майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
05 листопада 2025 р. Справа № 906/581/23.
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор" про розстрочку виконання рішення суду (вх.№01-19/137/25 від 21.10.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор"
про стягнення 2 876 314,05грн
за участю представників сторін:
від заявника: Винник Т.М., наказ №16-К від 06.03.2018 (в режимі відеоконференції);
від стягувача: Кулик Н.М., дов.№482/25 від 12.12.2024 (в режимі відеоконференції);
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.06.2025 у справі №906/581/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" 2 873 601,05грн штрафу, 43 104,02грн судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення 2 501,53грн штрафу; відмовлено в задоволенні позову в частині вимоги щодо стягнення 211,27грн штрафу.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги на рішення суду, 25.07.2025 справа №906/581/23 надіслана до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.06.2025 у справі №906/581/23 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
21.10.2025 за вх.№01-19/137/25 через систему "Електронний суд" надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор" про розстрочку виконання рішення суду, відповідно до якої просить суд розстрочити сплату 2 876 314,05грн, згідно графіка, наведеного в прохальній частині заяви.
27.10.2025 справа №906/581/23 надійшла до Господарського суду Житомирської області після апеляційного перегляду разом з супровідним листом за вх.№13619.
На примусове виконання вказаних рішення та постанови 29.10.2025 судом видано наказ №906/581/23.
Ухвалою від 29.10.2025 суд прийняв до розгляду заяву про розстрочку виконання рішення суду та призначив судове засідання для її розгляду на 05.11.2025 о 15:00.
03.11.2025 за вх. № 1391 до суду через систему "Електронний суд" надійшла відповідь стягувача від 31.10.2025 на заяву про розстрочку виконання рішення суду.
В судовому засіданні 05.11.2025 представник заявника підтримала вимоги заяви та просила розстрочити виконання рішення суду.
Представник стягувача заперечила проти заяви про розстрочку виконання рішення суду, просила відмовити в її задоволенні. Повідомила, що рішення суду на сьогоднішній день боржником не виконується.
Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення у справі №906/581/23, суд встановив наступне.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.2, ч.1 ст.18, ст.326 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є принцип обов'язковості судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч.1 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
В обґрунтування поданої заяви відповідач (боржник) посилається на те, що профільним видом його діяльності є виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості. Виготовленим борошном товариство забезпечує потреби місцевих хлібопекарень та Міністерства оборони України. Підприємство працює на забезпечення потреб оборони та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Житомирської області в особливий період. Наразі товариство перебуває у складному фінансовому становищі. Дохідна частина ледь перекриває господарчі витрати та заробітну плату працівникам. За результатами фінансової звітності за І півріччя 2025 року збитки складають 3,403 тис. грн.
Позивач (стягувач) проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду заперечив, зауваживши у відповіді на заяву на тому, що розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців фактично призведе до порушення балансу інтересів сторін. Вказує, що посилаючись на скрутне фінансове становище, заявник не надає будь-яких доказів того, за рахунок яких надходжень в подальшому планує виконувати рішення. Також наголошує, що боржником не подано належних доказів на підтвердження наявності обставин, що є підставою для розстрочення виконання рішення суду. З огляду на викладене, просить відмовити в задоволенні заяви.
Із аналізу положень ГПК України вбачається, що задоволення заяв, зокрема, про відстрочку або розстрочку виконання рішення, можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення, враховуючи, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Крім того, наведеними вище нормами ГПК України встановлено, що розстрочка або відстрочка виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Оскільки, ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.
Зокрема, за приписами ч.1, 3 ст.13, ст.73, ч.1 ст.74, ст.76-79, ч.1, 2 ст.86 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення суду по справі №906/581/23, заявник долучив до заяви: розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №519 від 21.02.2025 "Про критично важливе підприємство"; довідку Андрушівської міської ради №05-06/1726 від 24.07.2024, з якої вбачається що між ТОВ "Андрушівський елеватор" та міською радою укладено договір №М-4дск від 23.07.2024 на виконання мобілізаційного замовлення; фінансову звітність від 01.07.2025.
На думку суду, наведені відповідачем доводи не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі.
Суд зауважує, що сплата відповідачем заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача, зокрема, скрутне фінансове становище особи в будь-якому разі не є тією обставиною, яка б давала підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Також, вирішуючи питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, суд повинен враховувати інтереси позивача (стягувача), зокрема й категоричну незгоду останнього на надання відповідачу такої відстрочки або розстрочки.
Судом враховано, що позивач (стягувач) у своєму письмовому відзиві заперечив щодо задоволення заяви відповідача (боржника).
Крім того, суд звертає увагу заявника, що останнім не надано жодних гарантій, що рішення суду буде ним виконуватись, зокрема, не обґрунтовано яким чином та за рахунок яких коштів; не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення протягом зазначеного часу тощо.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор" про розстрочку виконання рішення суду (вх.№01-19/137/25 від 21.10.2025).
Водночас, зазначене не перешкоджає повторно звернутись до суду із заявою в порядку ст. 331 ГПК України, надавши відповідні докази.
Керуючись статтями 234-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський елеватор" про розстрочку виконання рішення суду (вх.№01-19/137/25 від 21.10.2025) у справі №906/581/23 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено: 07.11.2025.
Суддя Шніт А.В.
Надіслати:
1- ТОВ "Твій Газзбут" та представнику через підсистему "Електронний суд"
2- ТОВ "Андрушівський елеватор" через підсистему "Електронний суд"
+ на електронні адреси: tov_andrushovskiy_elevator@ukr.net; t.vinnik@grainbaseuk.com