372,20 грн боргу, 156657,21 грн пені, 269249,65 грн штрафу, 15160,38 грн 3% річних, 29072,15 грн інфляційних втрат.
Відповідно до поданої заяви позивач одночасно збільшив вимоги про стягнення основного боргу на 332890,56 грн за рахунок заборгованості, яка виникла за видатковими накладними № 212 від 15.04.2025 та № 213 від 15.04.2025, та зменшив попередньо заявлений розмір основного боргу на 200000 грн у зв'язку з частковою оплатою відповідачем цієї суми після відкриття провадження у справі.
Вимоги про штраф збільшені на 60416,35 грн за порушення строку оплати отриманого товару за видатковими накладними № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025, № 212 від 15.04.2025 та № 213 від 15.04.2025.
Вимоги про стягнення пені збільшено на 99171,18 грн у зв'язку зі збільшенням періоду прострочення за видатковими накладним, за якими заявлені вимоги про стягнення пені при подачі позову, та заявленням вимог про стягнення пені за порушення строку оплати отриманого товару за видатковими накладними № 188 від 08.04.2025, № 212 від 15.04.2025 та № 213 від 15.04.2025.
Вимоги про стягнення інфляційних втрат збільшені на 21226 грн у зв'язку зі збільшенням періоду прострочення за видатковими накладним, за якими заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат при подачі позову, та заявленням вимог про стягнення інфляційних втрат за порушення строку оплати отриманого товару за видатковими накладними № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025.
Вимоги про стягнення трьох процентів річних збільшені на 9366,18 грн у зв'язку зі збільшенням періоду прострочення за видатковими накладним, за якими заявлені вимоги про стягнення трьох процентів річних при подачі позову, та заявленням вимог про стягнення трьох процентів річних за порушення строку оплати отриманого товару за видатковими накладними № 188 від 08.04.2025, № 212 від 15.04.2025 та № 213 від 15.04.2025.
Ця заява була прийнята судом, про що 28.07.2025 судом постановлена ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання.
27.07.2025 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 1767312,59 грн: 1392481,64 грн боргу, 150956,51 грн пені, 208833,30 грн штрафу, 14591,99 грн 3% річних, 449,15 грн інфляційних втрат.
Також 26.07.2025 позивач подав заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог.
Зокрема, відповідно поданих заяв позивач просить:
- стягнути борг у розмірі 1392481,64 грн, що виник за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025 (зменшення розміру боргу за цими накладним має місце у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем після відкриття провадження у справі). Вимоги про стягнення 332890,56 грн боргу за видатковими накладними № 212 і № 213 від 15.04.2025 позивач просить залишити без розгляду;
- стягнути 208833,30 грн штрафу за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025. Вимоги про стягнення 60416,36 грн штрафу за прострочення оплати товару за видатковими накладними видатковими накладними №177, №178 і №179 від 01.04.2025, №188 від 08.04.2025, №212 і № 213 від 15.04.2025 позивач просить залишити без розгляду;
- стягнути 150956,51 грн пені за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025. Вимоги про стягнення 11159,29 грн пені за прострочення оплати товару за видатковими накладними №188 від 08.04.2025, №212 і № 213 від 15.04.2025 позивач просить залишити без розгляду;
- стягнути 14591,99 грн 3% річних за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025. Вимоги про стягнення 1079,93 грн 3% пені за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 188 від 08.04.2025, № 212 і № 213 від 15.04.2025 позивач просить залишити без розгляду;
- стягнути 449,15 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковою накладною № 97 від 25.02.2025. Вимоги про стягнення та 13582,22 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковими накладними №131 і №132 від 11.03.2025, №145 і №146 від 18.03.2025, №165 і №166 від 25.03.2025 позивач просить залишити без розгляду. Вимоги про стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, які первісно були заявлені, відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 27.07.2025 не є предметом розгляду у цій справі.
24.09.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» подало чергову заяву про зменшення розміру позовних вимог. Водночас, оскільки така заява позивачем подана після закінчення підготовчого провадження, суд розглядає позовні вимоги з урахуванням поданих позивачем заяв 26 та 27 липня 2025 року.
Відповідач не заперечив наведені позивачем обставини щодо одержання за договором поставки № ДПЗ/60 від 06.02.2025 за вказаними вище накладними товару на суму 2042481,64 грн. Водночас не погодився з розрахунком позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, на думку відповідача, позивач невірно визначив строк оплати за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025 (оскільки 45-тий день оплати за цими накладними припадав на вихідний день, останнім днем строку оплати є перший робочий день). Також відповідач не погодився з порядком нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» подало зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» про стягнення 29957,70 грн за договором поставки № ДПЗ/60 від 06.02.2025, а саме: 11376,95 грн пені, 18580,75 грн штрафу.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом прострочив поставку товару. Прострочення поставки полягає у частковому виконанні відповідачем за зустрічним позовом замовлень позивача за зустрічним позовом за такими замовленнями: № УПЧМ0006727 від 27.02.2025 на суму 163768,32 грн (поставлено товар на суму 147749,76 грн за видатковою накладною № 105 від 28.02.2025), № УПЧМ0007278 від 06.03.2025 на суму 88489,44 грн (поставлено товар на суму 72470,88 грн за видатковою накладною № 131 від 11.03.2025), № УПЧМ0008553 від 20.03.2025 на суму 37270,08 грн (поставлено товар на суму 29947,68 грн за видатковою накладною № 165 від 25.03.2025), № УПЧМ0009590 від 27.03.2025 на суму 60582,24 грн (поставлено товар на суму 38615,04 грн за видатковою накладною № 179 від 01.04.2025), № УПЧМ0010135 від 03.04.2025 на суму 79362,72 грн (поставлено товар на суму 35428,32 грн за видатковою накладною № 188 від 08.04.2025), № УПЧМ0010631 від 10.04.2025 на суму 121668,48 грн (поставлено товар на суму 41122,08 грн за видатковою накладною № 212 від 15.04.2025).
Суд своєю ухвалою від 24.06.2025 прийняв зустрічний позов до спільного розгляду з первісним та об'єднав вимоги за первісним і зустрічним позовами в одне провадження.
До закінчення підготовчого провадження товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» подало заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом до 36427,88 грн. Зокрема, було збільшено вимоги про стягнення пені до 17847,13 грн. Суд прийняв заяву до розгляду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» відхилило зустрічний позов повністю. Відповідач за зустрічним позовом вважає, що внаслідок порушення позивачем за зустрічним позовом строків оплати отриманого товару у нього виникло право не виконувати замовлення до погашення простроченої заборгованості. Також відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» порушило семиденний строк надсилання замовлень та погодило проекти накладних, що, на його думку, не є підставою для застосування штрафних санкцій за непоставку замовленого товару.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» подало заяву про залишення без руху первісного позову, оскільки розрахунок вимог, що стягуються, не є складовою змісту цього документу, а є додатками до нього, а самі розрахунки не є належним чином оформленими.
Суд 28.07.2025 відмовив у задоволенні цієї заяви, ухвалу про що заніс до протоколу судового засідання. Відмовляючи у задоволенні цієї заяви суд виходив з того, що розрахунок ціни позову, який є додатком до позовної заяви, є її складовою, а тому відсутні підстави вважати, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» у зустрічному позові не навело розрахунок вимог, що ним заявлені, а такий розрахунок є додатком до зустрічного позову. Така поведінка сторони у правовій науці кваліфікується як суперечлива, тобто такою, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.
Правильність розрахунку є предметом перевірки та оцінки судом під час розгляду справи та також не є підставою для залишення без руху первісного позову.
Під час розгляду справи по суті 09.10.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» надало докази. Оскільки сторона не обґрунтувала неможливість їх подання у строк, встановлений ч. 2 ст. 80 ГПК України, ці докази судом не прийняті до розгляду.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача за первісним позовом, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
06 лютого 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» (постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» (покупець) уклали договір поставки № ДП3/60 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передавати у власність (постачати) товар покупцю, у визначеній замовленням кількості, відповідної якості та за погодженою у специфікації ціною, а покупець зобов'язався на умовах визначених договором приймати та оплачувати товар.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання покупцем. Дата підписання покупцем видаткової накладної є датою прийому-передачі товару (п. 1.5 Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до надісланих замовлень покупця. Постачальник зобов'язується здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, що вказані у замовленні, власними силами і засобами (в т.ч. транспортом) за та свій рахунок.
У разі неможливості виконання замовлення покупця постачальник зобов'язується не пізніше ніж через 24 (двадцять чотири) години після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному об'ємі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки (п. 2.7 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей).
Сторони погодили, що замовлення надсилається кожного тижня, не пізніше ніж за 7 календарних днів до передбаченого покупцем моменту поставки товару (додаток № 4 до Договору).
Згідно з п. 2.8 Договору про конкретну поставу товару постачальник зобов'язаний за допомогою електронної пошти повідомити покупця не пізніше ніж за 24 (двадцять чотири) години до прибуття товару в пункт поставки. Разом з цим постачальник направляє покупцю видаткову накладну в форматі «excel», згідно з якою покупець завіряє відповідність підготовленої до відправки партії товару замовленню покупця в частині номенклатури (асортименту) та кількості товару) та специфікації (в частині ціни товару).
У пункті 2.10 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) сторони погодили, що зобов'язання постачальника з постачання товару вважаються виконаними з моменту передачі товару, який відповідає вимогам якості та іншим умовам цього договору, у повному обсязі (за кількість) відповідно до прийнятого замовлення покупця та передачі повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів відповідно до умов цього договору та діючого законодавства, які включають видаткову, товарно-транспортну накладну та сертифікат якості на конкретну партію товару.
Періодичність поставок визначена як один раз на тиждень - щосереди (додаток № 2 до Договору).
Отже, в розрізі умови Договору про необхідність надсилання покупцем замовлення на окрему партію товару не пізніше ніж за 7 календарних днів до передбаченого покупцем моменту поставки товару, таке замовлення підлягало надсиланню не пізніше четверга, що передував постачанню.
Поставлений та прийнятий товар підлягав оплаті протягом 45 календарних днів з дати його приймання (додаток № 4 до Договору).
Порядок приймання товару сторони погодили у 3 розділі Договору.
Приймання товару за кількістю і якістю проводиться покупцем в місці поставки товару в момент його отримання від постачальника на підставі видаткової накладної та інших документів вказаних у п.3.3 даного договору відповідно до:
- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. N П-6 за виключенням умов, встановлених цим Договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором;
- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року N П-7 за виключенням умов, встановлених цим Договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 3.1 Договору).
Приймання товару здійснюється уповноваженим представником покупця та починається з надання уповноваженим представником постачальника пакета документів на товар, передбачених п. 3.3 Договору. При цьому покупець перевіряє штрих-код, найменування, кількість та якість товару на відповідність замовленню по одному екземпляру (одиниці) кожного найменування товару, який передається покупцю по видатковій накладній (п. 3.2 Договору).
Згідно з пунктом 3.7 Договору у разі надання супровідних документів па партію товару, що не відповідають вимогам законодавства або умовам цього договору, що висуваються до первинних документів, а також супровідних документів, що містять невідповідності та помилки (включаючи кількість, ціну, загальну суму вартості товару, відсутність номеру та дати замовлення покупця), покупець має право не прийняти товар, поставлений з такими порушеннями. Факт невідповідності супровідних документів підтверджується (актом розбіжностей, форма якого ( погоджена сторонами у додатку № 5, що є невід'ємною частиною цього договору. За участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару від імені постачальника, в акті розбіжностей зазначаються невідповідності виявлені під час приймання товару. Особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник тощо), має право відобразити свої заперечення при складанні акта розбіжностей. Акт розбіжностей підписується представником покупця, та особою, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник тощо), із зазначенням посади та розшифруванням підпису. На видатковій накладній ставиться відмітка про наявність акта розбіжностей. На підставі належним чином оформленого сторонами акту розбіжностей та відповідної відмітки на видатковій накладній покупець може прийняти рішення про прийняття товару. Якщо особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник тощо), відмовляється ставити свій підпис, покупець має право відмовитися від приймання товару або прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснила безпосередню передачу товару. У цьому випадку акт розбіжностей із підписом та печаткою представника покупця вважається прийнятим сторонами.
Невідповідність кількості, якості, ціни поставленого товару умовам Договору за замовленням покупця надавало право останньому відмовитись від прийняття товару у постачальника (п. 3.8 Договору).
На виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Речі» за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025 товар на суму 2515559,04 грн.
В рамках цієї справи сторони не ставлять під сумнів невідповідність замовленням поставленого товару за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025.
У решті спірних поставок мала місце невідповідність по найменуванню поставленого товару замовленню (не було поставлено товар з усіх замовлених позицій).
Так, на виконання замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» № УПЧМ0006727 від 27.02.2025 на суму 163768,32 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товар за видатковою накладною № 105 від 28.02.2025 на суму 147749,76 грн.
На виконання замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» № УПЧМ0007278 від 06.03.2025 на суму 88489,44 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товар за видатковою накладною № 131 від 11.03.2025 на суму 72470,88 грн.
На виконання замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» № УПЧМ0008553 від 20.03.2025 на суму 37270,08 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товар за видатковою накладною № 165 від 25.03.2025 на суму 29947,68 грн.
На виконання замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» № УПЧМ0009590 від 27.03.2025 на суму 60582,24 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товар за видатковою накладною № 179 від 01.04.2025 на суму 38615,04 грн.
На виконання замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» замовлення № УПЧМ0010135 від 03.04.2025 на суму 79362,72 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товар за видатковою накладною № 188 від 08.04.2025 на суму 35428,32 грн.
Також мала місце невідповідність замовленню по найменуванню поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» товару за видатковою накладною № 212 від 15.04.2025. Було поставлено товар на суму 41122,08 грн, натомість замовлення товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» на постачання № УПЧМ0010631 від 10.04.2025 передбачало постачання товару на суму 121668,48 грн.
За умовами Договору порушення терміну поставки є підставою відповідальності постачальника у вигляді пені та штрафу. Зокрема, п. 9.8 Договору та додаток № 4 до Договору покладають на постачальника обов'язок при порушенні терміну поставки сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а п. 9.9 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) та додаток № 4 до Договору покладають на постачальника обов'язок у разі порушення останнім строку поставки товару більше ніж на 3 календарних дні сплатити штраф у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару.
В розрізі наведених обставин при вирішення питання щодо кваліфікації поведінки товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» як такої, що підпадає під критерій порушення терміну поставки за наведеними вище замовленнями товариства з обмеженою відповідальністю «Речі», суд виходить з такого.
Поняття зобов'язання та підстави його виникнення наведені у ст. 509 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, за якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Суб'єктами зобов'язання, які є елементами зобов'язання, є його сторони: управомочена сторона - кредитор, та зобов'язана сторона - боржник.
Виконання зобов'язання - це вчинення боржником або іншою особою на користь кредитора або третьої певної особи дії або утримання від дії, яка становить предмет виконання зобов'язання. Виконання зобов'язання є правомірної дією, яка спрямована на припинення зобов'язання.
Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів законодавство, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Договір, як різновид юридичного факту, в основі якого лежить погоджена воля двох сторін, є результатом їхніх взаємних поступлень і самообмежень. Цей результат отримав визначення домовленості (ст. 526 ЦК України), що диктує прагнення сторін спільними зусиллями досягти бажаних наслідків.
Отже, у свою чергу, виконання договірного зобов'язання має відбуватись відповідно до умов укладеного договору, що узгоджені його сторонами.
У переважній більшості зобов'язань кожний із суб'єктів зобов'язання є водночас і кредитором і боржником один щодо одного. А тому, відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін зобов'язання має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
З огляду на це, використання терміну «зобов'язання» застосовується як для позначення зобов'язального правовідношення в цілому, так і для позначення окремого обов'язку боржника (боргу).
Процедура приймання товару, що врегульована сторонами у розділі 3 Договору, є узгоджена сторонами послідовність дій в процесі виконання Договору. В рамках цієї процедури сторони зобов'язались виконати певні обов'язки, і, в залежності від стану їх виконання, наділили один одного правами. В залежності від стану виконання цих обов'язків та виникнення прав сторони набувають статусу управомоченої або зобов'язаної сторони один до одного.
Обов'язок покупця при отримані товару полягав у перевірці найменування, кількості та якості товару на відповідність замовленню (п. 3.2 Договору). В залежності від виявлених обставин при прийманні товару покупець або зобов'язувався підписати накладну та прийняти товар, або мав право підписати накладну і прийняти товар, або мав право відмовитись від такого приймання.
Обов'язок з приймання виникав у разі відсутності невідповідностей поставленого товару або товаросупровідних документів умовам Договору. Натомість наявність таких невідповідностей за умовами Договору (п. 3.7, п. 3.8) наділяло покупця правом приймання товару або відмови у його прийманні.
Документ, який при прийманні товару визначає статус покупця або зобов'язаною, або управломоченою особою, тобто такою, яка зобов'язана прийняти товар, або має право його прийняти, є акт розбіжностей, складений за формою, наведеною у додатку № 5 до Договору.
Такий акт є документом, який фіксує невідповідності як товаросупровідної документації, так і товару умовам Договору та замовленню. Передбачивши у Договорі такий порядок передачі товару і фіксації невідповідностей сторони за Договором легітимізували акт розбіжностей як допустимий доказ (ст. 79 ГПК України) підтвердження порушення Договору постачальником, і, відповідно, набуття у цій процедурі останнім статусу боржника, а покупцем статусу кредитора.
З огляду на це, оскільки право покупця вимагати застосування до постачальника відповідальності за порушення терміну поставки пов'язано з набуттям статусу кредитора першим у одному з етапів такого зобов'язального правовідношення як Договір, допустимим доказом набуття такого статусу є акт розбіжностей, складений відповідно до умов Договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» при прийманні товару, який постачався на виконання його замовлень № УПЧМ0006727 від 27.02.2025, № УПЧМ0007278 від 06.03.2025, № УПЧМ0008553 від 20.03.2025, № УПЧМ0009590 від 27.03.2025, № УПЧМ0010135 від 03.04.2025, № УПЧМ0010631 від 10.04.2025, акти розбіжностей не складало. Відсутність таких актів свідчить про те, що розбіжність між вказаними вище замовленнями та фактично поставленим товаром (видаткові накладні № 105 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 179 від 01.04.2025, № 212 від 15.04.2025) була узгоджена товариством з обмеженою відповідальністю «Речі» як зміна найменування до фактично поставленого товару.
Підсумовуючи наведене суд констатує, що відсутні підстави вважати, що товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» набуло статус кредитора щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак», а останнє таким, що порушило строк поставки товару, за порушення якого наступає відповідальність, передбачена п.9.8 та п. 9.9 Договору. З огляду на це вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» за зустрічним позовом не підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги за первісним позовом суд виходить з таких обставин.
Як зазначено вище, на виконання умов Договору товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» поставило товариству з обмеженою відповідальністю «Речі» за видатковими накладними № 96 від 25.02.2025, № 97 від 25.02.2025, № 105 від 28.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025, № 132 від 11.03.2025, № 145 від 18.03.2025, № 146 від 18.03.2025, № 165 від 25.03.2025, № 166 від 25.03.2025, № 177 від 01.04.2025, № 178 від 01.04.2025, № 179 від 01.04.2025, № 188 від 08.04.2025 товар на суму 2515559,04 грн.
Товар товариством з обмеженою відповідальністю «Речі» прийнятий без зауважень та застережень, а тому підлягав оплаті протягом 45 календарних днів з дати його приймання (додаток № 4 до Договору).
На час звернення з позовом до суду заборгованість становила 2042481,64 грн, що сторони визнають. а тому ця обставина не підлягає доказуванню (ч. 1 ст. 75 ГПК України). Після подачі позову та до ухвалення рішення товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» погасило заборгованість повністю, що також визнається сторонами.
Погашення боргу свідчить про відсутність між сторонами предмету спору на час ухвалення рішення, що є підставою для закриття провадження у справі (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України). Оскільки, з урахуванням заяв щодо зміни ціни позову, предметом стягнення за первісним позовом є 1392481,64 грн боргу, суд закриває провадження у цій частині у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 9.7 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) за порушення строків оплати більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставка НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу та штраф в розмірі 10% від суми заборгованості у випадку порушення виконання грошового зобов'язання на термін більш як 10 (десять) календарних днів.
Суд погоджується з доводами товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» щодо невідповідності фактичним обставинам нарахованих товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 97 від 25.02.2025, № 106 від 28.02.2025, № 131 від 11.03.2025.
Зокрема, отриманий за видатковою накладною № 97 від 25.02.2025 товар на суму 129536,64 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» зобов'язано було оплатити до 14.04.2025. Ця заборгованість останнім частково погашена 01.04.2025 у розмірі 77329,17 грн, та частково 01.05.2025 у розмірі 40249,81 грн. Решту заборгованості у розмірі 11957,66 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» погасило 02.05.2025. Отже, заборгованість у розмірі 11957,66 грн за отриманий за видатковою накладною № 97 від 25.02.2025 товар існувала один день - 01.05.2025.
Пеня за прострочення оплати цих коштів (11957,66 грн) за один день (01.05.2025) становить 10,16 грн (11957,66 х 2 х 15,5 х 1)/(365 х100), а три відсотки річних - 0,98 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Вимога про стягнення інфляційної складової боргу за прострочення оплати 11957,66 грн боргу задоволенню не підлягає, оскільки період прострочення є менше 15 днів.
Отриманий за видатковою накладною № 106 від 28.02.2025 товар на суму 834589,44 грн товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» зобов'язано було оплатити до 15.04.2025. Останнє здійснило оплату отриманого товару такими платежами: 15.05.2022 у розмірі 200000 грн, з яких 67167 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за товар за видатковою накладною № 106 від 28.02.2025, 23.05.2025 у розмірі 50000 грн, 27.06.2025 у розмірі 100000 грн, 04.07.20245 у розмірі 100000 грн, 11.07.2025 у розмірі 100000 грн, 18.07.2025 у розмірі 200000 грн та 25.07.2025 у розмірі 250000 грн, з яких 76422,44 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості за товар за видатковою накладною № 106 від 28.02.2025. Вказане свідчить про те, що в період з 18.07.2025 по 24.07.2025 заборгованість за товар за видатковою накладною № 106 від 28.02.2025 існувала у розмірі 226422,44 грн, яка є базою нарахування пені та 3% річних, а не 326422,44 грн, яка застосована товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсмак».
Пеня за прострочення оплати цих 226422,44 грн з 18.07.2025 по 24.07.2025 становить 1346,13 грн, а три відсотки річних - 111,66 грн.
З 25.07.2025 у товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» була наявна переплата за Договором у розмірі 23577,56 грн, а тому нарахування пені та трьох відсотків річних товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» на суму 76422,44 грн є неправомірним.
У зв'язку з наявністю у товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» станом на 25.07.2025 переплати за Договором у розмірі 23577,56 грн, сума оплати отриманого за видатковою накладною № 131 від 11.03.2025 товару у розмірі 72470,88 грн підлягала зменшенню на розмір переплати. Отже, у період з 18.07.2025 по 26.07.2025 є простроченою заборгованість за видатковою накладною № 131 від 11.03.2025 у розмірі 48893,22 грн, на яку підлягає нарахуванню пеня та три відсотки річних.
За розрахунком суду пеня за прострочення оплати 48893,22 грн з 18.07.2025 по 26.07.2025 становить 3695,79 грн, а три відсотки річних - 353,64 грн.
З огляду на викладене вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» про стягнення:
пені підлягають задоволенню у розмірі 147797,13 грн;
3% річних підлягають задоволенню у розмірі 14283,81 грн;
інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 365,45 грн.
Вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» про стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому ним розмірі 208833,30 грн.
Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог подало до початку розгляду справи по суті, суд залишає без розгляду вимоги: про стягнення 332890,56 грн боргу за видатковими накладними № 212 і № 213 від 15.04.2025; про стягнення 60416,36 грн штрафу за прострочення оплати товару за видатковими накладними видатковими накладними №177, №178 і №179 від 01.04.2025, №188 від 08.04.2025, №212 і № 213 від 15.04.2025; про стягнення 11159,29 грн пені за прострочення оплати товару за видатковими накладними №188 від 08.04.2025, №212 і № 213 від 15.04.2025; про стягнення 1079,93 грн 3% пені за прострочення оплати товару за видатковими накладними № 188 від 08.04.2025, № 212 і № 213 від 15.04.2025; про стягнення та 13582,22 грн інфляційних втрат за прострочення оплати товару за видатковими накладними №131 і №132 від 11.03.2025, №145 і №146 від 18.03.2025, №165 і №166 від 25.03.2025.
Обставини, на які посилається позивач за первісним позовом як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем за первісним позовом не спростовані, а тому позовні вимоги позивача за первісним позовом до останнього підлягають задоволенню в частині стягнення 147797,13 грн пені, 208833,30 грн штрафу, 14283,81 грн 3% річних, 365,45 грн інфляційних втрат, а разом 371279,69 грн. Суд закриває провадження у справі в частині стягнення 1392481,64 грн боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України), та залишає без розгляду первісний позов у частині стягнення 419128,36 грн (п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України).
В іншій частині суд відмовляє в задоволенні первісного прозову. Зокрема, суд відмовляє товариству з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» про стягнення 3159,38 грн пені, 308,77 грн. трьох процентів річних та 83,70 грн інфляційної складової боргу.
Вирішуючи питання можливості зменшення розміру штрафу з 208833,30 грн до 104416,65 грн, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Стаття 233 ГК України надає право суду у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір цих санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Проаналізувавши подану товариством з обмеженою відповідальністю «Речі» заяву суд дійшов висновку, що заявник не довів наявність скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань, винятковості цього випадку, а також невідповідності штрафних санкцій наслідкам порушення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» 4455,36 грн судового збору за первісним позовом та 2422,40 грн за зустрічним позовом. Судовий збір за первісним позовом у розмірі 42,62 грн в частині відмови у позові покладається на товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак». Суд повертає позивачеві за первісним позовом з Державного бюджету України 22218,63 грн судового збору (5508,85 грн із зменшеного розміру позовних вимог + 16709,78 грн з вимог, провадження за якими закрито).
Суд залишає без розгляду первісний позов у частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» 419128,36 грн (332890,56 грн боргу, 60416,36 грн штрафу, 11159,29 грн пені, 1079,93 грн 3% річних, 13582,22 грн інфляційних втрат). Судовий збір в цій частині суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» (5029,54 грн).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» долучило до матеріалів справи:
- договір про надання правничої допомоги № 2 від 12.05.2025;
- акт приймання-передачі № 1 від 26.05.2025 на суму 32000,00 грн (по первісному позову);
- акт приймання-передачі № 2 від 09.09.2025 на суму 26000,00 грн (по зустрічному позову);
- платіжні інструкції;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер.
Згідно з актом приймання-передачі № 1 від 26.05.2025 вартість виконаних робіт складається з вартості таких послуг:
- 6000,00 грн (3 год. х 2000,00 грн) - ознайомлення з наданою клієнтом документацією;
- 10000,00 грн (5 год. х 2000,00 грн) підготовка позовної заяви;
- 14000,00 грн (7 год. х 2000 грн) підготовка розрахунків, що додаються до позовної заяви;
- 2000,00 грн (1 год. х 2000 грн) оформлення додатків до позовної заяви.
Згідно з актом приймання-передачі № 2 від 09.09.2025 вартість виконаних робіт складається з вартості таких послуг:
- 6000,00 грн (3 год. х 2000,00 грн) - ознайомлення з зустрічним позовом, підготовка і подання відзиву;
- 5000,00 грн (2,5 год. х 2000,00 грн) підготовка до участі в підготовчому засіданні 07.07.2025;
- 6000,00 грн (3 год. х 2000 грн) ознайомлення із відповіддю товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» на відзив, підготовка і подання заперечення;
- 4000,00 грн (2 год. х 2000 грн) ознайомлення із відзивом товариства з обмеженою відповідальністю «Речі», підготовка і подання додаткових пояснень (на відзив);
- 5000,00 грн (2,5 год. х 2000 грн) підготовка до участі і участь у підготовчому судовому засіданні 28.07.2025.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Суд вважає, що така послуга як «підготовка розрахунків, що додаються до позовної заяви» є складовою підготовки позовної заяви, а тому вартість цих дій не підлягає окремому розподілу.
Отже, по первісному позову розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.
Враховуючи, що первісний позов задоволено частково, суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» 17964,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом.
Також суд покладає на товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» 26000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» до товариства з обмеженою відповідальністю «Речі».
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» (вул. Ушинського, 40, офіс, 1, м. Київ, 03151, код 44885114) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» (вул. Героїв Нацгвардії, 87-Б, м. Вінниця, 21001, код 44815309) 147797,13 грн пені, 208833,30 грн штрафу, 14283,81 грн 3% річних, 365,45 грн інфляційних втрат, 4455,36 грн судового збору, 17964,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за первісним позовом.
3. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» про стягнення 3159,38 грн пені, 308,77 грн. трьох процентів річних та 83,70 грн інфляційної складової боргу.
4. Залишити без розгляду первісний позов у частині стягнення 419128,36 грн.
5. Закрити провадження в частині стягнення 1392481,64 грн боргу.
6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» (вул. Героїв Нацгвардії, 87-Б, м. Вінниця, 21001, код 44815309) з Державного бюджету України 22218,63 грн судового збору.
6. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Речі» у зустрічному позові до товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак».
7. Покласти на товариство з обмеженою відповідальністю «Речі» судові витрати за зустрічним позовом.
8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Речі» (вул. Ушинського, 40, офіс, 1, м. Київ, 03151, код 44885114) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсмак» (вул. Героїв Нацгвардії, 87-Б, м. Вінниця, 21001, код 44815309) 26000 грн витрат на професійну правничу допомогу за зустрічним позовом.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складений 07.11.2025
Суддя С. А. Ковтун