майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
06 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1448/25
Господарський суд Житомирської області у складі судді Кудряшової Ю.В.,
розглядаючи заяву ОСОБА_1 (вх. № 01-44/3501/25 від 04.11.2025) про забезпечення позову у справі № 906/1448/25 за позовом:
ОСОБА_1
до Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області
про визнання бездіяльностьі протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність голови Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо невиконання рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання від 19.02.2020 № 1379 та не передачі в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га;
- зобов'язати голову Брусилівської селищної ради Житомирського району Житомирської області виконати рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання від 19.02.2020 № 1379 та передати в оренду земельну ділянку за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га для ведення фермерського господарства.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання №1379 від 19.02.2020 щодо передачі ОСОБА_1 в користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га, яка є частиною поділеної земельної ділянки номер 1820983500:05:000:0991 площею 60,9064, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с. Биків Брусилівського району Житомирської області терміном на 10 (десять) років з правом передачі в суборенду.
Разом з позовною заявою позивач подав суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить на підставі статті 137 ГПК заборонити відповідачу вчиняти зобов'язані з передачею в оренду іншій особі, виставленням права продажу оренди на аукціоні, передачу в постійне користування земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га.
Оцінивши в сукупності матеріали заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Варто відзначити, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 29.03.2021 у справі №910/16800/20, від 16.03.2021 у справі №921/302/20, від 18.12.2018 у справі №912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі №917/751/19.
Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є, невиконання Брусилівською селищною радою рішення 42 сесії Брусилівської селищної ради VII скликання від 19.02.2020 № 1379 щодо передачі в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1820983500:05:000:0607 площею 15,2266 га для ведення фермерського господарства та зобов'язання вчинити такі дії.
Тобто, виходячи з предмета та підстав позову, суд дійшов висновку, що кінцевою метою позову у даній справі є набуття позивачем права користування (оренди) згаданою вище земельною ділянкою.
Водночас, за результатом аналізу змісту поданої ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову вбачається, що остання містить лише посилання на ст. 137 ГПК України та обставини, що призвели до звернення позивача з таким позовом.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що позивач має припущення щодо можливого ускладнення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Проте, обґрунтування фактичними даними та відповідними документами ймовірного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду - відсутнє.
Таким чином, позивачем не наведено жодних достатніх підстав та не надано доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви (вх. № 01-44/3501/25 від 04.11.2025) про забезпечення позову.
Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відому у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № 01-44/3501/25 від 04.11.2025) про забезпечення позову у справі № 906/1448/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 06.11.2025 та може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст. 255-257 ГПК України.
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - прозивачу (рек. з повід.)
2 - відповідачув Електронний кабінет