вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
07 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/746/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Фізичної особи-підприємця Пересоляка Михайла Васильовича, м. Ужгород Закарпатської області
про зобов'язання звільнити та повернути за актом приймання-передачі тимчасову споруду (три малі архітектурні форми) площею 46,1 кв.м., яка знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 «в»,
Представники:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Пересоляка Михайла Васильовича про зобов'язання звільнити та повернути за актом приймання-передачі тимчасову споруду (три малі архітектурні форми) площею 46,1 кв.м., яка знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 «в».
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.08.2025 підготовче засідання у справі відкладалось з підстав наведених в ухвалі суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.10.2025 суд постановив про закриття підготовчого провадження у справі №907/746/25 та призначення до судового розгляду по суті.
Представник позивача через канцелярію суду подала клопотання б/н від 06.11.2025 (вх. №02.3.1-02/9706/25 від 06.11.2025) про розгляд справи без участі уповноваженого представника.
Водночас відповідачем через засоби поштового зв'язку подано заяву б/н від 20.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9329/25 від 24.10.2025) про визнання позову, в якій серед іншого заявлено розгляд справи проводити без його участі.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позов тим, що 08.09.2010 між Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, який в подальшому перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, на підставі IX рішенця, міської ради VIII скликання від 07.09.2021 №425, та Фізичною особою-підприємцем Пересоляком Михайлом Васильовичем було укладено Договір №3 безкоштовного користування малою архітектурною формою.
За твердженням позивача, на підставі вказаного Договору, відповідачу було передано у строкове (строком на 10 років) безоплатне користування три стаціонарні малі архітектурні форми, які знаходяться біля власного цеху напівфабрикатів у м. Ужгороді, вул. Миколи Бобяка, 15 «в» для реалізації продукції власного виробництва та використання за призначенням згідно Акту технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації від 10.08.2010 загальною площею 46,1 кв.м.
В подальшому, як вказує позивач, у зв'язку із закінченням строку дії Договору, відповідача було повідомлено про припинення договірних відносин та необхідність звільнення майна, повернення його позивачу за актом приймання-передачі, як це передбачено Договором.
Однак, як зауважує позивач, відповідачем такі вимоги не виконані, що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною вимогою.
Позиція відповідача
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України не подав.
Водночас, відповідач через підсистему «Електронний суд» подав заяву б/н від 20.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9329/25 від 24.10.2025) про визнання позову в даній справі в повному обсязі.
Розглянувши заяву відповідача про визнання позову, суд зазначає, що, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Згідно із ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що заява відповідача про визнання ним позову, підписана уповноваженою особою; визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
За таких обставин, суд приймає визнання позову відповідачем.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради №377 від 09.12.2009 «Про надання вихідних даних на розміщення стаціонарних малих архітектурних форм (МАФ)», З метою розширення та вдосконалення мережі міських об'єктів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, ефективного використання земель загального користування, вирішено надати вихідні дані на проектування та розміщення стаціонарних малих архітектурних форм Приватному підприємцю Пересоляку Михайлу Васильовичу -розміщення 3-х МАФ біля власного цеху напівфабрикатів по вул. Бобяка, 15 в для реалізації продукції власного виробництва.
В свою чергу, відповідачем на підставі рішення міськвиконкому №377 від 09.12.2009, на ім'я директора Департаменту міського господарства 02.09.2010 скеровано заяву з проханням укласти Договір безкоштовного користування 3 МАФ за адресою: м. Ужгород, вул. Бобяка, 15В.
Відтак, 08.09.2010, між Департаментом міського господарства (17.11.2021 змінено найменування на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради) (сторона 1) та Приватним підприємцем Перосоляком Михайлом Васильовичем (сторона 2) укладено Договір №3 безкоштовного користування малою архітектурною формою (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. означеного Договору, сторона 1 на підставі рішення виконкому від 09.12.2009 №377 передає, а сторона 2 приймає в безкоштовне користування 3-и стаціонарні малі архітектурні форми (надалі - МАФ), які знаходяться біля власного цеху напівфабрикатів у м. Ужгород, вул. Бабяка, 15в для реалізації продукції власного виробництва та використання за призначенням згідно Акту технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації від 30.08.2010. В користування передаються 3-и МАФ площею 46,1 кв.м.
Пунктом 2.1. Договору визначено, що Договір укладається на термін 10 (десять) років. Після закінчення дії Договору про право безкоштовного користування МАФ, сторона 2 має право на укладення договору оренди МАФ (термін оренди та розмір орендної плати встановлюється рішенням міської ради). У цьому разі сторона 2 повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо укладення договору оренди, не пізніше ніж за два місяці до закінчення оплатного-користування.
Згідно з п. 2.2. Договору, у разі припинення або розірвання договору сторона 2 зобов'язана повернути стороні 1 МАФ в належному стані.
Договір, як визначено в п. 2.3., є безоплатним.
Крім цього, п. 5.2., 5.3. Договору встановлено, що даний договір припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; смерті фізичної особи - користувача, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, які є родичами цієї особи від виконання укладеного договору; ліквідації юридичної особи - користувача. Договір може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (строкове розірвання договору може бути також у разі невиконання стороною 2 покладених на неї обов'язків. В такому випадку сторона 1 письмово повідомляє про дострокове розірвання договору за два місяці. У разі припинення або розірвання договору сторона 2 зобов'язана повернути стороні 1 об'єкт користування на умовах, визначених договором.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827 ЦК України). За приписами ч. 3 ст. 828 ЦК України, договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між сторонами на підставі укладеного між ними договору, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позички. Зважаючи на викладене та враховуючи, що сторонами досягнуто всіх суттєвих умов, передбачених вимогами чинного законодавства України відносно вказаного виду договору, з огляду на положення ст. 629 ЦК України, зазначений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦК України)
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до статті 793 цього Кодексу (ч. 3 ст. 828).
Частина 3 статті 827 ЦК України прямо вказує, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу («Найм (оренда)»).
Отже, ключові вимоги, встановлені для договорів найму (оренди), є релевантними і для договорів позички, зокрема, щодо предмета договору та прав особи, яка передає майно у користування. Зазначені обставини прямо підтверджуються висновками, викладеними в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/164/23, відповідно до якої зазначено, що договір позички (яким, по суті, є оспорюваний договір) породжує зобов'язання, які регулюються, в тому числі, положеннями про найм.
Відповідно до ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (ст. 836 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Між тим, відповідач через засоби поштового зв'язку подав заяву б/н від 20.10.2025 (вх. №02.3.1-02/9329/25 від 24.10.2025) зі змісту якої вбачається, що відповідач - Фізична особа-підприємець повністю визнає позовні вимоги, заявлені в позовній заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на викладені обставини, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Відповідно до платіжної інструкції №549 від 02.07.2025 позивачем сплачено 3028 грн судового збору.
Відповідно до п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Крім цього, відповідно до ч. 3, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позовні вимоги визнані відповідачем вже після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті, суд доходить висновків, що судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в повному розмірі, а саме слід стягнути з відповідача на користь позивача суму 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Пересоляка Михайла Васильовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити та повернути Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 36541721) за актом приймання-передачі тимчасові споруди (три малі архітектурні форми) площею 46,1 кв.м., яка знаходяться за адресою: м. Ужгород, вул. Миколи Бобяка, 15 «в».
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пересоляка Михайла Васильовича, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, пл. Поштова, будинок 3, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ 36541721) суму 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 07.11.2025
Суддя А.А. Худенко