ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.11.2025Справа № 904/5405/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали
за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України (02099, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯЛТИНСЬКА, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 23311317)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» (04107, місто Київ, вул.Татарська, будинок 3/2, квартира 75, Ідентифікаційний код юридичної особи 40432475) стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 044 848 грн. 00 коп.
Представники:
від Позивача: Бойко А.Ю. (представник в порядку самопредставництва);
від Відповідача: Кириленко Н.В.(представник на підставі ордеру);
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення штрафних санкцій у розмірі 8 044 848 грн. 00 коп.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 року по справі №904/5405/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 року, позов Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України пеню у розмірі 3 495 878 грн. 40 коп., штраф у розмірі 2 940 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 96 538 грн. 18 коп. В іншій частині позову відмовлено.
13.10.2025 року на виконання рішення суду видано наказ.
20.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2025 року розгляд Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року призначено на 05.11.2025 року.
23.10.2025 року через систему «Електронний суд» від Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України надійшли заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення суду.
04.11.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» надійшли доповнення до заяви.
В судовому засіданні 05.11.2025 року представник Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України заперечив проти задоволення заяви, просив суд відмовити у її задоволенні. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» підтримав подану заяву, просив суд її задовольнити.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), та оприлюднюються в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). На наказ суду, викладений в електронній формі, накладається кваліфікований електронний підпис судді (у разі колегіального розгляду - кваліфіковані електронні підписи всіх суддів, що входять до складу колегії). (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.
Аналогічна правова позиція була наведена зокрема у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 2-54/08; провадження № 61-15140св18.
Вирішуючи питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При винесенні ухвали про відстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Отже, передумовою для надання відстрочки виконання рішення є встановлення виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, у зв'язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 року по справі №904/5405/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 року, позов Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України пеню у розмірі 3 495 878 грн. 40 коп., штраф у розмірі 2 940 000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 96 538 грн. 18 коп. В іншій частині позову відмовлено.
13.10.2025 року на виконання рішення суду видано наказ.
Подана заява про відстрочку виконання рішення суду мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОП-ТЕКС" наразі виконує державні контракти з постачання товарів для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань. , що є критично важливим для забезпечення обороноздатності держави в умовах воєнного стану. На виконання контрактів залучені власні ресурси підприємства , в тому числі фінансові. Разом з тим, фінансування по даним контрактам здійснюється з державного бюджету. Через затримку у розрахунках з боку державних структур, підприємство фактично позбавлене можливості вчасно виконати судове рішення, оскільки всі наявні власні фінансові ресурси були спрямовані на закупівлю товарів, оплату праці та підтримку роботи підприємства. Крім того, у разі примусового стягнення за рішення суду: підприємство буде позбавлене обігових коштів; виникне заборгованість із виплати заробітної плати; підприємству може загрожувати банкрутство, що може привести до його ліквідації та втрати стратегічного виконавця для Збройних Сил України.
На підтвердження вказаних доводів Заявником подано суду державний контракт №767/10-25-РМ від 22.10.2025 з Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» на постачання костюмів спеціальних літніх, державний контракт № 630/07-25-РМ від 04.07.2025 з тим же замовником на постачання сумок транспортних індивідуальних, договір № 344-РЗ від 11.06.2025 з Базою забезпечення Національної гвардії України на постачання рукавичок зимових, які укладені відповідно до постанови КМУ від 11.11.2022 № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» та наказу МОУ від 02.12.2023 № 716/нм.
Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року підлягає частковому задоволенню, оскільки боржником доведено Суду належними, допустимими та достовірними доказами відповідно до норм ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України наявності виключних обставин для можливості відстрочення судового наказу.
Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення/відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин.
Пункт 1 ст. б Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, що, зважаючи на положення ч. 1 ст. 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, гарантує кожному право на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У відповідності до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
При цьому Суд зазначає, що під час розгляду заяв про відстрочку виконання судового рішення господарський суд також повинен враховувати інтереси кредитора. Так, у поданій заяві Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель державної прикордонної служби України заперечив проти відстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року.
За таких обставин, враховуючи приписи чинного законодавства України, фактичні обставини справи, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, господарський суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 233, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-ТЕКС» про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва №904/5405/24 від 11.06.2025 року строком на 2 (два) місяці до 16.11.2025.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 07 листопада 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин