ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.11.2025Справа № 910/10844/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» (49126, Дніпропетровська обл, м. Дніпро, вул. Набережна Січеславська, буд. 29-А; ідентифікаційний код: 41758919)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; ідентифікаційний код: 38750239)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
01.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що станом на дату набуття ним права власності на автомобіль Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про наявність будь-якого обтяження відносно вказаного ТЗ, а відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Отже, позивач набув право власності на автомобіль Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , без обтяжень, у зв'язку з чим позивач просить суд усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» (інд. код 41758919) перешкоди в користуванні правом власності на автомобіль марки Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , шляхом припинення (зняття) обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: - Стан реєстрації: зареєстроване; - Вид обтяження: приватне обтяження - Тип реєстрації: Поточна - Тип обтяження: застава рухомого майна - Зареєстровано: 05.06.2024 16:28:47 за № 31375433 реєстратором: Кондратюк Наталія Сергіївна, Регіональна філія міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи", Київська обл. - Документ-підстава: договір застави транспортного засобу, серія та номер: 3245, виданий 13.12.2026 року, видавник: Приватний нотаріус Донецького МНО Жданов В.П. - Об'єкт обтяження: автомобіль легковий, Honda Accord vin НОМЕР_2 , 2006 р.в. червоного кольору д.н.з. НОМЕР_3 . - Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати - Боржник: ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 - Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», код: 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 відкрито провадження у справі №910/10844/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
16.10.2025 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких відповідач повідомив, що позивач не був добросовісним набувачем автомобіля Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
28.10.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заперечення, в яких позивач, в тому числі, просив суд не приймати заперечення відповідача до розгляду.
Судом були відхилені заперечення позивача в частині неприйняття до розгляду письмових заперечень, наданих відповідачем.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» є власником автомобіля марки Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Дата державної реєстрації права власності - 04.06.2019.
Як зазначає позивач у позовній заяві, у червні 2025 року йому стало відомо, що у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - «ДРОРМ») наявний запис: - Стан реєстрації: зареєстроване; - Вид обтяження: приватне обтяження - Тип реєстрації: Поточна - Тип обтяження: застава рухомого майна - Зареєстровано: 05.06.2024 16:28:47 за № 31375433 реєстратором: Кондратюк Наталія Наталія Сергіївна, Регіональна філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», Київська обл. - Документ-підстава: договір застави транспортного засобу, серія та номер: 3245, виданий 13.12.2006, видавник: Приватний нотаріус Донецького МНО Жданов В.П. - Об'єкт обтяження: автомобіль легковий, Honda Accord, vin НОМЕР_2 , 2006 р.в., червоного кольору, д.н.з. НОМЕР_3 - Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати - Боржник: ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 - Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», код: 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Відповідно до відомостей, які містять у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.07.2024 ТОВ «Довіра та Гарантія» змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».
З матеріалів справи вбачається, що позивач набув права власності на автомобіль на підставі внутрішнього договору купівлі-продажу автомобіля шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору купівлі-продажу №57021 від 04.06.2019, укладеним між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АК Плюс».
04.06.2019 ТСЦ 4641 здійснило перереєстрацію автомобіля на нового власника - Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Плюс», видало свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 та номерні знаки НОМЕР_1 , що за твердженням позивача свідчить про відсутність станом на час перереєстрації автомобіля відомостей про зареєстроване обтяження №31375433, оскільки спірне обтяження зареєстровано в реєстрі 05.06.2024 (значно пізніше).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що станом на дату набуття ним права власності на автомобіль Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про наявність будь-якого обтяження відносно вказаного ТЗ, а відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Отже, позивач набув право власності на автомобіль Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , без обтяжень, у зв'язку з чим позивач просить суд усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» (інд. код 41758919) перешкоди в користуванні правом власності на автомобіль марки Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , шляхом припинення (зняття) обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: - Стан реєстрації: зареєстроване; - Вид обтяження: приватне обтяження - Тип реєстрації: Поточна - Тип обтяження: застава рухомого майна - Зареєстровано: 05.06.2024 16:28:47 за № 31375433 реєстратором: Кондратюк Наталія Сергіївна, Регіональна філія міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи", Київська обл. - Документ-підстава: договір застави транспортного засобу, серія та номер: 3245, виданий 13.12.2016 року, видавник: Приватний нотаріус Донецького МНО Жданов В.П. - Об'єкт обтяження: автомобіль легковий, Honda Accord vin НОМЕР_2 , 2006 р.в. червоного кольору д.н.з. НОМЕР_3 . - Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати - Боржник: ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 - Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», код: 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежені його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
У ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України визначено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення, крім випадків, установлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 586 Цивільного кодексу України заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.
Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 586 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про заставу» заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.
Застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу (ст. 27 Закону України «Про заставу»).
У ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України визначено, що право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно із ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором. У випадках, встановлених законом, права і обов'язки, пов'язані з обтяженням, виникають у третіх осіб.
У ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції станом на дату придбання позивачем автомобіля) зазначено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні.
У разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.
Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.
Системний аналіз наведених норм та встановлені фактичні обставини у справі, дозволяють дійти висновку, що позивач є третьою стороною у правовідносинах, що випливають з договору застави, а тому за відсутності відповідного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, він є добросовісним набувачем, оскільки не знав і не міг знати про наявність договору застави, укладеного щодо автомобіля Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №333/6700/15-ц.
Реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
У поданих до суду 16.10.2025 письмових запереченнях, які суд прийняв до розгляду, відповідач повідомив, що 27.01.2007 ВАТ «Родовід Банк» було накладено приватне поточне обтяження на транспортний засіб: автомобіль марки Honda Accord, vin НОМЕР_2 . Термін дії до 27.01.2012.
Потім 10.01.2012 ВАТ «Родовід Банк» на підставі Договору застави транспортного засобу було поновлено приватне обтяження вищезазначеного траспортного засобу. Термін дії до 10.01.2017.
10.01.2017 ВАТ «Родовід Банк» на підставі Договору застави транспортного засобу було знову поновлено приватне обтяження на транспортний засіб: автомобіль марки Honda Accord, vin НОМЕР_2 . Термін дії до 10.01.2022.
29.05.2019 було укладено Договір відступлення прав вимоги №16 між ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс».
06.06.2019 було змінено обтяжувача на підставі Договору відступлення прав вимоги із ПАТ «РОДОВІД БАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а отже поновлено знову приватне обтяження на транспортний засіб: автомобіль марки Honda Accord, vin НОМЕР_2 . Термін дії до 06.06.2024.
04.06.2019 новий власник - Товариство з обмеженою відповідальністю «АК Плюс» придбав автомобіль марки Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , на підставі внутрішнього договору купівлі-продажу автомобіля шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору купівлі-продажу №57021 від 04.06.2019, укладеним між гр. ОСОБА_2 та ТОВ «АК Плюс», право власності на який в подальшому був зареєстрований за ТОВ «АК Плюс» за договором купівлі-продажу автомобіля укладеному в ТСЦ 4641. Дата державної реєстрації 04.06.2019, ТСЦ 4641.
05.06.2024 відповідачем було поновлено знову приватне обтяження на транспортний засіб: автомобіль марки Honda Accord, vin НОМЕР_2 . Термін дії до 05.06.2029.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №68209061, сформованого станом на 21.09.2020, з якого вбачається існування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису станом на 04.06.2019 запису про обтяження на автомобіль Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
Отже, 04.06.2019 (на момент придбання позивачем автомобіля марки Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 ) на даний транспортний засіб було накладено обтяження, яке діяло ще з 27.01.2007 та термін дії якого мав закінчитись лише 06.06.2024, оскільки воно систематично вчасно продовжувалось, тобто авто було придбане на момент дії приватного обтяження та заборони відчуження даного транспортного засобу без згоди обтяжувача.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку в необгрунтованості та недоведеності тверджень позивача про те, що він в розумінні ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є добросовісним набувачем автомобіля Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , та, відповідно, набув право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Водночас, позивачем долучено до позовної заяви копію листа ДП «Національні інформаційні системи» та копію листа РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях, надісланих у відповідь на адвокатські запити позивача.
Втім, вказані листи не містять інформації відносно того, чи була здійснена в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна перевірка про наявність обтяження при набутті позивачем права власності на автомобіль Honda Accord, д.н.з НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 .
За таких обставин суд дійшов висновку відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «АК Плюс».
Судові витрати (судовий збір та понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката) покладаються на позивача на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у позові.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак