номер провадження справи 27/107/25
30.10.2025 Справа № 908/1935/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Вака В.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (пров. Чорновола, буд. 3, , с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (вул. Зоряна, буд. 1, с. Червона Криниця, Оріхівський район, Запорізька область, 70545, ідентифікаційний номер юридичної особи 30338510)
про стягнення 566 288 грн 40 коп. та зобов'язання підписати дублікат видаткових накладних
за участю представників
від позивача: Сидоренко В.А., адвокат, довіреність від 26.11.2024, внаслідок помилки в роботі сайту vkz.court.gov.ua судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку не відбулось
від відповідача: Рощупкін С.В., адвокат, дов. № 123 від 16.01.2024
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» про:
- стягнення 566 288 грн 40 коп. основного боргу;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» підписати дублікат видаткової накладної № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 грн 00 коп. та повернути таку видаткову накладну Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» за поштовою адресою позивача;
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» підписати дублікат видаткової накладної № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 грн 40 коп. та повернути таку видаткову накладну Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за поштовою адресою позивача.
Крім того, у позовній заяві представник позивача просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» надати відповіді, що зазначені у розділі 5 позовної заяви у відповідності до вимог передбачених ст. 90 ГПК України, а саме:
1. Яка причина ігнорування Відповідачем прохання Позивача підписати дублікати видаткових накладних №202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 гривень 00 копійок та № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 гривень 40 копійок, що надсилалися цінним листом з описом вкладенням та повідомленням про вручення від 30.01.2025 р. засобами поштового зв'язку?
2. Чи здійснював Відповідач віднесення до податкового кредиту з ПДВ податкової накладної від 11.01.2022 №170, що видана та зареєстрована товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37018799), за поставку Товару від 11.01.2022 згідно видаткової накладної № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 гривень 00 копійок?
3. Чи було отримано Відповідачем Товар згідно видаткової накладної № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 гривень 00 копійок від Позивача?
4. Чи здійснював Відповідач віднесення до податкового кредиту з ПДВ податкової накладної від 14.02.2022 №1387, що видана та зареєстрована товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37018799), за поставку Товару від 14.02.2022 згідно видаткової накладної № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 гривень 40 копійок?
5. Чи було отримано Відповідачем Товар згідно видаткової накладної № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 гривень 40 копійок від Позивача?.
Також представник позивача, разом із позовної заявою, надіслав до суду в системі “Електронний суд» клопотання від 24.06.2025, в якому просить суд витребувати від Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію у письмовій формі щодо того, чи здійснювалось віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» до податкового кредиту з податку на додану вартість податкової накладної № 170 від 11.01.2022 та № 1378 від 14.02.2022, що видані та зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1935/25 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1935/25, присвоєно справі номер провадження 27/107/25. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 30.07.2025. Також, у вказаній ухвалі суду зазначено, що клопотання позивача в порядку ст.ст. 81, 90 ГПК України будуть розглянуті у судовому засіданні.
Ухвалою суду від 18.07.2025 задоволена заява Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» про проведення судового засідання 30.07.2025 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції у справі 908/1935/25 поза межами суду з використанням власних технічних засобів.
29.07.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» Рощупкіним С.В. подано до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, у якому останній просить суд, у зв'язку з перебуванням 30.07.2025 представника відповідача у відрядженні у м. Миколаєві (його участю у судовому засіданні Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/527/24 про банкрутство ТОВ “ТД “Югелеватор»), просить відкласти підготовче засідання у справі № 908/1935/25 на іншу дату та час.
29.07.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» подано до суду клопотання про долучення доказів, а саме: копії статуту ТОВ “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» в редакції від 21.06.2024, копії протоколу № 2019/12/19-1 від 19.12.2021 (на підтвердження призначення Яхно І.В. генеральним директором), копії рішення № 90/03/02 (на підтвердження призначення Тіграняна Е.К. фінансовим директором).
Ухвалою суду від 30.07.2025 відкладено підготовче провадження, засідання суду призначено на 06.08.2025.
01.08.2025 за допомогою підсистеми “Електронний суд» Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» подана до суду заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
04.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подано клопотання про розгляд клопотання про витребування доказів.
05.08.2025 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» Рощупкіним С.В. подано до суду клопотання, у якому останній просить суд відкласти підготовче провадження у справі № 908/1935/25 на іншу дату та час, у зв'язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні у м. Києві з 06.08.2025 по 08.08.2025.
05.08.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подано клопотання про долучення доказів, просить суд поновити позивачу строк на подання додаткового доказу та долучити до справи копію листа ТОВ “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» вих. № 30/06/2025-2 від 30.06.2025.
Ухвалою суду від 06.08.2025:
- витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію у письмовій формі щодо того, чи здійснювалось віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» до податкового кредиту з податку на додану вартість податкової накладної №170 від 11.01.2022 р. та №1378 від 14.02.2022 р., що видані та зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА»;
- вказано Товариству з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» в порядку ст. 90 ГПК України надати вичерпну відповідь окремо на питання перелічені в ухвалі;
- поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» строк для подання доказу - копії листа ТОВ “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» вих. №30/06/2025-2 від 30.06.2025;
- продовжено строк підготовчого провадження;
- відкладено підготовче засідання на 09.09.2025.
Ухвалою суду від 09.09.2025 витребувано від Головного управління ДПС у Запорізькій області інформацію у письмовій формі щодо того, чи здійснювалось віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» до податкового кредиту з податку на додану вартість податкової накладної №170 від 11.01.2022 р. та №1378 від 14.02.2022 р., що видані та зареєстровані Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА». Відкладено підготовче засідання на 29.09.2025.
10.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подано клопотання про застосування заходу процесуального примусу, у якій останній просить суд:
- застосувати як захід процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» штраф у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» штраф у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
11.09.2025 та 22.09.2025 на електронну адресу суду, 15.09.2025 та 24.09.2025 на поштову адресу суду надійшли відповіді Головного управління ДПС у Запорізькій області, у яких зокрема зазначено, що встановити в яку саме декларацію та чи включено взагалі податковий кредит за певним номером та датою накладної, можливо при проведенні документальної перевірки. Повідомляє, що Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» у додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року в розділі ІІ “Податковий кредит» таблиці 2.1 “Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7% і 14%» відображено податкові накладні по контрагенту Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ІПН 370187902071) за період - 01.2022 на суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) - 233895 грн, та суму ПДВ - 46779 грн. У додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2022 року відображено податкові накладні по контрагенту Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ІПН 370187902071) за період - 02.2022 на суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) - 238012 грн, та суму ПДВ - 47602,40 грн.
23.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подані до суду Додаткові пояснення у справі щодо наданих відомостей ГУ ДПС у Запорізькій області.
25.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду заява у якій останній в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, заявляє про залишення без розгляду наступних позовних вимог:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (ідентифікаційний код 30338510) підписати дублікат видаткової накладної №202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 гривень 00 копійок та повернути таку видаткову накладну товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 37018799) за поштовою адресою Позивача;
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (ідентифікаційний код 30338510) підписати дублікат видаткової накладної № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 гривень 40 копійок та повернути таку видаткову накладну товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 37018799) за поштовою адресою Позивача.
29.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подані до суду додаткові пояснення у справі.
29.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду заява про проведення засідання за відсутності учасника справи, у якій останнє, беручи до уваги технічну неможливість представника позивача приєднатись до участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просить суд здійснити розгляд справи 29.09.2025 за відсутності представника позивача. Зазначає, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, та підтримує раніше подані заяви та клопотання в повному обсязі (про залишення без розгляду частини позовних вимог, про застосування до відповідача заходів процесуального примусу).
Внаслідок помилки в роботі сайту vkz.court.gov.ua. судове засідання в режимі відеоконференцзв'язку 29.09.2025 о 12 год. 20 хв. у справі № 908/1935/25, що викладено в акті Господарського суду Запорізької області від 29.09.2025.
25.09.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за допомогою підсистеми “Електронний суд» подана до суду заява у якій останній в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, заявляє про залишення без розгляду наступних позовних вимог:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (ідентифікаційний код 30338510) підписати дублікат видаткової накладної № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 гривень 00 копійок та повернути таку видаткову накладну товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 37018799) за поштовою адресою Позивача;
- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (ідентифікаційний код 30338510) підписати дублікат видаткової накладної № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 гривень 40 копійок та повернути таку видаткову накладну товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 37018799) за поштовою адресою Позивача.
Вказана заява підписана адвокатом Сидоренко В.М. адвокатом, якій діє на підставі довіреності від 26.11.2024.
Право заявляти клопотання (заяви) є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.
Заява позивача в порядку ст. 226 ГПК України не суперечить нормам діючого законодавства України, прийнята судом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Залишити частково позов без розгляду на підставі письмової заяви, це процесуальне право позивача у справі.
Таким чином, право позивача на подання заяви про залишення частково позову без розгляду може бути реалізовано ним лише до початку розгляду справи по суті та є абсолютним, тобто, не залежить від мотивів позивача чи волі інших сторін у справі.
Станом на час звернення представника позивача із наведеною вище в тексті цієї ухвали заявою, судом розгляд справи № 908/1935/25 по суті не розпочато, а відтак представник позивача звернувся до суду із клопотанням від 25.09.2025 про залишення позову без розгляду частині позовних вимог в межах визначеного господарським процесуальним законом строку. Це процесуальне право позивача, щодо залишення позову без розгляду.
З огляду на викладене та враховуючи, що заява про залишення частково позову без розгляду в частині зобов'язання підписати дублікати видаткових накладних подано уповноваженою особою позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав визначених п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України для залишення позову без розгляду.
Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).
Статтею 7 Закону України “Про судовий збір» передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
Частиною 4 п. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, враховуючи, що позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду в частині зобов'язання підписати дублікати видаткових накладних, яка судом задоволена, суд приходить до висновку, що підстави передбачені у п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір» для повернення сплаченого позивачем суми судового збору в сумі 6 056 грн 00 коп. за подання цього позову до суду відсутні.
Враховуючи викладене судом у справі № 908/1935/25 розглядаються позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» 566 288 грн 40 коп. основного боргу.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» підписати дублікат видаткової накладної № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 грн 00 коп. та повернути таку видаткову накладну Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» за поштовою адресою позивача та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» підписати дублікат видаткової накладної № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 грн 40 коп. та повернути таку видаткову накладну Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН Україна» за поштовою адресою позивача, залишено без розгляду. Підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті 30.10.2025.
09.10.2025 позивач через систему «Електронний суд» надав додаткові пояснення щодо порушення відповідачем доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки).
30.10.2025 судове засідання проводилось в режимі відеоконференцзв'язку.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 30.10.2025 підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд стягнути з відповідача 566 288 грн 40 коп. основного боргу по договору поставки № 55/18/09Н від 03.04.2018.
Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2025 позовні вимоги про стягнення 566 288 грн 40 коп. основного боргу визнав у повному обсязі.
У судовому засіданні 30.10.2025, в порядку ст. 217 ГПК України суд закінчив порядок з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (далі - Покупець) укладено договір № 55/18/09Н (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, в терміни та на умовах, що визначені цим договором Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар, продукція), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Згідно із п. 2.1 Договору, загальна кількість товару, що є предметом поставки за договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), за групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, можуть бути визначені в специфікаціях, що складаються на кожну поставку та додаються до договору і є його невід'ємними частинами (надалі - Додатки) або бути попередньо обумовлені у листах або електронних листах між сторонами та у подальшому відображені у документі, що фіксує приймання-передачу товару від Постачальника Покупцю.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткові накладна, додаткова угода).
У відповідності до п. 6.6 Договору, товар вважається переданим Постачальником та прийнятим Покупцем: по кількості (одиниць виміру) - відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в видатковій накладній (товарно-транспортній накладній); по якості - відповідно до критерії якості, вказаних в сертифікаті підприємства виробника.
В пункті 13.2 Договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині виконання Покупцем власних зобов'язань за цим договором - до поновних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі.
На виконання договірних зобов'язань позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 745 768 грн 50 коп., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними за період з 11.05.2018 по 14.02.2022.
Видаткові накладні містять посилання на Договір, суму та строки поставки та підписані з боку обох сторін без зауважень.
Позивач зазначив, що відповідачем було сплачено за поставлений товар суму в розмірі 9 179 480 грн 10 коп.
За поясненнями позивача, в межах поставок за договором відповідачу також поставлено товар за видатковими накладними № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 грн 00 коп. з ПДВ та № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 грн 40 коп. з ПДВ, однак, у зв'язку з тим, що вище наведені видаткові накладні були втрачені, останній листом вих. № 103 від 30.01.2025 звернувся до відповідача з проханням підписати дублікати видаткових накладних № 202200125 від 11.01.2022 та № 202201307 від 14.02.2022 та провести звірку взаємних розрахунків з 03.04.2018 по 30.01.2025.
Відповідач лист отримав 07.02.2025, але залишив його без уваги.
За твердженням позивача, відповідачем було прийнято товар та здійснено його оплату за Договором частково на суму 9 179 480 грн 10 коп.
Станом на дату подання позовної заяви у цій справі заборгованість відповідача становить 566 288 грн 40 коп.
Неналежне виконання відповідачем у цій справі зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк та неповернення підписаних видаткових накладних за останніми двома поставками стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Правовідносини сторін є господарськими.
При вирішенні даного спору суд застосовує також норми Господарського кодексу України, який був чинний на час виникнення та існування спірних правовідносин.
Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки № 55/18/09Н від 03.04.2018.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару і підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Нормами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони у п. 3.1 договору досягли домовленості, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок Постачальника в строки, що визначені умовами Додатків до цього договору або визначені в інших документах (видаткові накладна, додаткова угода).
З наявних у справі видаткових накладних вбачається, що сторонами у кожній видатковій накладній визначено дату оплати вартості товару за кожною поставкою.
Відповідачем видаткові накладні за період з 11.05.2018 по 14.12.2021 підписані та скріплені печаткою підприємства. За твердженням позивача, вартість отриманого товару за цими видатковими накладними сплачено. Податкові накладні за цими поставками складені та зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не підписаними відповідачем залишились видаткові накладні № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 грн 00 коп. з ПДВ та № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 грн 40 коп. з ПДВ.
На неодноразові звернення позивача щодо підписання та повернення цих двох накладних відповіді від відповідачем не надано. Доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано.
Відповідач жодних заперечень щодо товару, комплектності товару не зазначив.
Як вбачається із матеріалів даної господарської справи, заборгованість в розмірі 566 288 грн 40 коп. виникла за видатковою накладною № 202200125 від 11.01.2022 з терміном оплати - до 10.02.2022, за видатковою накладною № 202201307 від 14.02.2022 з терміном оплати - до 16.03.2022.
У відповідності до положення пп «а» п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (що діяв в редакції з 01.01.2022 р. до 01.03.2022 р.) датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політку, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку (п. 201.7). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг» та “Про електронні довірчі послуги». Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредитну та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10).
Позивач на кожну поставку Товару здійснював видання та реєстрацію податкових накладних на користь відповідача, що підтверджується:
- інформацією з реєстру платників податку на додану вартість (підтвердження статусу платника ПДВ у позивача та відповідача);
- податковими накладними (додані до матеріалів справи).
Відповідно до п. 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 (що діяв в редакції з 12.03.2021 до 16.02.2022), усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг. Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Податкова накладна № 170 від 11.01.2022 була зареєстрована Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслана до такого реєстру 25.01.2022 за № 9008085124.
Саме ця податкова накладна була видана позивачем за наслідками здійснення поставки 14.02.2022 на суму 265 899 грн 60 коп.
Податкова накладна № 1387 від 14.02.2022 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних та надіслана до такого реєстру 01.06.2022 за № 9059266201.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя) Державної податкової служби України № 40134/6/08-01-04-01-06 від 11.09.2025 на вимогу ухвали суду від 09.09.2025, заступник начальника Саранцев Іван повідомив суд, що згідно з формою додатка 1 до податкової декларації з ПДВ у розділі ІІ «Податковий кредит» таблиці 2.1 зазначаються відомості про операції з придбання з ПДВ, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %, при цьому податковий кредит заповнюється у розрізі контрагентів та загальних сум по взаємовідносинам з платником. У зв'язку з вищезазначеним, встановити в яку саме декларацію та чи включено взагалі податковий кредит за певним номером та датою накладної, можливо лише при проведенні документальної перевірки.
У той же час Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було зазначено щодо суми обсягу постачання без ПДВ за січень 2022 р. та лютий 2022 р. та суму ПДВ за ці періоди, що були віднесені до податкового кредиту Відповідачем: Одночасно повідомляємо, що ТОВ "ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ" у додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за січень 2022 року в розділі ІІ «Податковий кредит» таблиці 2.1 «Відомості про операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставками 7 % і 14 %» відображено податкові накладні по контрагенту ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ІПН 370187902071) за період - 01.2022 на суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) - 233895 грн., та суму ПДВ - 46779 гривень. У додатку 1 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2022 року відображено податкові накладні по контрагенту ТОВ «ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (код ІПН 370187902071) за період - 02.2022 на суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) - 238012 грн., та суму ПДВ - 47602,40 гривень.
Отже, відповідачем було включено собі до податкового кредиту податкові накладні № 170 від 11.01.2022 та № 1387 від 14.02.2022, що в свою чергу дозволило відповідачу зменшити обсяг податкових зобов'язань перед бюджетом України.
Відповідач зазначав, що автоматично включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за зареєстрованими відповідачем податковими накладними № 170 від 11.01.2022 та № 1387 від 14.02.2022, дані твердження відповідача спростовуються, оскільки згідно абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином підставою для віднесення собі сум податку по ПДВ за отриманий за Договором Товар є зареєстровані податкові накладні № 170 від 11.01.2022 та № 1387 від 14.02.2022.
Згідно із положеннями Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9);
- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (частина друга статті 9);
- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1).
- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (стаття 1).
За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1);
- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);
- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5);
- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників. (пункт 2.15).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.01.2020 по справі №916/922/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
Верховний Суд звертав увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.
У даному випадку суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.18 у справі №910/18036/17, від 23.10.19 у справі №917/1307/18, від 18.11.19 у справі №902/761/18, від 04.12.19 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.20 у справі №129/1033/13-ц.
Судом враховано, що обставини справи та надані позивачем докази свідчать про більш вірогідність факту поставки позивачем товару за двома видатковими накладними, які залишились не підписаними з боку відповідача, на загальну суму 566 288 грн 40 коп., в тому числі ПДВ.
Крім того, господарські відносини сторін за договором поставки № 55/18/09Н від 03.04.2018 є тривалими і з моменту укладення договору поставки до початку військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні».
Приймаючи до уваги викладене, судом визнано, що відсутність у даному випадку підписаних з боку відповідача видаткових накладних за двома останніми поставками не звільняє відповідача від зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати основного боргу в повному обсязі суду не надав.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Позивач, уклавши договір № 55/18/09Н від 03.04.2018 розраховував на отримання оплати у розумні строки за поставлений товар, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за поставлений товар у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені.
Відповідач визнав позовну вимогу про стягнення основного боргу в розмірі 566 288 грн 40 коп., про що зазначив у письмовій заяві, яка міститься в матеріалах справи.
Крім того, відповідно до листа відповідача № 30/06/25-2 від 30.06.2025, останній підтвердив факт наявності перед позивачем заборгованості у загальній сумі 566 288 грн 40 коп., яка виникла за укладеним 03.04.2018 договором поставки № 55/18/09Н (внаслідок не оплати Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» поставленого йому Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» товару за видатковими накладними № 202200125 від 11.01.2022 на суму 280 674 грн 00 коп., та № 202201307 від 14.02.2022 на суму 285 614 грн 40 коп.). Відповідач просив позивача надати йому можливість погасити заборгованість перед частинами у наступні строки: 280 674,00 грн (за товар, поставлений за видатковою накладною № 202200125 від 11.0 і ,2022) у строк до 30.10.2025; 285 614,40 гри (за товар, поставлений за видатковою накладною № 202201307 від 14.02.2022) у строк до 01.08.2026.
У листі відповідач висловлював свою готовність підписати дублікати вищевказаних видаткових накладних, а також усі необхідні для підтвердження вказаної заборгованості документи.
Відповідно ч. 2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч. 5 ст. 191 ГПК).
Згідно ч. 4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб. Представник відповідача, підписавши заяву про визнання позову, має повноваження на вчинення цих дій і його дії не суперечать інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ». Внаслідок цього суд дійшов до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем.
Враховуючи викладене, суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині позовних вимог про стягнення 566 288 грн 40 коп. основного боргу, не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, тому дійшов висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем в цій частині позовних вимог та ухвалення відповідного рішення в цій частині позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи визнання позову відповідачем, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що позивачем при поданні цього позову до суду сплачено 8 494 грн 33 коп. судового збору, визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе 50% судового збору в розмірі 4 247 грн 17 коп. повернути позивачу з Державного бюджету про що винести відповідну ухвалу та стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору у розмірі 4 247 грн 17 коп.
Клопотання позивача про застосування заходу процесуального примусу до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» у вигляді штрафу у розмірі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне обєднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу визначені у статті 131 цього Кодексу, яка визначає, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обовязків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обовязків.
Як вбачається зі змісту заяви позивача, зловживання процесуальними правами він вбачає в тому, що до першого засідання у підготовчому провадження у встановлений строк відповідачем не подано заяву і з відповідями на питання позивача (порушення ч. 3 ст. 90 ГПК України); на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2025 відповідачем не здійснено подання заяви із відповідями на питання позивача (проігноровано ухвалу суду від 06.08.2025).
Водночас, суд не вбачає у наведених діях відповідача ознак зловживання ним своїми процесуальними правами, оскільки відповідач має право обґрунтовувати свої доводи та заперечення тими доказами, які на його думку підтверджують наведені ним обставини.
Питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу буде вирішено при наданні відповідної заяви у передбаченому ГПК України порядку та строк, а також доказів на їх підтвердження.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 123, 129, 130, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРЕОБРАЖЕНСЬКЕ» (вул. Зоряна, буд. 1, с. Червона Криниця, Оріхівський район, Запорізька область, 70545, ідентифікаційний номер юридичної особи 30338510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (пров. Чорновола, буд. 3, , с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 566 288 (п'ятсот шістдесят шість тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 40 коп. основного боргу, 4 247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн 16 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА» (пров. Чорновола, буд. 3, , с. Софіївська Борщагівка, Бучанський район, Київська область, 08131, ідентифікаційний код юридичної особи 37018799) 50 % судового збору сплаченого при поданні позову в розмірі 4 247 (чотири тисячі двісті сорок сім) грн 17 коп., відповідно до платіжної інструкції № 2821 від 12.06.2025.
Рішення оформлено і підписано 07.11.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.