ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.11.2025Справа № 910/10368/25
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Національного банку України про зміну предмета позову у справі
за позовом Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5, ідентифікаційний код юридичної особи 00135390)
до за участю про1. Львівської обласної державної адміністрації (79008, Львівська обл., місто Львів, ВУЛ.ВИННИЧЕНКА, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 00022562); 2. Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (01601, місто Київ, вул.Руставелі Шота, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, Львівська обл., місто Львів, ПРОСПЕКТ В'ЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) визнання незаконним та скасування пункту додатку до розпорядження, скасування державної реєстрації
Акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної державної адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» про визнання незаконним та скасування пункту додатку до розпорядження, скасування державної реєстрації.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання незаконним та скасування пункту 19 додатку «Перелік земельних ділянок ДП “Самбірський лісгосп», сформованих відповідно до технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель» до розпорядження Львівської обласної державної адміністрації № 190/0/5-22 від 22.11.2022 р. «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель», скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10368/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.10.2025 року, залучено до участі у справі в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Львівській області.
04.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову.
11.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача надійшов Відзив на позовну заяву.
18.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2025 року задоволено заяву Акціонерного товариства “Укрнафта» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
24.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача 1 надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 року задоволено заяву Акціонерного товариства “Укрнафта» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
25.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача 2 надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2025 року заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства “ЛІСИ УКРАЇНИ» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.
29.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про дослідження електронних доказів.
29.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшли пояснення по справі.
29.09.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.
01.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, поновлено Відповідачу 2 пропущений процесуальний строк для подачі відзиву та долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву Відповідача 1 для надання відповіді на відзив, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву Відповідача 2 для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу 1 строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, встановлено Відповідачу 2 строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, встановлено Третій особі строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання письмових пояснень по суті позовних вимог, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача ТОВ "Терразем", зобов'язано Відповідача 1 надати відповіді на питання Позивача в порядку ст. 90 ГПК України у строк не пізніше 5 днів з 01.10.2025 року, відкладено розгляд клопотання Позивача про дослідження електронних доказів, відкладено розгляд клопотання Позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, задоволено клопотання Позивача про відкладення підготовчого судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 22.10.2025 року.
06.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.
06.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про визнання підстав для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
06.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача-1 надійшли додаткові пояснення.
06.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла заява (уточнена) про безпосереднє дослідження судом електронних доказів.
07.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Третьої особи надійшли пояснення по справі.
14.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача-1 надійшли заперечення.
21.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшли пояснення по справі.
22.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено Позивачу у задоволенні клопотання про огляд електронного доказу, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, задоволено клопотання Позивача та зобов'язано Відповідача 1 надати відповіді на питання в порядку ст. 90 ГПК України, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, встановлено Позивачу, Відповідачу 1, Відповідачу 2 та Третій особі строк до 5 днів з 23.10.2025 року для подання до суду заяв та клопотань, встановлено Позивачу, Відповідачу 1, Відповідачу 2 та Третій особі строк до 5 днів з дня отримання заяв та клопотань для надання письмових пояснень/заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 12.11.2025 року.
29.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшла заява про зміну предмета позову, якою просив суд витребувати від власника - Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0.61 га, яка є частиною земельної ділянки 0.73 га, що входить до складу земельної ділянки загальної площі 1,24 га наданої АТ «Укрнафта» на підставі договору на право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ від 4 березня 1999 р. (зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 4 березня 1999 р. за №1) і на якій знаходяться нафтові свердловини АТ «Укрнафта» №24-П, №28-П, №29-П із під'їзною дорогою до них, яка має 39 поворотних точок, з наступними координатами в каталозі координат УСК-2000:
№ 1 - координати: Х - 5 463 517,23, Y - 4 670 171,75, № 2 - координати: Х - 5 463 428,60, Y - 4 670 213,67, № 3 - координати: Х - 5 463 425,93, Y - 4 670 206,68, № 4 - координати: Х - 5 463 432,16, Y - 4 670 194,86, № 5 - координати: Х - 5 463 422,12, Y - 4 670 189,83, № 6 - координати: Х - 5 463 417,04, Y - 4 670 184,41, № 7 - координати: Х - 5 463 414,90, Y - 4 670 176,77, № 8 - координати: Х - 5 463 415,15, Y - 4 670 157,57, № 9 - координати: Х - 5 463 416,78, Y - 4 670 133,74, № 10 - координати: Х - 5 463 417,77, Y - 4 670 105,04, № 11 - координати: Х - 5 463 414,60, Y - 4 670 093,00, № 12 - координати: Х - 5 463 400,14, Y - 4 670 066,89, № 13 - координати: Х - 5 463 384,29, Y - 4 670 044,99, № 14 - координати: Х - 5 463 371,32, Y - 4 670 030,97, № 15 - координати: Х - 5 463 353,99, Y - 4 670 018,97, № 16 - координати: Х - 5 463 334,07, Y - 4 670 007,60, № 17 - координати: Х - 5 463 323,80, Y - 4 669 996,98, № 18 - координати: Х - 5 463 317,57, Y - 4 669 987,00, № 19 - координати: Х - 5 463 316,05, Y - 4 669 978,66, № 20 - координати: Х - 5 463 321,29, Y - 4 669 972,83, № 21 - координати: Х - 5 463 323,46, Y - 4 669 984,72, № 22 - координати: Х - 5 463 328,72, Y - 4 669 993,15, № 23 - координати: Х - 5 463 337,91, Y - 4 670 002,65, № 24 - координати: Х - 5 463 357,30, Y - 4 670 013,72, № 25 - координати: Х - 5 463 375,40, Y - 4 670 026,26, № 26 - координати: Х - 5 463 389,11, Y - 4 670 041,04, № 27 - координати: Х - 5 463 405,39, Y - 4 670 063,57, № 28 - координати: Х - 5 463 420,40, Y - 4 670 090,66, № 29 - координати: Х - 5 463 424,00, Y - 4 670 104,34, № 30 - координати: Х - 5 463 422,97, Y - 4 670 134,06, № 31 - координати: Х - 5 463 421,35, Y - 4 670 157,82, № 32 - координати: Х - 5 463 421,11, Y - 4 670 175,97, № 33 - координати: Х - 5 463 422,60, Y - 4 670 181,28, № 34 - координати: Х - 5 463 425,88, Y - 4 670 184,78, № 35 - координати: Х - 5 463 435,03, Y - 4 670 189,44, № 36 - координати: Х - 5 463 441,64, Y - 4 670 176,44, № 37 - координати: Х - 5 463 465,61, Y - 4 670 145,10, № 38 - координати: Х - 5 463 516,32, Y - 4 670 119,12, № 39 - координати: Х -5 463 538,05, Y - 4 670 152,73, що накладається на частину земельної ділянки кадастровий номер №4621285400:04:000:0106 площею 297 га., щодо якої державна реєстрація здійснена 08.03.2023 р., за цільовим призначенням - 09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, і державна реєстрація права державної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена за Львівською обласною державною адміністрацією за реєстраційним номером нерухомого майна 2703529446212, номер запису про право власності / довірчої власності: 49517930.
Витребувати від постійного користувача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельну ділянку площею 0.61 га, яка є частиною земельної ділянки 0.73 га, що входить до складу земельної ділянки загальної площі 1,24 га наданої АТ «Укрнафта» на підставі договору на право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ від 4 березня 1999 р. (зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 4 березня 1999 р. за №1) і на якій знаходяться нафтові свердловини АТ «Укрнафта» №24-П, №28-П, №29-П із під'їзною дорогою до них, яка має 39 поворотних точок, з наступними координатами в каталозі координат УСК-2000:
№ 1 - координати: Х - 5 463 517,23, Y - 4 670 171,75, № 2 - координати: Х - 5 463 428,60, Y - 4 670 213,67, № 3 - координати: Х - 5 463 425,93, Y - 4 670 206,68, № 4 - координати: Х - 5 463 432,16, Y - 4 670 194,86, № 5 - координати: Х - 5 463 422,12, Y - 4 670 189,83, № 6 - координати: Х - 5 463 417,04, Y - 4 670 184,41, № 7 - координати: Х - 5 463 414,90, Y - 4 670 176,77, № 8 - координати: Х - 5 463 415,15, Y - 4 670 157,57, № 9 - координати: Х - 5 463 416,78, Y - 4 670 133,74, № 10 - координати: Х - 5 463 417,77, Y - 4 670 105,04, № 11 - координати: Х - 5 463 414,60, Y - 4 670 093,00, № 12 - координати: Х - 5 463 400,14, Y - 4 670 066,89, № 13 - координати: Х - 5 463 384,29, Y - 4 670 044,99, № 14 - координати: Х - 5 463 371,32, Y - 4 670 030,97, № 15 - координати: Х - 5 463 353,99, Y - 4 670 018,97, № 16 - координати: Х - 5 463 334,07, Y - 4 670 007,60, № 17 - координати: Х - 5 463 323,80, Y - 4 669 996,98, № 18 - координати: Х - 5 463 317,57, Y - 4 669 987,00, № 19 - координати: Х - 5 463 316,05, Y - 4 669 978,66, № 20 - координати: Х - 5 463 321,29, Y - 4 669 972,83, № 21 - координати: Х - 5 463 323,46, Y - 4 669 984,72, № 22 - координати: Х - 5 463 328,72, Y - 4 669 993,15, № 23 - координати: Х - 5 463 337,91, Y - 4 670 002,65, № 24 - координати: Х - 5 463 357,30, Y - 4 670 013,72, № 25 - координати: Х - 5 463 375,40, Y - 4 670 026,26, № 26 - координати: Х - 5 463 389,11, Y - 4 670 041,04, № 27 - координати: Х - 5 463 405,39, Y - 4 670 063,57, № 28 - координати: Х - 5 463 420,40, Y - 4 670 090,66, № 29 - координати: Х - 5 463 424,00, Y - 4 670 104,34, № 30 - координати: Х - 5 463 422,97, Y - 4 670 134,06, № 31 - координати: Х - 5 463 421,35, Y - 4 670 157,82, № 32 - координати: Х - 5 463 421,11, Y - 4 670 175,97, № 33 - координати: Х - 5 463 422,60, Y - 4 670 181,28, № 34 - координати: Х - 5 463 425,88, Y - 4 670 184,78, № 35 - координати: Х - 5 463 435,03, Y - 4 670 189,44, № 36 - координати: Х - 5 463 441,64, Y - 4 670 176,44, № 37 - координати: Х - 5 463 465,61, Y - 4 670 145,10, № 38 - координати: Х - 5 463 516,32, Y - 4 670 119,12, № 39 - координати: Х -5 463 538,05, Y - 4 670 152,73, що накладається на частину земельної ділянки кадастровий номер № 4621285400:04:000:0106 площею 297 га., щодо якої державна реєстрація здійснена 08.03.2023 р., за цільовим призначенням - 09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, і державна реєстрація права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» номер запису про інше речове право: 49517977.
29.10.2025 року через систему “Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства «Укрнафта» про зміну предмета позову від 29.10.2025 року по справі №910/10368/25, зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;
2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;
3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;
5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;
6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Згідно зі статтею 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно зі ст. 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;
2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна;
3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідною заявою.
Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;
2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Суд, дослідивши матеріали заяви Акціонерного товариства «Укрнафта» про зміну предмета позову та додані до неї документи, приходить до висновку, що вказана заява не відповідає вимогам п. п.3, 4, ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, а саме: заява не містить зазначення ціни позову; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; та не відповідає вимогам ст.ст. 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
При зверненні до суду з заявою про зміну предмета позову Позивач просить суд витребувати від власника - Львівської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0.61 га, яка є частиною земельної ділянки 0.73 га, що входить до складу земельної ділянки загальної площі 1,24 га наданої АТ «Укрнафта» на підставі договору на право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ від 4 березня 1999 р. (зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 4 березня 1999 р. за №1) і на якій знаходяться нафтові свердловини АТ «Укрнафта» №24-П, №28-П, №29-П із під'їзною дорогою до них, яка має 39 поворотних точок, з наступними координатами в каталозі координат УСК-2000, що накладається на частину земельної ділянки кадастровий номер №4621285400:04:000:0106 площею 297 га., щодо якої державна реєстрація здійснена 08.03.2023 р., за цільовим призначенням - 09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, і державна реєстрація права державної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена за Львівською обласною державною адміністрацією за реєстраційним номером нерухомого майна 2703529446212, номер запису про право власності / довірчої власності: 49517930. А також витребувати від постійного користувача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» земельну ділянку площею 0.61 га, яка є частиною земельної ділянки 0.73 га, що входить до складу земельної ділянки загальної площі 1,24 га наданої АТ «Укрнафта» на підставі договору на право тимчасового користування землею /в тому числі на умовах оренди/ від 4 березня 1999 р. (зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 4 березня 1999 р. за №1) і на якій знаходяться нафтові свердловини АТ «Укрнафта» №24-П, №28-П, №29-П із під'їзною дорогою до них, яка має 39 поворотних точок, з наступними координатами в каталозі координат УСК-2000, що накладається на частину земельної ділянки кадастровий номер № 4621285400:04:000:0106 площею 297 га., щодо якої державна реєстрація здійснена 08.03.2023 р., за цільовим призначенням - 09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, категорія земель - землі лісогосподарського призначення, і державна реєстрація права постійного користування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснена за Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» номер запису про інше речове право: 49517977.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17) (пункти 52, 54 - 56 постанови).
Отже, позовна вимога про витребування земельної ділянки має вартісну оцінку та майновий характер, і розмір ставок судового збору за її подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.
Таким чином, Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Одночасно, відповідно до п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно із ст.ст.1, 2 Закону України “Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Статтею 4 вказаного Закону України встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі..
За приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн. 00 коп.) З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп.)
Судом враховано, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.
Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (пункт 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»).
Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Однак, всупереч вимог Господарського процесуального кодексу України Позивачем у поданій заяві не визначено вартість майна - земельних ділянок, які останній просить витребувати, з якої суд міг визначити розмір судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір», який підлягає сплати за дві вимоги майнового характеру.
У частинах першій, другій статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог. Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Отже, ціну позову визначає та обґрунтовує позивач на час подання позовної заяви, проте якщо визначена останнім ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, тоді розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
За таких підстав, відповідно до вимог ч.2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України суд самостійно визначає вартість майна у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., а тому при зверненні до суду з вказаною заявою Позивачем повинен бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 45 000 грн. 00 коп. відповідно до Закону України “Про судовий збір». (як за дві вимоги майнового характеру)
В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.
За таких підстав, з урахуванням того, що Позивачем позовна заява була подана з використанням системи «Електронний суд», при зверненні до суду з вказаною заявою Позивачем повинен бути сплачений судовий збір у загальному розмірі 36 000 грн. 00 коп. відповідно до Закону України “Про судовий збір».
З урахування того, що при зверненні до суду з позовною заявою Позивачем вже сплачено судовий збір у загальному розмірі 9 689 грн. 60 коп., останній повинен доплатити судовий збір у розмірі 26 310 грн. 40 коп.
Крім того, Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з заявою про зміну предмета позову позивач просить суд витребувати у кожного з двох відповідачів одну й ту саму земельну ділянку.
За змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, за змістом наведених норм законодавства передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не в особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна останньому набувачу.
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог ст. 388 ЦУ України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).
У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначених наказів без заявлення вимоги про визнання їх незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не тягнуть правових наслідків, на які вони спрямовані.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19.
Верховний Суд України у постанові від 02.11.2016 у справі №522/10652/15-ц вказав, що витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, а майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов'язується з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця стаття передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. За змістом ст. 388 ЦК України можливості витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача. Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, потрібно встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, чи вибуло це майно з володіння власника з його волі.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).
Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.
Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).
Враховуючи викладене, Суд зазначає, що при зверненні до суду з заявою про зміну предмету позову позивачем заявлено про витребування однієї тієї самої земельної ділянки від кожного з двох відповідачів. Однак, Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості звернення до суду із альтернативними вимогами, відповідно до яких суд повинен самостійно визначити спосіб захисту прав Позивача, оскільки судовий розгляд здійснюється щодо конкретного предмету і підстави позову, і рішення має містити висновок, який не залежить від настання або ненастання якихось обставин, та не може бути альтернативним, оскільки в даному випадку виконання судового рішення є неможливим.
Відповідно до частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що заяву Акціонерного товариства «Укрнафта» про зміну предмета позову від 29.10.2025 року по справі №910/10368/25 слід залишити без руху та надати Позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Згідно з ч.ч.12, 13 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 162, 163, 164, 176 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Акціонерного товариства «Укрнафта» про зміну предмета позову від 29.10.2025 року по справі №910/10368/25 залишити без руху.
2. Надати Позивачу строк для усунення недоліків, що не перевищує п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду письмової заяви із зазначенням відповідних відомостей, визначення конкретного способу захисту порушеного права Позивача, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, доказів сплати судового збору у розмірі 26 310 грн. 40 коп. в оригіналі.
3. Роз'яснити Позивачу, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись не поданою та повернута позивачеві.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 05 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин