вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
31 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/793/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/793/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут», м. Ужгород
до приватного підприємства «Ужгород-Трейд», м. Ужгород
про стягнення суми 135 033,65 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгород-Трейд» про стягнення 135 033,65грн., у тому числі 79 391,64 грн. основного боргу, 44 895,59грн. інфляційних втрат, 9.531,65грн. три відсотки річних та 1.214,76грн. пені за несвоєчасний розрахунок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, що є власником нежитлового приміщення загальною площею 299,20м.кв. в будинку №11 про площі Театральній у м. Ужгороді, обслуговування якого здійснює позивач за договором про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою від 28.12.2016, не сплатив внесок за утримання будинку, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 135 033,65грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/793/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.07.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 21.07.2025 р. була надіслана відповідачу 21.07.2025 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету 21.07.2025 р.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.02.2008 та свідоцтва № 640 від 20.02.2008, Приватному підприємству «Ужгород-Трейд» (далі по тексту - відповідач) належало на праві власності нежитлове приміщення загальною площею 299,2 м2 у будинку № 11 по площі Театральній у місті Ужгороді.
Надалі, як вбачається зі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 30.05.2025, зазначене нежитлове приміщення перейшло у власність до іншого суб'єкта господарювання.
Вказане також підтверджується інформаційною довідкою №430752245.
з 20.02.2008 по 30.05.2025 відповідач був власником вказаного вбудованого нежитлового приміщення площею 299,2 м2 у будинку № 11 по площі Театральній в місті Ужгород.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.12.2016 № 437, прийнятого за наслідками проведеного конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, позивача було визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, зокрема у багатоквартирних будинках, визначених у Додатку 1 до цього рішення, у тому числі у багатоквартирному будинку, в якому розміщений об'єкт нерухомого майна відповідача.
23.12.2016 № 437 на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради було покладено обов'язок укласти з призначеними управителями договори про надання послуг із управління багатоквартирними будинками строком на 1 рік на умовах, визначених конкурсною комісією.
28.12.2016 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» (далі по тексту - позивач) як управителем Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою.
Відповідно до п. 1 вказаного Договору, Управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях за адресою: м. Ужгород, пл. Театральна, буд. 11 (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), тобто у багатоквартирному будинку, в якому розміщено об'єкт нерухомого майна відповідача.
Згідно п. 18 вказаного Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 28 грудня 2017 року.
З червня 2024 у будинку за вказаною адресою змінився управитель, через що позивач припинив надавати послуги з управління будинком за цією адресою.
Ціна послуги з управління визначалася наступним чином: - 2017 рік - відповідно до п. 5 Договору від 28.12.2016 сторони погодили, що надані управителем послуги з управління багатоквартирними будинками щомісяця надаються за рахунок встановленого конкурсною документацією тарифу, зазначеного в додатку 1 до цього договору, зокрема у розмірі 1,0592 грн за 1 м2 загальної площі; - 2018 рік - 28.12.2017 року додатковим договором № 1 до вказаного Договору від 28.12.2016 було внесено зміни шляхом викладення додатку 1 до Договору у новій редакції, тобто було встановлено тариф за надання послуги у розмірі 2,0187 грн за 1 м2. - 2019 рік - 31.12.2018 додатковою угодою внесено зміни до Договору від 28.12.2016 та викладено його у новій редакції чим приведено вказаний договір у відповідність до типової форми Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що була затверджена постановою КМУ від 05.09.2018 № 712 (копія додається); додатком 1 до Договору у редакції 31.12.2018 року передбачений тариф у розмірі 2,78 грн за 1 м2. - 2020 рік - 30.10.2019 додатковою угодою до Договору у редакції 31.12.2018 викладено додаток 1 до Договору у новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2020, яким встановлено тариф у розмірі 3,00 грн за 1 м2. - 2021 рік - 01.12.2020 року додатковою угодою № 2 до Договору у редакції 31.12.2018 викладено додаток 1 до Договору у новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2021, яким встановлено тариф у розмірі 3,45 грн за 1 м2. - 2022-2024 роки - 28.12.2021 додатковою угодою до Договору у редакції 31.12.2018 викладено додаток 1 до Договору в новій редакції, що вводиться в дію з 01.01.2022, яким встановлено тариф у розмірі 4,13 грн за 1 м2.
Відповідно до п. 6 Договору у редакції 31.12.2018, кожен зі співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 10, 11 Договору у редакції 31.12.2018, ціна послуги з управління багатоквартирним будинком зазначена в додатку 1 до даного договору. Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі кошторис витрат) міститься у додатку 3 до цього договору. Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником згідно з додатком 1 до Договору від 28.12.2016 та додатковим договором № 1 від 28.12.2017 - в останній календарний день поточного місяця; з моменту набрання чинності Договору у редакції від 31.12.2018 - 10 число місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 7 Договору у редакції 31.12.2018, управитель має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
За твердженням позивача, відповідачем не виконувала покладені на нього зобов'язання за законом та Договором щодо оплати наданих ТОВ «Наш-Добробут.» послуг з управління багатоквартирним будинком, співвласником майна у якому є відповідач.
У зв'язку з чим, позивач вважає, що наявні підстави для з відповідача 135 033,65грн., у тому числі 79 391,64грн. основного боргу, 44 895,59грн. інфляційних втрат, 9.531,65грн. три відсотки річних та 1.214,76грн. пені за несвоєчасний розрахунок.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми 135 033,65грн., у тому числі 79 391,64грн. основного боргу, 44 895,59грн. інфляційних втрат, 9.531,65грн. три відсотки річних та 1.214,76грн. пені за несвоєчасний розрахунок.
Укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» Договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою від 28.12.2016 (з урахуванням змін та доповнень) за своєю правовою природою є договором надання послуг, а тому, виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:
1) утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у .разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), тримання ліфтів тощо;
2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
3) поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно із п.п. 1, 5, 6, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до п.п. 1, 2, 5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Водночас, пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
Таким чином, подані суду докази свідчать, що у зв'язку з неприйняттям співвласниками багатоквартирного будинку №9 по вул. Довженка, в м. Ужгород рішення про форму управління багатоквартирним будинком в річний строк з дати набрання чинності Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (тобто до 01.07.2016) Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради на конкурсних засадах визначено позивача як надавача послуг з управління таким багатоквартирним будинком з яким укладено Договір від 28.12.2016 року.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідач, був співвласником нерухомого майна, що знаходиться в такому багатоквартирному будинку власності нежитлове приміщення загальною площею 299,2 м2 (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав №430752245) був споживачем наданої управителем послуги з управління багатоквартирним будинком та повинен здійснювати оплату такої послуги за встановленим органом місцевого самоврядування тарифом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений у п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
При цьому, суд враховує, що за змістом ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Матеріали справи не містять будь-яких письмових заперечень з боку відповідача стосовно наданих послуг, акти-претензії, складені у відповідності до норм чинного законодавства та положень п. 20 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.12.2018, відсутні, що свідчить про прийняття відповідачем наданих послуг, а відтак і його обов'язок як співвласника сплатити кошти за надані послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до вимог ст. ст. 316, 317, 322 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до вимог ст. 322 ЦК України, покладено на власника. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (редакція вказаної норми була чинна до 01.05.2019) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що в період із березня 2017 року по травень 2024 року включно позивачем, як Управителем за Договором надано відповідачу, як співвласнику (споживачу) визначені Договором послуги з управління багатоквартирним будинком № 11 по площі Театральній у місті Ужгороді, виходячи з визначених Додатком 1 до Договору тарифів (з урахуванням їх зміни).
При цьому, відповідно до поданого позивачем розрахунку, який жодним чином не заперечений відповідачем, останнім неналежно виконувалися зобов'язання в частині оплати наданих позивачем послуг у визначений в п. 11 Договору в редакції Додаткової угоди від 31.12.2018 строк, у зв'язку з чим заборгованість приватного підприємства «Ужгород-Трейд»,за період із березня 2017 року по травень 2024 року включно становить 79 391,64 грн, яка станом на час розгляду справи в суді не погашена.
З огляду на наведене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» про примусове стягнення з приватного підприємства «Ужгород-Трейд» суми 79 391,64 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 24 договору, за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» згідно з якими у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Водночас, дію означеної частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з 18.03.2020 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») і до 01.07.2020 було зупинено на підставі згаданого Закону України від 17 березня 2020 року № 533-IX, а відтак, правові підстави для нарахування позивачем пені в означений період (з 18.03.2020 по 01.07.2020) відсутні.
Згідно з поданим суду розрахунком, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано відповідачу 1 214,76 грн пені за несвоєчасну сплату вартості послуг управління багатоквартирним будинком з квітня 2019 року по травень 2024 року включно з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України (за кожен місяць окремо протягом шести місяців).
З урахуванням наведеного, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, суд вважає правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована за визначені позивачем періоди за виключенням часу зупинення дії частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (з 18.03.2020 по 01.07.2020) в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення в сумі 1 167,73 грн, а позов в цій частині таким, що підлягає до задоволення судом.
У задоволенні вимог про стягнення 47,03 грн пені суд відмовляє, позаяк пеня у цій частині позивача нарахована за період зупинення дії Закону, який дає право на її нарахування у відповідному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано відповідачу за несвоєчасну сплату вартості послуг управління багатоквартирним будинком з квітня 2017 року по грудень 2024 року включно 44 895,59 грн. інфляційних втрат, 9.531,65грн. три відсотки річних.
Здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку позовних вимог в цій частині, суд вважає правомірними, документально підтвердженими та обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 44 895,59 грн. інфляційних втрат, 9.531,65грн. три відсотки річних, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Добробут», м. Ужгород до приватного підприємства «Ужгород-Трейд», м. Ужгород про стягнення суми 135 033,65 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 134 986,61 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "УЖГОРОД-ТРЕЙД" (Україна, 88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Бродлаковича, будинок 5, код ЄДРПОУ 35175883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш-Добробут.» (88000, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 23/30, код ЄДРПОУ 36357996) суму 134 986,61 грн. (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят шість гривень 61 коп.) в т. ч. 79 391,64 грн. основного боргу, 44 895,59 грн. інфляційних втрат, 9.531,65грн. три відсотки річних та 1 167,73 грн. пені, а також суму 2 421,56 грн. (дві тисячі чотириста двадцять одну гривню 56 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 03.11.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі